Обаджіо

  1. Фармакологічні властивості
  2. Діюча речовина
  3. Форма випуску
  4. Фармакокінетика
  5. Показання
  6. Протипоказання
  7. Спосіб застосування та дози
  8. Особливості щодо застосування
  9. Побічні дії
  10. Передозування
  11. Взаємодія з іншими препаратами
  12. Категорія продажі
  13. Умови зберігання та термін придатності

Фармакологічні властивості


Обаджіо – це імунодепресивний препарат, призначений для лікування розсіяного склерозу з метою пригнічення небажаних імунних реакцій організму. Його активна речовина – теріфлуномід – має імуномодулюючі та протизапальні властивості, які реалізуються шляхом селективного та зворотного інгібування мітохондріального ферменту дигідрооротатдегідрогенази (ДГО-ДГ), необхідного для синтезу піримідину de novo. У результаті блокується процес проліферації активованих лімфоцитів, які залежать від синтезу піримідину de novo.
Вважається, що механізм дії теріфлуноміду при розсіяному склерозі пов’язаний зі зменшенням кількості циркулюючих лімфоцитів. Прийом теріфлуноміду в дозі 14 мг на добу має незначний вплив на зміну кількості імунних клітин у крові. Протягом перших 12 тижнів терапії кількість лімфоцитів знижується менше ніж на 0,3×10⁹/л, а до завершення лікування рівень залишається стабільним. Середні рівноважні концентрації препарату не викликають клінічно значущого подовження інтервалу QT.
Відзначено зниження рівня сечової кислоти та фосфору у сироватці крові. Це, ймовірно, не пов’язано зі змінами клубочкових функцій, а викликане підвищенням канальцевої екскреції.

Оцінка клінічної ефективності та безпеки проводилася на основі дослідження, в якому взяли участь пацієнти з рецидивуючим розсіяним склерозом (РРС), які щодня приймали теріфлуномід у дозі 7 або 14 мг протягом 108 тижнів. До дослідження залучали пацієнтів із діагнозом «розсіяний склероз» рецидивуючого перебігу з прогресуванням чи без нього, які мали щонайменше 1 рецидив упродовж року, що передував дослідженню. Середній вік пацієнтів становив 37,9 року, а середній бал за розширеною шкалою інвалідності (EDSS) був 5,5. Більшість пацієнтів (67,2%) упродовж двох років до початку дослідження не отримували препарати, які впливають на перебіг захворювання.
Ефективність теріфлуноміду (14 мг раз на добу) порівнювалася з ефективністю інтерферону бета-1а (підшкірно, 0,044 мг тричі на тиждень). Через 95 тижнів терапії кількість пацієнтів із підтвердженою неефективністю лікування за методом Каплана-Мейєра склала: для теріфлуноміду – 41,1%, для інтерферону бета-1а – 44,4%.
Згідно з результатами дослідження, 19,8% пацієнтів повністю припинили застосування препарату: 3,6% – через недостатній ефект, 10,8% – через розвиток побічних реакцій. Ефективність і безпека теріфлуноміду у віці до 18 років не встановлені.

Діюча речовина

Склад 1 таблетки, вкритої плівковою оболонкою:

Плівкова оболонка: макрогол, гіпромелоза, діоксид титану (Е171), алюмінієвий лак на основі індигокарміну (Е132), тальк.

Діюча речовина: теріфлуномід – 14 мг;

Допоміжні компоненти: кукурудзяний крохмаль, карбоксиметилкрохмаль натрію, моногідрат лактози, стеарат магнію, мікрокристалічна целюлоза, гідроксипропілцелюлоза;

Форма випуску

Препарат випускається у формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою: п’ятикутні, блідо-блакитного кольору, з гравіюванням логотипа фірми на одній стороні та позначкою «14» на іншій. Упакування: по 14 таблеток у блістерах, по 2 блістери в упаковках типу «рукав», у картонній коробці міститься 1 або 3 упаковки разом з інструкцією із застосування Абаджіо.

Фармакокінетика


Після багаторазового прийому максимальна концентрація (Cmax) теріфлуноміду у плазмі досягається в середньому через 1–4 години. Біодоступність Абаджіо становить близько 100%. Одночасний прийом їжі не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику теріфлуноміду.
Рівноважна концентрація (Css) у плазмі досягається приблизно через 100 днів і перевищує початкову сумарну концентрацію теріфлуноміду приблизно у 34 рази. Зв’язування з білками плазми перевищує 99%.
Теріфлуномід, ймовірно, зв’язується з альбуміном і активно розподіляється у плазмі. Об’єм розподілу (Vd) низький. Метаболізується помірно, перша стадія біотрансформації – гідроліз, друга – окиснення. Виводиться в незміненому вигляді переважно з жовчю через кишечник.
Період напіввиведення (T1/2) після багаторазового прийому – 19 днів. При необхідності зменшення концентрації теріфлуноміду в плазмі можна прискорити його виведення за допомогою холестираміну (4–8 г тричі на день залежно від переносимості) або активованого вугілля (50 г двічі на день).

Показання

Застосування Абаджіо показано для лікування рецидивуюче-ремітуючого розсіяного склерозу у дорослих пацієнтів.

Протипоказання

Абсолютні:

  • Тяжка печінкова недостатність (клас C за шкалою Чайлд-П’ю);
  • Тяжкий імунодефіцит, включаючи синдром набутого імунодефіциту (СНІД);
  • Клінічно значуща анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія та інші виражені порушення кістковомозкового кровотворення;
  • Тяжка гіпопротеїнемія;
  • Тяжка стадія ниркової недостатності, що вимагає проведення гемодіалізу;
  • Тяжкі форми активних інфекцій;
  • Непереносимість галактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, дефіцит лактази;
  • Дитячий вік у жінок, які не використовують надійні методи контрацепції, при концентрації теріфлуноміду в плазмі понад 0,02 мг/л;
  • Період вагітності;
  • Грудне вигодовування;
  • Вік до 18 років;
  • Підвищена чутливість до компонентів препарату.

З обережністю
Слід призначати Абаджіо пацієнтам, які зловживають алкоголем, та літнім хворим (від 65 років і старше).

Спосіб застосування та дози

Дозування.

Дорослі

Рекомендована доза Обаджіо® становить 14 мг перорально один раз на добу.

Діти (віком від 10 років)

Для дітей (віком від 10 років) рекомендована доза залежить від маси тіла:

  • діти з масою тіла > 40 кг: 14 мг один раз на добу,
  • діти з масою тіла ≤ 40 кг: 7 мг один раз на добу,

Дітям, які досягли стабільної маси тіла понад 40 кг, слід перейти на таблетку 14 мг 1 раз на добу.

Таблетки необхідно ковтати цілими, запиваючи невеликою кількістю води. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, можна приймати незалежно від прийому їжі.

Діти

Безпечність та ефективність застосування препарату Обаджіо® дітям віком до 10 років на даний час не встановлена. Дані відсутні.

Особливості щодо застосування

Лікування Абаджіо має проводитися лікарем, який має досвід лікування розсіяного склерозу. При призначенні препарату слід враховувати такі показники, як артеріальний тиск, рівень активності АЛТ, результати загального аналізу крові (включаючи лейкоцитарну формулу та кількість тромбоцитів у крові). Контроль зазначених параметрів необхідно регулярно здійснювати і під час застосування теріфлуноміду.

Існує ризик підвищення активності печінкових ферментів, особливо протягом перших 6 місяців лікування. Тому дослідження активності печінкових ферментів необхідно проводити перед початком терапії, потім двічі на місяць протягом перших 6 місяців лікування, а далі – з інтервалом у 2 місяці. На порушення функції печінки можуть вказувати такі симптоми, як біль у животі, втрата апетиту, нудота, блювання, втома, потемніння сечі та/або жовтяниця.

Допустимим для продовження лікування є підвищення АЛТ у 2-3 рази від верхньої межі норми за умови регулярного моніторингу. Прийом теріфлуноміду слід припинити при підозрі на ураження печінки, включаючи підтверджене підвищення активності печінкових ферментів понад 3 рази від верхньої межі норми.

Особливу увагу необхідно приділяти пацієнтам з хворобами печінки в анамнезі. У цій категорії хворих лікування теріфлуномідом має супроводжуватися ретельним моніторингом симптомів ураження печінки. При підвищенні артеріального тиску слід призначити відповідну антигіпертензивну терапію.

Лікування препаратом можна розпочати лише після повного вилікування гострих і хронічних інфекцій. Якщо симптоми інфекції виникають під час прийому Абаджіо, слід негайно звернутися до лікаря. Безпека теріфлуноміду за наявності латентної туберкульозної інфекції не встановлена.

Пацієнтам з позитивним тестом на туберкульоз слід розпочинати прийом Абаджіо лише після курсу відповідної терапії.

Ризик розвитку інтерстиціальних захворювань легень підвищений у пацієнтів, які мали такі захворювання під час лікування лефлуномідом. При появі постійного кашлю та задишки необхідно розглянути припинення терапії та провести детальне обстеження.

Лікування теріфлуномідом підвищує ризик гематологічних порушень у пацієнтів з анемією, лейкопенією, тромбоцитопенією, порушенням функції кісткового мозку або ризиком супресії кровотворення. За наявності таких явищ терапію слід припинити і провести процедуру прискореного виведення препарату для швидкого зниження концентрації теріфлуноміду у плазмі.

При появі виразкового стоматиту або симптомів, які вказують на розвиток генералізованої шкірної реакції (синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла), прийом препарату необхідно негайно припинити.

У разі підтвердженої периферичної нейропатії також слід розглянути припинення лікування та провести процедуру прискореного виведення препарату.

Побічні дії

Побічні дії з боку імунної системи:

  • часто – легкий ступінь алергічних реакцій.

Психічні розлади:

  • часто – тривожний стан.

Інфекційні ускладнення:

  • дуже часто – ларингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, грип, мікоз стоп, інфекції сечостатевих шляхів;
  • часто – інфекції пародонту, герпес порожнини рота, синусит, фарингіт, бронхіт, вірусний гастроентерит, цистит.

З боку лімфатичної системи та системи кровотворення:

  • часто – нейтропенія;
  • нечасто – легкий ступінь тромбоцитопенії, анемія.

З боку серцево-судинної системи:

  • часто – гіпертензія.

З боку нервової системи:

  • дуже часто – парестезія;
  • часто – невралгія, попереково-крижовий радикуліт, гіперестезія, синдром зап’ястного каналу, периферична нейропатія.

З боку дихальної системи:

  • інтерстиціальні захворювання легень.

З боку травної системи:

  • дуже часто – нудота, діарея;
  • часто – зубний біль, блювання;
  • дуже рідко – панкреатит.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини:

  • часто – міалгія, м’язово-скелетний біль.

З боку репродуктивної системи:

  • часто – менорагія.

З боку сечовидільної системи:

  • часто – полакіурія.

Дерматологічні реакції:

  • дуже часто – алопеція (включно з витонченням волосся, зниженням густоти волосяного покриву, втратою волосся, пов’язаною або не пов’язаною зі зміною структури волосся, дифузним або генералізованим ураженням усієї шкіри голови, але без повної втрати волосся);
  • часто – вугровий висип, висипання.

Лабораторні показники:

  • дуже часто – підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ);
  • часто – підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази та аспартатамінотрансферази (АСТ), зменшення кількості нейтрофілів і лейкоцитів, зниження маси тіла.

Інше:

  • часто – біль, посттравматичний біль.

Передозування

Симптоми: симптоми передозування не встановлені.
Лікування: у разі підозри на значне передозування або токсичність для прискореного виведення теріфлуноміду пацієнту рекомендується прийом протягом 11 днів колестираміну в дозі 8 г 3 рази на день (за умови поганої переносимості дозу можна зменшити до 4 г 3 рази на день) або активованого вугілля в дозі 50 г 2 рази на день.

Взаємодія з іншими препаратами

  1. Рифампіцин, фенобарбітал, карбамазепін, фенітоїн, звіробій звичайний та інші індуктори цитохрому P450 і транспортних білків: слід застосовувати з обережністю, оскільки їх прийом викликає клінічно значуще зниження дії теріфлуноміду.
  2. Колестирамін, активоване вугілля: сприяють швидкому і значному зниженню концентрації теріфлуноміду в плазмі.
  3. Репаглінід, піоглітазон, паклітаксел, росиглітазон: лікарські засоби, метаболізм яких залежить від ізоферменту CYP2C8, рекомендується застосовувати з обережністю, оскільки теріфлуномід діє як інгібітор ізоферменту CYP2C8 in vivo.
  4. Протизаплідні засоби для перорального прийому: етинілестрадіол і левоноргестрел на тлі прийому теріфлуноміду підвищують середнє значення Cmax, що не впливає негативно на їх ефективність. При виборі оральних контрацептивів слід враховувати їх взаємодію з теріфлуномідом.
  5. Кофеїн, дулоксетин, алосетрон, тизанідин, теофілін: ці та інші препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP1A2, можуть знижувати свою ефективність.
  6. Варфарин: фармакокінетика S-варфарину не порушується, але відзначається зниження пікового міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) на 25% у порівнянні з монотерапією варфарином. Рекомендується ретельний контроль МНС.
  7. Цефаклор, бензилпеніцилін, індометацин, ципрофлоксацин, фуросемід, циметидин, кетопрофен, метотрексат, зидовудин (субстрати транспортерів органічних аніонів 3 (ТОА3)): слід дотримуватися обережності, оскільки теріфлуномід є інгібітором ТОА3.
  8. Розувастатин: відбувається значне підвищення значень Cmax і AUC розувастатину, тому дозу слід знизити на 50% при необхідності поєднання з теріфлуномідом.
  9. Метотрексат, сульфасалазин, даунорубіцин, топотекан, доксорубіцин, симвастатин, аторвастатин, правастатин, натеглінід, репаглінід, рифампіцин: слід застосовувати з обережністю, супроводжуючи лікування ретельним моніторингом ознак і симптомів їх посиленого впливу на організм. У разі потреби показано зниження дози зазначених засобів.

Категорія продажі

Відпускається за рецептом.

Умови зберігання та термін придатності

Зберігати в недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі 2–30 °C. Термін придатності – 3 роки.