Вірус папіломи людини (ВПЛ)

Віруси папіломи людини (ВПЛ) – це група надзвичайно поширених і генетично різнорідних ДНК-вірусів, що вражають епітелій шкірних покривів і слизових оболонок. Вірус папіломи людини відноситься до сімейства папіломавірусів.

Вірус папіломи людини (ВПЛ) – один з найбільш поширених збудників інфекцій, що передаються статевим шляхом. Призводить до появи папілом (бородавок, плоских та гострих кондилом) на шкірі, статевих органах, у задньому проході, у ротовій порожнині

Деякі нарости є онкогенними. Іншими словами, вони збільшують ризик подальшого розвитку у людини злоякісних пухлин. Найчастіше ВПЛ асоціюється з раком шийки матки. Вірус має здатність впливати на розвиток інших онкологічних хвороб.

Досить часто організм людини справляється із вірусом самостійно протягом двох років. Однак це не означає, що вірус не повернеться. Вторинне зараження цілком можливо. Це може бути інший штам або той самий. Крім того, папіломи мають здатність до регресії приблизно через півроку. Відбувається це в такий спосіб – спочатку папілома починає зменшуватись у своїх розмірах, а через деякий час зникає зовсім. Це можливо, якщо пацієнт має досить сильний імунітет. Він пригнічує активність вірусу, не дозволяючи йому розмножуватись.

Причини появи ВПЛ

Хвороби, спричинені папіломавірусом, відрізняються латентним початком захворювання, хронічним перебігом, і лише на завершальному етапі спостерігається формування доброякісних та злоякісних новоутворень.

Джерелом інфекції виступає носій вірусу або вже хвора людина. Заразитися ВПЛ можна контактно-побутовим чи вертикальним (дитині від матері) шляхом. Але найчастіший варіант передачі захворювання – це сексуальний незахищений контакт (генітальний, анальний чи оральний).

Вірус папіломи людини – єдиний вірус, який не проникає в кров, унаслідок чого інфекційний процес протікає без розвитку запальної реакції. У процесі інфікування, вірус папіломи людини вражає незрілі клітини, частіше за базальні шари, які потім стають постійним джерелом інфікування епітеліальних клітин. Інфікуванню сприяє наявність мікротравм та запальних процесів шкіри та слизових оболонок, що призводять до зниження місцевого імунітету.

Папіломавірусна інфекція частіше відзначається в осіб молодого віку, які мають велику кількість статевих партнерів. За даними ВООЗ, 50-80% населення інфіковано ВПЛ, але лише 5-10% інфікованих осіб мають клінічні прояви захворювання.

Класифікація захворювання

• бородавки у вигляді папул;
• гострі кондиломи;
• внутрішньоепітеліальна неоплазія;
• бовеноїдний папульоз та хвороба Боуена;
• гігантська кондилома Бушке-Левенштайна (карциномоподібна гостра кондилома).

У клінічній практиці розрізняють латентну, клінічну та субклінічну форми папіломавірусної інфекції.

Симптоми папіломавірусної інфекції

Більшість сексуально активних людей рано чи пізно заражаються папіломавірусною інфекцією і навіть не підозрюють про це, тому що у багатьох взагалі не з’являються симптоми. Інші інфіковані, своєю чергою, відзначають характерні папіломи, чи бородавки.

Суб’єктивні симптоми ВПЛ:

• при локалізації висипів в ділянці уретри спостерігається свербіж, печіння, болючість при сечовипусканні (дизурія); при обширних ураженнях у сфері уретри – утруднене сечовипускання;
• свербіж та парестезії (розлад чутливості) в області ураження; болючість під час статевих контактів (диспареунія);
• наявність одиночних або множинних утворень у вигляді папул, папілом, плям на шкірних покривах та слизових оболонках статевих органів;
• болючі тріщини та кровоточивість шкірних покривів та слизових оболонок у місцях ураження.

Різновиди папілом:

Гострокінцеві кондиломи – пальцеподібні випинання на поверхні шкіри та слизових оболонок статевих органів, що мають типовий “строкатий” та/або петлеподібний малюнок.

Бородавки у вигляді щільних вузликів (папул) – папульозні висипання без пальцеподібних випинань, що локалізуються на кератинізованому епітелії статевих органів.

Ураження вигляді плям – сірувато-білих, рожевих, червоних або коричневих плям на шкірі та/або слизовій оболонці статевих органів.

Бовеноїдний папульоз (хвороба Боуена) — вузлики та плями з гладкою або бархатистою поверхнею; колір елементів у місцях краження слизової оболонки – бурий чи оранжево-червоний, а уражень на шкірі – попелясто-сірий чи коричневато-чорний.

Гігантська кондилома Бушке-Левенштайна – дрібні бородавчатоподібні папіломи, що зливаються між собою і утворюють вогнище ураження з широкою основою.

Шляхи передачі ВПЛ

Найчастіше передача вірусу виникає при дотику шкіри чи слизових двох людиней. Найбільш близький контакт має місце при інтимній близькості, тому саме статевий акт є основним шляхом передачі інфекції. Використання презервативу не дає 100% гарантії захисту. Зараження може статися навіть під час поцілунку.

Побутове зараження відбувається під час використання засобів особистої гігієни, що належать іншій людині (щітки для чищення зубів, рушники, приналежності для гоління). Деякі громадські місця також можуть становити небезпеку (лазні, криті та відкриті басейни, громадські сауни, тренажерні зали).

Діагностика

Інфекція, що протікає латентно, діагностується тільки за допомогою молекулярно-біологічних методів дослідження. Субклінічна інфекція діагностується при молекулярно-біологічному, кольпоскопічному, цитологічному та морфологічному дослідженні.

Для встановлення діагнозу, перш за все, необхідно звернутися за консультацією до терапевта. Залежно від рівня виразності ознак захворювання він видасть направлення на проведення діагностичних досліджень, а також на відвідування вузьких фахівців. Це може бути уролог, проктолог, гінеколог, онколог, дерматолог.

Основними завданнями є:

• рання діагностика;
• своєчасне виявлення та лікування передракових станів;
• виявлення на ранніх етапах онкологічних новоутворень, що дозволить досягти високої ефективності подальшого лікування.

Жінкам можуть додатково призначатися:

• цитологічне дослідження – вивчення під мікроскопом піхвового мазка;
• кольпоскопія – огляд шийки матки кольпоскопом.

Призначаються такі сучасні методи дослідження:

• Аналіз крові – інформативний спосіб максимально ранньої постановки діагнозу захворювання (до появи симптомів);
• Digine-тест встановлює рівень онкогенності конкретного штаму. Біоматеріалом для проведення аналізу є зіскрібок.
• ПЛР-діагностика дає можливість виявити ДНК ВПЛ, дає достовірну відповідь на наявність вірусу у людини.

Лікування папіломавірусної інфекції

Як правило, папіломавірусну інфекцію лікує лікар-дерматолог, гінеколог чи уролог.

Специфічного лікування ВПЛ немає. Для терапії використовують лікарські препарати у комплексі з методами медичної деструкції, за допомогою яких видаляють папіломи. Це дозволяє підвищити шанс на самовилікування від хвороби і досягти стійкої ремісії.

Окремо призначається симптоматичний курс лікування папілом та інших новоутворень, тобто їх видалення. Лікарі категорично забороняють займатися самолікуванням та намагатися видалити нарости за допомогою народних засобів. Це може призвести до зворотного ефекту та активізувати негативний розвиток хвороби.

Профілактика ВПЛ

Одним із методів специфічної первинної профілактики ВПЛ-асоційованої патології є вакцинація проти різних генотипів вірусів папіломи людини.

Люди, які ведуть активне статеве життя, можуть знизити ризик, якщо:

• просити у нового партнера довідку про відсутність зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом;
• підтримувати довгострокові відносини із одним партнером;
• використовувати презервативи.

Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!