Вагінізм

Вагінізм – це непрохідний спазм м’язів тазового дна, який виникає при спробі проникнення у вагіну. Спазм може ускладнити статевий акт, огляд гінеколога або введення тампона. Анатомічних чи інших фізіологічних порушень при вагінізмі немає.

Синоніми вагінізму: вагодинія, колпоспазм, вульвізм. Вульвізм проявляється при дотику до вульви до проникнення у вагіну.

Причини і симптоми вагінізму

Вагінізм супроводжується болісним синдромом, спазмом м’язів тазового дна і вагіни, а також може викликати запальні процеси у статевих органах та неврологічні порушення.

Основною причиною цього патологічного стану є невростенічні розлади, травми та подразники, які спровокували гострий захисний механізм несвідомого характеру. Часто причинами вагінізму є депресія, гістерія та нав’язливі ідеї.

Появлення спазмів у вагіні можуть викликати невдалі дії під час статевого акту, погана ерекція у статевого партнера та різко перерваний статевий акт. Найбільш поширеними симптомами вагінізму є спазми м’язів вагіни, стегон, тазу та черевної стінки, а також гостра біль при будь-яких контактах з вагіною.

Спазм може мати гострий або хронічний характер, виникаючи під час статевого акту або огляду вагіни. В результаті спазму блокується вхід у вагіну, що викликає стискання статевого органа партнера.

Класифікація та стадії розвитку вагінізму

Види вагінізму:

1. Первинний (вроджений) – виникає у дівчаток при першому досвіді проникнення у вагіну;
2. Вторинний (набутий) – розвивається у жінок, що мають статеве життя, після стресу, насильства, травм при пологах, через негативне ставлення до партнера або гінекологічного захворювання, яке супроводжується болем під час статевого акту. До набутого вагінізму може привести розвиток диспареунії.

Вважається, що первинний та набутий вагінізм відрізняються за походженням та реакцією на лікування, однак емпіричних даних, що це підтверджують, немає.

Ступені вагінізму:

1. Неможливо ввести у вагіну статевий член або гінекологічне дзеркало.
2. М’язи вагіни та тазового дна миттєво скорочуються при дотику до статевих органів та введенні у вагіну тампона або пальця.
3. Непрохідний судомний м’язовий спазм виникає при думках про статевий акт.

Діагностика вагінізму

Діагностика вагінізму проводиться за допомогою гінекологічного огляду, медичних консультацій та діагностичних процедур (ультразвукове дослідження, аналіз крові, збір мазків тощо).

Обов’язковою умовою діагностики захворювання є психологічна консультація з виявленням скарг пацієнта, проблем у сексуальній сфері, психологічних травм та фобій, негативного сексуального досвіду та фізичних патологій.

Лікування вагінізму

Мета лікування вагінізму – допомогти жінці відновити контроль над м’язами тазового дна.

До основних методів лікування вагінізму відносяться психотерапія та медикаментозне лікування, до додаткових – розширення вагіни та вправи Кегеля, спрямовані на зміцнення м’язів.

Також важливо лікувати захворювання, які можуть викликати вагінізм, та позбутися болю при ендометріозі та зрощеннях у малому тазу.

При наявності вад розвитку вагіни або спаєчної непрохідності, а також аномалій розвитку зовнішніх статевих органів та щільної дівочої пліви показане оперативне лікування з подальшою реабілітацією та психотерапією.

Медикаментозне лікування вагінізму

Для лікування вагінізму застосовуються три види препаратів:

• місцеві анестетики (наприклад, лідокаїн);
• міорелаксанти (нітрогліцеринова мазь та ботулотоксин типу А);
• анксіолітики (діазепам).

Місцеві анестетики полегшують біль при вагінальному проникненні, завдяки чому зменшують спазм м’язів.

Нітрогліцеринова мазь допомагає розслабити м’язи вагіни.

Ботулінічний токсин – тимчасовий паралітик м’язів, який знижує гіпертонус м’язів тазового дна. Результат від застосування ботулотоксина зберігається в середньому 10 місяців. Після лікування ботулотоксином видужують приблизно 60% пацієнток.

Застосування анксіолітиків у поєднанні з психотерапією знижує тривожність.

На жаль, дані про фармакологічне лікування вагінізму обмежені – у більшості досліджень брали участь невелика кількість випробуваних, а також відсутні контрольні групи плацебо.

Психотерапія

Психологічні методи лікування базуються на припущенні, що вагінізм виникає внаслідок сімейних проблем, негативного сексуального досвіду в дитинстві або відсутності сексуальної освіти. Терапія проводиться в індивідуальному або парному форматі. При індивідуальній терапії виявляють та усувають психологічні проблеми, які могли стати причиною розладу. Парна терапія зосереджена на вивченні сексуального анамнезу пари та подоланні проблем у взаєморозумінні між партнерами.

Когнітивно-поведінкова терапія включає сексуальне просвітлення, застосування розширювачів вагіни, вправи на розслаблення м’язів та відстеження почуттів. Лікування ефективне в середньому для 20% пацієнток.

Прогресивна десенсибілізація

При прогресуючій десенсибілізації (зниженні болісної чутливості) пацієнтка поступово звикає до дотиків:

1. Жінка щоденно доторкується до проміжності як можна ближче до входу у вагіну, розширюючи пальцями статеві губи.
2. Пацієнтка вводить палець у вагіну, поступово розширюючи отвір.
3. Коли введення пальця не викликає дискомфорту, застосовуються вагінальні розширювачі, починаючи з найменшого розміру. Введення розширювачів на 10-15 хвилин дозволяє м’язам адаптуватися до зростаючого тиску без рефлекторного спазму. Спочатку розширювачі жінка вводить сама, коли вона перестане відчувати від цього дискомфорт, то можна дозволити робити це партнеру.
4. Коли застосування розширювачів стає безболісним, парі можна почати практикувати пенільну стимуляцію вульви під час статевої гри, щоб жінка звикла до відчуття пеніса на вульві.
5. Нарешті, жінка вводить пеніс партнера у вагіну спочатку частково, а потім повністю. Вона може відчувати себе впевненіше, знаходячись у позиції зверху.

Лікування вагінізму включає всі перераховані вище методи і проходить шляхом підбору найбільш підходящих і прийнятних для пацієнтки.

Ускладнення вагінізму

Безпліддя – виникає через неможливість здійснення нормального сексуального життя. У випадку, якщо вагітність відбувається, вагінальний полог неможливий. Необхідне оперативне врегулювання пологів шляхом операції кесарівим розтином.

Рак шийки матки – відсутність періодичного інструментального та лабораторного обстеження може стати причиною пропущеного передракового стану шийки матки.

Депресивні стани з суїцидальними думками.

Самотність та неможливість налагодження відносин з протилежною статтю та створення гармонійної сім’ї.

Прогноз. Профілактика

При своєчасному лікуванні вагінізму прогноз сприятливий. Якщо жінка не звертається до лікаря, можливі невтішні наслідки, наприклад, депресія з суїцидальними спробами та пізні виявлення раку шийки матки.

Профілактика полягає в своєчасному лікуванні гінекологічних захворювань та психологічній реабілітації після насильства, пологів та операцій на статевих органах.

Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!