Вагініт

Вагініт (кольпіт) – це гінекологічне захворювання, пов’язане з запаленням у вагіні. Практично кожна жінка стикається з цією недугою. Вагініт, за частотою звернень до гінеколога, посідає перше місце.

Хвороба може мати інфекційну етіологію, тобто виникнути через потрапляння на слизову оболонку вагіни хвороботворних бактерій, вірусів або дріжджоподібних грибів. Рідше зустрічаються вагініти неінфекційного походження, спровоковані алергією або опіком. Подібні реакції можуть викликати хімічні речовини у засобах для інтимного використання. Нерідко через схожість назв вагініт плутають з вагінозом – бактеріальним дисбактеріозом вагіни. Це ще одна форма вагініту неінфекційної природи.

Симптоми колпіту (вагініту)

Що супроводжує колпіт (вагініт). Симптоми вагініту можуть бути різними за ступенем вираженості та комбінацією. При вагініті турбують патологічно рясні виділення, свербіж, печіння, біль, набряк, дискомфорт, у рідких випадках підвищення температури.

Фізіологічні виділення з вагіни є завжди, лише характер їх може бути різним. Головне розуміти, коли виділення стали патологічними. Нормальні виділення змінюються протягом менструального циклу: одразу після менструації вони скудні слизисті; до середини циклу стають більш рясними, слизисто-молочними; наближаючись до менструації, білі стають молочними і помірними. Так відбувається у жінок репродуктивного віку. У маленьких дівчат виділення слизисті, скудні, у жінок похилого віку – від молочних до слизисто-скудних.

Патологічні виділення найчастіше мають рясний характер і супроводжуються неприємним запахом, характер кольору змінюється від молочного до різного ступеня зеленувато-жовтого. Патологічні виділення завжди будуть провокувати неприємні або болючі відчуття, або дискомфорт у інтимній зоні.

Класифікація та стадії розвитку кольпіту (вагініту)

За тривалістю захворювання розрізняють:

1. Гострий вагініт — протікає не більше двох місяців. Скарги та клінічна картина запалення виражені найбільш яскраво.
2. Підгострий вагініт — протікає більше двох місяців, але не довше шести місяців. Найчастіше картина запалення стерта, а скарги виражені неяскраво.
3. Хронічний вагініт — запальний процес триває більше шести місяців. Клінічна картина та скарги виражені слабко, перебіг захворювання має хвильовий характер: періоди спокою змінюються періодами загострення, після чого знову настає спокій запального процесу, але повного одужання в цей період не настає. Хронічний вагініт турбує роками. У кінці може призвести до звуження і деформації вагіни та утворення спаечного процесу.

Залежно від характеру запального процесу і ступеня (глибини) ураження слизової розрізняють кілька типів вагініту, які, в суті, представляють собою стадії захворювання, що послідовно змінюються:

1. Серозний. На початковому етапі, коли запальний процес локалізується в поверхневих шарах слизової, запалення має серозний характер. При цьому утворюється запальний ексудат (виділення), що містить білок і клітини відшарованого епітелію.
2. Слизовий. Коли до запального процесу долучається ураження залоз, що виділяють слизовий секрет, запальний процес набуває серозно-слизовий характер (виділення обильні через велику кількість у них слизу).
3. Серозно-гнійний. При прогресуванні процесу до запального ексудату додаються продукти життєдіяльності бактерій. Виділення починають носити характер слизисто-гнойних.
4. Дифузний. Запальний процес розташовується дифузно, тобто всюди.

Залежно від виду бактерії, яка викликає запальний процес у вагіні, розрізняють:

1. Неспецифічний бактеріальний вагініт. Збудниками виступають бактерії групи стафілококів, стрептококи, кишкова паличка. Вони стають причиною захворювання при порушенні мікрофлори у вагіні. У цьому випадку нормальна флора через певні фактори знижується, і її місце займає умовно-патогенна мікрофлора, яка в нормі також присутня, але у невеликій кількості. Умовно-патогенні мікроорганізми можуть потрапляти з кишківника, сечового міхура або з шкіри промежини. У мазках при цьому виявляються так звані “ключові клітини” — це такі клітини епітелію, які повністю вкриті бактеріями. При бактеріальному вагініті виділення зазвичай жовто-зеленого кольору, серозно-гнойного характеру. Неспецифічний бактеріальний вагініт часто переходить у хронічну форму через неяскраво виражені симптоми та рідкі обгрунтування до спеціаліста з цієї причини.
2. Специфічний бактеріальний вагініт. У цій ситуації конкретний збудник потрапляє у вагіну при незахищеному статевому контакті (трихомонада, гонорея, хламідійна інфекція, мікоплазмальна інфекція). Лікування проводиться специфічною терапією, чутливою до збудника.

Залежно від шляху проникнення інфекційного агента розрізняють:

1. Висхідний вагініт — збудник проникає у вагіну з шкіри проміжності, великих та малих статевих губ, з прямої кишки або сечового каналу.
2. Зворотній вагініт — збудник проникає у вагіну з осередків хронічного запалення через кров або лімфу (хронічний пієлонефрит, цистит, хронічний тонзиліт, ларингіт, каріозні зуби).

За етіологією та виявленими патогенами виділяють наступні форми бактеріального вагініту:

1. Грибковий вагініт (кандидозний вульвовагініт, або мікотичний вульвовагініт, кандидоз, молочниця) — розвивається при надмірному розмноженні умовно-патогенного грибка роду кандида. Грибковий вагініт більш відомий як молочниця. Цей грибок мешкає всюди і викликає запалення лише при певних обставинах (значному зниженні імунітету, при гормональних та обмінних порушеннях). Для нього характерний виражений свербіж і сухість вагіни, обильні зернообразні виділення, виражений набряк зовнішніх статевих органів (вульви). Часто молочниця загострюється перед менструацією та під час вагітності. Одна з неприємних особливостей полягає в тому, що кандидозний вагініт переходить у хронічну форму з частим рецидивирующим ходом.
2. Трихомонадний вагініт відноситься до венеричних захворювань. Він розвивається приблизно через 3-12 днів (рідко до 30 днів) після незахищеного статевого акту з хворою людиною. Зображення запалення яскраво виражене. Турбують обильні пінисті зловонні виділення, свербіж, печіння, болі внизу живота. Збудник трихомоніазу — рухлива вієчкова бактерія — може підніматися з вагіни в порожнину матки та в труби і викликати там серйозні запальні процеси.
3. Гонорейний вагініт також відноситься до венеричних захворювань. Перші ознаки інфекції розвиваються через 3-4 дні після незахищеного статевого акту. Симптоми виражені яскраво. З’являється біль, печіння у вагіні та обильні слизисто-гнойні виділення з полових шляхів. Можуть турбувати кров’янисті виділення, які проявляються під час відхідних плотних білуватих плівок зі стінок вагіни. Після них залишаються кровоточиві ерозії.
4. Мікоплазмений вагініт викликається бактеріями, позбавленими клітинної стінки. Це призвело до їх поліморфізму (багатьох форм і розмірів). З одного боку, вони зустрічаються у абсолютно здорових жінок репродуктивного віку в концентрації не більше 10*3 КОЕ/мл. З іншого боку, вже давно доведена їхня роль у розвитку запального процесу. Характерних скарг не існує і досить часто зустрічається безсимптомний перебіг захворювання. Тому здача специфічних аналізів на міко-уреаплазменну інфекцію (фемофлор-16) є обов’язковою. Лікування необхідне, якщо концентрація бактерій перевищує допустиму норму, є клінічні прояви і скарги. Мікоплазмений вагініт дуже часто переходить у хронічну форму і поєднується з трихомонадами, хламідіями та гарднереллами.
5. Атрофічний вагініт пов’язаний з розвитком атрофії слизової вагіни при зниженні статевих гормонів — естрогенів. Частіше він розвивається в постменопаузу. Може з’явитися під час лактації. При цьому турбує свербіж і сухість вульви. Виділення скудні, слизові або прозорі, без запаху.
6. Алергічний вагініт — досить рідко зустрічається і пов’язаний з алергічною реакцією на слизовій.

Діагностика вагініту

Діагноз “вагініт” встановлюється на основі аналізів вмісту вагінального мазка. Для цього вивчається його рН, а також мікроскопічний, культуральний та імунологічний склад. За кількістю лейкоцитів визначається ступінь запальної реакції. Щоб аналіз був достовірним, жінка не повинна перед візитом до гінеколога займатися сексом, підмиватися чи спринцюватися.

Лікування вагініту

Мета лікування – усунення запалення та відновлення мікрофлори вагіни.

Схема лікування вагініту. Лікування завжди складається з двох етапів.

1. Перший етап – це боротьба з збудниками запалення. Цей етап іноді починається з невеликого окислення середовища вагіни (тільки за показаннями).
2. Другий етап – це відновлення мікрофлори вагіни та кишечника з подальшим переходом до профілактичних заходів для зниження ризиків рецидивів.

Ліки .Лікування специфічного та неспецифічного вагініту. Залежно від збудника захворювання може знадобитися системна терапія антибактеріальними препаратами (амоксицилін, джазоміцин, кліндаміцин, орнидазол, метронідазол, тинідазол тощо). Місцево призначаються свічки, капсули або вагінальні таблетки, найчастіше містять комбіновані препарати (“Поліжинакс”, “Макмирор комплекс”, “Тержинан”, “Нео-пенотран” та ін.).

Лікування кандидозного вагініту (молочниці). При молочниці призначаються антимікотичні (протигрибкові) препарати місцевого та системного застосування.

Лікування атрофічного вагініту. При атрофічному вагініті рекомендовано застосування вагінальних кремів, таблеток або кілець з естрогеном.

Вагініт під час вагітності

Особливу увагу слід звернути на вагініт під час вагітності. Навіть незначні прояви захворювання в цей період потребують відповідального підходу до лікування та ретельного контролю за станом мікрофлори. Це пов’язано з ймовірністю серйозних наслідків: поширення інфекції на плід та плодові оболонки, загроза переривання вагітності та передчасних пологів, невиношування вагітності та втрата вагітності. Тут межа між лікуванням і відсутністю лікування дуже тонка. Важливо не перейти до “агресивної санації вагіни”.

Лікування вагініту під час вагітності

Під час вагітності необхідний ретельний контроль за станом мікрофлори. Це пов’язано з ймовірністю поширення інфекції на плід та плодові оболонки, загрозою переривання вагітності та передчасних пологів, невиношування вагітності та втрати вагітності. Препарати призначаються лікарем індивідуально залежно від результатів аналізів та термінів вагітності.

Ускладнення вагініту

Якщо запальний процес у вагіні не лікується, то можна заробити значніші наслідки для свого здоров’я.

• Інфекція може поширитися вище: через цервікальний канал в порожнину матки та далі. В результаті цього може розвинутися ендометрит (запалення внутрішнього шару матки), метроендометрит (запалення не лише внутрішнього шару порожнини матки, а й м’язової стінки), сальпінгіт (запалення маткових труб) або аднексит (запалення маткових труб та яєчників). Генералізація інфекції призводить до такого небезпечного ускладнення, як безпліддя.
• У результаті запального процесу можуть утворюватися зрощення та спайки, синехії вульви.
• На тлі запалення слизова вагіни та шийки матки вже не може виконувати свою захисну функцію, і через пошкоджену слизову в більш глибокі шари проникає вірусна інфекція, така як вірус папіломи людини (ВПЛ), цитомегаловірус (ЦМВ), вірус простого герпесу (ВПГ). Боротьба з вірусами складніша, а ВПЛ може спричинити рак шийки матки.
• Запальні слизові стають більш чутливими, з’являються болі під час статевого акту — диспареунія.
• Інфекція у вагіні може бути причиною уретриту, циститу та навіть пієлонефриту (запалення нирок).

Профілактика вагініту

Розвиток вагініту можна уникнути, відмовившись від носіння синтетичного білизни та вузьких штанів. Жінкам з хронічним вагінітом рекомендується споживати більше молочних продуктів з живими бактеріями та використовувати спеціальні засоби для інтимної гігієни з молочною кислотою, щоб уникнути загострення захворювання. Також важливо завжди користуватися бар’єрними методами контрацепції, щоб запобігти розвитку гострого вагініту, спричиненого статевими шляхами трихомонадами або хламідіями.

Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!