Тяжкий гострий респіраторний синдром

Тяжкий гострий респіраторний синдром (ТОРС, «атипова пневмонія», SARS) вперше зареєстрований у Китаї в листопаді 2002 р. З того часу він широко поширився по всьому світу. Станом на 2 червня 2003 р. більш ніж у 30 країнах було зареєстровано 8384 випадки захворювання, 770 з яких закінчилися летальним кінцем.

До 2002 року коронавіруси розглядалися як звичайні збудники гострих респіраторних захворювань людини, які викликають сезонні підйоми захворюваності і не належать до небезпечних вірусних інфекцій.

Поява важкого гострого респіраторного синдрому у 2002 році, близькосхідного респіраторного синдрому у 2012 році та COVID-19 у 2019 році змусили фахівців змінити ставлення до хвороб, що спричиняються коронавірусами.

Збудником захворювання був коронавірус, якому надали назву SARS-CoV.

Як передається вірус атипової пневмонії?

Схоже до інших коронавірусів та вірусів грипу, SARS-CoV поширюється повітряними краплями слини, які виділяються інфікованою людиною під час розмови, чхання, кашлю або, хоча і рідше, дихання.

Втім було встановлено, що існують інші, непрямі шляхи передачі інфекції. Наприклад, контакт з кнопками, телефонами, дверними ручками, унітазами і т. д., якими недавно користувався хворий на атипову пневмонію, може призвести до зараження. Те саме стосується спільного використання посуду та столових приборів.

Шляхи передачі атипової пневмонії:

  1. Контакт із забрудненими предметами (телефони, кнопки та інше).
  2. Контакт із біологічними рідинами (фекаліями) пацієнта.

Пацієнт найбільш контагіозний у період прояву повної клінічної картини захворювання. Питання можливості передачі інфекції до появи клінічних симптомів (продромальний період) чи після їх зникнення залишається незрозумілим. Результати останніх досліджень дозволяють припустити, що контагіозність під час інкубаційного періоду є дуже низькою. Одужаючим людям, з метою запобігання поширенню інфекції, Центри з профілактики та контролю захворювань (CDC) рекомендують утримуватися від відвідування громадських місць протягом 10 днів після зникнення симптомів.

Максимальний термін, протягом якого вірус поза організмом здатний викликати захворювання, щонайменше 96 год. Вірус чутливий до дії ультрафіолетових променів, високих температур. Даних про стійкість вірусу недостатньо. Враховуючи наявність 4 штамів, не виключено, що вони матимуть деякі особливості. У подальших дослідженнях буде визначено терміни виживання ТОРС-АКВ на різних поверхнях та чутливість до дезінфектантів.

Симптоми ТОРС

Інкубаційний період триває від 2-7 до 10 днів. Симптоми атипічної пневмонії починаються із раптового підвищення температури більше 38°С.

У клінічному перебігу ТОРС можна виділити три фази:

1 фаза: (продромальний період ): триває 3-7 днів і характеризується лихоманкою, ознобом, міалгією, слабкістю, нездужанням, головним болем.

2 фаза: зростають респіраторні симптоми (кашель, одишка, утруднене дихання, гіпоксемія). Характерне наявність крепітації. Концентрацією 1-го тижня можливий розвиток респіраторного дистрес-синдрому.

3 фаза: починається після 7-8 днів хвороби і характеризується новим піком лихоманки. Можливе появлення водянистої діареї, погіршення рентгенологічного зображення, прогресування респіраторних симптомів.

При рентгенографії визначаються вогнища затемнення (одиночні або множинні). При комп’ютерній томографії – зміни за типом “матового скла”.

Ускладнення атипової пневмонії

Для більшості пацієнтів атипова пневмонія обмежується інфекцією дихальних шляхів, яка протікає протягом кількох днів без серйозних наслідків. Однак у невеликого відсотка пацієнтів викликаючий його коронавірус може потрапити в глибші дихальні шляхи (бронхи та легені), спричиняючи бронхіт та вірусну пневмонію; у таких випадках наслідки можуть бути значущими: бронхіт та особливо пневмонія, спричинені атиповою пневмонією, призводять до стійкого сухого кашлю та важкої дихальної недостатності, що також може призвести до смерті.

Інші можливі ускладнення атипової пневмонії:

  1. Серцева недостатність;
  2. Ниркова недостатність.

Діагностика атипової пневмонії

Під час появи перших випадків цього захворювання ще не існувало специфічних методів діагностики атипової пневмонії. Зараз існують спеціальні лабораторні тести для її визначення.

До них відносяться:

  1. Визначення РНК вірусу в сироватці крові за допомогою зворотно-транскрипційної полімеразної ланцюгової реакції (ЗТ-ПЛР). Це високочутливий метод діагностики, який дозволяє виявити генетичний матеріал (РНК) вірусу в крові людини за допомогою спеціальних лабораторних досліджень. Наявність РНК вірусу підтверджує наявність збудника атипової пневмонії.
  2. Визначення РНК вірусу в виділеннях з дихального тракту за допомогою ЗТ-ПЛР. Для цього дослідження беруться зразки виділень з дихального тракту. У отриманому матеріалі визначають наявність генетичного матеріалу (РНК) збудника атипової пневмонії. На більш пізніх етапах захворювання можуть бути взяті зразки сечі та калу пацієнта.
  3. Визначення антитіл до вірусу атипової пневмонії методом імунноферментного аналізу. У відповідь на проникнення інфекції імунна система виробляє спеціальні білкові частки – антитіла. Вони розпізнають і зв’язують чужорідні об’єкти (наприклад, вірусні частки). За допомогою спеціальних лабораторних тестів виявляють антитіла до збудника атипової пневмонії. Недолік методу полягає в тому, що антитіла починають вироблятися через певний час після потрапляння в організм збудника інфекції (для атипової пневмонії цей період становить приблизно 21 день).
  4. Загальний аналіз крові (без лейкоцитарної формули та ШОЕ). Дозволяє визначити основні показники крові: кількість еритроцитів, гемоглобіну, лейкоцитів, тромбоцитів. При атиповій пневмонії знижено загальну кількість лейкоцитів, а також кількість тромбоцитів.
  5. Лейкоцитарна формула. Білі кров’яні тільця – лейкоцити представлені різними видами клітин: нейтрофілами, лімфоцитами, моноцитами. Ці клітини мають різні функції, тому визначення їх кількості та співвідношення має важливе діагностичне значення. При атиповій пневмонії рівень лімфоцитів знижений.
  6. Аланінамінотрансфераза (АЛТ). Фермент, який у великих кількостях міститься в клітинах печінки. При її ураженні, зокрема при атиповій пневмонії, його концентрація в крові збільшується.
  7. Аспартатамінотрансфераза (АСТ). Фермент, який знаходиться в клітинах серця, скелетної м’язової тканини, печінки, нирок. При їх ураженні, зокрема при атиповій пневмонії, його рівень в крові збільшується.

Інші дослідження:

  1. Рентгенографія органів грудної клітки. Дешевий і дуже інформативний метод при цьому захворюванні. Дозволяє виявити характерні для атипової пневмонії зміни в легенях, які найчастіше виникають на 10-14-й день після появи симптомів.
  2. Вимірювання температури тіла. При атиповій пневмонії температура підвищується. У аеропортах різних країн були встановлені спеціальні сканери, які дозволяли визначити пасажирів з підвищеною температурою. При виявленні таких пасажирів проводилося їх детальне обстеження, за необхідності подальше лікування.

Лікування

До цього часу не знайдено ефективних методів лікування ТОРС. Спочатку пацієнтам із ТОРС призначали антибіотики. Після встановлення вірусної етіології захворювання почали призначати противірусні препарати, іноді в комбінації з глюкокортикостероїдами, проте ця терапія в більшості випадків виявлялась неефективною. Використання великих доз глюкокортикостероїдів базувалося на даних біопсії легеневої тканини у померлих від ТОРС пацієнтів, яка виявляла тяжке імунопосередковане ураження. Проте їхня роль у терапії ТОРС продовжує обговорюватися. Деякі дослідники вважають, що призначення глюкокортикостероїдів пацієнтам із вірусною інфекцією є небезпечним.

В Китаї для терапії пацієнтів із ТОРС використовували сироватку крові, отриману від реконвалесцентів із антитілами до вірусу. Проте можливості такої терапії обмежені і вона, скоріше, має експериментальне значення.

Профілактика

При відсутності ефективних методів діагностики та лікування ТОРС особливе значення набуває запобігання поширенню захворювання та виникненню нових випадків інфекції. Згідно з цим ВООЗ рекомендуює керуватися низкою правил, серед яких важливе місце відводиться індивідуальним заходам захисту. У разі наявності хворих на ТОРС в сім’ї рекомендуються наступні заходи обережності:

  1. Часте миття рук милом і гарячою водою або використання серветок із спиртовим розчином для обробки рук.
  2. Уникання доторкань до обличчя руками; у разі потреби для протирання очей чи носа слід використовувати одноразові серветки.
  3. Використання одноразових рукавичок при контакті з біологічними рідинами чи відходами хворих на ТОРС, після чого рукавички слід негайно викинути і ретельно вимити руки.
  4. Застосування хірургічних масок під час перебування в одному приміщенні з хворим на ТОРС. Також може бути корисним використання окулярів.
  5. Використання мила та гарячої води для обробки посуду, рушників, постільної білизни та одягу хворих на ТОРС. Ці предмети слід утримувати від використання до відповідної обробки.
  6. Застосування засобів домашньої дезінфекції для обробки всіх поверхонь, які можуть бути забруднені потом, слиною, слизьком, блювотними масами, сечею чи калом хворих. При цьому слід використовувати одноразові рукавички, які слід викидати після завершення маніпуляцій.
  7. Чітке дотримання всіх заходів обережності при спілкуванні з хворим протягом 10 днів після зникнення симптомів.
  8. Негайне звернення до лікаря при появі лихоманки або респіраторних симптомів і повідомлення йому про контакт з хворим ТОРС.
Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!