Трахома

Трахома (єгипетська офтальмія, гранулярний кон’юнктивіт) – це хронічне специфічне запалення слизової очей, спричинене хламідіями. Характерною ознакою цього захворювання є утворення фолікулів та вузликів на кон’юнктиві, а також включення рогівки в запальний процес. На пізніх стадіях може виникнути деформація повік. Невчасне лікування трахоми може призвести до сліпоти.

Поширеність трахоми

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), трахома стала причиною порушення зору у 1,9 млн людей та спричинила 1,4% випадків сліпоти у світі. Хвороба є актуальною проблемою охорони здоров’я в 42 країнах, зокрема в регіонах Північної Африки, Близького Сходу, Індійського півострова, Австралії та Південно-Східної Азії. Найчастіше захворювання виявляється саме в Африці, особливо багато випадків фіксується в Центральноафриканській Республіці, Конго, Судані та Ефіопії. Також трахома виявляється в Латинській Америці (в Колумбії та Перу) та Ємені.

З 2002 року по 2019 рік ВООЗ вдалося скоротити кількість осіб, які перебувають у групі ризику зараженням трахомою, з 1,5 млрд до 142 млн людей. Кількість пацієнтів, яким потрібна була хірургічна втручання, тобто у яких вже були рубцеві зміни повік, зменшилася з 7,6 млн у 2002 році до 2,5 млн у 2019 році. До 2030 року ВООЗ планує повністю перемогти хворобу.

Активна трахома частіше виявляється у дітей раннього віку в ендемічних районах через недостатньо розвинений імунітет та невиконання правил особистої гігієни. Для дорослих характерна рецидивуюча трахома, частіше хворіють жінки, оскільки вони в основному доглядають за хворими дітьми.

Причини та механізм розвитку трахоми

Хламідії – це особливий рід бактерій, що мають мікроскопічні розміри, завдяки яким вони легко проникають всередину клітин. Тому їх належать до групи внутрішньоклітинних паразитів. Так само поводяться і віруси, що належать до цієї групи мікроорганізмів. Проникнувши всередину клітини, хламідії, так само як і віруси, починають вбудовувати свій генетичний матеріал у геном клітини. У результаті уражена клітина починає утворювати нових бактерій-паразитів. Після чого вона гине, її оболонка руйнується, хламідії виходять назовні та вражають нові клітини.

Хвороба починається зі свербіжу, почервоніння очей, набряку повік та підвищеного слізотічіння. Без лікування на кон’юнктиві (слизова оболонка ока) та рогівці утворюються рубці, що призводить до сліпоти.

Класифікація трахоми

Виділяють кілька форм офтальмохламідіозу:

1. Пряма трахома: Основна форма захворювання.
2. Хламідійний кон’юнктивіт дорослих (паратрахома): Виникає при зараженні хламідіями, які уражають слизову оболонку сечовивідних шляхів. Паратрахома не спричиняє рубцевих змін на повіках.
3. Хламідійну офтальмію новонароджених: Дитина заражається при проходженні через родові шляхи інфікованої хламідіями матері. Від 5-го до 14-го дня життя у немовляти з’являються слизисто-гнійні виділення з кон’юнктиви, набряк повік і кон’юнктиви, в деяких випадках – точкові затемнення рогівки, при цьому фолікули не збільшуються. Приблизно у кожного третього новонародженого кон’юнктивіт ускладнюється хламідійною пневмонією (інфекція поширюється на слизові оболонки через носослізний канал).
4. Епідемічний хламідійний кон’юнктивіт: Навіть при багаторічному перебігу хвороби ураження рогівки є лише периферійним, тоді як для трахоми характерне загальне затемнення рогівки, що призводить до втрати зору .
5. Хламідійний кон’юнктивіт при хворобі Рейтера: Комбіноване ураження сечостатевих органів, очей і великих суглобів ніг.
6. Хламідійний увеїт: Запалення судинної оболонки очей.
7. Хламідійний кон’юнктивіт зоонозної природи: Вражає переважно птахів та домашніх тварин (C. psittaci і C. pecorum).

Стадії трахоми

При класичному перебігу трахоми виділяють наступні стадії захворювання:

1. Префолікулярна трахома: Спостерігається червоніння та набряк слизової оболонки очей, але фолікули ще відсутні.
2. На стадії розвитку: На набрякованій і гіперемійованій кон’юнктиві з’являються і поступово збільшуються за розміром фолікули та сосочки, які стають добре помітними при огляді.
3. Запальнийй запальний процес: Фолікули об’єднуються між собою, спостерігається їх розпад, що супроводжується утворенням рубців. Ця стадія захворювання є найбільш небезпечною для оточуючих, оскільки збудник трахоми в цей час виділяється в навколишнє середовище у великій кількості.
4. Зниження активності запального процесу: Зупиняється утворення нових фолікулів, замість цього активізується процес рубцювання. Ця стадія хвороби може перебігати з періодичними загостреннями.
5. Стадія відновлення: На цій стадії відбувається одужання хворого. Окрім наявності численних рубців на повіках, інших ознак захворювання не спостерігається.

Ускладнення трахоми

• Ентропіон і трихіаз –вивертання вік в середину і внутрішнє розташування вій
• Лагофтальм – неповне замикання очної щіли через рубцеву деформацію віка
• Синдром сухого ока – Синдром, при якому відбувається неправильна продукція сльози або її недостатність, що призводить до висихання поверхні ока.
• Ерозія і виразка рогівки– Виникають внаслідок хронічної травматизації ресницями, неповного замикання вік та вторинної інфекції.
• Васкуляризація (проростання судин), або рогівковий паннус і затемнення рогівки- Результат хронічної травматизації і запалення рогівки, чим сильніше затемнення, тим більше знижується гострота зору, включаючи сліпоту; затемнення рогівки є необоротнім і розвивається до 30–40 років при частих рецидивах інфекції, головним чином у жінок

Діагностика трахоми

Діагностика трахоми включає збір анамнезу (історії хвороби), перевірку гостроти зору, зовнішній огляд, біомікроскопію та лабораторні дослідження.

Збір анамнезу. На прийомі потрібно розповісти лікарю про недавній візит у країни, де поширена трахома, такі як Індія, країни Північної Африки та Близького Сходу, а також про контакт з інфікованими людьми.

Перевірка гостроти зору. Під час перевірки гостроти зору виявляється некориговане зниження гостроти зору.

Зовнішній огляд та біомікроскопія

Лікування трахоми

Антибактеріальна терапія, яка може бути місцевою або системною, є першою лінією лікування під час загострення захворювання. Для місцевої терапії 1% тетрациклінову мазь застосовують на повіки обох очей двічі на добу протягом шести тижнів. При системній терапії ефективним є одноразове вживання азитроміцину (у таблетках). Можливе комбінування місцевої та системної терапії залежно від тривалості та тяжкості клінічних проявів. Також може використовуватися еритроміцин або доксициклін (але препарат не рекомендується використовувати для вагітних, годуючих груддю або дітей до 7 років). Азитроміцин може бути призначений не лише хворому, але і членам сім’ї для профілактики . Усі препарати можна використовувати тільки за лікарським призначенням.

Пластика віка – хірургічне видалення рубцевих змін віка при вивертанні або трихіазі.

Трансплантація рогівки – єдиний вихід при повному необоротньому затемненні рогівки, що призводить до сліпоти.

Епіляція вій або знищення їх фолікулів за допомогою радіочастотної абляції, кріотерапії, електрокоагуляції, лазерної терапії, а також хірургічне видалення коренів вій – проводиться для профілактики трихіаза, коли повного вивертання ще немає, але є передумови для його формування. Також епіляцію вій проводять, якщо вивертання присутнє, але його хірургічне лікування неможливе.

Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!