Трахеїт

1. Причини трахеїту
2. Симптоми трахеїту
3. Класифікація трахеїту
4. Фактори ризику
5. Діагностика трахеїту
6. Лікування трахеїту
7. Ускладнення трахеїту
8. Прогноз. Профілактика

Причини трахеїту

Причиною трахеїту можуть бути віруси, бактерії або грибки.

Вірусний трахеїт зустрічається найчастіше. Серед основних збудників виділяють:

• вірус грипу;
• парагрип (50–70 % серед збудників ГРВІ);
• аденовіруси;
• RS-інфекцію;
• коронавірус.

Інфекція передається від хворої людини повітряно-крапельним шляхом: під час чхання і кашлю вірус із частинками слини потрапляє на слизову оболонку. Після перенесеної вірусної інфекції стійкий імунітет зазвичай не формується.

Бактеріальні збудники:

• стрептокок;
• стафілокок (найчастіше — золотистий стафілокок);
• гемофільна паличка.

Бактеріальний трахеїт передається так само, як і вірусна інфекція. Джерелом є виключно хвора людина.

Грибкова інфекція викликається:

• грибками роду Candida;
• аспергілами;
• криптококами;
• Rhizopus;
• мукоровими грибами.

Симптоми трахеїту

Гострий трахеїт розвивається під час ГРВІ на початку захворювання або через кілька днів після його початку. Основний симптом — кашель. Спочатку він сухий, а потім, у міру розвитку патологічного процесу, стає дедалі більш вологим. Кашель має нападоподібний характер, виникає при глибокому вдиху, під час сміху, вдиханні холодного або гарячого повітря, вживанні подразливих продуктів чи напоїв.

Інші ознаки трахеїту в дорослих:

• підвищена температура тіла;
• біль за грудиною при різкому вдиху або під час кашлю;
• синдром інтоксикації (загальна слабкість, втомлюваність, головний біль, сонливість, пітливість, пришвидшене серцебиття та інші симптоми).

Оскільки трахеїт рідко протікає ізольовано, одночасно з його проявами зазвичай спостерігаються симптоми супутніх патологій:

• риніту (закладеність носа, виділення з носових ходів);
• фарингіту (біль у горлі, першіння, поверхневий нав’язливий кашель);
• ларингіту (осиплість голосу, сухий «гавкаючий» кашель) тощо.

Класифікація трахеїту

Вченими розроблено широку класифікацію трахеїту. Насамперед захворювання поділяють на гострий і хронічний.

• Гострий трахеїт зустрічається частіше й за клінічною картиною нагадує ГРЗ. Виникає раптово та триває не більше двох тижнів.
• Якщо гостру форму не лікувати протягом тривалого часу, вона переходить у хронічну. Для неї характерні періоди загострень і ремісій.

Хронічний трахеїт

Хронічний трахеїт характеризується хвилеподібним перебігом — періоди ремісії, коли симптоми майже відсутні, чергуються з періодами загострення під впливом провокуючих чинників.

Ведучий симптом трахеїту на будь-якій стадії — нападоподібний кашель, частіше вранці після пробудження. Оскільки під час загострення часто приєднується мікробна флора, кашель супроводжується виділенням невеликої кількості жовтувато-зеленуватого в’язкого мокротиння.

У період ремісії кашель частіше сухий. Клінічно значуще загострення супроводжується підвищенням температури до субфебрильних значень (37.0–37.9 °C), легкими проявами загальної інтоксикації (слабкість, втомлюваність).

За етіологією (походженням):

• Первинний трахеїт — розвивається самостійно, без зв’язку з іншими захворюваннями.
• Вторинний трахеїт — виникає на фоні інших інфекційних хвороб. Залежно від ураженого органу дихальної системи розрізняють:
  • трахеобронхіт (трахея + бронхи),
  • ларинготрахеїт (гортань + трахея).

За природою збудника:

• Інфекційний трахеїт:
  • Бактеріальний — викликається стрептококами, золотистим стафілококом, гемофільною паличкою.
  • Вірусний — збудники: віруси ГРЗ, парагрипу, грипу.
  • Грибковий — збудники: Actinomyces (актиномікоз), Aspergillus (аспергільоз), Candida (кандидоз).
• Алергічний трахеїт — виникає внаслідок впливу алергенів.

Фактори ризику

У дорослих до розвитку первинного трахеїту призводять такі провокуючі фактори:

• куріння (у тому числі пасивне, коли людина вдихає тютюновий дим);
• зловживання алкоголем;
• робота в умовах, де в легені потрапляє пил, дим або хімічно агресивні частинки.

До розвитку вторинного трахеїту сприяє зниження імунітету на фоні інших захворювань, наприклад:

• ВІЛ/СНІД;
• променева або хіміотерапія.

Хронічні захворювання — отит, гайморит, тонзиліт, ревматизм, цукровий діабет, цироз печінки, ангіна, туберкульоз — не лише ослаблюють імунітет, а й знижують захисну реакцію організму при вірусному чи бактеріальному навантаженні.

Алергічний трахеїт розвивається внаслідок впливу алергенів, зокрема:

• хімічних речовин,
• аерозолів,
• пилу,
• пилку рослин,
• шерсті тварин тощо.

Також є й інші причини трахеїту, серед яких:

• травмування трахеї (наприклад, після штучної вентиляції легень);
• сильний і тривалий кашель, не пов’язаний безпосередньо з трахеїтом;
• вдихання надто гарячого або холодного повітря.

Діагностика трахеїту

У разі появи симптомів трахеїту пацієнту слід звернутися за консультацією до отоларинголога. У складних випадках може знадобитися консультація алерголога (при підозрі на алергічний трахеїт), пульмонолога або фтизіатра (при підозрі на туберкульоз).

На першому етапі діагностики лікар проводить опитування та огляд пацієнта:
виясняє, коли з’явилися перші симптоми, які скарги турбують.

Далі отоларинголог проводить зовнішній огляд:

• пальпація грудної клітки, зокрема лімфатичних вузлів;
• оцінка кольору шкіри;
• перевірка наявності нежитю;
• огляд горла за допомогою шпателя;
• прослуховування грудної клітки фонендоскопом для оцінки дихання.

Додаткові методи діагностики (лабораторні та інструментальні):

1. Аналіз крові
   — для підтвердження наявності запального процесу в організмі.
2. Бактеріологічне дослідження
   — лікар бере мазки з горла та носа ватною паличкою для виявлення збудника захворювання. Це дозволяє підібрати найефективніші антибіотики.
3. Рентген грудної клітки
   — зазвичай проводять у прямій та боковій проєкціях для детального огляду бронхіального дерева. Це допомагає відрізнити трахеїт від пневмонії.
4. Бакпосів і дослідження мокротиння
   — застосовується для виявлення збудника у мокроті та підбору відповідного антибактеріального лікування.
5. Ларинготрахеоскопія та трахеобронхоскопія
   — ендоскопічне обстеження гортані та трахеї (перша процедура) або трахеї й бронхів (друга). Виконується за допомогою гнучкого ендоскопа.
   При трахеїті виявляють: почервоніння слизової, її потовщення, зникнення меж між хрящовими кільцями, точкові крововиливи.
6. Риноскопія
   — обстеження носової порожнини для виявлення риніту (набряк, почервоніння, слиз).
7. Фарингоскопія
   — підтверджує наявність фарингіту. Діагноз ставлять при виявленні почервоніння задньої стінки глотки, зіву, збільшення мигдаликів.
8. Алергопроби
   — при підозрі на алергічний трахеїт лікар наносить алергени на шкіру та оцінює реакцію. Іноді проводиться скарифікаційна проба — нанесення алергенів на подряпини шкіри.

Лікування трахеїту

Як лікувати трахеїт? На сьогоднішній день не існує противірусних препаратів із доведеною ефективністю. Іноді лікарі призначають Уміфеновір, Інтерферон або їх аналоги, проте доказова база щодо їх ефективності поки що недостатня. Тому при вірусному трахеїті лікування спрямоване не на боротьбу з вірусом, а на усунення симптомів.

Антибіотики при бактеріальному трахеїті

Якщо трахеїт має бактеріальне походження, і є підтверджена чутливість збудника, лікар призначає антибактеріальні препарати. Їх курс зазвичай короткий і не порушує мікрофлору кишечника, тому пробіотики не обов’язкові.

Основи догляду за хворим:

• підтримання в приміщенні оптимальної температури повітря (бажано 20–22 °C, допустимо 18–24 °C);
• підтримання вологості на рівні 40–60 %;
• питний режим:
  • чоловікам — 3,7 л/день,
  • жінкам — 2,7 л/день,
  • дітям 2–3 років — 1,3 л,
  • 4–8 років — 1,7 л,
  • 9–13 років — 2,1–2,4 л,
  • 14–18 років — 2,7–3,3 л.

Симптоматичне лікування:

• Жарознижувальні засоби (Ібупрофен, Парацетамол) застосовують лише при температурі вище 39 °C або при ризику судом, епілепсії тощо.
• При сухому нав’язливому кашлі дозволено застосування Бутамірату — він знижує збудливість кашльового центру в мозку та має протизапальну і відхаркувальну дію. Також можуть призначити Ренгалін.
• Муколітики та відхаркувальні засоби використовують при сухому або погано відокремлюваному мокротинні. До препаратів із доведеною ефективністю належать Амброксол і Бромгексин, проте вони не рекомендуються дітям до 2 років. Для малюків лікар може призначити Ацетилцистеїн або АЦЦ.
• При нежиті показане промивання носа фізіологічним розчином із подальшим висмаркуванням. Для зняття набряку — судинозвужувальні краплі, але не довше ніж на 7 днів.

Ускладнення трахеїту

Серед основних ускладнень трахеїту виділяють:

• помилковий круп;
• бронхіт;
• пневмонію.

Помилковий круп

Це небезпечний стан, при якому звужується гортань. Проявляється «гавкаючим» кашлем, зміною звучання голосу, осиплістю та утрудненим вдихом. Розвиток помилкового крупу у дітей пов’язаний з анатомічними особливостями, тому у віці 2–3 років це захворювання трапляється частіше, а з віком — рідше. Під час хвороби набрякає простір між голосовими зв’язками та під ними.

На відміну від справжнього крупу, помилковий круп охоплює не лише голосові зв’язки, а й слизову оболонку гортані нижче — аж до трахеї й бронхів.

При виявленні крупу проводять інгаляції глюкокортикостероїдами (Будесонідом) через небулайзер. Госпіталізація показана у разі неефективності амбулаторного лікування або для проведення системної терапії (наприклад, внутрішньовенного введення препаратів).

Бронхіт

На місці розгалуження трахеї на правий і лівий бронхи слизова оболонка зберігає свою будову, тому запалення може поширюватися на бронхи з розвитком бронхіту.

Від трахеїту бронхіт відрізняється:

• сухими свистячими хрипами в бронхах;
• більш вологим кашлем.

Можливий розвиток бронхообструкції — стану, для якого характерні:

• зниження рівня кисню в крові;
• прискорене дихання;
• синюшність шкіри обличчя;
• залучення допоміжних м’язів до дихання (наприклад, втягування ямок над ключицями чи на шиї при вдиху, роздування крил носа).

Поява бронхіту на фоні трахеїту може супроводжуватись новим підвищенням температури або погіршенням загального стану.

Госпіталізація потрібна при тяжкому перебігу захворювання або неефективності амбулаторного лікування.

Щоб виключити пневмонію, проводиться рентгенографія легень та, за необхідності, консультація пульмонолога.

Пневмонія

Під час розвитку пневмонії в альвеолах (повітряних мішечках легень) з’являється рідина. Пневмонія як ускладнення трахеїту частіше зустрічається в дітей. Ураження легень зазвичай невелике (2–4 мм) і, як правило, одностороннє.

Температура при пневмонії зазвичай піднімається до 38–39 °C, сухий кашель стає вологим із виділенням мокротиння, хоча в деяких випадках кашель може бути відсутнім.

У тяжких випадках з’являються ознаки дихальної недостатності, подібні до симптомів бронхообструкції.

Пацієнти з пневмонією також відчувають:

• млявість,
• втому,
• м’язову слабкість,
• сонливість,
• головний біль.

Прогноз. Профілактика

Перебіг захворювання зазвичай сприятливий, середня тривалість — 10–14 днів, як і при ГРВІ. Найчастіше організм самостійно справляється з вірусною інфекцією, тому ймовірність ускладнень мінімальна.

Профілактика трахеїту
Серед основних профілактичних заходів виділяють:

• підтримання оптимальних умов у приміщенні;
• збалансоване харчування (щоденне вживання фруктів, овочів, злаків, обмеження жирного, смаженого та копченого) і питний режим;
• регулярні прогулянки на свіжому повітрі;
• загартовування, плавання, лікувальна фізкультура, масаж (для покращення кровообігу та імунних реакцій);
• обмеження контактів із хворими людьми;
• лікування хронічних захворювань, наприклад, отиту або гаймориту;
• вакцинація згідно з національним і регіональним календарем профілактичних щеплень;
• уникнення контактів з алергенами.

Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!