Сап

Сап – це важке інфекційне захворювання людей та тварин, що викликається бактерією Burkholderia mallei. Захворювання відноситься до зооноз, тобто людині воно передається від тварин. В даному випадку переважно від непарнокопитних – коней, ослів, мулів, зебр, верблюдів. Це захворювання відоме з давніх часів, ще до минулого століття воно було поширене в країнах Північної Америки, Європи, і впоратися з ним вдалося лише в середині XX століття.

Причини виникнення Сапа

Джерелом інфекції для людини є тварини (зазвичай коні). Зараження відбувається через виділення хворої тварини – носову секрецію, виділення шкірних виразок, рідше – через вміст кишечника, сечу, молоко. Основний шлях інфікування – контактний (80% випадків), людина заражається через шкіру рук і ніг, обличчя, шиї, рідше – через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і кон’юнктиву очей.

Сап – переважно професійна хвороба, якою хворіють ветеринари, працівники тваринництва, військові, кіннотренери, ковалі, конюхи. Захворіти на сап можна при роботі з хворою твариною, при утилізації трупа, через інфіковані предмети. Описані випадки зараження медичних і ветеринарних працівників у лабораторіях (як правило, через проникнення збудника через дихальні шляхи). Зараження людини від тварин можливе протягом всього періоду клінічних проявів захворювання тварини. Можливість передачі від людини до людини викликає сумніви. Класифікація захворювання

Сап має гострий та хронічний перебіг. Хронічний сап може набувати шкірної, легеневої або носової форми.

Гострий сап розвивається через 3-5 днів після зараження. Хвороба починається гострим підвищенням температури, ознобом, м’язовими болями і блювотою. Болі можуть фокусуватися в області основи грудної клітки (діафрагма), імітуючи діафрагмальний плеврит або плевропневмонію. Зазвичай на місці введення інфекції від перших днів хвороби з’являється червона папула з ознаками лімфангіту.

Ця первинна пляма – папула – інфільтрується все більше, на ній з’являється міхур із кров’янистим вмістом. Навколо первинної плями, яка стала червоною і набряклою від запального фону, з’являються нові папули синюватого чи темноватого кольору, з яких утворюються міхурчики, некротичні виразки, вузлики та пустули.

Ця первинна реакція триває до 7-го дня хвороби. Вона часто супроводжується явищами з боку легень, схожими на повзучу плевропневмонію. На 7-й день після короткого зниження температури знову настає гостре її підвищення і з’являється вторинна вузликова і папульозна висипка, що є гущею в місці введення інфекції, поширюючись на шкіру тулуба і кінцівок. На багатьох з папул утворюються міхурчики, що швидко перетворюються в пустули або розпадаються некротично після утворення корки. Протягом періоду вузликового та пустулезного розвитку зміни на шкірі отримують певну схожість із віспінним висипом. У цей період іноді спостерігається некротичне запалення м’язів, найчастіше ікроножних.

Поразка слизової оболонки носа виражається появою слизистого, зеленуватого, в’язкого, іноді кров’янистого виділення. На слизовій носової порожнини утворюються пустули, які під час розпаду залишають глибокі виразочки. Гнойове виділення висихає у носових отворах, утворюючи корки. Таке ж висипання спостерігається на слизовій оболонці ясен, рота, горла, мигдалин при явищах
рясного слюноутворення. З’являється септичний пронос. Селезінка збільшується з перших днів хвороби. Пульс слабкий, частий. Сеча містить білок, рідко кров. Спостерігається різка одишка. Хвороба триває в середньому близько двох-трьох тижнів. Без відповідного лікування зазвичай закінчується смертю.

Хронічний сап може розвиватися у людей у трьох видах: шкірного, носового та легеневого. Шкірний сап може розвиватися з попередньою місцевою реакцією у вигляді утворення на місці введення інфекції рожевого запалення і лімфангіту, причому формується абсцес. Утворенню видимого вогнища передує сильна лихоманка, що триває 3-4-7 днів. У деяких випадках початок може нагадувати розвиток повільно протікаючого септичного запалення суглобів, при чому через місяць чи кілька тижнів утворюються численні абсцеси холодного типу в підшкірній клітковині, в м’язах, особливо ікроножних, або у вигляді розлитих гнойних запалень підшкірної клітковини – флегмон. Сапні вузли, розкриваючись назовні, утворюють свищі з виділенням гною, що містить у собі сапні палички. Навпаки, гнойники, розкриті хірургічним шляхом, сапні палички у виділеному своєму не містять. Після розкриття м’язових абсцесів шляхом розрізу порожнину заповнюють слабкими грануляціями. По ходу Ахіллових сухожиль утворюється слабкий інфільтрат. Час від часу вибухає лімфангоїт, супроводжуючись підвищенням субфебрильної температури. Заживлення йде дуже повільно і триває місяці та навіть роки.

Ураження шкіри обличчя при хронічному сапі представляє рожеве почервоніння з наявністю твердої опухолі, на якій видно окремі сапні вузлики, які в подальшому виразаються і утворюють глибокі виразки з підсипаними краями. Виділене цих виразок має типовий для сапа характер: воно маслянистого вигляду, блищить, жовтуватого кольору і в ньому вкраплені смуги темної крові.

Хронічний сап із первинним ураженням легень починається гострими явищами, причому вже в перші дні виступає ураження легень. З 7-го дня висока температура відступає, але в литках з’являються густі болючі вузлики. Час від часу з’являються підвищення температури, що тривають 2-3 дні. Решта часу температура субфебрильна. Через кілька тижнів у литкових м’язах формується абсцес, що містить гній шоколадного кольору з великою кількістю сапних паличок. Розкриття абсцесів такого роду хірургічним шляхом кожного разу призводить до посилення загальної реакції і утворення нових вогнищ.

Хронический носовой сап сопутствует течению кожного и пневмонического сапа. З носа, після попередніх больових та запальних змін, з’являється відділення жовтувато-зеленої рідини з кірками. У цей час на слизовій оболонці формуються глибокі виразки, які проникають до кістки. Зміни виразкового характеру поширюються на зів, горло і трахею, симулюючи туберкульозні та сифілітичні виразки. Час від часу з’являються загострення в старих місцях процесу або формування нових вогнищ. Ці загострення супроводжуються різкими підвищеннями температури. Кожне таке загострення може призвести до переходу хронічного процесу в гострий із смертельним наслідком.

Діагностика Сапа

Розпізнавання ґрунтується на епідеміологічних передумовах (контакт з хворими тваринами) та характерною клінічною картиною. Сап диференціюють від сепсису, абсцесу легень, меліоїдозу, туберкульозу легень та легеневих форм мікозів (аспергільозу, нокардіозу, гістоплазмозу та ін.).

З лабораторних методів у діагностиці використовують виділення збудника та серологічні реакції (РСК, аглютинації, РПГА). Для виділення збудників беруть гнійне відокремлене виразок, пунктату абсцесів, виділення з носа. Додатковим методом є алергічна проба з маллеїном. Маллеїн вводять внутрішньошкірно 0,1 мл у розведенні 1:100. Проба стає позитивною з 2-3-го тижня хвороби.

Лікування Сапа

Захворювання важко піддається лікуванню. За будь-якої його форми необхідна госпіталізація. Для лікування застосовують антибактеріальні препарати (сульфаніламіди), проводиться вливання кристалоїдних та колоїдних розчинів. Як симптоматична терапія призначають болезаспокійливі, серцево-судинні препарати. Абсцеси потребують хірургічного втручання.

Профілактика Сапа

Здійснюються санітарно-ветеринарні заходи (виявлення та утилізація хворих на гостру форму сапа тварин, спостереження за тими, що позитивно реагують на малеїн). Хворі люди підлягають ізоляції та госпіталізації в інфекційних стаціонарах, придатних для роботи з особливо небезпечними інфекціями. Інфікованим, але ще не захворілим людям проводиться невідкладна профілактика сульфатіозолом (з розрахунку 0,1 г/(кг-добу) протягом 5 днів).

У лабораторіях працюють з дотриманням усіх правил роботи з особливо небезпечними збудниками (захист очей і дихальних шляхів, резинові рукавички). При аварії всі особи, що перебували в приміщенні, підлягають спостереженню протягом 21 дня.

Специфічна профілактика не розроблена.

Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!