Риновірусна інфекція

Риновірусна інфекція – гостра інфекційна хвороба, викликана вірусами, що переважно уражають слизову оболонку носа, із слабкою інтоксикацією.

Збудник віднесений до родини пікорнавірусів (іспанське pico – малий, англ. RNA – РНК) через свої малі розміри, наявність РНК і відсутність зовнішньої оболонки. Останній факт робить його відносно нестійким в зовнішньому середовищі і швидко піддатливим інактивації при негативних факторах. Немає загального групового антигена, як, наприклад, у парагриппу, кожен серотип (тип вірусів з цієї родини) має свій вірусонейтралізуючий та комплементзв’язуючий антиген (тобто на кожен тип віруса організм намагається виділити свій тип антитіл).

Відносно нестійкі в зовнішньому середовищі, особливо швидко інактивуються в кислому середовищі шлунка, швидко гинуть при нагріванні, висушуванні, впливі дезинфікуючих засобів, але стійкі при від’ємних температурах і достатньо тривалий час, тобто для них більш руйнівно близько до 0⁰C, ніж від’ємні температури, також стійкі до ефірів.

Інкубаційний період 1-5 днів. Входовими ворітьми для віріона є слизова порожнина носа, і саме там формується запалення, супроводжуючись катаральними проявами після закінчення інкубаційного терміну та початком продромального періоду: поступовий початок з підйомом температури до 38⁰C, легкий хворобливий стан, набряк слизової носа, гіперсекреція (надмірні виділення з носа спочатку слизькі, а через кілька днів – щільніші) і наростаючі симптоми отруєння, з наступним слабким перебігом.

Також, як і при інших ГРВІ, з перших годин з’являються катаральні явища: пчихання, першіння в горлі та утруднення носового дихання. Крила носа гіперемовані (червоні), а шкіра на них мацерована (шелушиться).

Підводячи підсумки: основною тканиною-мішенню для риновірусів є слизова носа, тому на передній план вийде гіперемія, набряк слизової з надмірним виділенням, гіперемія крил носа; а через анатомічну спільність носослізного каналу з нижньою носовою раковиною вірус швидко проникає в зовнішні структури органів зору, тому виникає відповідна реакція зі сторони склери та кон’юнктиви.

Джерело – хвора людина або вірусоносій. Шлях передачі – повітряно-крапельний, контактний (безпосередньо дотик) або контактно-побутовий (через предмети побуту). Спалахи розвиваються в холодний і вологу пору року (осінь і весна), тому мають двохвильовий характер і виникають частіше в невеликих закритих колективах, таких як сім’я, дитячі садки. Схильність висока, хворіють всі вікові групи. Також висота схильності буде залежати від преморбідного фону, тобто наявності факторів ризику, імунного статусу контактуючого з хворим, та від часу тривалості контакту.

  1. Об’єктивно та під час опитування – виражений риніт з помірною інтоксикацією (тобто помірна слабкість, невисока температура).
  2. Вірусологічний метод зі збором матеріалу із змивів носа, зібраних за 1 день або не пізніше 5 – у цих біологічних матеріалах виявляють збудника.
  3. Серологічні методи – реакція нейтралізації (РН) – виявлення якісного та кількісного визначення збудника та протидіючих факторів (антитіл, антитоксинів).
  4. Загальні аналізи (ОАК та ОАМ) малоінформативні і будуть вказувати лише на картину запалення (ОАК).

Зазвичай риновірусну інфекцію не диференціюють від інших ГРВІ, тобто ставлять діагноз ГРВІ і лікують так само, як і інші ГРВІ.

Через схожі симптоми з іншими ГРВІ вибір робиться на користь широкоспекторних віроцидних препаратів, вузькоспекторні можна і потрібно застосовувати тільки після підтвердження передбачуваного діагнозу. У всіх респіраторних інфекцій (грип, парагрип, РСІ, риновірусна, аденовірусна, ентеровірусна та коронавірусна інфекції) принцип лікування однаковий.

  1. Етіотропна терапія (спрямована проти збудника)
  2. Інтерферони – імуномодулятори, що мають універсальні віроцидні властивості, оскільки вони пригнічують розмноження вірусів, а також стимулюють імунологічні реакції організму.
  3. Індуктори інтерфероногенезу – імуностимулятори.
  4. Симптоматичне лікування.

Якщо лікування не дає позитивної динаміки протягом 3 днів і продовжує підніматися температура, що досягає критичних цифр, то, порадившись із лікарем, переходять на лікування антибіотиками.


Захистіть свою дитину (особливо якщо їй менше трьох місяців) від тісних контактів з дітьми або дорослими, які хворіють на застуду.

Переконайтеся, що ви самі або ваша дитина часто та ретельно миєте руки: це дозволить знизити шанси зараження вірусом.