Ротавірусна інфекція (ротавірус) – це гостре захворювання, викликане ротавірусами, яке переважно супроводжується ураженням шлунково-кишкового тракту. Через блювоту та діарею – класичні прояви ротавіруса – організм втрачає багато рідини. Якщо її кількість не відновити вчасно, людина може померти.
Ротавірусом хворіють люди будь-якого віку, але максимальна захворюваність відзначається у дітей перших двох років життя, людей похилого віку та осіб з порушенням функціонування імунної системи.
Більшість випадків ротавірусна інфекція розвивається через недотримання правил особистої гігієни при побутових контактах: рукостисканнях, спільному використанні побутового приладдя та речей, у тому числі дверних ручок, столових приладів, оргтехніки.
Для захворювання характерна зимово-весняна сезонність та загальна сприйнятливість. Після перенесеної інфекції людина може захворіти знову. Однак при повторних зараженнях хвороба протікатиме легше.
Симптоми ротавірусної інфекції
Інкубаційний період триває від 12 години до 5 днів. Клінічна картина захворювання представлена блюванням, лихоманкою та тривалою водянистою діареєю.
Протягом 3-6 днів можуть бути помірні або сильні переймоподібні або постійні болі у верхній частині живота. У дітей молодшого віку на початку захворювання можуть спостерігатися катаральні явища, які передують дисфункції кишечника: покашлювання, нежить чи закладеність носа, рідко – кон’юнктивіт, катаральний отит. У дітей раннього віку на фоні високої температури можуть розвинутися генералізовані судоми, що супроводжуються втратою свідомості.
Для легких форм ротавірусної інфекції характерні такі симптоми:
- температура тіла 37,1-38,0 ° C;
- нечасті блювання;
- випорожнення рідкою кашкою до 5-10 р. на добу;
- помірна інтоксикація протягом 1-2 днів.
При середньотяжких формах захворювання спостерігаються такі симптоми:
- температура тіла 38,0-39,0 ° C;
- повторне блювання протягом 1,5-2 днів;
- водянисті випорожнення від 10 до 20 р на добу;
- зневоднення І-ІІ ступеня;
- виражена інтоксикація.
При тяжкій формі ротавірусного гастроентериту спостерігаються такі симптоми:
- значна втрата рідини (зневоднення II-III ступеня);
- багаторазове блювання;
- водянисті випорожнення більше 20 р на добу;
- зниженням артеріального тиску.
Ускладнення ротавірусної інфекції
Ускладнення захворювання включають синдром дегідратації, вторинну бактеріємію та кандидемію (проникнення бактерій та грибів Сandida у кров), судоми, асептичний менінгіт, енцефаліт, міокардит, бронхопневмонію, гепатит та гостру ниркову недостатність.
Головна небезпека ротавірусної інфекції – розвиток синдрому дегідратації (зневоднення). Через велику втрату рідини під час блювання і діареї її кількість в організмі падає нижче за норму. Такий стан дуже небезпечний, оскільки без води порушується баланс електролітів, необхідних для нормальної роботи внутрішніх органів, зокрема мозку та серця. Крім того, зневоднення може призвести до гострої ниркової недостатності, шоку та коми.
Лікування ротавірусної інфекції
При діагнозі ротавірусна інфекція лікування полягає в усуненні виражених симптомів. Як правило, організм самостійно справляється із патогеном.
Найбільше значення має регідратація – відновлення та підтримання водно-сольового балансу. З цією метою рекомендується збільшити кількість рідини, що випивається на добу. Замість звичайних напоїв (води, компоту, чаю та ін) краще пити спеціальні рідини для зменшення дегідратації.
При сильному або постійному блюванні необхідно звернутися за медичною допомогою, оскільки існує високий ризик зневоднення. У дітей дошкільного віку воно настає особливо швидко, тому за появи ознак дегідратації потрібно викликати лікаря.
Стани, при яких слід негайно телефонувати в швидку:
- утруднене дихання,
- сильна слабкість (людина постійно спить чи лежить),
- непритомність,
- судоми,
- прискорене серцебиття.
У стаціонарі фахівці зможуть забезпечити введення розчинів для регідратації внутрішньовенно.
Профілактика ротавірусної інфекції
Людина, яка захворіла на ротавірусну інфекцію має бути ізольована на 10-15 днів з метою запобігання поширенню захворювання.
Враховуючи високу контагіозність (заразність) ротавірусної інфекції, стійкість вірусу до факторів зовнішнього середовища та дезінфікуючих засобів, а також відсутність етіотропної терапії, в даний час єдиним ефективним методом контролю рівня захворюваності визнається вакцинація.
| Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я! |