Правець – це інфекційне захворювання, що викликається бактерією Clostridium tetani, з гострим характером перебігу та переважним ураженням нервової системи. Характеризується захворювання болючими скороченнями м’язів, порушенням дихання.
Спори збудника правця можуть тривалий час зберігатися у ґрунті, воді та на будь-яких предметах. Зараження людини відбувається при проникненні клостридій через пошкоджену шкіру або слизові. Основу клінічної картини правця складають тонічні судоми м’язів кінцівок і тулуба, наростаюча м’язова напруга, опистатонус.
Прогноз для життя хворого, особливо за ненадання своєчасної допомоги, частіше несприятливий.
Джерело інфекції
Збудник правця, утворюючи спори, багато років зберігається у ґрунті не втрачаючи здатності викликати інфікування.
Зустрічається повсюдно, але найчастіше зустрічається ґрунтах тих регіонів, де вологий та теплий клімат.
Основне джерело збудника – ґрунт, особливо забруднений фекаліями тварин.
Клостридії, що викликають правець, живуть у кишечнику тварин, але завдяки будові його стінки токсини не всмоктуються і захворювання у них не розвивається.
Від людини до людини правець не передається.
Симптоми правця
Інкубаційний період правця може становити від кількох днів до місяця. Іноді захворювання починається з продромальних явищ (напруга і тремор м’язів в області проникнення інфекції, головний біль, пітливість, дратівливість), але, як правило, першою ознакою правця є біль тупого, тягнучого характеру в місці потрапляння в організм збудника, навіть якщо рана повністю зажила. Потім розвиваються характерні симптоми правця: тризм (судомне скорочення і напруга жувальної мускулатури, що утруднює відривання рота), дисфагія (утруднення ковтання), ригідність потиличних м’язів (не супроводжується іншими менінгеальними симптомами), «сардонічна усмішка»: звужені очні щілини, губи розтягнуті, куточки рота опущені).
Поєднання тризму, дисфагії, «сардонічної посмішки» та напруженості потиличних м’язів є специфічним виключно для правця симптомокомплексом. Розпал захворювання характеризується тонічними, досить болючими судомами м’язів тулуба та кінцівок. Напруга мускулатури стає постійною (навіть уві сні). На третій-четвертий день захворювання відбувається здеревіння м’язів черевної стінки, рух у кінцівках обмежений (ноги витягнуті), дихання прискорене, набуває поверхневого характеру за рахунок спазму міжреберних м’язів та діафрагми. Дефекація та сечовипускання утруднені, що також пов’язано з напругою м’язів тазового дна, кишечника та сечовивідних шляхів.
В результаті тотальної болючої напруги м’язів спини розвивається опістотонус: хворий вигинається в положенні на спині з закинутою головою, поперек вигинається таким чином, що між нею і ліжком можна просунути руку. При цьому в напружених м’язах періодично виникають раптові тетанічні судоми, що спочатку продовжуються кілька секунд, з прогресуванням захворювання, що подовжуються до декількох хвилин. Обличчя хворого набуває ціанотичного відтінку, контури м’язів чітко промальовуються, опістотонус посилюється.
При фізикальному обстеженні спостерігається тахікардія, іноді артеріальна гіпертензія. У цьому хворий постійно перебуває у ясному свідомості, порушення свідомості (сплутаність і марення) виникають незадовго до смерті. Найбільш небезпечним періодом життя хворого є 10-14 день хвороби.
У цей час наростаючий метаболічний ацидоз викликає гіпертермію, гіперсалівацію та підвищене потовиділення, сприяє розвитку поліорганної недостатності. Виникають тяжкі нейрогенні порушення у зв’язку з глибоким токсичним ураженням мозку, висока ймовірність паралічу серцевого м’яза, асфіксії. У зв’язку з порушенням вентиляції легень нерідко приєднання інфекції та розвиток вторинних пневмоній. Часті судоми сприяють виникненню виснажливого безсоння.
У разі перенесення критичної фази захворювання відбувається поступове стихання клінічних ознак і настає фаза реконвалесценції, що триває близько півтора-двох місяців до повного зникнення симптоматики. Правець може протікати з різним ступенем тяжкості, що визначається за сукупністю та вираженістю ознак.
Діагностика правця
Клінічна оцінка.
Правець слід підозрювати, коли у пацієнтів виникає раптова незрозуміла ригідність м’язів або спазми, особливо якщо в анамнезі є недавня рана або фактори ризику правця.
Правець можна переплутати з менінгоенцефалітом бактеріального або вірусного походження, але на правець вказують такі комбінації ознак: ясність свідомості, нормальний тип спинномозкової рідини, м’язові спазми.
Діагностика правця лабораторними дослідженнями не дасть жодного результату. Аналіз крові на токсин та титри антитіл не може виявити зараження через низький показник антигенного подразника. Вивчення починається лише після симптомів захворювання, видимих порушень тканини. Але й тут сама діагностика радше другорядна і може лише підтвердити вже виявлений за властивим правцем ознаками діагноз.
У деяких випадках проводяться дослідження рани бактеріологічним методом:
- гістологічне дослідження;
- мікроскопія мазків;
- посіви проб із рани в умови, схожі з людським організмом.
Лікування правця
Лікування правця проводиться в умовах стаціонару в палаті інтенсивної терапії, реанімації для постійного спостереження за станом хворого. Максимально відсікаються будь-які можливі подразники – яскраве світло, гучні звуки, розмови. Лікарі призначають комплексне лікування для контролю та виключення виникнення ускладнень захворювання.
Насамперед лікування спрямоване на зменшення надходження та знищення правцевого токсину. Для цього досліджуються будь-які рани на тілі, проводиться їх розтин та лікування. Хворий отримує підвищені дози протиправцевої сироватки.
Наступним кроком у лікуванні правця є зменшення та повне виключення появи судом у хворого.
План лікування складається з таких пунктів:
- введення сироватки шляхом обколювання рани навіть у випадках підозри на правець;
- хірургічна обробка рани з видаленням мертвих ділянок без накладання швів;
- припинення нападів судом – вводять протисудомні та седативні засоби, міорелаксанти для розслаблення мускулатури;
- підключення хворого до апарату штучної вентиляції легень;
- регуляція функції нирок та нормалізація роботи шлунково-кишкового тракту;
- профілактика виникнення пролежнів;
- зміцнення імунітету повноцінним харчуванням з наявністю вітамінів та мікроелементів, за необхідності введення здійснюється через зонд.
Профілактика правця
Заходи неспецифічної профілактики правця – це дотримання санітарно-гігієнічних норм у побуті (особливо в лікувально-профілактичних установах), зниження травматизму.
Індивідуальна профілактика включає ретельну дезінфекційну обробку травм і своєчасне звернення до лікаря.
Специфічна профілактика полягає у плановій поетапній вакцинації дітей вакциною АКДС та наступним ревакцинаціям кожні 10 років препаратами АДС, АС та АДС-М.
Екстрена профілактика у випадках ймовірності зараження (при травмуванні та забрудненні рани, опіках, відмороження третього та четвертого ступеня, та ін.) полягає в обробці рани та введенні протиправцевої сироватки або імуноглобуліну.