Порушення провідності серця – це порушення поширення електричного імпульсу нервовими пучками всередині передсердь і шлуночків. Воно супроводжується порушеннями скорочення серцевого м’яза та погіршенням якості кровообігу.
Види порушень провідності серця
Оскільки порушення провідності та ритму серця тісно пов’язані, сучасна медицина використовує єдину класифікацію для їхнього позначення. Їх поділяють на 2 великі групи.
За частотою скорочень органу виділяють:
- Тахіаритмії – патології, які збільшують ритм скорочень серця (понад 90 ударів в хвилину). Зазвичай вони не пов’язані із погіршенням провідності серця.
- Брадіаритмії – порушення ритму (менше 60 ударів в хвилину) через сповільнену генерацію електричних сигналів, а також часткової чи повної блокади серця.
Блокади серця безпосередньо поділяються на кілька видів в залежності від місця патологічного участка:
- Синатріальна блокада (синдром слабкості синусового вузла) – дисфункція синусового вузла, що характеризується порушенням генерації імпульсу в САУ.
- Міжпередсердна блокада – виникає при порушенні поширення імпульсу по передсердях.
- Анутрижелудочкові блокади – розвиваються в одному з відділів пучка Гіса. Відповідно виділяють блокади правої ніжки, передньої гілки лівої ніжки, задньої гілки лівої ніжки, трьохпучкова блокада (порушення провідності всього пучка Гіса).
- Атріовентрикулярна блокада – зменшення швидкості проведення сигналу з передсердій до шлуночків. Виділяють три ступені патології: сповільнення проходження імпульсу, блокування частини імпульсів, неможливість проходження імпульсу від передсердій до шлуночків.
Причини порушення провідності серця
Існує велика кількість факторів, які викликають порушення передачі серцевих імпульсів. Патологія може бути спричинена:
- Прийомом антиаритмічних препаратів;
- Токсикозами організму різного виду (куріння, алкоголь, наркотичні речовини, отрути тощо);
- Захворюваннями серцево-судинної системи;
- Порушенням обміну речовин і/або електролітів;
- Гормональними порушеннями.
Найчастіше причиною виникнення блокади є ураження серцевого м’яза та/або нервових пучків. Воно може виникати на тлі:
- Стенокардії та інфаркту міокарда;
- Міокардиту;
- Кардіосклерозу;
- Гіпертрофії серцевого м’яза;
- Зайвого навантаження на серце тощо.
Спадковий фактор також підвищує ризик виникнення блокади.
Симптоми порушення провідності серця
При порушеннях серцевої провідності симптоми можуть відрізнятися від випадку до випадку. На ранніх стадіях, як правило, людина не відчуває жодних специфічних змін у функціонуванні серцево-судинної системи. Основними скаргами пацієнтів із розладами серця такого характеру є:
- Головні болі;
- Важкість у диханні;
- Дезорієнтація у просторі;
- Ціаноз у губах і носі;
- Втрата свідомості;
- Неприємні відчуття в лівій частині грудей.
Ці симптоми є характерними і для інших серцевих патологій. Тому самостійно визначити порушення провідності серця неможливо. Для цього потрібне проведення комплексної діагностики за участю кваліфікованих спеціалістів.
Діагностика порушень провідності серця
Обстеження розпочинається із збору анамнезу та візуального огляду пацієнта. Далі лікар-кардіолог вимірює тиск і проводить аускультацію грудної клітки (прослуховування за допомогою фонендоскопа). На підставі отриманих даних спеціаліст виставляє попередній діагноз. Основними методами діагностики порушень провідності серця є:
- ЕКГ (електрокардіографія). Цей метод використовується як основний для візуалізації серцевого ритму та вивчення його особливостей.
- ЕХОКГ (ехокардіографія) або УЗД серця. Ультразвукове дослідження, під час якого лікар може візуально оцінити стан та роботу органа.
- ЕКГ-моніторинг за Холтером. Методика полягає в фіксації серцевого ритму протягом різних часів доби і проводиться протягом 24 годин. Дані, отримані під час процедури, записуються на зовнішній носій для подальшого аналізу.
Лабораторна діагностика, як правило, має вторинний характер і спрямована на уточнення причин патології та виявлення можливих ускладнень.
Лікування порушень провідності серця
У багатьох випадках незначні та тимчасові порушення функціонування серцевого апарату не вимагають медичного втручання. При легких формах патології та відсутності очевидної причини для прогресування лікарі застосовують вичікувальну тактику. У інших випадках призначається консервативна терапія або хірургічне лікування.
Хірургічне лікування. Для усунення тотального порушення провідності серця потрібне хірургічне втручання. Його проводять у випадках, коли пацієнту потрібна установка електрокардіостимулятора. Цей апарат керує серцевим ритмом і нормалізує роботу органа при брадіаритміях та блоках. Операція щодо встановлення пристрою складається з кількох етапів:
- Під ключицею роблять розріз завдовжки 3-4 сантиметри.
- Під грудною м’язовою стінкою створюють кишеню, в яку поміщають кардіостимулятор.
- Через підключичну вену в порожнину серця проводять, а потім фіксують електроди.
- Електроди підключають до апарату.
- На операційну рану накладають шов.
Щоб переконатися, що кардіостимулятор зайняв необхідне положення, після операції проводять контрольну рентгеноскопію.
Консервативне лікування. Для лікування систематичних порушень серцевої провідності необхідно виявити та розпочати лікування основного захворювання, яке викликало патологічний стан. Тактика терапії залежить від клінічної ситуації. У деяких випадках достатньо просто дотримуватися здорового способу життя, нормалізувати вагу та відмовитися від шкідливих звичок.
Медикаментозний курс лікування застосовується у тому випадку, якщо воно є необхідним і ефективним для лікування основного захворювання. Тип та дозування препаратів різняться.
- При ІБС лікування здійснюється за допомогою бета-адреноблокаторів та коронаролітичних препаратів.
- Серцева недостатність вимагає використання діуретиків та препаратів, що стимулюють роботу серцевого м’яза.
- Запальні захворювання серцево-судинної системи усуваються антибіотиками та протизапальними засобами.
Профілактика порушень провідності серця
Профілактика порушень провідності серця
На даний момент відомий лише один ефективний спосіб захистити себе від виникнення порушень серцевої провідності – ведення здорового способу життя.
Для цього достатньо дотримуватися загальновідомих рекомендацій:
- дотримуватися режиму сну;
- приділяти увагу раціональному та збалансованому харчуванню;
- проходити щорічне скринінгове обстеження для контролю за станом здоров’я;
- своєчасно лікувати захворювання серцево-судинної та інших систем;
- не знехтувати заняттями спортом;
- відмовитися від шкідливих звичок.
Реабілітація
Після встановлення кардіостимулятора відновлення працездатності займає не більше тижня.
Після оперативного втручання спочатку забороняється:
- уникати будь-яких водних процедур;
- піднімати вантажі важчі за 5 кг;
- виключити фізичну активність, але не допускати гіподинамію.
| Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я! |