Побутовий Сифіліс

  1. Збудник сифілісу
  2. Побутовий сифіліс: шляхи передачі
  3. Симптоми побутового сифілісу
  4. Форми
  5. Стадії
  6. Лікування побутового сифілісу
  7. Профілактика

Побутовий сифіліс викликається тим самим збудником, що й генітальна форма захворювання, однак зараження відбувається не статевим шляхом. Хоча ймовірність зараження сифілісом у побуті оцінюється як низька, нехтувати заходами обережності не варто, оскільки динаміка патологічного процесу при побутовому і генітальному сифілісі не має суттєвих відмінностей.

Збудник сифілісу

Причиною захворювання є інфікування блідою трепонемою (Treponema pallidum) — невеликим мікроорганізмом спіралеподібної форми, який в природних умовах здатний існувати і розмножуватися тільки в організмі людини. Бліда трепонема практично миттєво гине у зовнішньому середовищі внаслідок висихання, легко руйнується при кип’ятінні та впливі антисептиків і етилового спирту. Окрім типової спіралеподібної форми, існує у вигляді цист та L-форм, в які вона реорганізується для виживання в несприятливому для неї середовищі.

Treponema pallidum

Побутовий сифіліс: шляхи передачі

Сифіліс передається не тільки статевим шляхом. Тому побутовий сифіліс і вважається підступним захворюванням. Адже статевий шлях передачі хвороби намагаються запобігти, використовуючи засоби захисту. А передача сифілісу побутовим шляхом небезпечна саме тому, що захиститися від такого способу може не кожен, оскільки просто не знає шляхів передачі збудника хвороби – трепонеми.

Виникає багато питань:

  1. за яких умов передається сифіліс,
  2. через які предмети,
  3. чи можна заразитися, наприклад, у транспорті тощо.

Побутовий сифіліс – це дещо спрощене поняття. Воно означає лише те, що зараження відбувається без безпосереднього контакту хворої людини зі здоровою. Збудником сифілісу є трепонема, яка не втрачає своєї активності в теплій і вологій середовищі. При сухості та високій температурі вона швидко гине. Тому заразитися сифілісом у громадському транспорті практично неможливо.

Побутовий сифіліс не можна передати, просто доторкнувшись до людини: шкіряний покрив є досить надійною перешкодою. Однак травми на шкірі або мікропошкодження є прямим входом для трепонеми.

Передача сифілісу побутовим шляхом можлива: Через лазневі приналежності – рушники, мочалки, зубні щітки; Через посуд, найчастіше той, для миття якого не використовують гарячу воду, а тільки споліскують (чашки); Через сидіння унітаза тощо.

Симптоми побутового сифілісу

Клінічна картина побутового сифілісу залежить від стадії захворювання та локалізації інфекції. Первинна сифілома має вигляд глибокої безболісної виразки діаметром від 2 до 20 мм з щільними рівними округлими краями; у разі травмування осередку або приєднання бактеріальної інфекції дно може кровоточити та виглядати розрихленим. При супутньому односторонньому регіонарному лімфаденіті або лімфагніті шкіра над лімфовузлом зберігає нормальну температуру і колір, вузол при пальпації безболісний.

На стадії бактеріємії ознаки побутового сифілісу характеризуються значним поліморфізмом. Одним із характерних ознак вторинного сифілісу є блідо-рожевий висип – плоскі округлі папули розміром від 3 до 5 мм з відшаровуючим роговим шаром, що формує впізнаваний обідок на периферії. Рідко утворюються бульбашки і пустули, наповнені гноєм.

Висип на долонях і підошвах ніг набуває буроватого забарвлення; можуть бути присутніми шкірні тріщини та щільний набряк. При вторинному побутовому сифілісі шкірні висипання не схильні до злиття; у разі генералізованого ураження лімфатичних вузлів ознаки запалення все ще не виявляються. Якщо захворювання протікає за типом катару верхніх дихальних шляхів, спостерігаються ознаки застуди: нежить, кашель, головний біль і біль у горлі, загальна слабкість та субфебрильна температура. Факультативними симптомами вторинного побутового сифілісу можуть бути порушення пігментації, облисіння, охриплість, подразнення шкіри в куточках рота тощо.

Третинний побутовий сифіліс легко розпізнається за наявністю множинних гум – м’яких сполучнотканинних утворень, що розпадаються.

При тривалому хронічному перебігу побутового сифілісу та вродженому захворюванні патологічні зміни набувають незворотного характеру і часто призводять до інвалідності.

Форми

Побутовий сифіліс протікає у тих самих формах, що й генітальний, однак через специфіку зараження локалізація первинних ознак захворювання зазвичай не пов’язана з геніталіями. Окрім класичного твердого шанкра, при побутовому зараженні нерідкі атипові форми первинного сифілісу: шанкер-панарицій на першому, другому або третьому пальці робочої руки чи шанкер-амігдаліт на одній із піднебінних мигдалин, що не схильний до виразок і ерозій. Уражена мигдалина сильно збільшується в об’ємі та випинається в гортань, викликаючи дискомфорт і труднощі при ковтанні. При потраплянні збудника безпосередньо в кров первинні ознаки сифілісу можуть взагалі бути відсутніми. Вроджений сифіліс у дітей, інфікованих під час внутрішньоутробного розвитку, виділяють в окрему категорію.

Стадії

У динаміці побутового сифілісу виділяють три стадії, які відрізняються одна від одної клінічною картиною і характером патологічних змін.

  1. Первинний афект. У місці проникнення збудника внаслідок імунної реакції утворюється характерний дефект – твердий шанкер або сифілома, яка зазвичай самостійно розсмоктується протягом 1-2 тижнів до 2-3 місяців. До атипових проявів первинного сифілісу відносять множинні шанкри, індуративний набряк, шанкер-панарицій та шанкер-амігдаліт, які зустрічаються як самі по собі, так і на фоні твердого шанкра.
  2. Вторинний сифіліс. Розвивається сифілітична бактеріємія – масивний вихід трепонем у кровотік. Перший епізод самостійно розсмоктується за 3-4 тижні, після чого протягом кількох років тимчасові покращення чергуються з рецидивами. У періоди загострень пацієнт стає заразним. Через 2-3 роки після інфікування вторинний сифіліс може перейти у форму нейросифілісу, при якій уражаються судини та оболонки мозку. Типовим проявом раннього нейросифілісу є хронічний сифілітичний менінгіт; рідше діагностуються сифілітичні неврити і поліневрити, менінговаскулярний сифіліс та сифілітичний менінгоенцефаліт.
  3. Третинний сифіліс – множинні ураження покривних тканин, кісток, судин, внутрішніх паренхіматозних органів і систем, що виникають у 30% пацієнтів після кількох років латентного перебігу сифілісу. Прояви пізнього нейросифілісу небезпечні: прогресивний параліч, атрофія зорового нерва, спинна сухотка і табопараліч (поєднання прогресивного паралічу і спинної сухотки).

Лікування побутового сифілісу

Визначити, що у пацієнта саме побутовий сифіліс – неможливо. Така форма захворювання нічим не відрізняється від сифілісу, отриманого при статевому контакті. Первинна стадія зазвичай проходить безсимптомно. При другій стадії з’являється твердий шанкер, запалюються лімфатичні вузли. При третій – відбувається ураження внутрішніх органів.

Якщо у вас з’явилися якісь прояви, що не відповідають нормальному стану організму, або з’явилися симптоми, що раніше відсутні – обов’язково зверніться до лікаря.

Профілактика

Для запобігання зараженню побутовим сифілісом потрібно користуватися тільки своїми особистими речами, засобами гігієни, косметикою (губна помада – у зоні ризику), в громадських місцях – одноразовим посудом, у медичних закладах – одноразовими шприцами та індивідуальними наборами для гінекологічного огляду (жінкам). Не варто також курити одну сигарету на двох. Слина партнера може містити бліду трепонему.

Не можна забувати і про всілякі медичні процедури. Велика ймовірність заразитися при переливанні крові або під час стоматологічних процедур, якщо персонал клініки недостатньо відповідально ставиться до своїх обов’язків. Самі лікарі теж можуть постраждати від контакту з хворими або навіть трупами пацієнтів. Особливо небезпечні для патологоанатомів тіла дітей з вродженим сифілісом. При їх розтині слід дотримуватися особливої обережності.

Не доведена заразність поту і сечі сифілітичного хворого, тому теоретично рукостискання і дотики не несуть загрози. Але на шкірі як здорової, так і хворої людини можуть бути не видимі оку мікротріщини, порізи та інші травми. Вони є реальною загрозою, тому дотримуватися хоча б елементарних гігієнічних норм (мити руки після повернення з вулиці) слід обов’язково.

Навіть збираючись на перше побачення, потрібно пам’ятати: при поцілунку небезпека зараження побутовим сифілісом дуже велика. Слизова у роті не захищена, якщо на ній є ранки. Перевірити свою готовність до першого побачення дуже просто. Достатньо почистити зуби. Якщо ясна кровоточать, про поцілунки цього вечора доведеться забути.

За даними ВООЗ, щорічно виявляється 12 млн нових випадків зараження сифілісом (близько 3-5% з них мають побутовий шлях поширення). Це лише ті хворі, про яких стало відомо. Багато пацієнтів приховують свій стан і лікуються самостійно, піддаючи небезпеці оточуючих. Випадки побутового зараження частіше зустрічаються у дітей і підлітків, тому їх слід оберігати від інфекції в першу чергу.

Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!