Пневмонія

Пневмонія – це запальний процес, що вражає легені. Зазвичай вона спричинена інфекцією, такою як бактерії, віруси, грибки чи паразити, але також може виникнути внаслідок хімічних або фізичних подразників. Інфекційний агент або подразник проникає в легеневу тканину, спричинюючи запалення та збільшення кількості виділень (мокроти), що може утруднити дихання.

Симптоми (ознаки) пневмонії

В широкому розумінні існують два основних типи пневмонії: фокальна та крупозна. Перший характеризується сегментарним ураженням легень, а другий – дольовим. У зв’язку з цим існують різні симптоми хвороби.

Фокальний тип пневмонії розвивається поступово, зазвичай на тлі нещодавно перенесених гострих респіраторних вірусних захворювань або трахеобронхіту. У хворого починає підвищуватися температура до 38-38,5 ° C і коливається в цьому проміжку протягом усього дня. З’являється обильний кашель з відхідною слизисто-гнойовою мокротою, а також біль у грудній клітці при вдиханні. Іншими симптомами пневмонії цього типу є:

• акроціаноз;
• сильне задишання;
• ціаноз. Під час медичного огляду діагностикуються подовжений видих, сухі хрипи та жорстке дихання. Над очагом запального процесу є характерний хрусткий звук. Виявлення інших ознак пневмонії обумовлюється причиною захворювання, тяжкістю перебігу та наявністю чи відсутністю ускладнень. Крупозна пневмонія має трохи інший клінічний образ. Неприємні симптоми виникають раптово: лихоманковий стан і температура від 39 ° C та вище.
• озноб;
• біль у грудях;
• сильна задишка;
• слабкість;
• почервоніння шкіри;
• знижений тиск;
• герпетичні висипання.

Крупозний тип пневмонії має такі ознаки:
– гострий початок: слабкість, озноб, висока температура, яка піднімається вище 39°C, біль у грудній клітці, задишка;
– наявність кашлю, спочатку сухого. До 3-4 дня з’являється «іржаве» мокротиння.
Усі ці симптоми, зокрема температура при крупозної пневмонії, зберігаються до 10 днів.

У разі тяжкого перебігу захворювання відзначаються:

• почервоніння шкіри та ціаноз у ділянці носогубного трикутника;
• герпетичні висипання на обличчі;
• наявність поверхневого частого дихання, що супроводжується роздмухуванням крил носа;
• при проведенні аускультації прослуховуються крепітація, а також характерні хрипи, як правило, вологі дрібнопухирчасті;
• з боку серця та судин: гіпотонія, тахікардія, аритмія, приглушеність тонів серця.

Ознаки пневмонії мають різну вираженість в залежності від індивідуальних особливостей організму та стану імунної системи. Якщо з’явився хоча б один симптом захворювання, слід звернутися за медичною допомогою.

Причини захворювання

Серед етіофакторів, що викликають пневмонію, на першому місці стоїть бактеріальна інфекція. Найчастіше збудниками пневмонії є:

• грампозитивні мікроорганізми: пневмококи (від 40 до 60%), стафілококи (від 2 до 5%), стрептококи (2,5%);
• грамвід’ємні мікроорганізми: паличка Фрідлендера (від 3 до 8%), гемофільна паличка (7%), ентеробактерії (6%), протеї, кишкова паличка, легіонела та ін. (від 1,5 до 4,5%);
• мікоплазми (6%);
• вірусні інфекції (віруси герпесу, грипу та парагрипу, аденовіруси та ін.);
• грибкові інфекції. Також пневмонія може розвиватися внаслідок впливу неінфекційних факторів: травм грудної клітки, іонізуючого випромінювання, токсичних речовин, алергенів.

Також пневмонія може розвиватися внаслідок дії неінфекційних факторів: травм грудної клітки, іонізуючого випромінювання, токсичних речовин, алергічних агентів.

Фактори ризику

Захворюванню пневмонією в більшій мірі піддаються діти віком до 2 років, а також дорослі – старше 65 років.

До групи ризику відносяться люди із наступним:

• хронічним серцево-судинним захворюванням (гіпертонічна хвороба, інфаркт міокарда, стенокардія);
• хронічними захворюваннями органів дихання (ХОЗЛ, астма, захворювання носоглотки);
• ослабленим імунітетом (ВІЛ-інфіковані, люди, які переносять хіміотерапію, після трансплантації органів, приймають стероїди тривалий час);
• вродженими вадами легень;

До особливої групи входять люди, які курять та зловживають алкогольними напоями. Нікотин та алкоголь мають шкідливий вплив на слизовий шар бронхів, а також пригнічують захисну функцію дихальної системи. У результаті створюються сприятливі умови для проникнення інфекції в легені та її подальшого розмноження

Класифікація пневмонії

За видом патогенної мікрофлори пневмонія може бути:

• бактеріальною;
• вірусною;
• викликаною мікоплазмами;
• грибковою;
• змішаного типу.

За формою розрізняють:

• позалікарняну;
• госпітальну;
• атипову;
• пневмонію у хворих з імунодефіцитами.

За механізмом розвитку захворювання може бути:

• первинним;
• вторинним (виникає на тлі супутньої патології або як ускладнення);
• посттравматичним (після травми);
• аспіраційним (внаслідок проникнення інородного тіла в бронхи – при вживанні їжі, блюванні);
• після оперативного втручання;
• внаслідок тромбоемболії дрібних розгалужень легеневої артерії.

За площею ураження пневмонії можуть бути:

• двосторонніми – при ураженні правого та лівого легеня;
• односторонніми – якщо уражено легеня з одного боку;
• прикореневими;
• сегментарними;
• дольовими.

За характером процесу розрізняють:

• гострий перебіг захворювання;
• гострий затяжний.

Запальні процеси у легенях можуть:

• супроводжуватись функціональними порушеннями;
• бути без зміни функцій.

З можливістю залучення до процесу інших органів та систем:

• неускладнені;
• з ускладненим перебігом.

За клініко-морфологічним критерієм запалення легень може бути:

• крупозним (паренхіматозним);
• осередковим;
• інтерстиціальним.

За тяжкістю перебігу захворювання може виявлятися:

• легкий ступінь;
• середнім ступенем тяжкості;
• важким ступенем.

Ускладнення пневмонії

Серед позалегеневих ускладнень пневмонії часто розвиваються:

• гостра серцево-легенева недостатність;
• ендокардит, міокардит;
• менингіт та менингоенцефаліт;
• гломерулонефрит;
• інфекційно-токсичний шок;
• анемія;
• психози та інше.

До легеневих ускладнень при пневмонії можуть належати:

• обструктивний синдром;
• абсцес, гангрена легені;
• гостра дихальна недостатність;
• пара-пневмонічний ексудативний плеврит.

Лікування пневмонії

Основу терапії запалення легень складають наступні принципи:

• використання протимікробних засобів;
• проведення адекватної респіраторної підтримки, якщо є необхідність;
• при наявності показань – призначення препаратів неантибактеріальної дії;
• профілактика можливих наслідків пневмонії. Велике значення приділяється своєчасному виявленню у хворого хронічних патологій, які можуть ускладнювати перебіг захворювання.

У деяких випадках лікування хворих на пневмонію проводиться в умовах стаціонару. При наявності високої температури та симптомах інтоксикації пацієнту необхідно дотримуватися ліжкового режиму та вживати багато рідини. Раціон хворого повинен бути висококалорійним та вітамінізованим.

При розвитку дихальної недостатності призначаються кисневі інгаляції.

Хворим із патологією легені призначають комплексне лікування, яке включає:

1. Призначення антибіотиків. Вони призначаються одразу, як тільки виявлені ознаки запалення, навіть якщо ще не виявлений збудник. Препарати повинен призначати тільки лікар-терапевт або пульмонолог. У цій ситуації самолікування неприпустиме.

Якщо пневмонія внутрішньолікарняна, призначаються антибіотики пеніцилінового ряду, макроліди та цефалоспорини. Який з препаратів призначить лікар, і яким способом його необхідно буде вводити в організм, залежить від важкості перебігу запального процесу.

При лікуванні внутрішньолікарняних патологій використовують антибіотики груп пеніциліну, цефалоспоринів, фторхінолонів, а також аміноглікозиди та карбапенеми.

До тих пір, поки збудник пневмонії не буде виявлений, проводиться лікування антибіотиками широкого спектру дії.

Тривалість курсу терапії – від одного до двох тижнів. Після лікування одним препаратом лікар може призначити новий.

2. Симптоматичне лікування. Включає призначення дезінтоксикаційних препаратів, імуностимуляторів, антигістамінів, жаропонижувальних, муколітиків та препаратів для полегшення окремих симптомів.

3. Фізіотерапія – після зниження температури та зникнення симптомів інтоксикації.
4. З метою прискорення розсмоктування патологічного очагу в легені призначається ЛФК. Під час лікування та після перенесеної пневмонії рекомендується виконувати дихальну гімнастику.

Лікування захворювання проводиться до тих пір, поки не буде підтверджено, що пацієнт повністю одужав.

Профілактика

Заходи запобігання розвитку пневмонії полягають у загартовуванні організму, підтримці імунітету, виключенні фактора переохолодження, санації хронічних інфекційних вогнищ носоглотки, боротьбі із запиленістю, припиненні куріння та зловживання алкоголем. У ослаблених лежачих пацієнтів з метою профілактики пневмонії доцільно проведення дихальної та лікувальної гімнастики, масажу, призначення антиагрегантів (пентоксифіліну, гепарину).

Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!