Парагрип – гостра вірусна інфекція з переважним ураженням верхніх відділів дихального тракту.
Проте з тих, хто справді захворів на цю хворобу, мало хто знає, що це саме парагрип. Враховуючи схожість симптоматики та відсутність специфічного лікування, обстеження для з’ясування, який саме вірус викликав конкретне гостре респіраторне вірусне захворювання, практично не проводять. Однак у деяких випадках це має принципове значення, якщо йдеться про дітей першого року життя.
Причини парагрипу
Збудники інфекції – віруси парагрипу людини, серед яких виділяють чотири типи, кожен із яких має свої особливості.
Так, 1-й тип вірусу парагрипу найпоширеніший і найчастіше сприяє розвитку ларингіту (запалення гортані). А у маленьких дітей є винуватцем розвитку хибного крупа. 2-й, 3-й, 4-й типи вірусу зустрічаються рідше, але можуть викликати не лише ларингіт і хибний круп, а й фарингіт, бронхіт, бронхіоліт, пневмонію, а перебіг хвороби часто середнього ступеня тяжкості і тяжкий.
Шляхами передачі інфекції при парагрипі є:
– повітряно-крапельний: при вдиханні повітря з крапельками мокротиння, слизу з дихальних шляхів хворої людини (найбільше вірусів виділяється у хворого в перші 2-3 дні);
– контактний: при доторканні руками до зараженої поверхні та перенесення вірусів у рот, ніс.
Симптоми парагрипу
Інкубаційний період зазвичай становить 2-5 днів. Розпалу хвороби передує продромальний період – нездужання, слабкість, зниження працездатності, підвищення температури не більше 38 ° C. Потім з’являється закладеність носа, нежить з рясним слизовим відокремлюваним, першіння, сухість і біль у горлі, грубий кашель, захриплість голосу. Гарячка досягає 39 ° C і вище. Виникає та прогресує осиплість голосу аж до афонії, відзначаються хворобливі відчуття за грудиною при кашлі.
Парагрип у маленьких дітей через особливості будови гортані та бронхіального дерева може призвести до ускладнень (несправжнього крупу, бронхіоліту). При несправжнього крупі відбувається спазм голосових зв’язок, виражений набряк слизової оболонки з розвитком стенозу гортані. Загострення хвороби найчастіше виникає у нічний час. Дитина раптово прокидається від нападу кашлю, утруднене дихання, пульс прискорений. Через деякий час стан покращується і малюк засинає. Але в деяких випадках при вираженому спазмі необхідне надання екстреної медичної допомоги.
У дорослих парагрип протікає переважно легко. Але як для дорослих, так і для дітей ризик розвитку ускладнень при парагрипі зростає у:
– осіб з ослабленим імунітетом (хворі на ВІЛ або інші імунодефіцитні стани, які приймають глюкокортикоїди, що проходять хіміотерапію, променеву терапію);
– хворих з декомпенсованими захворюваннями дихальної, серцево-судинної та ендокринної систем;
– недоношених дітей та новонароджених віком до 6 місяців.
Діагностика парагрипу
Діагностика захворювання переважно ґрунтується на:
- Виявлення інфекційних агентів. Методика ПЛР дозволяє виділити вірус парагрипу з носоглоткових змивів, мокротиння; існують дихальні експрес-тести (з використанням імунофлуоресценції та ПЛР у реальному часі). ІФА дає можливість ретроспективно встановити діагноз парагрипу, дослідження проводиться у парних сироватках з інтервалом не менше ніж 10-14 діб. За наявності мокротиння потрібно її бактеріологічний аналіз.
- Фізикальне дослідження. При об’єктивному огляді оцінюється рівень свідомості, наявність задишки, ціанозу шкіри. Виявляється гіперемія зіва, утруднене носове дихання, збільшення кутощелепних, задній лімфовузлів. У легенях можуть вислуховуватися дифузні свистячі хрипи, притуплення перкуторного звуку з обох боків. При ларингоскопії виявляється гіперемія, набряклість слизової оболонки гортані, звуження голосової щілини.
- Інструментальна діагностика. При появі ознак пневмонії призначається рентгенографія органів грудної клітини, за даними якої може виявлятися характерне для вірусної інфекції двостороннє ураження легень. Рідше показана мультиспіральна комп’ютерна чи магнітно-резонансна томографія. ЕКГ проводиться за наявності ознак субкомпенсації серцевої діяльності пацієнтам старше 40 років.
- Лабораторні дослідження. Загальноклінічний аналіз крові свідчить про наявність лейкопенії, моноцитозу, прискорення ШОЕ, рідше лейкоцитозу, нейтрофілезу. Біохімічні показники зазвичай у межах норми, можливе незначне збільшення активності АЛТ, АСТ, СРБ. У загальному аналізі сечі можлива еритроцитурія, слідова кількість білка. З метою диференціальної діагностики проводиться мікроскопія харкотиння.
Лікування парагрипу
Залежно від тяжкості перебігу парагрип лікують амбулаторно або в умовах медичного закладу. Пацієнту з високою температурою призначають постільний режим, часте пиття. До завершення гострої стадії парагрипу потрібно виключити голосові навантаження, обмежити вживання важкої їжі, відмовитися від куріння. У приміщенні, де знаходиться хворий, потрібно підтримувати сприятливий мікроклімат, уникати надмірної вологості повітря, задухи чи протягів, проводити регулярну санітарну обробку.
При ознаках дихальної недостатності потрібна оксигенація для нормалізації рівня кисню у крові.
Терапевтичне лікування включає прийом жарознижувальних засобів, відхаркувальних, протикашльових препаратів. Для зменшення запалення слизових та поліпшення носового дихання використовуються назальні спреї. При приєднанні бактеріальної інфекції призначають антибіотики.
Для зняття гострих симптомів можуть використовуватися інгаляційні та ін’єкційні глюкокортикостероїди.
Профілактика парагрипу включає:
- дотримання правил особистої гігієни;
- виключення контакту з хворою на застуду людиною (у тому числі використання маски в місцях скупчення людей), особливо в осінньо-зимовий період;
- ведення здорового способу життя;
- загартовування.
| Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я! |