Лепра – хронічна інфекційна хвороба, що викликається кислотостійкою бактерією Mycobacterium leprae.
Паличка має низьку контагіозність: від хворої людини до здорової хвороба передається, як правило, після тривалих безпосередніх контактів або повітряно-краплинним способом. Хворий виділяє мікобактерії з фізіологічними рідинами та каловими масами. Джерелами інфекції виступають лише заражені люди, випадки передачі захворювання іншими шляхами на сьогоднішній день не доведені.
Вхідними воротами для інфекції в людському організмі є слизова оболонка верхніх дихальних шляхів та шкіра.
Хвороба вражає в основному шкірний покрив, периферичні нерви, слизову оболонку верхніх дихальних шляхів та органи зору.
Симптоми
- гіпопегментовані або червоні плями;
- зниження чутливості або втрата чутливості в межах шкіри;
- парестезії безболісні рани чи опіки у сфері рук і ніг;
- шишки чи припухлості на мочках вух чи обличчі;
- збільшені периферичні лімфатичні вузли;
- пізніми ознаками є слабкість рук, відвисання стопи, параліч лицевого нерва або лагофтальму, відсутність брів і вій, перфорації носової перегородки.
Діагностика
Діагностика лепри здійснюється за клінічними ознаками. У випадках, що важко діагностуються, можуть знадобитися лабораторні дослідження.
Захворювання зазвичай проявляється у вигляді уражень шкіри та ушкодження периферичних нервів. Діагноз «лепра» ставиться у разі виявлення хоча б однієї з наступних кардинальних ознак:
- встановлена втрата чутливості на блідій (гіпопігментованій) або червоній ділянці шкіри;
- потовщення або набухання периферичного нерва з втратою чутливості та/або слабкістю м’язів, що їм забезпечуються;
- виявлення мікобактерій лепри під час мікроскопічного дослідження біоптату шкіри.
Виходячи з цього, для цілей лікування, випадки поділяються на два типи: олігобацилярна лепра (ОБЛ) та мультибацилярна лепра (МБЛ).
У разі ОБЛ у хворого налічується 1–5 елементів ураження шкіри без підтвердження присутності бактерій у біоптаті шкіри.
У разі МБЛ у хворого налічується понад 5 елементів ураження шкіри; або є ураження нервів (чистий неврит або будь-яка кількість уражень шкіри та неврит); або підтверджується присутність бактерій у біоптаті шкіри незалежно від кількості елементів ураження шкіри.
Лікування лепри
Незалежно від виду лепри лікування проводиться у лепрозорії (закритому лікувальному закладі).
У наші дні лепра виліковна за допомогою комбінованої лікарської терапії. Препаратами вибору є протилепрозні препарати сульфонового ряду, які призначають курсами та періодично змінюють, щоб не викликати звикання.
Додатково до специфічного комбінованого лікування призначають антибіотики, вітаміни, адаптогени, імуноглобуліни, імуномодулятори, гепатопротектори та інші препарати, залежно від поточного стану хворого. У тяжких випадках застосовують глюкокортикостероїди.
При прогресуванні або розвитку вузлуватої лепроматозної еритеми рекомендовано постільний режим, анальгетики та седативні засоби. При ураженні очей терміново проводять відповідну корекцію очного дна.
Крім того, може виникнути необхідність реконструктивних хірургічних втручань — трансплантації сухожиль і нервових закінчень, усунення контрактур та ін. — з метою поліпшення функціональних можливостей організму та соціальної адаптації.
Після виписки з протилепрозного стаціонару хворому необхідно протягом кількох років спостерігатися амбулаторно, щоб запобігти рецидивам захворювання.
Ускладнення
Лепра, а точніше її шкірні елементи, змінюють зовнішність людини, найчастіше спотворюючи до невпізнання.
Відсутність своєчасного лікування лепри може призвести до розвитку різноманітних ускладнень:
- втрати чутливості чи паралічу нервів;
- вузлуватої ліпрозної еритеми;
- вторинному амілоїдозу;
- артеріїту;
- атрофії м’язів;
- контрактурам стоп та кистей;
- деформації кінцівок, укороченню чи втраті фаланг пальців;
- обмежений рух суглобів;
- несмиканню повік (лагофтальму), виразки рогової оболонки ока, що призводить до сліпоти;
- ураження яєчок та подальшої безплідності та імпотенції у чоловіків.
Заходи профілактики
Основний захід профілактики – вчасно виявляти осіб, які страждають на проказу та ізолювати їх у лепрозорії з метою лікування, яке слід починати негайно. Також слід спрямовувати на обстеження всіх членів сім’ї пацієнта та людей, які мали з ним контакти. Ендемічні за проказою регіони потрібно контролювати, іноді організовуючи у яких масові медогляди.
Людям, які тривалий час перебували в контакті з хворим на проказу, проводять профілактичне лікування відповідними засобами, а щоб посилити імунітет проти захворювання, підходить вакцинація БЦЖ.
| Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я! |