Найчастіше гострий ларингіт є наслідком вірусної інфекції. Тому він рідко розвивається ізольовано. Зазвичай ларингіт супроводжує запалення носової порожнини (риніт) та запалення глотки (фарингіт). Саме там виникає осередок інфекції, яка потім спускається нижче і вражає горло. Викликати ларингіт може ГРВІ, вірус грипу, а також серйозніші захворювання, – наприклад, кір.
Бактеріальне запалення гортані викликають пневмококи, гемофільна паличка, мораксела, стрептококи та стафілококи, хламідії та мікоплазми.
Причинами хронічного ларингіту частіше стають бактерії та грибки, рідше – віруси. Захворювання може розпочатися після перенесеного гострого ларингіту.
Гостре захворювання може виникнути у будь-якому віці, але особливо йому піддаються діти від півроку до двох років (через особливості будови гортані) та дорослі від 18 до 40 років.
Факторами, які сприяють розвитку гострого ларингіту
- переохолодження – як загальне, так і місцеве (тобто переохолодження горла);
- куріння;
- зловживання алкоголем;
- перенапруження голосових зв’язок;
- зловживання гострою їжею.
При ларингіті, який розвивається на тлі грипу, можуть виявлятися крововиливи в слизову оболонку гортані. Такий випадок називається геморагічним ларингітом.
Класифікація захворювання
Ларингіт протікає гостро та хронічно.
За характером уражень при гострому ларингіті виділяють три форми:
- Катаральну;
- Набряклу;
- Інфільтративно-гнійну.
Хронічний ларингіт також поділяється на види:
– катаральний (набряк та гіперсекреція слизової оболонки);
– набряково-поліпозний (набряк та розростання слизової оболонки за типом поліпів);
– атрофічний (стоншення слизової оболонки гортані);
– гіперпластичний (розростання, потовщення та зміна слизової).
Гіперпластична форма хронічного ларингіту є передраковим станом.
Причиною виникнення хронічного ларингіту можуть бути:
- регулярне вдихання подразників – алергенів, хімічних парів, диму, пилу (особливо, якщо носове дихання з якої-небудь причини порушено і доводиться дихати через рот);
- тривале перенапруження голосових зв’язок (це характерно для таких професій як диктор, педагог, співак і т.д.);
- бактеріальна та грибкова інфекція. Інфекція, зокрема, може потрапити в горло не лише зверху, але і знизу – з легень, якщо там є вогнище запалення. Таким чином, ларингіт може бути ускладненням хронічного бронхіту або пневмонії (запалення легень). Для хронічного ларингіту характерний постійний сухий кашель. Однак у тих, хто багато курить, вранці спостерігається так званий “кашель курця” – болісний кашель з виділенням мокроти.
Тривалий хронічний ларингіт може призвести до ушкодження голосових зв’язок.
Ларингіт у дітей
Для маленьких дітей ларингіт – небезпечне захворювання. Бурхливий запальний процес може швидко призвести до набряку гортані. Такий розвиток хвороби особливо характерний для дитини-алергіка. Дихання стає утрудненим і свистячим, з’являється “гавкаючий” кашель.
У важких випадках набряк настільки сильно перекриває доступ повітря в гортань, що дитині не вистачає кисню, і вона починає задихатися. Це – стеноз гортані. Тому важливо вчасно діагностувати захворювання і призначити курс лікування ларингіту.
Іноді ларингіт в дітей розвивається і на фоні сильного стресу. Таке буває від того, що через емоційні переживання гортань рефлекторно стискається.
Негайно звертайтеся до лікаря, якщо у вашоєї дитини:
- чути високі або свистячі звуки під час вдиху;
- утруднене дихання;
- утруднене ковтання;
- висока температура (вище 39 ° C).
Симптоми ларингіту
Гострий ларингіт може починатися гостро або стати продовженням запалення носоглотки. У хворого відзначають погіршення загального самопочуття, причому тяжкість стану залежить від характеру запалення. Болі в горлі, кашель, захриплість голосу та утруднене дихання, підвищення температури тіла до 38 ° C характерні для катарального, частіше вірусного процесу.
Сильні болі у горлі, порушення ковтання, виражена загальна слабкість, температура тіла вище 38°C, посилення утруднення дихання вказують на бактеріальне запалення в інфільтративно-гнійній формі.
Методи діагностики ларингіту
Діагностика ларингіту ґрунтується на ретельному зборі скарг та фізикальному огляді пацієнта.
До методів візуалізації гортані відносять:
– ларингоскопію – огляд гортані з допомогою дзеркал;
– мікроларингоскопію – огляд гортані за допомогою лінз, мікроскопа;
– ендоларингоскопію – дослідження гортані за допомогою оптичної трубки (при цьому методі дослідження можливий запис на відеоносій).
Під час мікроларингоскопії та ендоларингоскопії зазвичай беруть матеріал на гістологічне дослідження.
Для уточнення збудника проводять бактеріологічне та мікологічне дослідження.
Пацієнтам з ларингітом рекомендується виконати загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові, аналіз крові на сифіліс, гепатит В, гепатит С, ВІЛ.
Дітям із симптомами гострого обструктивного ларингіту лабораторна діагностика необхідна за високої температури для виключення бактеріальної інфекції.
За підозри на епіглотит проводять загальний аналіз крові. Відновлення прохідності дихальних шляхів здійснюється інструментально за умов операційної.
Лікування ларингіту
Зазвичай лікування ларингіту проводиться домашніми засобами, такими як інгаляції, тепле пиття, зменшення навантаження на голосові зв’язки (по можливості слід мовчати). При здійсненні лікування ларингіт проходить за один-два тижні.
Звертатися з приводу лікування ларингіту до лікаря слід, якщо:
– ваш голос повністю зник;
– симптоми ларингіту зберігаються більше двох тижнів (тобто якщо ларингіт став хронічним).
При ларингіті у маленької дитини слід викликати лікаря додому. Дорослому з симптомами ларингіту можна звернутися до ЛОР, сімейного лікаря або терапевта. Дитину можна показати педіатру чи дитячому ЛОРу.
У разі густого і в’язкого мокротиння зазвичай призначаються відхаркувальні засоби та препарати, що розріджують мокротиння. Якщо традиційне лікування гострого ларингіту виявляється нерезультативним, можуть бути призначені антибіотики.
Можливі ускладнення
Крім хибного крупу, ларингіт у дітей, може стати причиною розвитку епіглотита – запалення надгортанника. У такому разі просвіт дихальних шляхів повністю перекривається через набряк м’яких тканин, тому при появі задишки, задухи та гавкаючого кашлю важливо негайно звернутися за допомогою.
Профілактика захворювання
Профілактика гострого ларингіту зводиться до дотримання особистої гігієни.
Слід якнайменше перебувати у місцях великого скупчення людей у період сезонного підвищення захворюваності на грип та гострі респіраторні вірусні захворювання, своєчасно вакцинуватися.
Профілактикою епіглотиту в дітей віком є вакцинація проти гемофільної інфекції.
Профілактика хронічного ларингіту полягає в лікуванні гострого ларингіту, купіруванні гастроезофагеального рефлюксу, відмові від куріння, дотриманні режиму голосового навантаження.
| Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я! |