Кліщовий енцефаліт

Кліщовий енцефаліт — це гостре і хронічне інфекційне захворювання, спричинене вірусом кліщового енцефаліту, який викликає гостру лихоманку, ураження різних відділів нервової системи у вигляді в’ялих парезів та паралічів. Зазвичай передається трансмісивно, тобто передається кровососними комахами.

Основні ознаки кліщового енцефаліту: слабкість, важкість у голові, головні болі, підвищення температури тіла до 38-39 °C, болі у м’язах і суглобах, нудота, блювота та порушення координації.

Причини виникнення кліщового енцефаліту

Причиною захворювання є РНК-вмісний вірус кліщового енцефаліту, який відноситься до роду флавовірусів.

Вірус переносять іксодові кліщі, які є його головним резервуаром. Таким чином, вірус поширюється там, де живуть іксодові кліщі, максимальний підйом захворюваності спостерігається в травні-червні, а другий, менш виражений підйом реєструється в кінці літа та на початку осені, що пов’язано з активністю кліщів. Від зараженої кліщовим енцефалітом людини вірус не передається здоровій людині.

При знижених температурах добре зберігається, стійкий до висушування (при низьких температурах), у молоці (у т. ч. у холодильнику) зберігається до двох тижнів, в маслі та сметані – до двох місяців, при кімнатній температурі інактивується протягом 10 днів, при кип’ятінні гине за дві хвилини, при температурі 60 ° C втрачає властивості через 20 хвилин. Побутові дезінфектанти та ультрафіолет також призводять до швидкої загибелі. Антибіотики впливу не дають.

В організм людини вірус кліщового енцефаліту потрапляє в перші хвилини після укусу кліща або, що відбувається значно рідше, з молоком зараженої кози, ще рідше – корови. Початково вірус розмножується і накопичується в клітинах імунної системи, потім виходить у кров, потрапляє в лімфатичні вузли, печінку, селезінку та інші органи. Там він розмножується і атакує нервові клітини шийного відділу спинного мозку, мозочка, мозкових обочонок, залишаючись там на довгий час і проникаючи все глибше в тканини головного мозку.

Класифікація захворювання

Хворобу класифікують за клінічними формами, тривалістю та ступенем важкості.

Форми кліщового енцефаліту

Виділяють гострий і хронічний кліщовий енцефаліт. Гострий енцефаліт поділяється на інапарантну, лихоманкову, менінгіальну, менінгоенцефалітичну, поліоенцефалітичну, поліоенцефаломієлітичну, поліомієлітичну та двоххвильову форми.

Інапарантна (прихована) форма — виявлення специфічних маркерів інфекції в крові при відсутності або мінімальній виразності клінічних проявів.

Лихоманкова форма — раптове підвищення температури тіла до 38-39 °C, нудота, іноді блювота, підвищений тонус потиличних м’язів без змін складу ліквору (менінгізм), загальна слабкість, потовиділення тривалістю близько тижня. Як правило, закінчується сприятливо, потім можливий середньїо тривалості астеновегетативний синдром.

Менінгеальна форма (найбільш часта маніфестна форма) — виникнення всіх проявів лихоманкової форми з додаванням патологічних симптомів подразнення мозкових оболонок, вираженого токсикозу. Іноді при приєднанні транзиторної розсіяної неврологічної симптоматики відбувається зміна сухожильних рефлексів, анизорефлексія (нерівність рефлексів), асиметрія обличчя та інше. Зміни ліквору характеризуються підвищенням внутрічерепного тиску до 300 мм вод. ст., виявляється лімфоцитарний плеоцитоз до 300-900 кліток в 1 мкл, підвищується рівень білка до 0,6 г/л, вміст цукру не змінюється. В цілому тривалість хвороби — близько 20 днів, частіше протікає сприятливо, можливі залишкові явища у вигляді внутрішньочерепної гіпертензії, головних болів, субфебрилітету до 2-3 місяців.

Менінгоенцефалітична (осередкова та дифузна) форма — важка, життєзагрозлива форма захворювання. При дифузному ураженні на перший план виходять токсичні та загальномозкові симптоми, розвиток судом, порушення свідомості різної виразності, іноді до коми. При осередковому ураженні на тлі загальномозкової та токсичної симптоматики розвиваються рухові порушення — центральні парези (як правило, повністю зворотні).

Поліоенцефалітична форма — порушення ковтання, пиття, мови, різноманітні порушення зору, іноді підтягування язика, при спробі пити вода виливається через ніс, можливий парез м’якого піднебіння. Характерними проявами є порушення дихання центрального типу, судинний колапс і параліч серця, що призводить до летального кінця. При сприятливому перебігу характерний тривалий (іноді понад рік) астенічний синдром.

Поліоенцефаломієлітична форма — надзвичайно важкий перебіг, характеризується ураженням черепних нервів, паралічем серця та дихання з летальністю до 30%. У решті випадків — висока ймовірність паралічів та переходу захворювання у хронічну форму

Поліомієлітична форма — в’ялі паралічі м’язів шиї, плечового пояса та верхніх кінцівок, періодичні порушення чутливості цих областей, атонія. Дуже показовий так званий синдром “звислої голови””, коли хворий не може утримати голову в вертикальному положенні. Іноді через ураження діафрагми страждає дихання, що досить небезпечно. Перебіг даної форми тривалий, відновлення функції уражених ділянок не завжди відбувається в повному обсязі.

Двоххвильовий перебіг із зазначенням форми другої хвилі — перша хвиля лихоманки протягом тижня з комплексом загальномозкових та інтоксикаційних порушень, потім період уявного благополуччя тривалістю 1-2 тижні, і настання другої хвилі підвищення температури тіла, супроводжуючись розвитком менингеальної та очагової симптоматики, як правило, без важких наслідків.

Хронічний кліщовий енцефаліт

• гіперкінетична форма — епілепсія Кожевнікова, міоклонічна епілепсія, гіперкінетичний синдром.
• аміотрофічна форма — поліомієлітичний та енцефалополіомієлітичний синдром, а також синдром розсіяного енцефаломієліту та бічного аміотрофічного склерозу.
• синдроми, що рідко зустрічаються.

За течією

• гостра форма — 1-2 місяці;
• гостра затяжна (прогредієнтна) — до 6 місяців;
• хронічна — більше 6 місяців.

Ступені важкості клещового енцефаліту

легка — зі збереженням працездатності;

середньотяжка — інвалідність III групи з частковим збереженням працездатності;

важка — інвалідність I і II груп, часто відсутність працездатності.

Шляхи зараження кліщовим енцефалітом

Зараження відбувається при нападі кліщів на людей у приміських зонах, на полях, у лісах, на дачних ділянках під час відпочинку, збирання грибів. Нерідко випадки зараження реєструються і в самому місті: у паркових зонах, на газонах. Можливий механічне перенесення кліщів на одязі, речах, продуктах, та їхнє перелазіння на людей, які не перебувають у природі.

Механізми передачі:

• Трансмісивний — при укусі та кровосмоктанні кліщів (причому самки насичуються кров’ю до кількох днів і можуть збільшуватися у розмірах до 120 разів, а самці зазвичай п’ють кров лише кілька годин і часто непомітні), а також при виявленні повзучого кліща, який вже насмоктав крові і залишає господаря. Зараження може відбутися від перших хвилин присмоктування кліща, хоча при збільшенні тривалості годування ця ймовірність зростає. Також можливе зараження при розтисканні та терті кліща — контамінація.
• Фекально-оральний — харчовий шлях через споживання некип’яченого свіжого молока, наприклад, інфікованих кіз і корів, а також сметани та масла.
• Рідкісні шляхи — при переливанні крові, пересадці органів, грудному вигодовуванні, повітряно-крапельним шляхом під час аварії в лабораторії, трансплацентарно (узутрішньоутробно) та іншими способами.

Дії при укусі кліща

При виявленні прикріпленого кліща не слід відривати його, знищувати або роздавлювати. Негайно потрібно звернутися до травматологічного відділення (якщо це можливо в короткі терміни), де кліща вилучать і відправлять на дослідження — це допоможе оцінити ризики і прийняти рішення про необхідність профілактичного лікування та спостереження.

Якщо немає можливості негайно відвідати травматологічне відділення, то слід самостійно видалити кліща за допомогою спеціального пристрою або звичайного пінцету з гострим кінцем.

Кліща слід залишити живим, помістивши в банку, пляшку, пакет або інші контейнери, з яких він не зможе вибратися — це необхідно для аналізу.

Не слід використовувати народні методи видалення — змащення кліща олією, лаком, вазеліном, обпалювання.

Також паралельно необхідно звернутися до лікаря-інфекціоніста для спостереження, обстеження та отримання рекомендацій щодо профілактичної терапії. Це потрібно зробити, не чекаючи результатів дослідження кліща. Лікаря-інфекціоніста слід відвідати також і у випадку, якщо протягом одного місяця з’являються характерні симптоми для клещової інфекції.

Симптоми кліщового енцефаліту

Інкубаційний період (від моменту інфікування до перших клінічних проявів) становить у середньому 7–12 днів, але може коливатися від 1 до 30 днів. Рідко на цьому етапі виникають передвісники захворювання – загальне нездужання, слабкість у м’язах кінцівок і шиї, оніміння шкіри обличчя, головний біль, безсоння, нудота.

Хвороба розпочинається гостро: з підвищення температури тіла до 38–40°С, симптомів інтоксикації (сильної слабкості, швидкої втомлюваності, порушення сну), а також з ознак подразнення оболонок головного мозку (нудота, блювота, гострий головний біль, неможливість натиснути підборіддя до грудей). Виникає важкість, збудженість свідомості, почервоніння обличчя, шиї, верхньої половини тулуба. Пацієнт може відчувати біль у м’язах всього тіла, найсильніше там, де в подальшому будуть спостерігатися порушення рухів; може виникнути оніміння ділянок шкіри або відчуття ползання мурашок, печіння і т. д.

Під час розвитку захворювання з’являються основні симптоми, які і визначають його форму. Найчастіше кліщовий енцефаліт проходить за наступними клінічними варіантами:

• у формі лихоманки, що триває 3-5 днів з проявами загальної інтоксикації, але без ознак ураження нервової системи. Результатом є швидке одужання;
• у формі ураження оболонок головного мозку (у дорослих виявляється частіше), яке проявляється невиносним головним болем, запамороченням, нудотою і блювотою, що не приносить полегшення, фотофобією; з’являється важкість, заторможеність. Температура тіла підвищена, лихоманка триває 7–14 днів. Прогноз сприятливий;
• у формі ураження оболонок і речовини мозку, коли до симптомів подразнення мозкових оболонок додаються порушення рухів в кінцівках аж до паралічів, порушення зору, слуху, мови, утруднення ковтання тощо. Іноді виникають судоми. Пацієнт погано орієнтується в місці і часі, часто спостерігаються бред і галюцинації. Відновлення відбувається довго, часто рухові порушення залишаються пожиттєво. Це важка форма кліщового енцефаліту, тому не виключений смертельний кінець;
• у формі ураження спинного мозку з розвитком порушень рухів (парезів і паралічів) в м’язах шиї і кінцівок;
• у формі ураження нервових корінців і волокон з розвитком порушень чутливості і рухів в кінцівках.

Окремо виділяють кліщовий енцефаліт з двоххвильовим перебігом лихоманки. Перший підйом температури протікає відносно легко, супроводжується симптомами інтоксикації і подразнення мозкових оболонок, а другий (після двотижневої перерви) з розгортанням повної клінічної картини з ознаками ураження нервової системи. Незважаючи на це, прогноз сприятливий, хоча можливий перехід у хронічну стадію.

Кліщовий енцефаліт у дітей частіше проходить у формі лихоманки або з ознаками ураження оболонок головного мозку.

Імунітет до вірусу після перенесеного кліщового енцефаліту є пожиттєвим.

Діагностика кліщового енцефаліту

Лабораторна діагностика:

• клінічний аналіз крові — нормоцитоз (нормальна кількість лейкоцитів) або помірний лейкоцитоз, лімфо- та моноцитоз;
• імунноензимний аналіз крові та ліквору — виявлення специфічних IgM в гострій, підгострій або хронічній стадії, ізольоване виявлення IgG як показник перенесеного процесу з одужанням, комбінації IgM та IgG;
• полімеразна ланцюгова реакція крові та ліквору — виявлення нуклеїнових кислот вірусу клещового енцефаліту як показник активно протікаючої інфекції;
• спинномозкова пункція:
  • цитологічні показники — підрахунок кількості та якості клітин (лімфоцитарний або змішаний цитоз від 10 до 1000 кліток в мкл);
  • біохімічні дослідження ліквору — рівні загального білка, глюкози та хлоридів;
• МРТ головного мозку — очаги гліозу та нейродегенерації.
• Електроенцефалографія — метод дослідження електричної активності мозку шляхом розміщення електродів в певних зонах на поверхні голови.

Диференційна діагностика:

• енцефаліти та менІнгіти іншої інфекційної етіології (менІнгококовий, герпетичний, паротитний, лістеріозний, вісповий тощо);
• пухлини головного мозку;
• абсцес головного мозку;
• клІщовий борреліоз;
• деменція;
• травматичні ушкодження центральної нервової системи.

Лікування кліщового енцефаліту

Лікування клІщового енцефаліту повинно бути розпочато якнайшвидше. Для цього використовують проти кліщовий імуноглобулін, противірусні препарати, що впливають на РНК вірусу, препарати інтерферону та індуктори інтерферону.

Здійснюють терапію, що зменшує інтоксикацію, поліпшує мозковий кровообіг, зменшує біль. За показаннями застосовують проти судомні, антиоксидантні препарати.

Ускладнення кліщового енцефаліту

Кліщовий енцефаліт є серйозним захворюванням, яке іноді може призвести до смерті людини. Однак при його перебігу можуть виникати додаткові ускладнення, які значно погіршують прогноз:

• набряк-набухання мозку з розвитком коми, порушенням функції дихання та кровообігу (висока ймовірність смерті);
• крововилив у мозок (часто призводить до миттєвої смерті);
• висхідний параліч Ландрі — розвиток вялих паралічів з подальшим ураженням бульбарних центрів, що призводить до смерті;
• неспецифічні інфекційно-токсичні та запально-бактеріальні ускладнення (міокардит, отит, пневмонія, сепсис).

Прогноз. Профілактика

При інапарантних, легких формах захворювання прогноз, як правило, сприятливий. При розвитку більш серйозних форм хвороби не виключається формування достатньо тривалих, іноді пожиттєвих залишкових явищ, супроводжуються астено-невротичними проявами, головними болями різної інтенсивності, зниженням розумової та фізичної працездатності. При важких формах прогноз несприятливий.

Вакцинація проти кліщового енцефаліту є найбільш ефективним профілактичним заходом, який дозволяє запобігти розвитку захворювання. Проводиться з використанням будь-якої зареєстрованої вакцини проти кліщового енцефаліту. Зазвичай вакцинація проводиться спочатку восени, потім навесні, а потім наступної весни через рік, після чого показане подальше повторне щеплення раз в три роки (можлива корекція графіка з урахуванням рівня захисних антитіл). Така схема надає практично гарантований захист від розвитку захворювання при зараженні. Існують екстрені схеми вакцинації, але їх ефективність нижча від основних.

Неспецифічні заходи профілактики аналогічні профілактиці кліщового бореліозу:

• під час відвідування лісопаркової зони варто надягати захисний щільний одяг, а також використовувати репеленти, що відлякують кліщів;
• періодично оглядати шкірні покриви та одяг (раз в дві години);
• проводити централізовану обробку лісових та паркових угідь засобами боротьби з кліщами.

При виявленні прикріпленого кліща необхідно негайно звернутися в травматологічне відділення для його видалення та направлення на дослідження. Також паралельно необхідно звернутися до лікаря-інфекціоніста для спостереження, обстеження та отримання рекомендацій щодо профілактичної терапії.

Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!