Кір

Кір – висококонтагіозне гостре вірусне захворювання, яке передається повітряно-краплинним шляхом. Зустрічається головним чином у дітей і характеризується підвищенням температури, катаральним запаленням слизових оболонок носа, очей та горла та появою на шкірі плямистого висипу.

Кір є однією з найбільш заразних хвороб, відомих на сьогоднішній день. Для цієї інфекції характерна майже 100% сприйнятливість – тобто якщо людина, яка раніше на кір не хворіла і не щеплена, буде контактувати з хворим на кір – ймовірність захворіти надзвичайно висока. Ось чому так важливо суворе дотримання термінів вакцинації та проведення протиепідемічних заходів у вогнищі інфекції.

Причини захворювання

Шлях передачі інфекції – повітряно-крапельний. Вірус виділяється у зовнішнє середовище з крапельками слини під час розмови, кашлю, чхання. Джерело інфекції – хворий на кір, який заразний для оточуючих з останніх 2 днів інкубаційного періоду до 4-го дня висипань. З 5-го дня висипання хворий вважається незаразним. Після перенесеного захворювання зберігається довічний імунітет.

Діти, що народилися від матері, та перенесли кір, залишаються несприйнятливими до хвороби до 3 місяців, тому що протягом цього періоду в їх крові зберігаються захисні материнські антитіла. Особи, які не хворіли на кір і не щеплені проти нього, залишаються високо сприйнятливими до кору протягом усього життя і можуть захворіти у будь-якому віці.

Симптоми та ознаки кору

Після 7-14 днів інкубаційного періоду, кір починається з появи лихоманки, гострого риніту, частого сухого кашлю та кон’юнктивіту.

Висипання з’являється через 3-5 днів після перших ознак захворювання, зазвичай через 1-2 дні після того, як виникли плями Коплика. Вони виявляються спочатку на обличчі спереду і нижче вух і по сторонах шиї як нерівномірні плями, які незабаром поєднуються з папулами. В межах 24–48 годин висипання поширюється по тулубу та кінцівках (включаючи долоні та ступні) і починає зникати на обличчі. При тяжких формах хвороби можуть виникати петехії або екхімози.

Яскраво-рожеві елементи висипу виникають на тлі незміненої шкіри і часто зливаються між собою (плямисто-папульозний висип). Чим сильніше висипання, тим важчий стан пацієнта з кіром.

На піку хвороби температура тіла пацієнта може перевищити 40°C, супроводжуючись періорбітальним набряком, кон’юнктивітом, світлобояздю, частим сухим кашлем, великим висипом, занепадом сил і помірним свербінням. Виразність симптомів та ознак паралельна тяжкості висипів.

Зазвичай наприкінці катарального періоду температура пацієнта знижується до субфебрильних цифр (37–37,5 °C), а самопочуття покращується. Коли з’являються висипання, температура знову досягає 39-40 ° C, а симптоми інтоксикації посилюються.

Одужання – період пігментації, який починається з 3-4-го дня після появи висипу і триває 1-2 тижні. Висипання темніють, потім стають мідно-коричневими і починають зникати так само, як і з’являлися. Зникнення елементів висипу супроводжується дрібним лущенням і легким свербінням. Слідів на тілі не лишається.

У пацієнтів з ослабленим імунітетом висип може бути відсутнім і може розвинутись важка прогресуюча гігантоклітинна пневмонія.

Ускладнення кору

Кір не завжди протікає доброякісно. У дітей віком до 5 років і у дорослих старше 20 високий ризик розвитку ускладнень, які можуть виникати через поширення вірусів по організму або приєднання бактеріальної інфекції.

Ускладнення кору включають:

• крупозний ларингіт – запалення та набряк гортані зі звуженням її просвіту;
• пневмонія – запалення легень;
• бронхіт – запалення слизової оболонки бронхів;
• отит – запалення вуха;
• ентероколіт – запалення тонкого та товстого кишечника;
• стоматит – запалення слизової оболонки рота;
• менінгіт – запалення мозкових оболонок;
• гострий розсіяний енцефаломієліт – аутоімунне захворювання головного та спинного мозку.
• енцефаліт – запалення речовини головного мозку;

Діагностика кору

Діагноз кір ставлять на основіз лабораторних досліджень.

1. Загальноклінічний аналіз крові та сечі.
2. Біохімічний аналіз крові.
3. Серологічний аналіз крові на антитіла методом ІФА та вірусу кору методом ПЛР. Збудника також можна виявити з цереброспінальної рідини, змивів зі слизових носо- та ротоглотки, сечі.

При розвитку ускладнень призначають додаткові дослідження.

Кір можна підтвердити, виявивши вірусну РНК у мазках з ротоглотки, носа, сечі або крові до появи IgM-антитіл. Для цього використовують метод високоточної діагностики – ПЛР-тест. Вірусний геном (РНК) можна виявити протягом 3 днів після появи висипу.

Антитіла IgG до вірусу кору є ознакою успішної вакцинації або перенесеного захворювання, після якого сформувався імунітет до інфекції.

Антитіла IgG до вірусу кору є ознакою успішної вакцинації або перенесеного захворювання, після якого сформувався імунітет до інфекції.

Лікування кору

Лікування кору у дорослих необхідне у стаціонарі, у спеціальному інфекційному боксі. Специфічних заходів терапії немає. При легкій формі хвороби рекомендовано більше пити вітамінізованих напої.

При тяжкому перебігу захворювання пацієнту проводять інфузійну терапію, призначають відхаркувальні засоби, препарати для підтримки тонусу серцевого м’яза, антисептичні полоскання та промивання рота та носа. У ряді випадків вводять протикоровий імуноглобулін.

Виписують пацієнта з лікарні не раніше ніж через 5 днів після припинення висипань. Після одужання обов’язкове диспансерне спостереження. У легких випадках термін становить 1 місяць, у тяжких – до 2 років.

Профілактика кору

Головне у профілактиці кору – не допустити поширення високозаразного захворювання та початку епідемії. Для цього застосовують ранню діагностику та ізолюють хворих до 5-го дня від моменту появи висипки.

Єдиний ефективний індивідуальний спосіб захисту від кору – вакцинація. Перше щеплення роблять дітям у 12 місяців, друге – у 6 років. За даними досліджень, після першої введеної вакцини імунітет формується у 69–81% випадків, після другої – у 95% і зберігається максимум на 18 років.

Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!