Ішемічна хвороба серця

Ішемічна хвороба серця – це захворювання міокарда, обумовлене гострою або хронічною невідповідністю потреби міокарда в кисні і реального кровопостачання серцевого м’яза.

Згідно зі статистичними даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я, ішемічна хвороба серця є найпоширенішою та найважчою терапевтичною проблемою сучасного суспільства.

Ішемічною хворобою серця називають гіпоксичне ураження серцевого м’яза (міокарда), що виникає через звуження коронарних артерій, що живлять його. Зменшення просвіту судин найчастіше відбувається через атеросклероз – утворення на їх стінках атеросклеротичних бляшок (холестеринових відкладень). Наслідком цього стає поступове зниження припливу крові до серця та зменшення живлення його ділянки аж до повного припинення.

Ця патологія, що вважається хворобою людей похилого віку, стала стрімко «молодіти». Зараз діагноз атеросклерозу, що є однією з основних передумов розвитку ішемії міокарда, дедалі частіше ставлять людям віком 45-50 років.

Найчастіша скарга пацієнта з ІХС – біль у загрудинній ділянці з поширенням у ліву частину нижньої щелепи, руку або під лопатку. У більшості больовий синдром супроводжується панікою та відчуттям страху. Деякі пацієнти скаржаться на ломоту в променево-зап’ястковому суглобі та оніміння верхньої кінцівки. Дуже рідко біль може віддавати праву руку.

Больовий синдром виникає після фізичного навантаження і буває короткочасним, продовжуючись не більше 5-15 хвилин. Після того, як людина зупиниться, сяде, заспокоїться, болючість стихає, тому що причини гострої ішемії усуваються. У міру прогресування захворювання чутливість до навантаження знижується: навіть мінімальне напруження викликає напад. При інфаркті міокарда біль не проходить після відпочинку та/або прийому нітратів.

Іншими ознаками ішемічної хвороби серця бувають:

  • нудота блювота;
  • надмірне потовиділення;
  • прискорене серцебиття, порушення серцевого ритму;
  • сильна втома;
  • блідість шкірних покривів;
  • виражена задишка, що супроводжується утрудненням вдиху.

Основні діагностичні заходи спрямовані на обстеження безпосередньо судин того чи іншої органу. Проводиться аускультація судин стетоскопом (на предмет виявлення шумів), ультразвукова доплерографія (УЗДГ) артерій та вен, КТ обстежуваної ділянки, УЗД, у тому числі брахіоцефальних артерій (головних артерій головного мозку). Сучасні методи дозволяють не просто вивчити та виявити просвіт судин, а й дослідити його стінки.

Важливе значення має лабораторна діагностика: загальний аналіз крові, гемостазіограма, біохімічне дослідження крові: особливо важливим є ліпідний спектр, сечовина, креатинін, загальний білок, обмін електролітів (калій, натрій хлор).

Для лікування використовують медикаментозні та хірургічні методи. Серед медичних препаратів важлива роль належить ліками, які нормалізують та підтримують артеріальний тиск. Це важливо незалежно від того, що у зоні уваги – серце, нирки чи судини ніг.

Серед препаратів, що активно застосовуються при ішеміях різних типів – і ліки, що дозволяють швидко розширити судини. Саме до них відноситься, наприклад, всім відомий нітрогліцерин – незамінний помічник під час нападів при ІХС.

Якщо причина – тромбоз, обов’язково застосовують препарати, спрямовані на зменшення в’язкості крові.

Що ж до хірургічного втручання, то тут все залежить від патології конкретного органу.

Консервативне лікування

Немедикаментозні методи лікування мають дуже важливе значення в терапії ІХС:

  • підбір адекватної фізичної активності, щоб запобігти набору ваги;
  • дієта – рекомендований лікувальний стіл №9;
  • відмова від нікотину, алкоголю.

Немаловажне значення має і фізіотерапія, ЛФК, у тому числі заняття на велотеренажерах, гіпобарична оксигінація у барокамерах. Особливо роль оксигінації в барокамерах важлива при реабілітації після ішемічного інсульту.

Ішемія кишечника загрожує утворенням стриктур (звужень ділянок кишечника). А у ряду пацієнтів може з’явитися синдром короткої кишки, в результаті і страх перед їдою.

Найсерйозніший ризик при ішемії нирок – повне перекриття судин та блокування судин. Головна небезпека – припинення виведення з організму продуктів життєдіяльності. В результаті виникає повна ниркова недостатність, що загрожує летальним кінцем.

Серйозні наслідки, ускладнення можливі при невчасно взятій під лікарський контроль ішемічної хвороби мозку. Поразка мозкових тканин загрожує обмеженням рухової активності (аж до паралічу), втратою розумових здібностей, втратою дієздатності та інвалідність.

Ішемія серця невиліковна, поступово прогресує. Прогноз залежить від наявності та тяжкості супутніх захворювань. Для прогнозу має важливе значення дотримання пацієнтом лікарських рекомендацій.

Первинна профілактика спрямована на запобігання розвитку ІХС – здоровий спосіб життя, регулярні медогляди, підтримання оптимальної маси тіла. Мета вторинної профілактики – уповільнити прогресування хвороби. Полягає вона в адекватному та повному лікуванні, дотриманні принципів здорового способу життя.