Інфекційний мононуклеоз – захворювання, яке може розвинутися при первинному зараженні вірусом Епштейна – Барр і проявляється запаленням горла та мигдаликів, підвищенням температури, втомою, збільшенням усіх груп лімфатичних вузлів, у тому числі шийних, а також печінки та селезінки.

Загалом вірусом Епштейна-Барр інфіковано 90–95% дорослих людей. Проникаючи в організм, вірус залишається в ньому на все життя – позбутися його неможливо.
Збудники ІМ схожі за структурою та властивостями. Вони являють собою сферичні віріони, які складаються з серцевини з генетичним матеріалом у вигляді ДНК, капсиду, внутрішньої та зовнішньої оболонок. Патогени містять капсидний, ядерний, мембранний та ранній антигени, які важливі для формування імунної відповіді. Герпесвіруси виявляють тропність до лімфоїдної тканини, здатні розмножуватися у В-лімфоцитах та довічно циркулювати в організмі.
Епідеміологія
Джерело інфекції – хвора людина або вірусоносій, який виділяє збудника зі слиною до 18 місяців після первинного зараження. Передача вірусу відбувається повітряно-крапельно від пацієнта з активними ознаками мононуклеозу або контактним шляхом: при поцілунках, спільному використанні іграшок та посуду. У поодиноких випадках буває гемоконтактний шлях інфікування (при переливанні крові, трансплантації органів).
Симптоми інфекційного мононуклеозу
У дітей захворювання може протікати безсимптомно або на кшталт грипу з невираженими симптомами. Вони включають загальне нездужання, головний біль, запалення та біль у горлі. Чим старша дитина, тим яскравішими стають симптоми. У підлітків інфекційний мононуклеоз зазвичай протікає з підвищенням температури, сильним болем у горлі та характерними червонувато-фіолетовими плямами на небі. Також збільшуються лімфатичні вузли, переважно шийні, нерідко спостерігається гепатоспленомегалія (одночасне збільшення печінки та селезінки). При ураженні печінки можлива поява тимчасової жовтяниці – це пов’язано з підвищенням рівня жовчного пігменту білірубіну в крові. Жовтяницю можна помітити по зміні кольору білків очей і шкіри – вони набувають характерного жовтуватого відтінку.
Для встановлення діагнозу «інфекційний мононуклеоз» призначають аналіз крові, при якому виявляються зміни, властиві тільки цій хворобі.
Види інфекційного мононуклеозу
Мононуклеоз розрізняють за перебігом, тяжкістю та наявністю ускладнень (ускладнена та неускладнена форма). За перебігом мононуклеоз буває типовим, з класичними симптомами (тонзилофарингіт, збільшення лімфовузлів, печінки та селезінки, температура) та атиповим.
Атиповий мононуклеоз може протікати з переважаючими печінковими симптомами (жовтухою), висипом на шкірі, а також у стертій або повністю безсимптомній формі.
За тривалістю виділяють 3 форми хвороби: гостру – симптоми тривають до 3 місяців, затяжну – до 6 місяців, хронічну – понад півроку.
За ступенем тяжкості бувають легкі, середньоважкі та важкі форми.
Як протікає хвороба
Інкубаційний період мононуклеозу – близько тижня. Захворювання починається гостро. 2-4 день характеризуються яскраво вираженою лихоманкою та загальною інтоксикацією організму.
З перших днів людина відчуває слабкість, головний біль, трохи пізніше з’являються болі при ковтанні. Температура піднімається до 38 – 40 градусів.
На 5-й день у хворого може початися тонзиліт. Він може бути катаральним, лакунарним чи виразково-некротичним. Уражаються лімфатичні вузли. На тілі може з’явитися висипка, яка через 1-3 дні пропадає. Спостерігаються зміни у печінці.
Діагностика інфекційного мононуклеозу
Якщо хвороба має типовий перебіг, попередній діагноз можна поставити вже за результатами збирання анамнезу та медичного обстеження. Для підтвердження герпесвірусної етіології захворювання та оцінки ступеня тяжкості процесу призначається розширена діагностична програма.
Основні методи обстеження:
- Аналіз крові. У гемограмі визначають лейкоцитоз 10-30 г/л, нейтропенію, лімфоцитоз та моноцитоз. Рівень ШОЕ збільшується до 20-30 мм/год. Наприкінці першого тижня захворювання на крові з’являється понад 10% атипових мононуклеарів. У біохімічному аналізі крові можливий синдром цитолізу (підвищення АСТ та АЛТ), гіпербілірубінемія, збільшення рівня лужної фосфатази.
- Інструментальні методи дослідження. УЗД лімфатичних вузлів, черевної порожнини, селезінки. При гострому тонзиліті необхідно перевірити стан серця за допомогою ЕКГ та ехокардіографії, щоб унеможливити ускладнення. Наявність неврологічних симптомів – показання нейросонографії, електроенцефалографії, КТ або МРТ головного мозку.
- Мікробіологічна діагностика. Збудників мононуклеозу у дітей виявляють за допомогою ПЛР, причому дослідження проводять одразу на 3 типи вірусів: Епштейна-Барр, цитомегаловірус, герпесвірус 6-го типу. Також виконують серологічну діагностику – ІФА на IgM та IgG до відповідних вірусів. Для виявлення гетерофільних антитіл призначають реакції Пауля-Бунеля, Гоффа-Бауера.
Лікування інфекційного мононуклеозу
Лікування мононуклеозу при нескладному перебігу хвороби та при забезпеченні ізоляції хворого може проводитися вдома. Лікування хворих на ВЕБ з ускладненою формою інфекції необхідно проводити в стаціонарі!
Симптоматичне лікування включає жарознижувальні препарати, інфузійну терапію для усунення синдрому інтоксикації, застосування вітаміно-мінеральних комплексів. При тяжкому та ускладненому інфекційному мононуклеозі можуть призначати глюкокортикостероїди. Порушення травлення коригують замісними ферментними препаратами.
У лікуванні інфекційного мононуклеозу доцільно протягом 2-3 днів закапувати інтерферон в ніс або застосовувати ректальні свічки віферон протягом 5-10 днів. Як альтернатива можливе використання природних стимуляторів вироблення інтерферону – настоянки лимонника, жень-шеню, арапії, стеркулії.
Профілактика інфекційного мононуклеозу
Уникнути зараження вірусом Епштейна Барр практично неможливо: рано чи пізно з ним стикається більшість людей. Специфічної вакцини, яка могла б запобігти розвитку мононуклеозу, також не розроблено.
Для профілактики захворювання потрібно навчати дитину правилам особистої гігієни, обмежити контакти з хворими дітьми, проводити неспецифічні заходи для зміцнення імунітету.
Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я! |