Інфекційна еритема – це парвовірусна інфекція. Дане захворювання відноситься до групи антропонозів (захворювання, яким хворіє тільки людина), страждають на них частіше діти віком від року до 15 років, але можуть хворіти і дорослі.
Erythema infectiosum часто називають п’ятою хворобою. Така назва використовується тому, що вона вважається п’ятою вірусною інфекцією, яка зазвичай викликає висип у дітей (перші чотири – це кір, краснуха, вітряна віспа та розеола). Її також іноді називають хворобою ляпаса.
Основні клінічні форми еритем включають:
- Інфекційна еритема Розенберга (Erythema infectiosum Rosenberg): Характеризується гострим початком, вираженою лихоманкою та симптомами загальної інтоксикації (сильний головний біль, безсоння, міалгія та артралгія). На 4-6-й день з’являється обильна плямиста або макулопапульозна висипка, переважно локалізована на гнучких поверхнях кінцівок, концентрується в районі великих суглобів та ягіддя, де вони утворюють сплошні еритематозні поля. На обличчі висипки немає. Через 5-6 днів екзантема зникає, залишаючи шелушення. Лихоманка триває 8-12 днів. Часто спостерігається збільшення печінки і селезінки. У окремих хворих можуть виникнути опухання суглобів і менингеальні прояви.
- Інфекційна еритема Чамера (Erythema infectiosum Tschamer): Інкубаційний період триває 9-14 днів. Хвороба протікає легко. Частіше хворіють діти. Температура тіла нормальна або підфебрильна. З першого дня хвороби з’являється характерна висипка на обличчі, спочатку у вигляді дрібних плям, які потім об’єднуються і утворюють фігуру метелика. Окремі елементи висипки можуть бути на тулубі та кінцівках. Елементи висипки бліднуть, починаючи з центру. Екзантема триває довго (близько 2 тижнів). Іноді майже зниклі елементи висипки знову з’являються в тому ж самому місці. Новий випадок висипки може викликати лихоманка, перегрівання чи фізичне навантаження. У деяких хворих, переважно у дорослих, відзначаються помірні болі і набряк суглобів. На сьогоднішній день збудником цієї інфекції ідентифіковано парвовірус людини (В 19). Інфекція часто протікає інапарантно (безсимптомно), оскільки антитіла до цього вірусу виявляються у 30-40% здорових людей.
- Вузловата еритема (Erythema nodosum): Одна з проявів ряду інфекційних захворювань (тюльероз, ревматизм, туберкульоз і ін.). Супроводжується підвищенням температури тіла, ламкими болями в кінцівках, особливо великих суглобах, і характерною екзантемою. Висипка з’являється на симетричних ділянках гомілок і передплічь, рідше на стегнах і стопах. Елементи висипки представляють собою вузли (до 3-5 см у діаметрі), щільні та болючі при пальпації, височаться над рівнем шкіри, в глибині шкіри відчувається інфільтрат. Забарвлення шкіри над вузлами спочатку червонувате, а потім стає ціанотичним, а при зменшенні інфільтрат
- Багатоформна (поліформна) екссудативна еритема (Erythema еxudativа multiforme): Визначається лихорадкою (39-40 °C), симптомами загальної інтоксикації (головний біль, слабкість, артралгія). На 4-6-й день з’являється обильна поліморфна висипка, яка охоплює тулуб та кінцівки. Іноді спостерігається симетрія висипань. Елементи висипки представляють собою плями, папули. Особливо характерне утворення пузирів, наповнених прозорим вмістом. Після розриву пузиря на його місці спочатку утворюється червона язва, а потім буро-жовта корка. Пацієнти скаржаться на свербіж і печіння шкіри на місці висипань. У більш тяжких випадках еритеми, таких як синдром Стівенса-Джонсона, крім ураження шкіри виникають ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки рота, глотки, статевих органів, ануса. Хвороба триває зазвичай 1-3 тижні, а Стівенса-Джонсона – до 6 тижнів і більше. Описано летальні випадки.
- Недиференційована інфекційна еритема (за А. І. Івановим): Представляє собою різнопланову групу інфекційних захворювань неясної (або невизначеної) етіології, що характеризується лихорадкою, помірно вираженими симптомами загальної інтоксикації та висипанням, яке не є типовим для будь-якої з відомих інфекційних хвороб.
- Раптова екзантема (Erythema subitum): Інкубаційний період триває 3-5 днів. Захворювання розпочинається гострим підйомом температури тіла до 38-40 °C і помірними симптомами загальної інтоксикації. На 3-4-й день хвороби температура знижується до норми, і в цей час з’являється висипка (або через 1-2 дні), яка охоплює обличчя, тулуб та кінцівки. Елементи висипки представляють собою дрібні блідо-рожеві плями (до 5 мм у діаметрі), які іноді об’єднуються і нагадують висип при кору (але не такий яскравий) або при краснуці. Через 2-3 дні висипка зникає, не залишаючи шелушення або пігментації. В крові в перші дні хвороби відзначається нейтрофільний лейкоцитоз, при появі висипки – лейкопенія, нейтропенія, лімфоцитоз.
Існують такі форми інфекційної еритеми:
- Вроджена. Виникає при трансплацентарному передачі збудника від інфікованої матері до плоду. При цьому найбільш небезпечний в плані зараження період з десятої по двадцять восьму тижнів вагітності. Патологія може бути причиною внутріутробної смерті плода та самопроізвольного викидня.
- Набута. Частіше виявляється у дитячому віці, проте не рідко трапляється і у дорослих. Може мати типовий чи атиповий (артралгічний, безсимптомний або гепатитний) перебіг.
- Хронічна. Діагностується у людей, які страждають від імунодефіциту. Хронічна парвовірусна інфекція розвивається через те, що імунна система не може ліквідувати збудника з організму.
Симптоми інфекційної еритеми

Симптоми мають досить різноманітні прояви, але основними клінічними ознаками цього захворювання є специфічні висипання на шкірі, запальне ураження суглобів та загальний інтоксикаційний синдром.
Симптоми інфекційного еритеми виникають приблизно через два тижні після моменту зараження. У окремих випадках інкубаційний період може тривати до двадцяти днів. У типових ситуаціях хвороба має гострий початок.
Продромальний період включає загальну слабкість і нездужання, субфебрильну лихоманку, головні та м’язові болі. Пацієнти можуть скаржитися на періодичну нудоту, діарею. Іноді клінічна картина доповнюється запальним ураженням носової порожнини, горла.
Через кілька днів щоки хворої людини покриваються покриваються еритематозними набряклими бляшками (червоними плямами). Саме обличчя також дифузно гіперемійоване (червоне). При цьому носогубний трикутник залишається блідим.
Поступово плями розповсюджуються по всьому тілу. Вони можуть зливатися між собою, супроводжуватися досить виразним шкірним свербіжем. Приблизно через тиждень центральна частина висипань блідніє, плями починають зникати, не залишаючи за собою лущення. Проте у окремих випадках за впливу провокуючих факторів, наприклад, ультрафіолетових променів чи високих температур, можливий рецидив висипу.
Крім того, при цьому захворюванні можуть уражатися суглоби, що є найбільш характерним для жінок. Хвора людина вказує на біль у суглобах, що виникає при русі. Під час огляду можна виявити набряк і гіперемію шкіри в проекції суглоба, місцеве підвищення температури тіла. Артрит при парвовірусній інфекції, як правило, має доброякісний хід і не призводить до деформації суглобів.
У рідкіх випадках інфекційна еритема супроводжується запальними змінами з боку печінки. При цьому клінічна картина включає загальний інтоксикаційний синдром, слабко виражену жовтушку, незначне збільшення печінки за розмірами.
В подавляючій більшості випадків інфекційна еритема має сприятливий перебіг. Важкі форми парвовірусної інфекції переважно спостерігаються серед дорослих жінок.
Часто ця хвороба має абсолютно асимптомний перебіг. У цьому випадку діагноз ставиться на підставі виявлення антитіл до збудника в сироватці крові.
Діагностика інфекційної еритеми
Діагностика інфекційної еритеми (п’ятої хвороби) базується на клінічній симптоматиці. Існує чимало видів еритем при шкірних захворюваннях, проте всі їх можна виключити з огляду на відсутність лихоманки та ознак загальної інтоксикації, що є характерним для інфекційних захворювань. Лише при деяких інфекційних хворобах еритематозні зміни можуть відбуватися без лихоманки (туберкулоїдний тип прокази, шкірний лейшманіоз, філяріази зі змінами в шкірі тощо).
Серед інфекційних захворювань, при яких спостерігається гіперемія шкіри, можна виділити 2 групи. У першій з них спостерігається власне еритема, тобто гіперемія шкіри за рахунок злиття великих плям в еритематозні поля, в другій групі захворювань відзначається гіперемія шкіри в області місцевих запальних змін (рубець, ерізипельоїд, сибірська язва). Цю групу можна легко відрізнити від еритем. Еритематозний висип може виникати іноді при деяких інфекційних захворюваннях (інфекційний мононуклеоз, лептоспіроз, атипова екзантема при паратифі А, ентеровірусні екзантеми). Їх відрізняють не за екзантемою, а за іншими клінічними проявами, характерними для кожної нозологічної форми, а також за лабораторними даними, які підтверджують їх діагноз.
Іноді інфекційні еритеми слід диференціювати з системною червоною вовчанкою, хоча вона не відноситься до інфекційних хвороб, але протікає з лихоманкою та вираженими симптомами загальної інтоксикації. Відрізняється вона тривалим хронічним перебігом. Екзантема поліморфна як за характером елементів, так і за локалізацією (обличчя, кінцівки, тулуб). Поміж еритемою можуть бути розсіяні плямисті та вузлові елементи. Характерно поразка суглобів, м’язів та внутрішніх органів.
Лабораторні методи використовуються головним чином для виключення інших інфекційних захворювань. Специфічних лабораторних методів для діагностики інфекційних еритем немає. Слід враховувати, що під діагнозом недиференційованої інфекційної еритеми можуть приховуватися найрізноманітніші інфекційні захворювання, іноді перебігаючі атипічно, тому діагноз визнається лише після всебічного обстеження хворого та виключення інших інфекційних захворювань.
Лікування
Лікування інфекційної еритеми має симптоматичну спрямованість. Етіотропна терапія на сьогоднішній день не розроблена.
Для зниження температури тіла пацієнту призначаються жарознижувальні засоби. Впоратися зі шкірним свербінням можна за допомогою антигістамінних препаратів. За потреби проводять дезінтоксикаційні заходи. Запальне ураження суглобів є показанням прийому нестероїдних протизапальних засобів.
У тому випадку, якщо у пацієнта розвинувся апластичний криз, потрібно переливання еритроцитарної маси.
Хронічна форма парвовірусної інфекції лікується за допомогою внутрішньовенного введення імуноглобулінів.
Профілактика
Профілактика інфекційної еритеми має неспецифічний характер. Специфічні методи профілактики нині перебувають у стадії розробки.
Єдиною рекомендацією є уникати контактів із хворими людьми. Однак варто пам’ятати про те, що пацієнти з парвовірусною інфекцією заразні лише до того моменту, поки у них не з’явилися висипи.
Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я! |