Хвороба Лайма, також відома як бореліоз, є інфекційною хворобою, яку передає кліщ. Ця хвороба отримала назву за містом Лайм у штаті Коннектикут, США, де була вперше виявлена в середині 1970-х років. Бореліоз викликається бактерією Borrelia burgdorferi.
Зараження відбувається під час укусу інфікованого кліща. Збудник Borrelia burgdorferi разом із слиною кліща потрапляє в шкіру та протягом кількох днів розмножується; після цього вони розповсюджуються на інші ділянки шкіри та внутрішні органи (зокрема серце, головний мозок, суглоби). Збудники можуть довгий час (роками) залишатися в організмі людини, спричиняючи хронічний та рецидивуючий перебіг хвороби. Хронічна форма хвороби може розвиватися через багато років після зараження. Діагноз хвороби Лайма встановлюється на основі спеціального аналізу крові та симптомів.
Причини
Укус кліща Ixodes dammini, який є переносником спірохети Borrelia burgdorferi.
Симптоми бореліоза
Інкубаційний період хвороби Лайма, як правило, становить 5–11 днів, але іноді характерні симптоми можуть виникнути і через місяць після контакту з кліщем. Основний ознак інфікування – поява на місці укусу червоного плямистого кільця з чіткими контурами, яке свербить і набрякає. Його називають мігруючою еритемою, оскільки вона іноді переміщується.
Мігруюча еритема
Паралельно спостерігаються симптоми грипу: слабкість в суглобах, головний біль, підвищена температура. Через 3–8 тижнів почервоніння зникає, ГРВІ також досить швидко проходить, і людина відчуває себе відносно здоровою. Проте хвороба весь цей час прогресує. У людини з’являються проблеми в різних органах. Найчастіше виникають болі в суглобах, порушується робота серцево-судинної та нервової систем, погіршується пам’ять, зір і слух, виникають неврологічні розлади, падає імунітет, через що можуть долучатися інші інфекції. Нерідко лікарі не відразу діагностують хворобу Лайма і призначають лікування конкретного органу, але проблема має системний характер. І причина її – борелії.
Ускладнення та можливі наслідки хвороби Лайма
Хвороба Лайма найчастіше виникає пізньою весною або раннім літом. Через 1-2 тижні грипоподібні симптоми, які можуть супроводжуватися висипом, зазвичай зникають. Останні дослідження показали, що бактерії можуть проникати в головний і спинний мозок на ранній стадії захворювання.
При відсутності лікування на ранній стадії захворювання через кілька тижнів або місяців розвиваються ускладнення з боку серця, суглобів та нервової системи. Однак навіть у пацієнтів, які отримували терапію на ранній стадії, ускладнення розвиваються у 15% випадків.
Оскільки симптоми неспецифічні, хворобу Лайма часто діагностують неправильно і вважають за ревматоїдний артрит, менингіт, розсіяний склероз.
Слабкість, зміни настрою та неврологічні симптоми часто призводять до помилкової діагностики психічних захворювань, синдрому хронічної втоми, інших рідкісних захворювань, які можуть супроводжуватися подібними симптомами.
Хвороба рідко закінчується летальним результатом, але ускладнення з боку серця можуть проявлятися небезпечними для життя аритміями, інфекціями під час вагітності, що можуть призвести до викидня.
Діагностика хвороби лайма
Клінічна оцінка, підтверджена серологічними аналізами гострої фази та періоду одужання
Мігруюча еритема зазвичай діагностується клінічно, оскільки вона розвивається перед тим, як результати серологічних тестів стають позитивними.
Через 2 тижні корисним може бути визначення титрів антитіл у гострій фазі (IgM) та періоді одужання (IgG) (3); позитивні титри, отримані при імунноферментному аналізі (C6 IFA), повинні бути підтверджені другим імунноферментним аналізом (IFA) або за допомогою вестерн-блот-тесту. Однак сероконверсія може бути пізньою (наприклад, > 4 тижні) або іноді відсутньою (наприклад, якщо пацієнти раніше лікувалися антибіотиком), і тільки позитивні титри IgG вказують на попереднє інфікування. Якщо на вестерн-блот-тесті виявляються лише смужки IgM, особливо через тривалий час після зараження, то результати часто є хибно позитивними. Аналіз полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) церебрально-спинального мозкового соку або синовіальної рідини часто є позитивним, коли ці місця уражені.
Диференційна діагностика
При відсутності висипу поставити діагноз ускладнено.
На початковому етапі поширення захворювання воно може нагадувати захворювання ювенільний ідіопатичний артрит у дітей, а також реактивний артрит та нетиповий ревматоїдний артрит у дорослих. Клінічна картина, яка часто присутня при ревматоїдному артриті, але відсутня при хворобі Лайма, включає ранкову скованість, підшкірні вузлики, іридоцикліт, ураження слизової оболонки, наявність ревматоїдного фактора та антиядерних антитіл. На пізньому етапі хвороби Лайма відсутнє аксіальне ураження, що відрізняє її від спонділоартропатій із периферійним ураженням суглобів.
Борреліоз у вагітних
Вагітність при борреліозі може протікати з ускладненнями, токсикозом, існує ризик внутрішньоутробного зараження плода і розвитку вродженої хвороби Лайма у вигляді вродженого сифілісу. Лікарям відомі випадки смерті новонароджених через серцеві патології, але при розтині тіл виявлялося наявність боррелій у внутрішніх органах. Описані випадки внутрішньоутробної смерті плода. Однак не рідко вагітність закінчувалася народженням абсолютно здорової дитини.
Лікування хвороби Лайма
Чим раніше почати терапію, тим менше ризику отримати серйозні ускладнення. Хворобу лікують у стаціонарі інфекційного відділення, при цьому хворі отримують комплексну терапію, спрямовану не лише на знищення інфекції, а й на підтримку уражених органів. Для боротьби з борелією використовують антибіотики. На ранній стадії хвороби Лайма ефективні препарати тетрациклінового ряду; пізніше, коли з’являються ураження суглобів, серця та нервової системи, призначають антибіотики пеніцилінового ряду або цефалоспорини, які приймають протягом 3-4 тижнів. Паралельно рекомендуються нестероїдні протизапальні засоби, для полегшення болю – анальгетики. При вираженому інтоксикаційному синдромі також показана інфузійна детоксикаційна терапія; при ураженні серця та менінгіті – дегідратаційна. Фізіотерапія також добре зарекомендувала себе.
Профілактика хвороби Лайма
Після того, як кліщ прикріпився до шкіри, він живиться кров’ю протягом багатьох днів. Передача B. burgdorferi зазвичай не відбувається, поки заражений кліщ не перебуває на місці протягом > 36 годин. Таким чином, пошук кліща після можливого контакту і його швидке видалення можуть допомогти запобігти інфекції.
| Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я! |