Герпес простий

1. Види вірусів герпесу людини
2. Класифікація герпес-вірусної інфекції
3. Причини та патогенез герпетичної інфекції
4. Як передається вірус простого герпесу?
5. Симптоми герпесу
6. Реактивація вірусу
7. Діагностика герпес-вірусної інфекції
8. Герпес під час вагітності
9. Герпес у новонароджених
10. Герпес у дітей
11. Лікування простого герпесу
12. Ускладнення
13. Профілактика герпесу

Простий герпес (Herpes Simplex) – широко поширене інфекційне захворювання шкіри та слизових оболонок, що виникає в результаті інфікування вірусами простого герпесу, що характеризується різноманітністю клінічних проявів та хронічним перебігом.

Види вірусів герпесу людини:

• вірус простого герпесу 1-го і 2-го типу (HSV-1, HSV-2);
• вітрянка або оперізуючий лишай (HHV-3/VZV);
• вірус Епштейна — Барр (HHV-4/EBV);
• цитомегаловірус (HHV-5/CMV);
• розеола (HHV-6, HHV-7);
• герпес-вірус, асоційований з саркомою Капоші (HHV-8/KSHV).

Класифікація герпес-вірусної інфекції

Вірус простого герпесу розподіляють на оральний (вірус герпесу 1-го типу, HSV-1) і статевий (вірус герпесу 2-го типу, HSV-2). Проте існують більш детальні класифікації.

Форма набуття:

• набутий;
• вроджений.

Фаза:

• первинний (запалення, яке розвивається при потраплянні віруса в організм);
• вторинний (симптоми, що виникають при реактивації віруса).

Поширення:

• латентний (безсимптомне носійство);
• локальний (утворюється єдине вогнище запалення на шкірі або слизовій оболонці);
• розповсюджений (уражені обширні ділянки шкіри або слизових оболонок, вогнища можуть бути розташовані на різних частинах тіла);
• генералізований (уражені внутрішні органи і тканини).

Локалізація:

• шкіра (уражені губи, крила носа, руки);
• слизові оболонки (скупчення в роті, включаючи ясна, в носоглотці);
• очі (запалення рогівки, райдужної оболонки очей чи області навколо очей);
• органи сечовипускної системи;
• органи нервової системи (запалення оболонок головного, спинного мозку чи периферичних нервів);
• генералізоване ураження внутрішніх органів (вогнища запалення в поглибленні, легенях, печінці, нирках).

Тяжкість (поширеність і вираженість проявів):

• легка;
• середня;
• важка.

Причини та патогенез герпетичної інфекції

Віруси герпесу 1-го і 2-го типу мають подібну структуру та механізм поширення (а в рідких випадках — і локалізацію).

Вірус проникає в організм через шкіру та слизові оболонки, включаючи непошкоджені, і викликає первинне запалення, розмножуючись в клітинах епітелію та руйнуючи їх. Цей процес супроводжується характерними шкірними висипаннями та іншими симптомами гострої інфекції.

Потім вірус проникає в лімфатичні та кровоносні судини — на цьому етапі при зниженому імунному відгуку може розвинутися ураження внутрішніх органів або генералізована форма захворювання.

Після цього вірус проникає в нервові клітини та продовжує розмножуватися там. «Подорожуючи» по організму по трасах з нервових волокон, вірус може знову виходити до шкірних покривів і повторно атакувати епітелій. У деяких випадках це призводить до нових висипань на шкірі поза межами області первинного ураження.

Коли активна фаза завершується, вірус повністю виводиться з крові, органів та тканин, але назавжди залишається в нервових клітинах.

При зниженні імунітету або в стресових для організму ситуаціях вірус може стати знову активним. Реактивація, як правило, не так небезпечна, а симптоми при ній менше виражені.

Фактори, які стимулюють реактивацію вірусу:

• хвороба (включаючи звичайну ГРВ);
• перевтомлення;
• стрес;
• фізичне напруження;
• лікування потужнодіючими препаратами (наприклад, хіміотерапія);
• місцева травма.

Як передається вірус простого герпесу?

Вірус простого герпесу передається повітряно-крапельним, контактним, статевим та вертикальним шляхами.

Вірус герпесу 1-го типу передається:

• через поцілунки та тісне спілкування;
• спільні іграшки, посуд, побутові предмети;
• оральний секс.

Вірус герпесу 2-го типу передається:

• через статеві контакти;
• від матері до новонародженого під час пологів.

Ризик зараження залишається, навіть якщо вірус перебуває в латентній фазі і не проявляє себе.

Вірус герпесу чутливий до висихання, дії спиртовмісних антисептиків та високих температур. До морозу він більш стійкий: при температурі до −70 °C вірус може зберігати життєздатність до п’яти днів. На поверхнях поза людським організмом вірус герпесу живе від декількох хвилин до декількох годин.

Ризик зараження генітальним герпесом (герпесом 2-го типу) вищий:

• у жінок,
• при частій зміні партнерів,
• при наявності інших статевих інфекцій,
• якщо перший статевий акт відбувся у ранньому віці.

Герпес 2-го типу підвищує ризик зараження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).

Симптоми герпесу

Зазвичай симптоми герпесу проявляються через 2–12 днів після зараження. Первинне запалення — коли організм тільки стикається з інфекцією і навчається реагувати на неї — відрізняється найбільш вираженою формою течії.

При реактивації вірусу у багатьох симптоми проявляються у легшій формі.

У латентній фазі герпес, як правило, не проявляє себе (але людина все одно може залишатися заразною).

Первинне зараження

Первинне зараження вірусом простого герпесу часто супроводжується симптомами, схожими на грип:

• головний біль;
• збільшені мигдалини;
• збільшені лімфовузли, селезінка, печінка;
• підвищення температури;
• біль в тілі.

Ці симптоми супроводжуються висипаннями герпесу на шкірі та слизових оболонках: утворюються болючі, сверблячі пузирі, наповнені рідиною, які потім перетворюються у відкриті виразки.

У випадку орального герпесу вони локалізуються у роті або навколо рота, на губах, яснах та на крилах носа. Якщо герпес протікає у локалізованій формі (одне вогнище запалення), інфекція триває, як правило, 5–12 днів.

Груповані бульбашки, наповнені прозорим вмістом, — характерний ознака герпесу.

У випадку розповсюдженої форми орального герпесу (коли поражені відразу декілька ділянок шкіри або слизових оболонок) висипання можуть з’являтися на руках, тулубі, сідницях. У цьому випадку гостра форма герпесу може тривати 2–3 тижні і більше.

Оральний герпес може супроводжуватися симптомами:

• запалення в горлі,
• біль при ковтанні.

У випадку генітального герпесу болючі та сверблячі пузирі утворюються на шкірі статевих органів або навколо анусу. У жінок герпес локалізується в області малих і великих статевих губ, у чоловіків — в області мошонки. Висипання можуть супроводжуватися підвищенням температури, збільшенням місцевих лімфовузлів.

У випадку генітального герпесу можливі симптоми:

• нетипові вагінальні виділення,
• біль під час сече випускання.

Реактивація вірусу

Діагностика герпес-вірусної інфекції

Діагностика герпес-вірусної інфекції включає:

• фізичний огляд (пошук характерних уражень шкіри);
• збір епідеміологічних даних (чи був контакт з інфікованим, для новонароджених — чи інфікована мати герпесом);
• зіскоб з рани (допомагає визначити тип герпес-вірусної інфекції: HSV-1 або HSV-2);
• лабораторні дослідження (особливо, якщо немає характерних симптомів, які дозволяють встановити діагноз на основі фізичного огляду);
• інструментальні дослідження (якщо потрібно оцінити стан внутрішніх органів).

Лабораторна діагностика

Найчастіше вірус простого герпесу має явну симптоматичну картину, тому лабораторне підтвердження не потрібне. Якщо в лікаря виникають сумніви, він може призначити аналіз крові, сечі чи виділення з осередку поразки.

• Для виявлення ДНК вірусу використовується метод ПЦР.
• Щоб визначити наявність специфічних антитіл, призначають серологічні дослідження.
• Щоб підтвердити ураження ЦНС, лікар може призначити дослідження спинномозкової рідини.
• Щоб оцінити ушкодження внутрішніх органів, проводять біохімічні дослідження.
• Загальний аналіз крові також може вказувати на зараження вірусом простого герпесу: для захворювання характерні зниження рівня лейкоцитів та нейтрофілів, підвищення рівня лімфоцитів та моноцитів.

В якості додаткового дослідження лікар може призначити посів.

Здавати аналізи, якщо симптомів герпесу немає, не рекомендується.

Однак обстеження показано:

• контактувавшим з хворими,
• тим, у кого є симптоми інших статевих інфекцій;
• плануючим вагітність;
• жінкам, у яких раніше було припинення вагітності або народжувалося дитя з вадами розвитку;
• вагітним (в першу чергу з ознаками внутрішньоутробної інфекції за УЗД);
• людям з груп ризику по зараженню вірусом герпесу (приймають ін’єкційні наркотики, надають сексуальні послуги, знаходяться в гомосексуальних відносинах, мають велику кількість сексуальних партнерів);
• пацієнтам з імунодефіцитом (ВІЛ-інфекція, онкологічні захворювання);
• тим, хто переніс переливання крові або трансплантацію органів;
• донорам органів, тканин або сперми.

Диференційна діагностика

Під час огляду та лабораторних досліджень лікар проводить диференційну діагностику простого герпесу з такими захворюваннями:

• вітряна віспа (проявляється сверблячими пухирцями, наповненими прозорою рідиною);
• оперізуючий лишай (може проявлятися сверблячим і болючим ураженням шкіри, підвищенням температури тіла);
• сифіліс (один із етапів інфекції також супроводжується висипаннями),
• вірус Коксакі (багаточисельні маленькі висипання на тілі);
• синдром Стівенса — Джонсона (багаточисельні висипання на тілі, які супроводжуються лихоманкою і болем у м’язах, як правило, після прийому ліків);
• синдром Бехчета (як і вірус простого герпесу, може уражати порожнину рота, шкіру, статеві органи, слизову оболонку очей);
• імпетиго (супроводжується утворенням пухирців, які містять гній; має бактеріальний характер).

Інструментальна діагностика

Якщо хвороба протікає з ускладненнями або в генералізованій формі, для діагностики використовуються інструментальні дослідження:

• нейросонографія, магнітно-резонансна томографія, електроенцефалографія (для діагностики неврологічних змін);
• рентгенографія, комп’ютерна томографія, ультразвукові дослідження (для оцінки стану внутрішніх органів);
• електрокардіографія, ехокардіографія (для оцінки стану серця);
• офтальмологічне обстеження (при підозрі на герпетичне ураження очей).

Герпес під час вагітності

У першому та другому триместрах лікування противірусним препаратом (ацикловір) дозволено лише при загрозі життю вагітної. Це можливо, якщо інфекція поширилася на внутрішні органи, наприклад, на мозок або печінку. Починаючи з 36–38-го тижня вагітності противірусна терапія дозволена.

Від інфікованої матері герпетична інфекція може передаватися дитині двома шляхами: внутрішньоутробно або під час пологів.

Якщо жінка вперше зіткнулася з вірусом простого герпесу на ранніх термінах вагітності, це найчастіше призводить до смерті плоду або вад розвитку. Герпес на губах під час вагітності може бути не менш небезпечним, ніж генітальна форма.

Зараження у другому та третьому триместрах, як правило, призводить до внутрішньоутробних інфекцій плода. Серед них — запалення головного та спинного мозку, легень, зараження крові та інші небезпечні стани. Після перенесеної внутрішньоутробної інфекції можуть розвиватися такі ускладнення, як сліпота, глухота, ураження ЦНС.

Щоб зменшити ризик зараження немовляти під час пологів, лікар може призначити противірусні препарати для профілактики реактивації вірусу.

Герпес у новонароджених

Якщо немовля заражається герпесом під час пологів, інфекція розвивається на 3–6-й день життя. У 80% випадків це герпес 2-го типу (тобто генітальний). Характерний висип у вигляді пухирців з’являється приблизно в половині випадків. Хвороба може супроводжуватися підвищенням температури, втратою апетиту, втомленістю або збудженістю, викиданнями. Зі зниженим імунітетом (найчастіше у передчасних немовлят) розвивається генералізована форма: інфекція вразить одразу кілька внутрішніх органів — серце, мозок, легені, печінку, нирки та інші — і становить загрозу для життя.

Протягом першого місяця життя немовлята найбільш вразливі до герпес-вірусної інфекції, тому при прояві симптомів у дорослих важливо уникати близького контакту з дитиною, ретельно мити руки та використовувати місцеві противірусні препарати для якнайшвидшого загоєння запалень.

При ураженні грудей у матері варто на час припинити годування груддю. Не рекомендується також давати дитині виражене молоко з ураженої груді.

Герпес-вірусна інфекція у немовлят може дуже швидко переходити в небезпечну форму. Щоб зменшити ризик ускладнень та смертельного випадку, важливо якнайшвидше розпочати лікування.

Герпес у дітей

Чим молодше дитина, тим небезпечніше для неї герпес-вірусна інфекція: імунна система у малят недосконала, і боротьба з вірусом може бути непростою.

Первинне зараження герпесом найчастіше виникає від 6 місяців до 3 років і проявляється стоматитом, який може супроводжуватися:

• різким підвищенням температури та загальною слабкістю;
• пом’якшенням щік, язика, ясен, губ та піднебіння — потім в цих місцях з’являються характерні герпетичні пухирці, наповнені прозорою рідиною;
• появою пухирців на язику та внутрішній поверхні щік;
• збільшенням та болючістю лімфовузлів поруч з ураженими ділянками.

Про зараження у малят може свідчити відмова від їжі та збільшене слиновиділення.

Зазвичай герпетичний стоматит у дітей триває 7–10 днів.

При реактивації інфекції найчастіше виникають висипання на шкірі навколо рота та носа, рідше — очей, рук та тулуба. Висипання можуть супроводжуватися локальним зачервоненням та свербіжем, можливе збільшення найближчих лімфовузлів. Якщо реактивація герпесу відбувається у локалізованій формі, то підвищення температури та загальної погіршення стану, як правило, не відбувається.

Зі зниженим імунітетом може розвиватися небезпечна для життя генералізована форма герпесу, яка супроводжується ураженням одразу кількох внутрішніх органів.

Під час активної стадії вірусу діти не повинні ходити в школу або дитячий сад. Контакт з інфікованим в учбових закладах — не підстава закривати колектив на карантин або проводити інші протиепідемічні заходи.

Лікування простого герпесу

Лікування Простого герпесу включає режим, дієту, етіотропні препарати, симптоматичні засоби, імунотерапію та посиндромну терапію при розвитку ускладнень.

Особливу увагу приділяють відновленню імунологічної реактивності організму, загальнозміцнюючої терапії, а також протирецидивному лікуванню з використанням, наприклад, протигерпетичної вакцини або комбінації протигерпетичної вакцини з імуномодуляторами.

Кожен випадок герпесу вимагає обов’язкового лікування, щоб:

• не допустити подальшого розвитку патологічного процесу (тривалого збереження симптоматики, появи нових осередків захворювання);
• недопущення розвитку ускладнень;
• не допустити формування залишкових явищ та інвалідизації;
• недопущення зараження статевого партнера та інших.

Для полегшення симптомів рекомендують:

• обережно очищувати уражені ділянки милом або засобами для вмивання;
• використовувати місцеві мазі з болезаспокійливим ефектом на основі лідокаїну або бензокаїну;
• застосовувати болезаспокійливі або охолоджуючі компреси;
• наносити місцеві противірусні препарати на уражені ділянки для прискорення їх загоєння;
• зволожувати шкіру;
• уникати гострої і кислої їжі, яка може провокувати подразнення;
• вибирати вільний одяг із натуральних тканин, якщо запалення локалізоване на тілі.

При середньотяжкому та важкому перебігу герпес-вірусної інфекції лікування проводять в стаціонарі.

Ускладнення

При зниженому імунітеті може виникати ряд небезпечних для здоров’я та життя ускладнень від вірусу простого герпесу:

1. Розвиток генералізованої форми герпетичної інфекції. Окрім ураження шкіри та слизових оболонок, виникає запалення внутрішніх органів: печінки, нирок, підшлункової залози, легень. Хвороба, як правило, протікає важко, і часто спостерігається у новонароджених або людей із ослабленим імунітетом. Часто вона розвивається при ВІЛ-інфекції та онкологічних захворюваннях.
2. Порушення центральної нервової системи (при первинному зараженні герпесом або його реактивації) може взагалі не супроводжуватися шкірними проявами. У цьому випадку інфекція локалізується в нервових вузлах, спинному та головному мозку. Також таке запалення може бути частиною загального порушення.
3. Герпетичне ураження очей. Найчастіше страждають передні відділи ока, і запалення може призвести до сліпоти. Офтальмогерпес рідко виступає як самостійна форма герпесу, і, як правило, вірус уражає око під час реактивації.
4. Герпетичний екзема (герпетиморфна екзема Капоші) найчастіше виявляється у дітей від 6 місяців до 2 років. Вона проявляється обширним ураженням шкіри (часто як ускладнення наявних дерматитів), підвищенням температури тіла до високих значень. Це супроводжується багатьма одиночними пузирями, які швидко пересихають, утворюючи щільну корку, і вказують на біль у лімфовузлах, лихоманку та загальні симптоми інтоксикації. Ця форма герпесу тяжко перебігає і може призвести до смерті в 10-30% випадків.

Профілактика герпесу

Вірус простого герпесу може перебувати на шкірі та в слині. Заразитися можна під час тісного контакту.

Коли є висипання, людина є найбільш інфекційною, але у деяких випадках вірус може передаватися і при безсимптомному перебігу чи носійстві. Специфічної профілактики, такої як вакцини або препарати, проти первинної інфекції вірусом простого герпесу не існує.

Щоб уникнути зараження вірусом герпесу 1-го типу, рекомендується:

• утримуватися від поцілунків та тісного контакту з інфікованою людиною;
• не вживати їжу з одного посуду, не ділитися косметикою або гігієнічними принадностями;
• уникати орального сексу.

Щоб уникнути зараження вірусом герпесу 2-го типу, рекомендується:

• уникати будь-яких полових контактів під час активної фази вірусу, включаючи безперешкодний вхід;
• не доторкатися до уражених ділянок шкіри. Використання презервативів знижує ймовірність інфікування, але не виключає її. Зараження через предмети, такі як сидіння унітазу, малоймовірне.

Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!