Герпес новонароджених

Вроджений герпес – герпетична інфекція, яка виникає у новонароджених при антенатальному або інтранатальному зараженні від інфікованої матері. Характеризується специфічними шкірними проявами у вигляді везикулярного висипу, який також може розташовуватися на слизових оболонках очей, рота, внутрішніх органів. Часто розвивається герпетичний енцефаліт із очаговою симптоматикою та судорогами. Патологічні зміни відзначаються в печінці, селезінці, легенях, нирках та інших органах.

Вроджений герпес діагностується на основі результатів серологічних, гістологічних досліджень, а також виявлення частинок вірусу.

Серед численних фактів, які молоді батьки повинні знати, коли йдеться про їхніх дітей і герпес, одним із важливих є шлях передачі вірусу дитині.

Існують кілька неприємних ситуацій, які можуть викликати зараження малят. Наприклад, у виняткових випадках може статися передача вірусу через плаценту від матері до дитини.

Набагато частіше діти можуть заразитися герпесом під час вагінальних пологів, якщо їхня мати має генітальний герпес. Це вертикальна передача, один із способів зараження, який може викликати герпетичну інфекцію у новонароджених у 85-90% випадків.

Збудник захворювання – вірус простого герпесу людини. Відомо багато типів цього вірусу, але вроджений герпес у 80% випадків викликається вірусом 2-го типу, також відомим як генітальний герпес. Решта 20% в структурі захворюваності припадають на вірус простого герпесу 1-го типу. Зараження найчастіше відбувається інтранатально, коли плід проходить через інфіковані родові шляхи. Рідше вроджений герпес розвивається ще в утробі, потрапляючи в організм малятка через плаценту. У цьому випадку йдеться про найважчий перебіг захворювання, результатом чого зазвичай є викидень або народження дитини з різним ступенем недоношення та важкими вадами розвитку.

Хвороба може проходити у декількох формах, які відображають домінуючі клінічні прояви. Виділяють 3 форми вродженого герпесу: локалізовану, церебральну та генералізовану. Перша з них представлена характерними шкірними висипаннями, і саме цей симптом є провідним. Церебральна форма, як правило, проявляється менінгітом і енцефалітом герпетичної природи. Генералізований вроджений герпес у новонароджених досить часто розвивається внаслідок неповноцінності імунного відповіді і супроводжується симптомами з боку внутрішніх органів. Мозкові порушення та шкірні елементи також присутні.

Найчастіше вроджений герпес проявляється на 7-14 день життя. Час появи перших клінічних ознак залежить від багатьох факторів: термін вагітності, термін інфікування, супутня патологія тощо. Приблизно у половині випадків вроджений герпес проявляється специфічним везикулярним висипом.

Дрібні пузирки з сироватковим вмістом можуть локалізовуватися на будь-якій частині тіла, при цьому елементи розташовуються групами, утворюючи скопища і іноді зливаються. Везикули оточені кільцем гіперемії та набряку, завдяки чому вони трошки виходять понад шкіру. Характерне ураження слизової оболонки очей у вигляді кератитів і кон’юнктивітів.

Часто вміст шкірних елементів в короткі терміни стає геморагічним або гнійним. Після відкриття на місці пузирків залишаються ерозії, які заживають шляхом утворення кірки. Загальний стан малятка може погіршуватися незначно, температура піднімається до субфебрильних значень. Виняток становлять випадки так званого первинного вродженого герпесу, що представляє собою локалізовану форму захворювання і проявляється значним висипом, елементи якого часто зливаються, залишаючи після відкриття обширні ерозії. Температура висока, висипання присутні не лише на шкірі, але і на слизових. У відсутності своєчасної терапії генералізація відбувається в 50% випадків.

Генералізована форма вродженого герпесу є найнебезпечнішою. Вона включає в себе як елементи висипу, так і церебральну симптоматику. Крім цього, захворювання проявляється ураженням внутрішніх органів: гепатоспленомегалією, пневмонією, специфічними змінами в нирках та наднирниках. Явища токсикозу виражені в значній мірі. Смертність при генералізованій формі вродженого герпесу становить більше 50%, а за деякими даними досягає 80-90% випадків, при цьому половина дітей, що вижили, залишаються глибокими інвалідами.

Церебральна форма вродженого герпесу проявляється менінгеальною симптоматикою при відсутності ураження шкіри. Іноді везикулярний висип виникає пізніше, приблизно через тиждень після дебюту мозкових порушень, але елементів висипу в цьому випадку завжди небагато. На перший план виходять симптоми менінгіту та енцефаліту: порушення свідомості, епілептиформні, тонічні та тоніко-клонічні судоми. Симптоми неспецифічні, тому герпетичний енцефаліт легко сплутати з енцефалітом будь-якого іншого походження. Значна інтоксикація погіршує стан, проте у новонароджених лихоманка може бути слабко вираженою. Також присутні ознаки набряку мозку, що проявляється стовбуровими порушеннями: дисфагією, порушеннями дихання тощо.

Скарги та анамнез

Під час збору анамнезу рекомендується звернути увагу на обтяжений акушерський анамнез (викиди, мертвонародження, невиношування попередніх вагітностей, народження дітей з множинними вадами розвитку або померлих у ранньому віці).

Фізичне обстеження

Під час огляду рекомендується звертати увагу на шкірні екзантеми та енантеми на слизових при народженні, наявність гепатоспленомегалі, блідість шкірних покривів, жовтяниця шкірних покривів, дефіцит маси тіла за терміном.

Антенатальна діагностика вродженої ГПВ-інфекції базується на виявленні первинної або реактивації латентної ГПВ-інфекції у вагітної жінки.

Рекомендується визначення геному ГПВ методом ПЦР, антигенів ГПВ імунотитрометричним методом (ІТМ) або методом імунофлюоресцентного аналізу (ІФА) у мазках-відбитках у вагітних

Діагностика вродженого ГПВ в постнатальному періоді

Рекомендується дослідження сироватки крові новонародженого і одночасно сироватки крові матері на кількісне визначення Ig M і Ig G до ГПВ методом ІФА (або ХЛІА) з вказівкою сходинкових значень чутливості за даною тест-системою.

Рекомендується дослідження крові (лейкоконцентрату), ліквору та мазків-відбитків (з герпетичних висипань шкіри та слизових новонародженого) на наявність генетичного матеріалу ГПВ методом ПЦР.

Інструментальна діагностика

Діагностика вродженого ГПВ в антенатальному періоді

Не рекомендується проведення інвазивних методів дослідження вагітних (біопсія ворсин хоріона, амніоцентез, кордоцентез).

Виявлення під час ультразвукового моніторингу плода ознак прогресування вродженої ГПВ-інфекції може бути підставою для штучного припинення вагітності за медичними показаннями. Рішення про штучне припинення вагітності в цьому випадку повинно бути прийнято вагітною жінкою після ретельної консультації з лікарем-акушером-гінекологом.

Проводиться етіотропна терапія захворювання, від термінів її початку в багатьох відношеннях залежить прогноз для життя та здоров’я дитини. Застосовуються противірусні препарати, високотропні саме до вірусу простого герпесу. Використовується парентеральний шлях введення. Також призначаються засоби зовнішньої дії для лікування везикулярного висипу. Крім того, до терапії вродженого герпесу завжди залучають імуноглобуліни та імуномодулятори, проводиться курс вітамінотерапії. За показаннями здійснюється киснева підтримка та ШВЛ, вводяться проти судомні препарати, проводиться дегідратація.

Прогноз несприятливий. Вроджений герпес часто протікає у генералізованій формі, наслідки герпетичного енцефаліту необоротні. Діти, які вижили, дуже рідко не відстають у розвитку від ровесників. Більшість з них залишаються інвалідами або гинуть в період загострення клінічних проявів. Навіть якщо терапію розпочато вчасно, захворювання може неодноразово рецидивувати з тією ж симптоматикою. Для профілактики рецидивів можливе використання герпетичної вакцини. Наразі існує кілька її видів, але через часті мутації вірусу ефективність вакцинації залишається під сумнівом.