Герпесом називають захворювання, викликане вірусами простого герпесу 1-го чи 2-го типу (Herpes simplex virus: HSV-1, HSV-2). Усього відомо вісім видів вірусу герпесу, якими може заразитися людина. Але деякі його різновиди мають самостійні назви, наприклад, цитомегаловірус або вірус Епштейна — Барр.
Усі вони характеризуються ураженням шкіри, слизових оболонок з локалізацією чи області очей, носа і губ, геніталій, і навіть нервових волокон.
Серед відомих науці восьми типів герпесу найпоширенішим є вірус простого герпесу типу (Herpes simplex virus).
Різновиди герпес-вірусів людини:
- вірус простого герпесу 1-го та 2-го типу (HSV-1, HSV-2);
- опері́зуючий ге́рпес (оперізувальний герпес) (HHV-3/VZV);
- вірус Епштейна – Барр (HHV-4/EBV);
- цитомегаловірус (HHV-5/CMV);
- розеола (HHV-6, HHV-7);
- герпес-вірус, асоційований із саркомою Капоші (HHV-8/KSHV).
Вірус простого герпесу може проявлятися відомою багатьом “застудою” на губах, висипаннями в районі геніталій. А може протікати в більш складних формах, що охоплюють весь організм, і викликати небезпечні для життя ускладнення.
Простий вірус герпесу досить нестійкий у зовнішньому середовищі. В умовах кімнатної температури зберігається до 24 годин, на металі – до 2 годин. Під дією температури вище 50°C гине за 30 хвилин, під дією спирту і речовин, що містять хлор, – протягом декількох хвилин, при заморожуванні зберігається до п’яти діб.
Епідеміологія
Даним вірусом інфіковано понад 90% населення планети. Після 30-40 років ним заражається майже 100% людей, причому переважно І типом вірусу.
Джерело інфекції – інфікована людина. Вона є переносником вірусу у будь-яку фазу хвороби чи носійства, але переважно при загостренні.
Інфікування відбувається, як правило, контактним, побутовим або повітряно-крапельним шляхом; генітальний герпес передається при незахищеному статевому контакті. Можлива внутрішньоутробна передача від матері до дитини, а також у момент проходження дитини через родові шляхи матері під час пологів.
Більшість випадків протікає у вигляді неактивного носійства. Як правило, первинно людина набуває I типу вірусу простого герпесу (з дитинства), а II тип з’являється в період статевої зрілості.
Ризик зараження зростає при травмуванні шкіри та слизових оболонок здорової людини та попаданні на них інфікованих біологічних субстратів.
Основні способи передачі вірусу:
- герпесу I типу – за допомогою обміну слиною, тобто при розмові, поцілунках, облизуванні загальних іграшок тощо;
- герпесу 2 типу – при статевих контактах.
Механізм передачі:
- контактний – контактно-побутовий, статевий;
- повітряно-крапельний – аерозольний та контактно-побутовий шляхи;
- вертикальний – від матері-плоду через кров, висхідним шляхом або під час пологів – при проходженні дитини через інфіковані родові шляхи, причому при первинному зараженні жінки під час вагітності ризик передачі досягає 60%, а при загостренні герпетичної інфекції – не більше 7%;
- горизонтальний – від дружини до чоловіка і навпаки.
Симптоми простого герпесу 1го та 2го типу
Інкубаційний період при набутій формі триває 2-14 днів. Найчастіше встановити його не вдається через відсутність маніфестації.
При ураженні шкіри (переважно у дорослих) везикулярні висипання частіше з’являються навколо рота, крил носа, іноді на тулубі та сідницях. Висипання являє собою невеликі везикули з серозним вмістом на злегка гіперемованому фоні шкіри. Згодом вони розкриваються і підсихають, після чого утворюються кірки, що безслідно відпадають. Нерідко їх вміст нагноюється, утворюється мокнутий, і приєднується вторинна стрептококова або стафілококова інфекція (стафіло- та стрептодермії).
Загальне самопочуття, зазвичай, не змінюється. Іноді може бути дещо збільшений та болючий регіонарний лімфовузол. Здебільшого процес рідко триває понад 7 днів.
Простий герпес у дітей зазвичай пролтікає за типом стоматиту та гінгівіту – підвищується температура тіла, з’являється лихоманка, загальна інтоксикація, осередкова гіперемія (почервоніння) всіх слизових утворень ротової порожнини, болючість при жуванні, підвищене слиновиділення. Маленькі діти через больові явища відмовляються від їжі. У короткий проміжок часу на місці гпочервоніння з’являються дрібні везикулярні висипання, які швидко розкриваються, залишаючи після себе хворобливі ерозії — афти. Збільшуються та стають болючими регіонарні лімфовузли. З часом імунітет зміцнюється і симптоми поступово регресують без слідів ураження. Рецидиви спостерігаються вкрай рідко.
При генітальному герпесі висипання з’являються на шкірі та слизових у ділянці статевих органів та промежини.
Зазвичай вони супроводжуються хворобливістю, гіперемією навколишньої тканини, збільшенням та хворобливістю пахових лімфовузлів. Частота рецидивів залежить від індивідуальних особливостей імунної системи.
При офтальмогерпесі (герпесі очей ) частіше спостерігаються односторонні ураження через перехід первинного процесу на орган зору, тобто відбувається вторинне ураження. Можуть спостерігатися кератити, блефарокон’юнктивіти, іридоцикліти, увеїти, хоріоретиніти, та інші прояви.
Незвичайною є форма прояву простого герпесу, відома під назвою герпетиформна екзема Капоші — герпетична екзема. Як правило, вона виникає у осіб, які мають будь-яке шкірне захворювання або схильність до нього (дерматоз або “проблемна шкіра”).
При цьому спостерігається інтоксикація і висока температура тіла, повсюдно з’являються герпетичні бульбашки, досить рясні та близько розташовані, що періодично зливаються.
Захворювання нерідко протікає досить важко, може призвести до смерті.
Вірус герпесу 3 типу – Varicella-Zoster
Первинна інфекція протікає у вигляді типової дитячої інфекції – вітряної віспи. Реактивація вірусу протікає у вигляді “поперечного лишаю” (Herpes zoster, герпес зостер).
При розвитку захворювання всім дорослим та дітям старше 14 років показано застосування противірусних препаратів групи ацикловіру. Лікування прискорює одужання, і попереджає ускладнення інфекції (вітряковий енцефаліт, церебелліт). Реактивація інфекції досить часто зустрічається у літніх та може бути причиною хронічних больових синдромів, потребує лікування противірусними препаратами групи ацикловіру.
Для профілактики інфекції починаючи з дитячого віку доступна вакцинація, крім того, вакцинація контактних з хворим на вітряну віспу в перші 24-48 годин у переважній більшості випадків запобігає розвитку захворювання.
Вірус герпесу 4 типу або вірус Епштейна-Барр
Можливі різні варіанти первинної інфекції – від латентних, що визначаються тільки за появою антитіл, до типового інфекційного мононуклеозу, у дітей перших 3-5 років первинна інфекція часто протікає у вигляді затяжної респіраторної інфекції, з тривалою лихоманкою, іноді з тонзилітом (ангіною), аденою збільшення багатьох груп лімфатичних вузлів.
У старших дітей, підлітків та дорослих захворювання протікає у вигляді інфекційного мононуклеозу – з високою лихоманкою, тонзилофарингітом (ангіною) з вираженим больовим синдромом, аденоїдитом іноді з повною відсутністю носового дихання, збільшенням багатьох груп лімфатичних вузлів, печінки та селезінки.
Захворювання не потребує специфічної противірусної терапії і проходить з часом.
До вірусу Епштейна-Барр (ВЕБ) для підтвердження діагнозу визначають 4 класи антитіл:
- IgM VCA – антитіла класу IgM до капсидного білка вірусу, що з’являються з першого тижня первинної інфекції, далі поступово зникають У деяких випадках можуть зберігатися до півроку. Далі ніколи не повинні з’являтися.
- IgG VCA – антитіла класу IgG з’являються в період одужання та зберігаються у різних титрах все життя.
- IgG EA – антитіла до раннього антигену- з’являються у фазу первинної інфекції, трохи пізніше за IgM VCA, далі проходять протягом декількох місяців. Їхня повторна поява свідчить про реактивацію інфекції.
- IgG EBNA (NA) антитіла до ядерного антигену з’являються в середньому через 6 місяців після первинної інфекції та залишаються на все життя.
Також вірус можна виявити в крові при гострій інфекції методом ПЛР. Після перенесеної первинної інфекції вірус довічно перебуває в організмі і періодично виділяється у зовнішнє середовище, і може бути виявлений у різних секретах за допомогою ПЛР.
Щодо онкогенності – доведено зв’язок вірусу з розвитком деяких лімфом, АЛЕ, в осіб з певною генетичною схильністю, в основному у корінного населення Африки.
Вірус герпесу 5 типу, або цитомегаловірус
Можливі різні варіанти перебігу первинної інфекції. Більшість інфікується цитомегаловірусом у дитячому віці, і у більшої частини дітей первинна інфекція протікає у вигляді затяжної респіраторної інфекції, іноді стерто, у вигляді тривалого субфебрилітету, що супроводжується збільшенням лімфатичних вузлів, іноді безсимптомно, що виявляється тільки по появі специфічних антитіл. У деяких – у вигляді типового синдрому мононуклеозу, з тонзилітом, аденоїдитом, збільшенням печінки, селезінки та лімфатичних вузлів. Іноді захворювання протікає у вигляді гепатиту. Перебіг первинної інфекції доброякісний, і специфічної противірусної терапії не потребує.
Цитомегаловірусна інфекція потребує специфічної терапії у наступних груп пацієнтів:
- первинними імунодефіцитами;
- особи з ВІЛ-інфекцією;
- Особи, які одержують агресивну імуносупресивну терапію (аутоімунні захворювання, трансплантація органів).
Також в окремих випадках ЦМВ може викликати інфекцію у новонароджених, народжених від матерів, які не хворіли раніше і не мають антитіл класу IgG до ЦМВ. За наявності клінічних ознак ЦМВ-інфекції у новонародженого у перші тижні життя (гепатит, пневмоніт, ураження ЦНС у вигляді менінгоенцефаліту), хоріоретиніт – потрібна специфічна противірусна терапія.
Вірус можна виявити методом ПЛР у крові, лікворі, слині та інших біологічних рідинах. Так само можна досліджувати кров на специфічні антитіла до вірусу (IgM, IgG) різними методами, але треба мати на увазі, що широко поширений метод імуноферментного аналізу (ІФА) не надійний і може часто давати хибнопозитивні результати, тому не можна діагностувати гостру інфекцію на підставі виявлення ІФА позитивні IgM. Існують референс-методи (ХЛІА, імуноблот), якими можна перевірити результати, отримані в ІФА, і лише після цього вирішувати питання діагнозу.
У дітей, народжених від матерів, інфікованих ЦМВ до вагітності в крові, визначаються позитивні антитіла класу IgG, які можуть зберігатися до року і більше, що є носієм материнських антитіл і не є критерієм інфекції.
Вірус герпесу 6 типу
Найвідоміше захворювання, яке викликається цим вірусом – раптовий висип (розеола).
Найчастіше захворювання зустрічаєтьсяу віці близько року (від 6 місяців до 2 років) та характеризується стійкою триденною лихоманкою без інших симптомів. У деяких випадках спостерігаються помірні катаральні симптоми (нежить, підкашлювання, іноді тонзиліт з нальотами), майже у всіх дітей збільшені потиличні лімфатичні вузли.
На 4 добу, після зниження температури до нормальної, з’являється типовий плямисто-папульозний висип, який зберігається від кількох годин до 2-3 днів. Висипання може бути різної інтенсивності. У цей період дитина стає дуже примхливою, відмовляється від їжі. У досить великій частині випадків захворювання може протікати без висипу, лише з лихоманкою. Ускладнення дуже рідкісні.
Також первинна інфекція може протікати у вигляді синдрому інфекційного мононуклеозу у старших дітей або респіраторної інфекції. Іноді дуже рідко цей вірус викликає енцефаліти. Як і у інших герпес-вирусов, після перенесеної інфекції зберігається довічне персистування вірусу в організмі.
Діагноз можна підтвердити виявленням вірусу в крові методом ПЛР або ретроспективно за появою специфічних IgG після перенесеної первинної інфекції.
Важливо знати, що після первинного інфікування ВЕБ, ЦМВ, вірусом герпесу 6 типу персистування вірусів в організмі триває протягом усього життя, антитіла класів IgG будуть визначатися так само довічно в різних титрах, так само віруси періодично можуть визначатися в різних рідинах (сеча, слина) , що відокремлюється з ротоглотки) організму методом ПЛР, що не є реактивацією вірусу і лікування не потребує.
| Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я! |