Гастроентерит

Гастроентерит – це запалення слизових оболонок шлунка і тонкого кишечника. У більшості випадків до нього приводить ротавірусна інфекція, яка передається оральним, фекальним, побутовим, харчовим шляхами. У такому випадку запальний процес також торкається слизової гортані. При ураженні товстого кишечника захворювання називається гастроентероколітом.

У повсякденному житті хворобу часто називають шлунковим грипом. Масові випадки гострого гастроентериту зафіксовані в офіційних медичних документах наприкінці XIX століття. На сьогодні хвороба залишається другою за поширеністю в соціально неблагополучних регіонах світу. У 1980 році від гострого гастроентериту померло понад 4.6 млн. людей на планеті. Завдяки сучасним стандартам лікування гострого гастроентериту кількість смертей вдалося зменшити в 3 рази.

Причини гастроентериту

Основною причиною розвитку гострого запалення є інфікування бактеріями, вірусами, найпростішими (шигелами, сальмонелями, кишковою паличкою, ентеротропними вірусами, амебами та іншими), а також вплив на слизову оболонку шлунка і тонкої кишки хімічних чи фізичних травмуючих факторів (споживання алкоголю, деяких лікарських препаратів, агресивних хімічних речовин, іонізуючої радіації). Рідше гостра форма виникає через незбалансоване харчування (споживання занадто гострої, жирної їжі) або індивідуальну непереносимість певних продуктів харчування (алергічна форма).

Найчастіше зустрічається гострий інфекційний гастроентерит, при якому відбувається потрапляння патогенної флори в ЖКТ, адгезія та інвазія мікроорганізмів, продукція ними ентеротоксинів. Ці процеси супроводжуються підвищенням осмотичного тиску вмісту кишечника та виділенням в його просвіт великої кількості води та електролітів. Ймовірність гострого інфекційного гастроентериту зростає при порушенні мікробіоценозу кишечника та зниженій кислотності шлункового соку.

Хронічний гастроентерит може формуватися як ускладнення та продовження перенесеного гострого процесу, але у більшості випадків його причиною є інфікування Helicobacter pylori. Гелікобактерії – це кислотостійкі мікроорганізми, які мають тропічність до епітеліальної тканини шлунка і обладнані захисними механізмами, що дозволяють їм існувати в агресивному кислому середовищі.

Розвиток цих бактерій призводить до збільшення кислотоутворюючої функції, а в результаті постійної дії кислого вмісту шлунка на слизову тонкої кишки – метаплазії кишкового епітелію, який трансформується в шлунковий. При цьому слизова стає сприятливою для заселення гелікобактерій. Хронічний запальний процес призводить до недостатньої вироблення шлункових соків та пригнічення місцевих імунних механізмів.

За спостереженнями фахівців у галузі практичної гастроентерології, хронічна форма патології часто спостерігається при алкоголізмі. При цьому відбуваються атрофічні зміни в слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту з вираженими порушеннями перетравлення їжі та всмоктування корисних поживних речовин.

Класифікація

Гастроентерит класифікується в залежності від форми (гостра чи хронічна), етіологічного фактора та переважаючого клінічного синдрому.

Протягом гострого гастроентериту виділяють три ступені важкості:

• Перша характеризується нечастою діареєю і блювотою, збереженням нормальної температури тіла та відсутністю симптомів обезвоження.
• Середня ступінь важкості визначається блювотою та діареєю до десяти разів на добу, ознаками легкої дегідратації та підвищенням температури до 38,5 ºC.
• Важкий перебіг супроводжується вираженою обезвоженістю, лихоманкою, порушеннями свідомості.

Хронічний гастроентерит класифікують за етіологічними факторами (інфекційний, аліментарний, викликаний фізичними чи хімічними факторами, захворюваннями печінки та підшлункової залози), переважаючими функціональними змінами (порушенням мембранного травлення, всмоктувальної або моторної функції), підвищеною чи зниженою кислотністю.

Залежно від анатомо-морфологічних змін розрізняють поверхневий гастроентерит з ушкодженням епітеліальних кліток, хронічний запалення без атрофії, хронічний атрофічний процес.

Протягом хронічної форми виділяють загострення та ремісії.

Симптоми гастроентериту

Хвороба розпочинається гостро після інкубаційного періоду тривалістю 1-5 днів. Найбільш ранніми симптомами гастроентериту вважаються нудота, блювання і діарея. При легкій формі гастроентериту блювання може бути одноразовим. Воно припиняється протягом перших днів. Однак такий симптом гострого гастроентериту, як діарея, проявляється до 5-7 днів. Розріджений стул спостерігається до 6 разів на добу. Хворі із симптомами гастроентериту також скаржаться на відчуття слабкості, біль в навколопупочній області, важкість в животі, втрату апетиту, а також головний біль. При важкій формі гострого гастроентериту, особливо у дітей, стул – рідкий, пінистий, із приміссю слизу до 12-15 разів на добу.

Діагностика

У випадку гострої форми гастроентериту в проведенні діагностики визначальну роль відіграє вивчення скарг і анамнезу захворювання, епідеміологічної ситуації в регіоні, факторів ризику, а також методів виявлення збудника. Характер змін у калі та ступінь обезвоження дозволяють визначити початок лікування. Точний діагноз ставиться після виявлення збудника, проте ці дослідження вимагають тривалого часу (7-10 днів). Під час огляду визначається сухість шкірних покривів та зниження їх тургору, болісність живота при пальпації. Язик сухий, обложений сіруватим або білим нальотом. Можлива гіпертермія, порушення свідомості, при вираженому обезвоженні – гіпотермія та судоми.

Для верифікації хронічного гастроентериту проводяться додаткові дослідження ЖКТ. Під час езофагогастродуоденоскопії оцінюється стан слизової оболонки шлунка та початкових ділянок тонкого кишечника, здійснюється біопсія змінених ділянок слизової для подальшого гістологічного аналізу. Це дозволяє виявити атрофію, метаплазію чи гіперплазію. Для виявлення порушення моторики застосовується антродуоденальна манометрія. Обов’язково здійснюється внутрішньошлункова pH-метрія, оскільки знижена та підвищена кислотність вимагають різного підходу до лікування. З метою виявлення Helicobacter pylori застосовується ПЛР-діагностика, дихальний уреазний тест та морфологічне дослідження біоптатів. Для оцінки стану печінки та підшлункової залози проводиться УЗД органів черевної порожнини.

Лікування

Терапію розпочинають із відновлення балансу рідини в організмі. У стаціонарі пацієнтові вводять водні розчини, ізотонічні плазмі крові. При лікуванні вдома показано рясне пиття, пероральні сольовміщувальні розчини, наприклад, Регідрон. Хворому слід пити в 1,5 раза більше рідини, ніж зазвичай. Компенсація визначається за зниженням спраги та збільшенням діурезу.

При виявленні у аналізах патогенної бактеріальної флори призначають антибіотики. Препарат вибирають за результатами антибіотикограми.

Для зменшення газоутворення, нормалізації стільця, прискорення виділення токсинів застосовують кремнієвмісні ентеросорбенти (Полісорб, Ентеросгель).

Баланс мікрофлори кишечника відновлюють за допомогою пробіотиків, пребіотиків. Зазвичай призначають лікарські засоби останніх поколінь.

При функціональних проблемах з травленням показані препарати, що впливають на тонус і моторику органів ШКТ.

Якщо причиною хронічного запалення стали бактерії Helicobacter pylori, проводять трьохкомпонентну терапію, яка включає:

• комбінацію антибіотиків (макроліди + напівсинтетичні пеніциліни) — знищують бактерії;
• препарати, які застосовують при виразці та гастриті — утворюють полімерну плівку, підвищують в’язкість слизоподібного секрету;
• інгібітори протонної помпи (ІПП) та антациди — пригнічують виділення та нейтралізують агресивну дію соляної кислоти, покращують заживлення слизової оболонки.

При зниженій секреції шлункового соку призначають ферментні препарати.

Важливим елементом лікування гострого і хронічного гастроентериту є дотримання медичної дієти. У період загострення призначено дієтичне харчування “Стіл №1А” або “Стіл №1Б”. При частковій ремісії призначають “Стіл №1” або “Стіл №2“. Тривале відсутність рецидивів дозволяє перевести хворого на “Стіл №15“. Дорослим пацієнтам категорично заборонено вживати спиртні напої. У латентний період хвороби рекомендується курсова бальнеотерапія в санаторіях гастроентерологічного профілю.

Прогноз та профілактика

Сприятливий прогноз забезпечується своєчасним звертанням за медичною допомогою. Самолікування може ускладнити проблему — призвести до загального обезвоження, переходу запалення в хронічну форму, утворення виразки шлунка.

З метою профілактики інфекцій ШКТ гастроентерологи радять:

• дотримуватися правил гігієни — мити з милом та обробляти руки антисептиками;
• не вживати непомиті овочі, ягоди, фрукти;
• звертати увагу на терміни придатності молочної продукції;
• не спілкуватися з інфекційними хворими;
• не пити воду сумнівної якості.
• бажано зробити щеплення проти ротавірусу.

Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!