Гайморит

Гайморит – це інфекційно-запальний процес в гайморових, або верхньощелепних порожнинах. Часто гайморит проявляється як ускладнення гострої респіраторної вірусної інфекції (ГРВІ) та грипу, а пік захворюваності припадає на зимовий період. Вірусна інфекція зазвичай швидко проходить самостійно. Бактеріальна інфекція без лікування може перейти в хронічну форму, яка погано піддається терапії.

Причини гаймориту

  1. Віруси – риновіруси, аденовіруси, вірус грипу та парагриппу. Вони викликають гайморит у 98% випадків.
  2. Бактерії – пневмокок (38%), гемофільна паличка (36%), Moraxella catarrhalis (16%) та інші.
  3. Грибки – Mucor (біла пліснява), Rhizopus та Aspergillus. Грибкові інфекції рідко викликають гострий риносинусіт, частіше – хронічний. Він розвивається лише у пацієнтів з ослабленим імунітетом, наприклад, при не контрольованому цукровому діабеті, ВІЛ, онкологічних захворюваннях або прийомі імунодепресантів.

Фактори ризику розвитку гаймориту:

  1. Алергічний риніт, наприклад, пов’язаний з пиловими кліщами або пліснявою.
  2. Регулярний вплив забруднюючих речовин, таких як тютюновий дим.
  3. Індивідуальні особливості будови порожнини носа: вигинений носовий перегородок, збільшені нижні носові раковини, занадто вузькі носові ходи.
  4. Поліпи в носі.
  5. Механічні травми носа та пазух.
  6. Пухлини порожнини носа.
  7. Переохолодження організму.
  8. Стоматологічна інфекція – карієс зубів верхньої щелепи (4, 5, 6 зуби).
  9. Розростання аденоїдів (переважно у дітей).
  10. Ослаблений імунітет, спричинений незбалансованою харчовою раціоном, поганою екологією, стресами, малоактивним способом життя, недостатком вітамінів у організмі та інші.
  11. Захворювання імунної системи, такі як СНІД або муковісцидоз.
  12. Бронхіальна астма.

Гострий гайморит зазвичай викликають віруси, а хронічний гайморит, як правило, розвивається при наявності факторів ризику.

Ймовірність захворювання зростає в осінньо-зимовий період, коли захисні сили організму ослаблені.

Симптоми гаймориту

Симптоми гострого гаймориту:

Гайморит починається з насморку, як і будь-яка інша респіраторна інфекція. Поява насморку свідчить про те, що пазухи вже вогнищем запалення в тій чи іншій мірі.

Якщо насморку не зникає протягом 7-10 днів або симптоми погіршуються, варто ставити це серйозно і звернутися за медичною допомогою.

Характерним ознакою гострого гаймориту є біль у переносиці та області гайморових порожнин – під очима на рівні щоки. Ввечері біль стає більш інтенсивним. Також неприємний тиск у порожнині посилюється при нахилі або обертанні голови. Якщо у хворого запалено одну порожнину, біль відчувається з одного боку. Якщо запалення двобічне, болить праворуч і ліворуч від носа. Біль може випромінювати (давати) у зуби або скроневу область.

Одно – та двосторонній гайморит

Другим типовим симптомом гаймориту є стійка заложенність носа. Іноді стан супроводжується рясним слизово-або гнійнотечінням з носа. На початковій стадії захворювання виділення прозорі, потім слиз стає густим і набуває зеленуватого відтінку, що свідчить про зміну фази запалення. Зміна характеру слизу іноді вказує на гнійний запалення. Якщо відразу не почати лікування, захворювання може затягнутися, перейти в більш важку форму або ускладнитися. При сильному набряку слизової носа виділень може не бути, але відчуття заложеності в носі при цьому залишається.

Температура тіла, як правило, підвищується до 38°C і вище. Запахи стають маловідчутними, іноді нюхання зникає зовсім. Хворий відчуває сильну слабість, стає вялим. Працювати і займатися звичайними справами в цей період дуже важко.

Симптоми хронічного гаймориту:

При хронічному гаймориті симптоматика змита. Хвороба протікає не так яскраво, як при гострій формі. В період ремісії скарги відсутні. Коли хвороба загострюється, у пацієнта підвищується температура тіла до субфебрильних значень (37,5°C), з’являються виділення з носа різного характеру (від рідких, прозорих до гнійних) і головні болі.

Коли хворий лежить або спить, розпираючі болі зменшуються через відтік гною. Люди з хронічним гайморитом періодично скаржаться на приступи кашлю вночі, який не лікується класичними препаратами від кашлю. Причиною такого симптома є постійно стікаючий по задній стінці горла слиз із порожнини носа, яка подразнює кашлеві рецептори.

Класифікація та стадії розвитку гаймориту

Існує кілька форм гаймориту залежно від місця локалізації, типу збудника (етіології), клінічних проявів та характеру запалювального процесу.

За місцем локалізації запалення:

  • Односторонній (право- або лівосторонній), якщо запалена одна пазуха;
  • Двосторонній, коли уражені обидві пазухи.

Одно – та двосторонній гайморит

За типом збудника:

  1. Вірусний – захворювання викликає вірусна інфекція. Зазвичай виникає на тлі застуди або ГРВІ. Головний ознака вірусного гаймориту – набряклість. При своєчасному симптоматичному лікуванні хвороба проходить через дві-три тижні. Якщо долучається бактеріальна флора, стан ускладнюється, і пацієнту потрібна більш складна та агресивна терапія.
  2. Бактеріальний – основними збудниками є стафілококи, стрептококи та пневмококи. Бактеріальній інфекції передує гостра форма риніту. Не вчасно вилікований насмірок через 1–2 тижні легко переходить в бактеріальний гайморит.
  3. Грибковий – частіше виникає на тлі безконтрольного прийому антибактеріальних препаратів та зниженого імунітету. Ці фактори провокують розмноження грибків на слизових оболонках, що призводить до запалювального процесу.
  4. Алергічний – запалення гайморових пазух розвивається після контакту слизової оболонки носа з подразником (алергеном).
  5. Травматичний – є наслідком серйозних травм черепа, які супроводжуються переломом носової перегородки. Якщо кров’яні згустки при травмі потрапляють в пазуху, може долучитися патогенна флора. У цьому випадку розпочнеться запалювальний процес.

За характером течії запалювального процесу:

  1. Гострий – зазвичай розвивається як ускладнення на тлі простудних захворювань та ГРВІ і проходить з яскраво вираженими симптомами: сильні головні та обличчеві болі, виділення з носа та заложеність, висока температура та інше. Гострий гайморит, в свою чергу, поділяється на вірусний, поствірусний та бактеріальний. Поствірусний (затягнутий) триває понад 10 днів, але менше 12 тижнів, і не переходить в тяжку форму. Якщо гострий гайморит не лікувати або лікувати неправильно, запалення стає хронічним.
  2. Хронічний – це вялоплинне захворювання. Симптоматика хронічного гаймориту проявляється не так яскраво, як при гострому запаленні. Головні болі та заложеність носа турбують хворого ввечері. Протягом дня пацієнт відчуває втомленість, знижується працездатність, “тече” з носа. Хвороба зазвичай триває більше дванадцяти тижнів: стадії загострення змінюються ремісіями. Хронічний гайморит – поширене захворювання. Разом з іншими формами синуситу хронічний гайморит є п’ятою за частотою причиною призначення антибактеріальних препаратів. При цьому захворюваність хронічним гайморитом зростає з року в рік.

За шляхами проникнення інфекції:

  • Риногенний шлях – інфекція проникає в гайморові пазухи через ніс.
  • Одонтогенний шлях – інфекція потрапляє в пазуху з коренів каріозних зубів верхньої щелепи.

За характером клінічних проявів:

  • Катаральний – характеризується сильним набряком пазух і набуханням слизової оболонки. Виділення з носа прозорі або відсутні. Без лікування катаральна форма може перейти в інші види запалення, наприклад гнійне.
  • Гнійний – розвивається, якщо долучається бактеріальна інфекція. Виділення з носа стають густими, набувають зеленуватого відтінку та неприємного запаху. Гній тисне на стінки пазух, що проявляється розпираючими болями в області щоки під очима.
  • Гіперпластичний – характеризується зростанням слизової оболонки пазух. Це форма хронічного запалення.
  • Атрофічний – протікає з розрідженням слизової оболонки, через що вона не може повноцінно функціонувати та виділяти слиз.
  • Поліпозний – з слизової оболонки виростають утворення, схожі на горошини або грона винограду. Збільшуючись у розмірах, поліпи опускаються в полость носа та перешкоджають повноцінному назальному диханню. Хворий змушений дихати ротом.
  • Змішана форма – у пацієнта діагностують кілька варіантів захворювання (наприклад, гнійно-поліпозний гайморит).

Діагностика гаймориту

Діагноз встановлюється оториноларингологом (ЛОР-лікарем). У діагностиці гаймориту застосовуються наступні методи:

  1. Збір анамнезу. Лікар з’ясовує, що передувало появі симптомів: ГРВІ, стоматологічне захворювання або травма. Це необхідно для виявлення та усунення джерела інфекції. Якщо цього не зробити, пазуха буде запалюватися регулярно, гайморит перейде в хронічну форму.
  2. Загальний огляд. Лікар пальпує та легко стукає область над поверхнею гайморової пазухи, оцінює характер виділень. Результати дозволяють припустити бактеріальну інфекцію, накопичення рідини в околоносовій порожнині, розвиток ускладнень гаймориту.
  3. Риноскопія – дослідження порожнини носа та носоглотки за допомогою дзеркала. З його допомогою лікар добре бачить стан слизової оболонки (набряк, почервоніння, поліпи, інші утворення), наявність патологічних виділень у соустьях, що з’єднують порожнину носа з околоносовою пазухою.
  4. Рентгенографія або комп’ютерна томографія (КТ) – дослідження для оцінки стану пазух. Найінформативніший метод – КТ. З його результатами лікар визначає стан кісткової тканини та слизової всіх синусів, ступінь наповнення пазух рідиною, наявність патологій. КТ показана при важкому, ускладненому, хронічному гаймориті, підозрі на пухлину та запалення інших пазух. Дослідження також обов’язково виконують перед хірургічним лікуванням.
  5. Лабораторний аналіз секрету гайморової пазухи. Лікар бере мазок під час риноскопії. Матеріал досліджують різними методами. Бактеріоскопічний аналіз дозволяє швидко визначити бактерії або гриби, що викликали інфекцію. Бактеріологічне посівання виконується довше, але це більш точний метод виявлення збудника. Таке дослідження допомагає підібрати ефективний лікарський препарат.

На основі результатів обстеження лікар визначає форму гаймориту (гостра або хронічна) та підбирає лікування.

Лікування гаймориту

Лікування гаймориту повинно бути комплексним. Тактика включає медикаментозну терапію, промивання пазух від патогенного вмісту та фізіотерапевтичні процедури.

Для медикаментозної терапії пацієнтові призначаються:

  1. Антибактеріальні препарати загальної дії. Тільки при бактеріальному гаймориті. Важливо строго дотримуватися дози та тривалості прийому лікарського засобу. Навіть якщо пацієнтові стало легше, курс антибіотиків переривати не можна. Недолікований гайморит швидко хронізується.
  2. Місцеві антибактеріальні спреї.
  3. Місцеві глюкокортикостероїди.
  4. Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). Вони мають знеболювальний та жарознижувальний ефект.
  5. Засоби, що звужують судини для носа. Використовувати їх потрібно строго за призначенням ЛОР-лікаря не більше 5-7 днів, максимальний період 14 днів, але після 5-7 днів застосування призначається інший засіб, що звужує судини. Неконтрольований прийом крапель та невиконання дозування може викликати звикання, і без крапель ніс вже не зможе дихати.
  6. Десенсибілізуючі препарати.
  7. Розчини для промивання носових ходів.
  8. Протизапальні препарати.

Промивання гайморових пазух проводиться ЛОР-лікарем. Існують два методи промивання:

  1. Метод вакуумного переміщення рідини за Проетцу (“кукушка”). Пацієнт лягає на кушетку, лікар вводить у обидві ніздрі м’які катетери. Через один катетер вливається лікарський розчин, в той же час через інший катетер розчин разом із слизом і гноєм висмоктується за допомогою вакуумного приладу. Процедуру можна проводити за допомогою шприца та груші: шприцем вводять розчин, грушею висмоктують його з іншої ніздрі. При цьому пацієнт повинен постійно повторювати “ку-ку”. Це необхідно, щоб розчин не потрапив у ротоглотку та дихальні шляхи.
  2. Промивання ЯМІК-катетером. Такий спосіб промивання проводиться в запущених випадках захворювання. Процедуру виконують під місцевою анестезією. За допомогою ЯМІК-катетера висмоктується вміст пазух.
Пункційне та безпункційне лікування гаймориту

Фізіотерапія – важлива складова лікування. Фізіопроцедури допомагають знизити запалення та прискорити одужання. Пацієнту проводять:

  • лазерну терапію;
  • віброакустичну терапію;
  • ультрафіолетове вплив;
  • фотодинамічну терапію;
  • магнітотерапію.

Якщо у пацієнта діагностований одонтогенний гайморит, крім терапії у ЛОР-лікаря, пацієнту необхідно вилікувати каріозні зуби у стоматолога.

Хірургічне лікування

Пункція верхньощелепної пазухи (прокол). Це малоінвазивна операція. Призначається в складних випадках, коли не вдається витягти гною з пазух за допомогою промивань. Показання для пункції:

  • повна непрохідність соустій;
  • гнойовий процес охоплює більше половини пазухи (видно на рентгенограмі);
  • з носа хворого витікають густі зелені виділення;
  • розвиток ускладнень.

Голкою Куліковського лікар робить в пазуху отвір і за допомогою шприца висмоктує через нього все патогенне вміст. Пацієнт відчуває полегшення відразу після маніпуляції. Додатково до пункції проводять медикаментозну та фізіотерапію.

Гайморотомія. Виконується при ускладненому гострому та хронічному гаймориті. Проводиться тільки в умовах ЛОР-відділення в стаціонарі. Задача такого втручання – звільнити пазуху від гною, поліпів, кист, іноземних тіл та іншого вмісту, а також відновити функцію соустія. Операція найчастіше виконується під загальним наркозом. Зазвичай використовуються малі доступи (мікрогайморотомія) та ендоскопічні техніки.

Ускладнення гаймориту

Багато пацієнтів недооцінюють гайморит і розглядають запалення пазух як звичайний насморок. Але це помилкове судження. Будь-яка форма гострого гаймориту може призвести до серйозних наслідків для здоров’я.

Гострий гайморит, якщо його не лікувати вчасно або лікувати неправильно, може стати хронічним. Лікування будь-якого хронічного захворювання — це складний і тривалий процес.

Оскільки органи оториноларингології — вуха, горло і порожнина носа — сполучені один з одним, інфекція з гайморових пазух може перейти на сусідні області і викликати гострий тонзиліт, фарингіт або отит.

Гайморит у запущеній формі загрожує хворому і більш небезпечними ускладненнями. Через заблоковане відкриття гнійні маси не виходять з пазухи в порожнину носа. Їм стає тісно всередині, і вони можуть знайти нестандартний вихід — піднятися вище до очної ямки і мозку та викликати небезпечні для життя захворювання:

  1. Менінгіт — запалення оболонок головного мозку. Діагноз потребує госпіталізації. У багатьох випадках хвороба закінчується летальним результатом або появою необоротних ускладнень. При менінгіті з’являються сильні головні болі, приступи блювоти, температура тіла підвищується до 38–39 °C. Ще одним характерним ознакою є жорсткість (спазм) потиличних м’язів: підборіддя піднімається вгору, і пацієнт не може опустити голову. Цей стан потребує консультації і лікування у невролога або нейрохірурга.
  2. Енцефаліт — запалення головного мозку. Хвороба супроводжується судомами, галюцинаціями, порушенням психіки, втратою свідомості. Виходження з енцефаліту залежить від своєчасної терапії і проведеного курсу реабілітації.
  3. Сепсис — зараження крові з високою ймовірністю смертельного результату. Хвороба розвивається стрімко. Часто людина впадає в кому, оскільки не вдається відразу зупинити негативний вплив інфекції на організм.
  4. Запалення кісткових стінок орбіти ока. Оскільки верхня стінка гайморової пазухи одночасно є нижньою стінкою очної орбіти, запалення може підніматися на очну стінку. Вибухають околоока, парабульбарна і ретробульбарна клітковина. Стан, коли запалені всі оболонки ока, називається панофтальмітом. Характерною ознакою такого запалення є біль в очній ямці. Крім цього, у хворого течуть сльози, з’являється фотофобія, набрякує кон’юнктива і погіршується зор.
  5. Остеомієліт — гнійне запалення кістки і кісткового мозку. Хвороба розвивається стрімко: температура тіла підвищується до 39–40 °C, з’являється озноб, приступи блювоти, головокружіння, “мгла” перед очима, пробиває липкий пот. З’являється гострий біль у зоні гайморової пазухи. Хворий може мовити нерозбірливо і втрачати свідомість, йому важко ходити і сидіти.
  6. Ускладнення на очах — кон’юнктивіт, екзофтальм, біль при рухах очних яблук, набряк вік, тиск в очах.

Прогноз. Профілактика

При своєчасному зверненні до оториноларинголога і дотриманні всіх його рекомендацій прогноз сприятливий. З гострим запаленням вдається впоратися за два тижні і уникнути ускладнень.

Профілактика гаймориту спрямована на зміцнення загального імунітету. Рекомендується:

  • займатися спортом і іншими видами фізичної активності;
  • одягатися відповідно до погоди;
  • частіше бувати на свіжому повітрі;
  • харчуватися збалансовано;
  • відмовитися від шкідливих звичок;
  • своєчасно лікувати простудні захворювання; проліковувати хронічні захворювання носоглотки;
  • доглядати за порожниною рота і відвідувати стоматолога на профілактичній основі;
  • з наявністю вкривленої носової перегородки, яка перешкоджає нормальному циркулюванню повітря через ніс, зробити операцію з її виправлення;
  • уникати контакту з алергеном і за необхідності приймати оперативні заходи для усунення алергічного риніту;
  • уникати стресів, які знижують захисні сили організму.
Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!