Ерізипелоїд – це гостре інфекційне захворювання бактеріального походження. Ця інфекція передається від тварин до людини і характеризується переважним ураженням шкіри та суглобів. Такий патологічний процес може проходити в кількох різних варіантах, які виділяються на основі того, які клінічні прояви переважають.
В цілому ця патологія не несе серйозної загрози для хворої людини і досить добре піддається лікуванню. Однак окремі її варіанти можуть бути причиною поширення запальної реакції на багато внутрішніх органів, наприклад, на серце, легені і так далі.
Причини ерізипелоїду
Збудником ерізипелоїду є коринебактерія Erysipelothrix rhusiopathiae, яка має 2 види – мишачий і свинячий. Перший поширений серед диких тварин, другий – серед домашніх. Зараження людини відбувається контактним шляхом через ґрунт, сіно, воду, шкіру або м’ясо, інфіковані хворою твариною, що виділяє патогенні бактерії з сечею та випорожненнями. Хвора на ерізипелоїд людина не може стати причиною зараження оточуючих.
Проникнення збудника ерізипелоїду в шкіру стає можливим при порушенні її цілісності через:
- царапини;
- подразнення від укусів комах;
- екскоріації шкіри при сверблячих дерматозах (екзема, герпетиформний дерматит Дюрінга, алергічний дерматит, покіс, рожевий лишай Жибера і ін.);
- попрілості та потертості при травматичному дерматиті.
Найчастіше зараження відбувається через травмовану шкіру кистей, де і розвивається запальний процес, який може захоплювати міжфалангові суглоби. Поширення ерізипелоїду через кровоносні та лімфатичні судини з розвитком генералізованої форми захворювання спостерігається досить рідко.
Симптоми, характерні для еризипелоїду
Середня тривалість інкубаційного періоду становить від однієї до трьох діб. Однак у деяких випадках він може тривати до тижня.
У кожному варіанті хворий звертає увагу на появу неприємних відчуттів в області проникнення збудника. Через певний час долучаються такі симптоми, як поступове збільшення гіперемії, що поширюється у периферичному напрямку, та набряк. З розвитком захворювання центральна частина еритеми стає синюшною, а потім поступово блідне. При цьому її краї все ще гіперемовані та набряклі. В середньому протягом максимум десяти днів весь патологічний осередок зникає, залишаючи по собі помірне лущення.
Разом з шкірними проявами можуть бути симптоми, які вказують на легку інтоксикацію організму. До них відносяться субфебрильна лихоманка, слабкість, озноб і так далі. Шкірно-суглобовий варіант характеризується аналогічними клінічними проявами разом із запальним ураженням сусідніх суглобів. У цьому випадку патологія триває дещо довше, а саме близько чотирнадцяти діб.
Ангінозний варіант розвивається у випадку, якщо збудник проник у гортань, що відбувається при споживанні зараженої їжі. Цей варіант зустрічається дуже рідко. Спостерігається зростання симптомів, що дозволяють підозрювати ангіну. Генералізований варіант супроводжується численними еритемами на тілі, вираженою інтоксикацією організму, а також запальними змінами з боку багатьох внутрішніх органів.
Діагностика
Беручи до уваги шкірні прояви, пацієнти з ерізипелоїдом зазвичай звертаються на прийом до дерматолога. У ході опитування лікар з’ясовує зв’язок захворювання з обробітком м’яса або риби. Дерматологічний огляд дозволяє виявити типові прояви ерізипелоїду та наявність мікротравми в місці появи еритеми. Діагноз підтверджується виділенням збудника з проби тканини, взятої шляхом біопсії шкіри еритематозного ділянки. У пацієнтів з генералізованою формою ерізипелоїду збудника виділяють шляхом бакпосіву крові.
У випадку розвитку вторинних інфекційних осередків ерізипелоїду у внутрішніх органах може знадобитися консультація пульмонолога, нефролога, кардіолога, невролога, проведення рентгенографії легень, УЗД нирок, кардіологічних досліджень (ЕКГ і Ехо-ЕКГ) і нейродіагностики (лумбальної пункції і МРТ головного мозку).
Ерізипелоїд диференціюють від:
- простого контактного дерматиту;
- рожистого запалення;
- атопічного дерматиту;
- панариція;
- багатоформної ексудативної еритеми.
Лікування ерізипелоїду
Етіотропна терапія ерізипелоїду проводиться протягом 7-10 днів і здійснюється з урахуванням чутливості збудника. Можливе застосування антибіотиків пеніцилінового, цефалоспоринового, тетрациклінового рядів. За показаннями антибіотикотерапію доповнюють дезінтоксикаційними заходами, прийомом протизапальних або антигістамінних препаратів, симптоматичним лікуванням уражень внутрішніх органів. З фізіотерапевтичних методів при ерізипелоїді єфективними є електротерапія (УВЧ, електрофорез), світлотерапія (УФО), лікування магнітними полями (магнітотерапія, магнітолазеротерапія).
Профілактика розвитку хвороби
Принципи профілактики зводяться до виявлення та лікування хворих тварин, захисту рук під час роботи на м’ясопереробних виробництвах тощо.
Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я! |