Епідемічний паротит

Епідемічний паротит, або “свинка”, – гостре вірусне захворювання, що супроводжується інтоксикацією (тобто “отруєнням” організму токсинами), лихоманкою, збільшенням однієї або декількох слинних залоз, нерідко ураженням інших залозистих органів та центральної нервової системи.

Класифікація захворювання

За типом:

1. Типова форма епідемічного паротиту:
   • неускладнена (уражаються лише привушні слинні залози),
   • ускладнена (уражаються інші органи та системи),
   • ізольована:
     • слинна форма (присутній лише паротит),
     • нервова форма (з ураженням центральної нервової системи);
   • комбінована (з ураженням слинних органів та центральної нервової системи).
2. Атипова форма епідемічного паротиту:
   • згладжена (слабко виражена клінічна картина захворювання),
   • інапарентна (безсимптомна).

За важкістю (критеріями важкості є вираженість інтоксикації та лихоманки, місцевих проявів, наявність ускладнень):

• легка,
• середня,
• важка.

За ходом:

• гладкий,
• не гладкий:
  • з ускладненнями,
  • з додаванням вторинної інфекції,
  • з загостренням хронічних захворювань.

Причини захворювання епідемічним паротитом

Зараження епідемічним папотитом відбувається повітряно-крапельним шляхом (під час кашлю, чхання, розмови) від хворої людини. Хворий на паротит інфікований за 1-2 дні до появи перших ознак захворювання і протягом 9 днів після його початку (максимальне виділення вірусу – з третього по п’ятий день). Після потрапляння в організм, вірус розмножується в жировій тканині і може уражати майже всі залози організму – статеві, слинні, підшлункову, щитовидну. Зміни в роботі більшості залоз рідко досягають того рівня, на якому починають виникати конкретні скарги та симптоми, але слинні залози уражуються в першу чергу і найсильніше.

Симптоми епідемічного паротиту

Для початкових стадій захворювання характерні неспецифічні симптоми загальної інтоксикації. Близько 20% пацієнтів практично не відчувають жодних неприємних відчуттів – захворювання може протікати малопомітно. Найбільш характерний ознакою паротиту є запалення привушних слинних залоз, що розвивається лише на третій день захворювання або може бути взагалі відсутнє.

Основними симптомами паротиту є:

• лихоманка,
• слабкість,
• втрата апетиту,
• набряк, біль в області ппривушних слинних залоз з одного або обох боків, які збільшуються під час жування, вживання кислих напоїв, під час розмови.

Діагностика епідемічного паротиту

Паротит необхідно відрізняти від гнійних запальних захворювань привушних залоз, інфекційного мононуклеозу, дифтерії, паратонзилярного абсцесу.

Лабораторна діагностика епідемічного паротиту включає:

• Загальний аналіз крові (без лейкоцитарної формули та ШОЕ). Лейкоцитарна формула. При епідемічному паротиті може бути виявлена лейкопенія з відносним лімфоцитозом.
• Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ). Це неспецифічний показник запалення.
• С-реактивний білок. При паротиті іноді підвищений.
• Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ). Це неспецифічний показник запалення. При паротиті може бути підвищена.
• Амілаза загальна в добовому сечі та амілаза загальна в сироватці. Амілаза – це фермент, який виділяється підшлунковою та слинними залозами. Вона необхідна для перетравлення вуглеводів, що містяться в їжі. При патології слинних залоз або підшлункової залози рівень амілази в крові та сечі може бути підвищений.
• Визначення в крові антитіл до вірусу епідемічного паротиту. Виявляють імуноглобуліни класу М та імуноглобуліни класу G до вірусу паротиту. IgM відповідають за первинну імунну відповідь і з’являються в крові в перші дні захворювання. IgG починають вироблятися трошки пізніше. Інші методи дослідження
• Амілаза панкреатична. Підвищена при ураженні підшлункової залози.

Інші методи дослідження

• Рентгенографія (сіалографія), комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія слинних залоз. Ці методи дозволяють оцінити стан залоз, виявити новоутворення, слинні камені, порушення відтоку секрету, патологічні зміни в тканинах слинної залози чи навколишніх областях.

• УЗД тестикул. Може знадобитися при орхіті.

При ускладненнях лікар може призначити ряд додаткових досліджень.

Лікування

Лікування

Специфічного лікування епідемічного паротиту немає, терапію призначають залежно від виявлених симптомів. Велике значення має постільний режим, що дозволяє знизити ризик ускладнень у кілька разів. Госпіталізації підлягають пацієнти з ускладненнями, тяжкими супутніми захворюваннями, а також усі пацієнти чоловічої статі віком від 12 років.

Ускладнення

Паротит може призводити до серйозних ускладнень, серед яких:

• безпліддя у чоловіків як ускладнення орхіту;
• енцефаліт та серозний менінгіт – запалення головного мозку та мозкових оболонок;
• цукровий діабет як ускладнення панкреатиту;
• втрата слуху, якщо паротит був ускладнений невритом периферичних нервів;
• мимовільний аборт (викидень), якщо на паротит захворює вагітна жінка.

Профілактика

Профілактика епідемічного паротиту полягає у своєчасній вакцинації. Вона проводиться всім дітям віком 12-15 місяців, як правило, у складі комплексного щеплення проти кору, краснухи та паротиту. Повторно вакцинують від паротиту віком 4-6 років.

Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!