Енцефаліт – це запалення речовини головного мозку. У перекладі з латинської encephalon означає “мозок”, а суфікс itis – “запалення”. Зазвичай енцефаліт виникає через інфекцію (частіше вірусну або бактеріальну), як відповідь імунної системи на вторгнення мікроорганізмів або як наслідок інших захворювань.
Запалення викликає набряк мозку, який супроводжується цілим комплексом симптомів: головним болем, порушенням свідомості, судомами, паралічами, змінами у поведінці пацієнта.
Захворіти може людина будь-якого віку, але найважчі наслідки бувають у дітей і літніх людей. Хвороба швидко розвивається і потребує негайного лікування: лише так можна знизити ризик ускладнень і смерті.
Якщо запалення охоплює головний і спинний мозок одночасно – це енцефаломієліт. Якщо втягуються мозкові оболонки – менінгоенцефаліт.
Класифікація захворювання
Класифікація енцефалітів відображає фактори, які спричиняють розвиток захворювання, а також пов’язані з ними клінічні прояви та особливості перебігу.
За часом виникнення відрізняють:
- первинні енцефаліти – самостійні захворювання, спричинені переважно нейротропними вірусами: вірусні: полісезонні (герпетичний, ентеровірусний, гриповий, цитомегаловірусний, вірус сказу та інші); арбовірусні, або трансмісивні (кліщовий, комариний (японський), австралійська долина Муррея, американський Сент-Луїс); спричинені невідомим вірусом (епідемічний); мікробні та риккетсійні (при сифілісі, хворобі Лайма, виразковому тифі тощо);
- вторинні енцефаліти – захворювання, що виникають на тлі основної патології: кір, краснуха, вітрянка; поствакцинальні; бактеріальні та паразитарні (стафілококовий, стрептококовий, туберкульозний, токсоплазмовий, хламідійний, малярійний та інше).
Захворювання може протікати в гострій, підгострій, хронічній і рецидивуючій формах та пошкоджувати різні відділи головного мозку.
Виділяють середній, важкий та надзвичайно важкий перебіг енцефаліту.
Причини виникнення енцефалітів
Первинні енцефаліти, до яких належать кліщовий енцефаліт, герпетичний енцефаліт, енцефаліт, спричинений вірусом Коксакі (А9, В3, В6), ЕСНО (2, 11, 24) та деякі інші, виникають внаслідок проникнення вірусу через гематоенцефалічний бар’єр, що призводить до ушкодження нейронів головного мозку і розвитку запального процесу.
Вторинні енцефаліти розглядають як ускладнення перенесених інфекційних захворювань: грипу, краснухи, кору, вітряної віспи, лептоспірозу тощо, а також поствакцинальні енцефаліти.
Грипозний енцефаліт викликають віруси грипу А1, А2, А3, В. Патогенетичними механізмами при грипозній інфекції стають токсичне ураження головного мозку та недостатність мозкового кровообігу.
Збудником енцефаліту при краснухах стає РНК-містять вірус родини Togaviridae.
Коровий енцефаліт викликається вірусом кору – це форма ураження головного (іноді і спинного) мозку (енцефаломієліт). Енцефаліт вважається найпоширенішим неврологічним ускладненням кірки (понад 95% всіх випадків неврологічних ускладнень). Він спостерігається з частотою 1:1000 випадків кірки, частіше у дітей старших 2 років – як у хлопчиків, так і у дівчат.
Поствакцинальні енцефаліти можуть розвиватися після вакцинації, особливо після введення деяких препаратів проти сказу. В основі поствакцинальних енцефалітів лежить перехресна аутоімунна реакція на антигени вакцини та антигени мозку, морфологічно виражена в запальному ураженні мозкових судин та навколишньої речовини мозку.
Лептоспірозні енцефаліти викликає Leptospira interrogans. Джерелом зараження є домашні інфіковані тварини. Найбільш поширений лептоспіроз в південних регіонах. У розвитку захворювання велике значення мають аутоімунні реакції.
До групи підгострих склерозуючих лейкоенцефалітів входять форми хронічних і підгострих енцефалітів з прогресуючим важким перебігом (енцефаліт з включеннями Даусона, підгострий склерозуючий лейкоенцефаліт Ван-Богарта, вузликовий паненцефаліт Петте Дерінга). Оскільки відмінності в їх клінічній картині та морфології незначні, в даний час їх трактують як одне захворювання, частіше за все під назвою “підгострий склерозуючий паненцефаліт”.
У розвитку хвороби велику роль відіграють персистуючі вірусні інфекції: ентеровірусна, вірус кліщового енцефаліту. Крім того, значне місце займають аутоімунні механізми, а також придбаний або вроджений дефект імунної системи.
Симптоми енцефаліту
Первичні полісезонні енцефаліти
Інкубаційний період може варіювати від 2-3 днів до кількох тижнів. Спостерігаються продромальні явища у вигляді зниженого апетиту, втоми, субфебрилітету. Початок захворювання відбувається на тлі різкого підйому температури. Вираженість клінічних проявів та їх хід можуть бути різними – від легких стертих форм до важких миттєвих, при яких смертельний випадок настає на 1-2 добу захворювання. Тривалість гострого періоду складає від 3-5 днів до кількох тижнів. Важкий хід з вираженим і швидко прогресуючим набряком мозку відзначається переважно при енцефалітах герпетичної етіології.
На перший план виходить загальномозкова симптоматика: блювота, судомні пароксизми, втома, порушення свідомості, можливі порушення дихальної та серцево-судинної діяльності. Перевага загальномозкових проявів, порушення свідомості та виражені менінгеальні симптоми (тобто втягнення в запальний процес церебральних оболонок) більш характерні для дітей молодшого віку.
Мозочковий синдром характеризується гострим порушенням координації, тремором, м’язовою гіпотонією. Має найбільш благоприємний хід з повним регресом вказаної симптоматики і без подальшої затримки психомоторного розвитку навіть у маленьких дітей.
Стовбуровий синдром проявляється ураженням черепних нервів, що проходять у стовбурі. і пірамідальних шляхів. Виникає специфічне порушення ходи та координації рухів, викликане патологічною роботою вестибулярного апарату, присутні порушення в роботі очей (косоокість, парез погляду, подвійне бачення), різка м’язова гіпотонія, яка змінюється потім спастичним парезом рук і ніг. Рідше розвиваються порушення ковтання, смоктання, фонії. Можливі нейроендокринні порушення, а важких випадках – серцеві та дихальні порушення центрального генезу, які можуть стати причиною смертельного випадку.
Півкулевий синдром частіше супроводжується порушеннями свідомості, порушенням орієнтації в просторі і в часі, втомою. Можливі епізоди психомоторного збудження, галюцинаторний синдром. У перші дні виникають епіприступи, яким, як правило, передують парези, які розвиваються гостро і інсультоподібно.
Типові симптоми початку герпетичного енцефаліту – лихоманка, головний біль, порушення психічних функцій, епілептичні напади, м’язова слабкість, зниження пам’яті. Далі приєднується порушення поведінки, мови та порушення координації рухів.
Вторинні енцефаліти при загальних інфекціях
Клінічна картина грипозного енцефаліту розвивається частіше в кінці захворювання і навіть через 1-2 тижні після одужання: самопочуття хворого знову погіршується, підвищується температура тіла, з’являються загальномозкові симптоми (головний біль, блювота, головокружіння). Можливе ураження периферичної нервової системи у вигляді невралгії трійчастого та великого затилицевого нервів, пояснично-крижового та шийного радикуліту, ураження симпатичних вузлів. У крові визначають лейкоцитоз або лейкопенію. Хід сприятливий. Хвороба триває від кількох днів до місяця і закінчується повним одужанням.
Енцифаліт при кору розвивається гостро, частіше на 3-5-й день після появи висипу. До цього моменту температура тіла може вже нормалізуватися, але часто знову піднімається до високих значень. Виявляють менінгеальні симптоми, які проявляються головним болем, головокружінням, нудотою, блювотою, порушенням свідомості (збудженням,маренням, галюцинаціями); спостерігають ураження черепно-мозкових нервів; порушення рухової функції кінцівок та функції тазових органів. При важкому ході летальність досягає 25%, причому важкість енцефаліту не залежить від ходу кору.
Енцефаліт при вітряній віспі – важке інфекційно-алергічне захворювання. Його клінічна картина розвивається на 3-7-й день після появи висипань (рідко в більш пізні терміни або перед періодом висипань) і проявляється гіпертермією, коматозним станом, судомами, менінгеальними симптомами (головним болем, головокружінням, нудотою, блювотою, порушенням свідомості), порушенням рухових функцій. Рано з’являються ознаки набряку мозку. Хід зазвичай сприятливий, і лише в окремих випадках – дуже важкий з ризиком летального кінця. Після одужання можуть тривало зберігатися парези, гіперкінези, судомні напади.
Енцефаліт при краснусі може розвинутися через 1-10 (частіше 2-5 днів) після появи висипань. Відомі випадки прояву гострого енцефаліту за кілька днів до появи висипань, а також без висипань, що ускладнює постановку діагнозу. Найчастіше енцефаліт розвивається у дітей віком 3-15 років, у дорослих випадки енцефаліту описуються як випадковість. Рідко неврологічна симптоматика супроводжується вторинними висипаннями.
Лептоспірозні енцефаліти характеризуються гострим початком і протікають як респіраторно-вірусна інфекція. Спостерігається хвилеподібна лихоманка з болями в м’язах. Пізніше в клінічній картині можуть переважати симптоми ураження печінки та нирок, а з 2–3-го тижня – ураження нервової системи у вигляді енцефаліту або енцефаломієліту з включенням черепних нервів. Хід захворювання, як правило, сприятливий, іноді можливе спонтанне одужання.
Підгострим склерозуючим лейкоенцефалітам піддаються в основному діти і підлітки до 15 років, проте іноді хвороба реєструється і у дорослих. Початок захворювання підгострий: з’являються симптоми, розцінювані як неврастенічні – розгубленість, роздратованість, втома, плач.
Розрізняють 4 стадії склерозуючого лейкоенцефаліту:
- 1-ша стадія триває до 6 місяців: можливі зміни особистості, перепади настрою або депресія, можуть бути присутні біль у голові і лихоманка;
- 2-га стадія може включати судоми, м’язові спазми, втрату зору і недоумство;
- 3-тя стадія характеризується швидким прогресуванням деменції, зміцненням тонусу м’язів при ослабленні судомного синдрому. На цій стадії ускладнення можуть призвести до летального кінця;
- 4-та стадія характеризується порушеннями дихання, частоти серцевих скорочень і кров’яного тиску, що призводить до коми і смерті.
Хід склерозуючих енцефалітів безперервно прогресуючий і завжди закінчується летально. У 80% випадків хвороба триває 1–3 роки, 10% хворих живуть довше (до 10 років), у 10% описано миттєвий хід, коли смерть настає менш ніж за 3 місяці. Специфічного лікування немає.
Діагностика енцефалітів
Діагноз встановлюється на основі симптомів та результатів досліджень. Також лікар може уточнити дані про щеплення, перебування в певних регіонах, укуси кліщів або недавні простудні захворювання. Швидко встановлений діагноз і своєчасно розпочате лікування — запорука одужання від енцефаліту.
Лікування енцефалітів
Лікування енцефалітів включає патогенетичну, етіотропну, симптоматичну терапію і залежить від причини, що спричинила захворювання.
Основні напрямки терапії включають дегідратацію та боротьбу з набряком та відеком мозку, терапію гормонами, покращення мікроциркуляції, підтримання гомеостазу та водно-електролітного балансу, усунення серцево-судинних розладів, нормалізацію дихання, відновлення метаболізму мозку, протизапальну терапію, припинення епілептичних станів.
Ускладнення енцефаліту
Енцефаліт може призводити до дуже серйозних ускладнень, які залежать від причини і важкості захворювання, віку та загального стану пацієнта.
Набряк-пухлина мозку — розвивається через підвищену проникливість кровоносних судин, викликану запаленням. При набряку відбувається стискання мозкових структур та порушення функцій головного мозку — виникають судоми, параліч. Набряк-пухлина мозку може призвести до смерті.
Дислокація головного мозку — прямий наслідок набряку мозку, зміщення стовбура і мозочка, їх ущільнення в анатомічні отвори черепа. Зміщення головного мозку з його нормального положення може відбутися через збільшення внутрішньочерепного тиску.
Залежно від того, які саме мозкові структури постраждалі, можуть виникати різноманітні симптоми:
- стискання і зміщення мозочка призводить до порушень координації рухів,
- залучення мозкового стовбура викликає порушення дихання та серцевої діяльності,
- стискання коркових структур сприяє порушенням свідомості та іншим неврологічним симптомам.
Мозкова кома — глибоке порушення свідомості та відсутність реакції на зовнішні подразники. Пацієнт з мозковою комою потребує штучної підтримки дихання та інших видів життєдіяльності організму — в реанімації.
Епілептичний синдром — буває кілька типів судом, які проявляються в різних комбінаціях та з різною силою (залежить від того, яка частина головного мозку більше постраждала). Епісиндром часто спостерігається при кліщовому енцефаліті.
Профілактика енцефалітів
Неспецифічні заходи профілактики кліщового енцефаліту та хвороби Лайма спрямовані на запобігання нападів кліщів.
Профілактика розвитку вторинних енцефалітів полягає у своєчасній діагностиці та лікуванні основного захворювання.
| Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я! |