Дальтонізм – це вроджена, рідше набута патологія зору, що характеризується аномальним сприйняттям кольорів. Клінічна симптоматика залежить від форми захворювання. Пацієнти в різній мірі втрачають здатність відрізняти один або кілька кольорів. Діагностика кольорового сліпоті проводиться за допомогою тесту Ішихари, FALANT-тесту, аномалоскопії та поліхроматичних таблиць Рабкіна. Специфічних методів лікування не розроблено. Симптоматична терапія ґрунтується на використанні окулярів зі спеціальними фільтрами та контактних лінз для корекції дальтонізму. Альтернативним варіантом є застосування спеціальних програмних засобів та кібернетичних пристроїв для роботи з кольоровими зображеннями.
Види дальтонізму у дорослих
Дальтонізм має кілька видів:
- Протанопія, або, іншими словами, дальтонізм першого типу – це коли пацієнт не може відрізнити зелений колір від червоного.
- До дальтонізму другого типу або дейтеранопії відносять тих, хто не може відрізнити відтінки зеленого від синього кольору і його відтінків.
- Дальтонізм третього типу або тританопія – це коли людина не може розрізнити синій і жовтий колір.
Також є люди-дихромати. Це ті люди, які розпізнають всього два кольори, переважно – червоний і синій. Їхні очі не сприймають зелений колір. До речі, цей тип є найбільш поширеним.
Є також люди, які страждають ахроматопсією. Дана патологія зустрічається дуже рідко. Ці люди не можуть розрізняти взагалі всі кольори. На жаль, при цьому людина бачить світ тільки у чорно-білому кольорі.
Причини виникнення дальтонізму
Дальтонізм може бути вродженим і набутим.
Найбільш поширені випадки вродженого дальтонізму, що передається як генетична аномалія, пов’язана з жіночою статевою хромосомою і успадковується від матері до сина. У цьому випадку дальтонізм проявляється у дітей відразу, з перших років життя, хоча і не завжди стан відразу виявляється оточуючими.
Дальтонізм у жінок зустрічається набагато рідше, ніж у чоловіків, жінки беруть участь у передачі рецесивного гену, але самі, як правило, не мають цього дефекту. Однак набутий дальтонізм у жінок зустрічається з такою самою частотою, як і у чоловіків.
Набутий дальтонізм виникає внаслідок ураження сітківки в області жовтої плями та захворювань зорового нерва, при яких спотворюється передача кольору навіть за умови її нормального сприйняття колбочками. Також дальтонізм може бути ознакою катаракти або захворювань центральної нервової системи, включаючи ураження мозку.
Ознаки дальтонізму
Головна і єдина ознака дальтонізму – це порушення кольорового сприйняття. Тим не менше, будучи відхиленням зору, дальтонізм не впливає ні на його гостроту, ні на будь-які інші характеристики. Як вже зазначалося вище, дальтонізм у дітей може довго не звертати на себе увагу, так як діти сприймають своє кольорове сприйняття як даність і називають траву зеленою, навіть якщо бачать цей колір інакше. Як правило, дальтонізм у дітей батьки помічають тоді, коли виявляється, що дитина не бачить різниці між, наприклад, сірим і червоним, або сірим і зеленим кольорами.
Нормальному зору властива трихроматія (від “хромос” – колір), коли колбочки однаково добре сприймають червоний, синій і жовтий колір. При повному виключенні з процесу одного з пігментів говорять про дихроматію, при відсутності всіх пігментів – про ахроматію, в цьому випадку людина сприймає світ, розфарбованим у різні відтінки сірого. Однак дихроматія, і тим більше, ахроматія зустрічаються дуже рідко і зазвичай в цьому випадку присутні інші серйозні порушення зору, дальтонізм лише одне з них. Найчастіше говорять про аномальну трихроматію, коли функція одного з пігментів не втрачена повністю, а знижена.
Діагностика дальтонізму
У офтальмології для діагностики дальтонізму застосовується кольоровий тест Ішихари, FALANT-тест, а також дослідження за допомогою аномалоскопа і поліхроматичних таблиць Рабкіна.
Кольоровий тест Ішихари включає серію фотографій. На кожному з малюнків зображені плями різних кольорів, які разом утворюють певний малюнок, частину якого у пацієнтів випадає з поля зору, тому вони не можуть назвати, що саме нарисовано. Також в тест входить зображення фігур – арабські цифри, прості геометричні символи. Фон фігурки цього тесту мало відрізняється від основного фону, тому пацієнти з дальтонізмом часто бачать лише задній план, оскільки їм важко відрізняти незначні зміни у кольоровій гаммі. Дітей, які не відрізняють цифри, можна обстежити за допомогою спеціальних дитячих малюнків (квадрат, коло, автомобіль). Принцип діагностики дальтонізму за таблицями Рабкіна аналогічний.
Проведення аномалоскопії і FALANT-теста виправдано лише в особливих випадках (наприклад, при прийомі на роботу з особливими вимогами до кольорового зору). За допомогою аномалоскопії можна не тільки діагностувати всі типи порушення кольорового сприйняття, а й вивчати вплив рівня яскравості, тривалості спостереження, кольорової адаптації, тиску та складу повітря, шуму, віку, тренування на різницю кольору та впливу лікарських засобів на роботу рецепторного апарату. Методику використовують для встановлення норм сприйняття та відрізнення кольору з метою оцінки профпридатності в певних сферах, а також контролю проведеного лікування. FALANT-тест застосовується у США для обстеження кандидатів на військову службу. Для складання тесту на певній відстані необхідно визначити колір, що випромінюється маяком. Світіння маяка формується шляхом злиття трьох кольорів, які дещо згасаються спеціальним фільтром. Особи, які страждають дальтонізмом, не можуть назвати колір, але було доведено, що 30% хворих легким ступенем захворювання успішно проходять тестування.
Вроджений дальтонізм можуть діагностувати на пізніх етапах розвитку, оскільки хворі часто називають кольори не такими, як вони їх бачать у зв’язку з загальноприйнятими уявленнями (трава – зелена, небо – блакитне і т. д.). При важкому сімейному анамнезі необхідно якнайшвидше пройти обстеження у офтальмолога. Хоча класична форма захворювання не схильна до прогресування, але при вторинному дальтонізмі, обумовленому іншими захворюваннями органа зору (катаракта, вікова макулодистрофія, діабетична нейропатія), відзначається тенденція до розвитку міопії та дистрофічних уражень сітківки, тому потрібне негайне лікування основної патології. Кольоровий сліпий не впливає на інші характеристики зору, тому зниження гостроти або звуження поля зору при генетично детермінованій формі не пов’язане з цим захворюванням.
Додаткові дослідження показані у випадку придбаних форм захворювання. Основна патологія, симптомом якої виступає дальтонізм, може призводити до порушення інших параметрів зору, а також сприяти розвитку органічних змін очного яблука. Тому пацієнтам з придбаною формою рекомендується проводити тонометрію, офтальмоскопію, периметрію, рефрактометрію та біомікроскопію щороку.
Лікування дальтонізму
На даний момент не існує жодних ефективних методів лікування дальтонізму. Проводяться спроби коригування порушення кольорового сприйняття за допомогою спеціальних лінз, покритих особливим шаром, склад якого дозволяє змінювати довжину хвилі при сприйнятті деяких кольорів. Однак до цього часу ці спроби не були дуже успішними, і значного поліпшення при застосуванні подібних засобів не спостерігалося.
Оскільки вроджений дальтонізм не прогресує, людина просто навчається коригувати своє сприйняття з урахуванням своєї особливості, наприклад, запам’ятовуючи, що верхній колір на світлофорі червоний, а нижній – зелений. Придбаний же дальтонізм вимагає передусім лікування того основного захворювання, яке спричинило появу подібного симптома.
| Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я! |