Далекозорість

1. Причини захворювання
2. Патогенез далекозорості
3. Класифікація та стадії розвитку далекозорості
4. Діагностика далекозорості
5. Лікування далекозорості
6. Ускладнення далекозорості
7. Прогноз. Профілактика

Далекозорість або гіперметропія — це офтальмологічне захворювання, при якому порушується гострота зору при погляді на предмети, розташовані поблизу. Однак при далекозорості високого ступеня людина бачить спотвореними предмети, що знаходяться від неї як на відстані 20-30 см, так і далі 10 м.

Причини захворювання

Причинами гіперметропії можуть бути недосконалості будови ока. Як це розуміти?

Око — це орган, який чітко підпорядковується двом наукам: біології та фізиці. Якщо біологія — це досить «творча» наука, яка допускає вільності у створенні органів і клітин (наприклад, різноманітність розмірів і розташування), то фізика, а точніше оптика, такий підхід не схвалює: найменші відхилення від норми вже призводять до порушень.

Візьмемо, наприклад, лупу. Для того щоб щось підпалити за її допомогою, потрібно налаштувати фокус. Цей процес схожий на фокусування ока, тільки лупа тверда, на відміну від кришталика. Щоб змінити фокус, потрібно віддалити або наблизити лінзу до дерева — від цього змінюється пляма фокусування. І коли вдається знайти заповітну «середину», то піднімається цівка диму, що свідчить про точне потрапляння у фокус.

В оці немає достатньо простору, щоб рухати «лінзу», і тому природа придумала щось на зразок рідкої лінзи — це кришталик, що знаходиться в своєрідному «мішку» — кришталиковій капсулі. При спробі змінити фокус циліарний м’яз напружується або розслабляється за рахунок зв’язок, які кріплять капсулу до цього м’яза. В результаті змінюється форма кришталика, а значить, змінюється і фокус. Цей процес називається акомодацією.

Розвиток далекозорості пов’язаний з різними причинами:

• невідповідність оптичних систем одна одній (найчастіше мова йде про маленький розмір ока) ;
• спадкові захворювання;
• діабет;
• побічні ефекти деяких ліків;
• об’ємні утворення орбіти та суміжних областей.

У більшості випадків далекозорість спостерігається у дітей: у 8 % вона є до 6 років, у 1 % — до 16 років . У недоношених дітей, народжених раніше 40-го тижня, збільшуються шанси виникнення гіперметропії, а у дітей з ретинопатією недоношених — ризик розвитку короткозорості.

Вікова далекозорість (пресбіопія)

Всупереч поширеній думці, далекозорість — це не вікова хвороба. Її плутають з пресбіопією (віковою далекозорістю) — коли око не здатне сфокусуватися на близькі дистанції або змінювати відстань фокуса.

Патогенез далекозорості

Далекозорість — це рефракційна помилка, так звана аметропія. Це означає, що в процесі «зборки» ока природою були допущені неточності.

Уявіть собі мікросхему, яка складається з різних елементів, таких як транзистори, конденсатори та діоди. Вони розташовані в строгій послідовності й мають точні характеристики. Якщо ці деталі зібрати в неправильному порядку або замість потрібного за обсягом конденсатора взяти інший, вся схема в кращому випадку не працюватиме, а в гіршому — може бути небезпечною у використанні. За таким самим принципом формується і око.

Фокус на сітківці формується трьома основними органами:

• Рогівкою — має найбільшу оптичну силу. У разі якихось аномальних значень, наприклад, якщо вона буде не такою сильною, як має бути, її сили не вистачить, щоб зібрати промені на сітківці. Тоді фокус буде позаду неї, тобто формується далекозорість.
• Кришталиком — має другу за величиною заломлюючу силу. Через зміну його положення або функціонального стану може змінюватися і фокус. Саме тут криється деяка особливість далекозорості. Завдяки циліарному м’язу деякі ступені далекозорості можна долати за рахунок напруження, що викликає дискомфорт та інші симптоми. Але іноді, особливо у людей старше 40 років, інволюційні та патологічні зміни кришталика призводять до ще більш сильної далекозорості.
• Скловидним тілом — впливає на рефракцію в останню чергу. Воно має найменшу заломлюючу силу, але разом з цим така сила співвідносна з розміром ока. Якщо обсяг ока не відповідає комбінації кришталика і рогівки, то фокус також не буде на сітківці.

Фізіологічна далекозорість виникає у маленьких дітей, оскільки при народженні не всі органи ока мають дорослий розмір і функції. Разом із ростом дитини зростають потреби у вищих зорових функціях, збільшується очне яблуко. У нормі до 5-6 років всі системи «підходять» одна до одної, і фокус у спокої знаходиться на сітківці, а не за нею, як було при народженні (при фізіологічній далекозорості).

Класифікація та стадії розвитку далекозорості

Американська асоціація офтальмологів виділяє три ступені далекозорості:

• Гіперметропія легкої ступеня — до 2 діоптрій;
• Гіперметропія середньої ступеня — від 2,25 до 5 діоптрій;
• Гіперметропія високої ступеня — понад 5 діоптрій.

Також ця асоціація розрізняє далекозорість за клінічними формами:

• Фізіологічна (проста) далекозорість — не пов’язана з патологічними механізмами, найчастіше стосується дітей до 4-5 років. Вона може розвинутися через невелику передньо-задню вісь ока, недостатньо круту рогівку та нестачу сили кришталика.
• Патологічна далекозорість — може бути пов’язана з внутрішньоутробними та позаутробними ускладненнями. Її причиною може стати патологічний стан рогівки або кришталика, запалення в області орбіти та об’ємне утворення самої орбіти, а також прийом препаратів, що збільшують щільність кришталика.
• Функціональна далекозорість — розвивається при патологічному або медикаментозному паралічі акомодації (вимкненні фокусувального м’яза) .

Також розрізняють факультативну (яку компенсує акомодація) та абсолютну гіперметропію. Треба розуміти, що не вся далекозорість приносить проблеми її власнику . Якщо ступінь захворювання невисока, а сила циліарного м’яза достатня, то, незважаючи на невідповідність структур одна одній, м’яз допоможе в фокусуванні, і пацієнт практично не буде відчувати проблем з фокусуванням.

Класифікацію далекозорості на вроджену та набуту лікарі не використовують. Причини розвитку далекозорості не впливають на її перебіг та способи боротьби з нею.

Діагностика далекозорості

Існує два види діагностичних методик для визначення далекозорості: візометрія та рефрактометрія.

Візометрія — це оцінка гостроти зору за допомогою таблиць для перевірки зору на далекій та близькій відстані.

Більшість пацієнтів із далекозорістю не втрачають гостроту зору при легкій ступені захворювання. У людей із середньою та високою ступенем гіперметропії ця здатність порушується значно частіше, особливо це стосується гостроти зору поблизу. Такі пацієнти зазвичай скаржаться на швидку втому під час роботи за комп’ютером і читання книжок, почервоніння, болючість очей і навіть головні болі.

На ступінь компенсації далекозорості впливає сила циліарного м’яза. Цей показник є індивідуальним. Наприклад, у клінічній практиці зустрічалися випадки абсолютної компенсації на далекій відстані при далекозорості в 7-9 діоптрій. Це створює чимало проблем як для батьків, так і для лікарів під час огляду.

Якщо дотримуватися рутинного протоколу обстеження та дослідити баланс окорухових м’язів, то іноді при нормальній гостроті зору можна помітити приховану косоокість, порушення конвергенції, а при дослідженні рефракції в активному стані — збільшення діоптрій обох очей.

Приховану косоокість у таких випадках можна виявити закапуванням у очі Циклопентолату або Атропіну сульфату тричі протягом години. Фенілефрин і Тропікамід для цього не підходять. Іноді під дією крапель око може значно відхилитися до носа. Це свідчить про те, що незабаром прихована косоокість стане явною.

У подібній ситуації опиняються сотні пацієнтів. На жаль, з різних причин таких далекозорих дітей помічають лише після появи явних проблем із положенням очей в орбіті. Хоча виявити далекозорість і ускладнення, що виникають, можна значно раніше. Для цього важливо перевіряти гостроту обох очей і проводити інші дослідження, окрім перевірки гостроти зору за допомогою таблиці.

Рефрактометрія та/або ретиноскопія (скіаскопія) — це інструментальні методи діагностики. Вони визначають показник, який дозволяє усунути рефракційну помилку в оці .

Технологія отримання цього показника складна. При рефрактометрії необхідно визначити коефіцієнт заломлення і його функції. Цей метод є більш достовірним порівняно з ретиноскопією .

Якщо при далекозорості циліарний м’яз, який допомагає людині добре бачити, перебуватиме у робочому стані, рефрактометрія дасть спотворені показники. Щоб цей м’яз не заважав діагностиці, його потрібно примусово вимкнути за допомогою крапель для “розширення зіниці”.

Лікування далекозорості

Далекозорість може зникнути внаслідок росту ока. Лікування залежить від віку пацієнта та наявних ускладнень. Основні методи лікування включають:

• оптичну корекцію;
• лазерну корекцію.

Консервативне лікування: корекція за допомогою окулярів та лінз

Оптична корекція — це повне або часткове усунення рефракційної помилки за допомогою окулярів або лінз.

Для дитини з амбліопією, косоокістю та подібними ускладненнями окуляри або лінзи можуть майже повністю, а іноді остаточно усунути далекозорість. Вони розвантажують акомодаційний м’яз, формують чітке зображення на сітківці та надалі створюють платформу для лікування можливої амбліопії та косоокості.

Для пацієнтів старше 10 років ступінь корекції показана, якщо є скарги на втому, дискомфорт під час роботи на близькій відстані та інші суб’єктивні відчуття.

Чи можна використовувати контактні лінзи дітям? Так, але допустимий вік у всіх дітей різний. Якщо йдеться про усвідомлене носіння лінз як альтернативи окулярам, то все залежить від того, чи здатна дитина доглядати за лінзами, самостійно їх надягати та знімати.

Коли рефракція одного ока значно відрізняється від рефракції іншого, контактна корекція є вже медичним показанням. Максимально допустима різниця між очима в окулярах — 2-3 діоптрії, при цьому такий зір не можна назвати комфортним.

Лазерне лікування далекозорості

Лазерне лікування гіперметропії — це радикальний метод позбавлення від далекозорості. Рефракційна операція методом LASIK виконується на рогівці. Такий спосіб дозволяє змінити її силу, форму та перемістити фокус на сітківку. Розміри ока при цьому залишаються незмінними. Імплантація штучного кришталика також не змінює розмір ока, а лише усуває рефракційну помилку.

Хірургічні методи лікування далекозорості:

• рефракційна заміна кришталика найчастіше спрямована на усунення катаракти і лише потім, паралельно, усуває далекозорість;
• імплантація факічних лінз у Росії через новизну використовується рідко;
• радіальна кератотомія для лікування далекозорості не підходить;
• гіперметропічний лазерний кератомілез, термокератопластика, кератопластика — результати цих методів не такі очевидні та звичні, як при міопії, тому вони застосовуються рідко.

Гімнастика для очей здатна покращити компенсаторні функції циліарного м’яза. Але це не панацея. Не варто на неї покладатися, якщо у дитини середня або висока гіперметропія — найчастіше посилення компенсаторних функцій у таких випадках призводить до появи прихованої або явної косоокості.

Ліки при далекозорості не допоможуть. Краплі для покращення зору при далекозорості, вітаміни, народні засоби не можуть вплинути на ріст ока.

Апаратне лікування далекозорості та фізіотерапія також є безкорисними. Варто бути уважним при призначенні подібних видів лікування — нерідко вони не тільки не приносять користі, але й погіршують ситуацію.

Ускладнення далекозорості

Існують два основних ускладнення далекозорості: амбліопія та косоокість. Вони є досить складними в лікуванні та діагностиці.

Амбліопія, або “ліниве око” — це захворювання, яке виникає через неповне використання зорових аналізаторів. Це можна порівняти з фізичними змінами в організмі космонавта, який не використовує своє тіло так інтенсивно, як на Землі. Якщо під час польоту він не буде тренуватися, в організмі неодмінно відбудуться дистрофічні зміни, і після повернення на Землю він не зможе самостійно ходити та стояти.

У випадку з космонавтом йдеться про розвинені м’язи, які втратили свою силу через бездіяльність. При амбліопії ж проблеми виникають через початкове недорозвинення. Мозок, а саме зорові центри, через нечітке зображення, яке виникає через далекозорість, так і не встигає сформувати хороший, активний та високофункціональний ресурс. Іншими словами, мозок просто не навчився бачити чіткіше, бо “оптика” не вимагала від нього кращого зображення.

Амбліопія найчастіше виникає при далекозорості більше 3,5 діоптрій та різниці в рефракції очей більше ніж 1,5 діоптрії.

Косоокість часто є наслідком попереднього ускладнення. Процес утримання ока в правильному положенні є дуже складним: мозку доводиться управляти шістьма очними м’язами в кожному оці. Коли людина з далекозорістю стежить за об’єктом або читає, мозку доводиться не тільки синхронізувати рухи та переходи на наступний рядок, але й здійснювати більш складний процес — фокусування. Навіть зараз, читаючи цей текст, ваш погляд може переміститися з екрану на будь-яку іншу поверхню, і тоді мозку, фокусувальним і очним м’язам доведеться виконати величезну роботу і зробити це узгоджено, синхронно.

Через проблеми з фокусуванням при далекозорості найчастіше розвивається сходяще косоокість. Воно вимагає поетапного лікування: спочатку усувається рефракційна помилка, потім лікується амбліопія, яка часто супроводжує порушення положення очей, і лише після цього усувається сама косоокість.

Також часто можна почути, що пацієнти з гіперметропією більше схильні до вікової макулярної дегенерації та інших захворювань сітківки, ніж люди з нормальним зором. Однак, оцінивши вплив факторів ризику на розвиток хвороби за допомогою Менделеєвської рандомізації, ця інформація була спростована.

Прогноз. Профілактика

Під час росту та розвитку ока легкі та деякі середні ступені далекозорості у дітей зникають, поступово зменшуючи свою силу. Середні та деякі високі ступені захворювання при правильній тактиці лікування та постійному носінні корекції також мають позитивний прогноз. Такі ступені проявляють себе лише до наближення зрілого віку.

Профілактики далекозорості не існує, оскільки патологія не залежить ні від самого пацієнта, ні від способу життя. Виключенням є далекозорість, викликана катарактою, діабетом та іншими захворюваннями. У цих випадках рекомендація одна — регулярно стежити за загальним здоров’ям.

Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!