Дакріоцистит у новонароджених

Дакріоцистит у новонароджених – захворювання очей, пов’язане з непрохідністю сльозоносового каналу та запаленням слізного мішка. При дакріоциститі у новонароджених спостерігається набряк в області слізного мішка, виділення гною з слізної точки при натисканні на внутрішній куток ока, постійне сльозостояння.

Дакріоцистит у новонароджених є результатом стиснення або повної закупореності вихідного отвору сльозоносової протоки.

Нормальне виділення сльози у дітей зазвичай формується на другому-третьому місяці життя, вивільнення просвіту слізовивідних шляхів відбувається самостійно при розриві зародкової плівки, що закриває нижню частину носослізного каналу. Якщо протяжність слізовивідних шляхів не відновлюється, розвивається дакріоцистит. З метою профілактики дакріоциститу слід щоденно після прокидання проводити промивання очей новонародженого, особливо якщо вже спостерігалися слизові виділення.

Причини дакріоциститу у новонароджених

До розвитку запалення слізного мішка у новонароджених сприяють анатомо-функціональні особливості слізовивідних шляхів. Найчастіше дакріоцистит у новонароджених виникає через вроджену непрохідність сльозоносового каналу, яка може бути викликана наявністю желеподібної пробки у просвіті сльозоносового каналу або рудиментарної ембріональної мембрани, яка не розсмокталася до народження.

У нормі до 8-го місяця внутрішньоутробного розвитку сльозоносовий канал у плоду закритий. На момент народження у 35% новонароджених сльозоносовий канал закритий ембріональною мембраною; у 10% виявляється непрохідність слізовивідних шляхів різного ступеня вираженості. У більшості випадків протяжність слізних шляхів відновлюється самостійно в перші тижні після народження шляхом виходу пробки або розриву плівки сльозоносової протоки. У випадках, коли просвіт каналу не розкривається самостійно, накопичуване в слізному мішку вміст (детрит, слиз, епітеліальні клітини) стає сприятливим середовищем для інфекції – розвивається дакріоцистит у новонароджених.

Крім цього, протяжність сльозовивіних шляхів у новонароджених може порушуватися внаслідок вродженої патології або пологової травми: складок і дивертикулів слізного мішка, стиснення сльозоносового каналу, аномально вузького або крутого виходу протока у порожнину носа, агенезії нососльозного протока тощо.

Розвитку дакріоциститу у новонароджених сприяють аномалії порожнини носа, вузькі носові ходи, викривлення носової перегородки, риніти. Іноді дакріоцистит у новонароджених розвивається на тлі водянки сльозного мішка (дакріоцистоцеле). Непрямими інфекційними агентами при дакріоциститі у новонароджених можуть виступати стафілококи, стрептококи, синегнойна паличка, рідше – гонококи або хламідії.

Форми дакріоциститу

Залежно від тривалості та інтенсивності перебігу захворювання може бути гострим або хронічним. Виділяють декілька клінічних форм хронічного дакріоциститу новонароджених:

• простий;
• катаральний;
• гнійний;
• флегмонозний.

Види дакріоциститу новонароджених залежно від причини виникнення, типу інфекційних патогенних агентів та їх чутливості до антибактеріальних препаратів:

• бактеріальний;
• вірусний;
• хламідійний;
• паразитарний;
• післятравматичний.

Симптоми дакріоциститу новонароджених

Клінічна картина дакріоциститу новонароджених розвивається у перші дні або тижні життя, у недоношених дітей – на 2-3-м місяці життя. У типових випадках у одному або обох очах дитини з’являється слизисте, слизисто-гнійне або гнійне виділення. Може виявлятися болісне набрякання в області слізного мішка, гіперемія кон’юнктиви, рідше – сльозостояння і сльозотечіння. Дуже часто цей процес помилково розцінюється як кон’юнктивіт. Відміною ознакою дакріоциститу новонароджених служить виділення гною з слізних точок при стисканні слізного мішка.

Зазвичай запалення слізного мішка розвивається в одному оці, проте можливий і двосторонній дакріоцистит новонароджених. У деяких новонароджених до початку третього тижня життя желеподібна пробка відпадає самостійно і явища дакріоциститу затухають. У випадку відсутності відтоку інфікованого вмісту назовні у дитини може сформуватися флегмона сльозного мішка. При цьому стан новонародженого погіршується: раптово підвищується температура, наростають явища інтоксикації. Підозра на абсцес або флегмону сльозного мішка вимагає негайної госпіталізації дитини.

Діагностика дакріоциститу

Діагностика дакріоциститу починається з об’єктивного дослідження стану слізовивідних шляхів: проводять огляд вік, слізних точок, компресію слізного мішка, оцінюють характер та кількість виділеного.

При необхідності проводять дослідження функції сльозовивідних шляхів. Для визначення прохідності сльозових шляхів проводять канальцеву пробу (кольорова проба Веста). Процедура полягає в тому, що в носовий хід вводиться тампон, а в кон’юнктивальну порожнину краплять кілька крапель 3% розчину колларголу. Необхідно оцінити швидкість зникнення фарбувального речовини з порожнини кон’юнктиви. Якщо прохідність сльозових шляхів не порушена, тампон фарбується швидко, через декілька хвилин. Якщо між інстіляцією фарбуючої речовини та фарбуванням тампону проходить більше 5-10 хвилин, прохідність порушена. Якщо ж тампон залишився чистим, прохідність у сльозних шляхах відсутня.

Виявити непрохідність слізних шляхів при дакріоциститі у дітей можна за допомогою пасивної сльозно-носової проби. Її принцип полягає в тому, що рідина не проходить у ніс при промиванні сльозоносового каналу, а витікає струмом через слізні точки.

При необхідності уточнення рівня та ступеня порушення прохідності слізних шляхів здійснюється дакріоцистографія – рентгенографічне дослідження слізовивідних шляхів з контрастуванням розчином йодоліпола.

Для ідентифікації мікробних збудників хвороби досліджують зіскоб з кон’юнктиви віку (ПЛР-аналіз) та проводять бактеріологічне дослідження мазка з кон’юнктиви.

Пасивну прохідність слізовивідних шляхів визначають діагностичним зондуванням та промиванням. Щоб мінімізувати ризик утворення ускладнень перед зондуванням слізних каналів проводять риноскопію.

У разі неефективності малоінвазивних офтальмологічних маніпуляцій, у віці 5-7 років дітям показано хірургічне лікування: інтубація слізних шляхів або дакріоцисториностомія – радикальна операція, що передбачає відновлення зв’язку слізного мішка з порожниною носа. При утворенні абсцесу або флегмону з флюктуацією в області слізного мішка виконується вскриття гійника, призначається системна антибіотикотерапія препаратами широкого спектра дії.

Лікування дакріоциститу новонароджених

Лікування дакріоциститу новонароджених потребує індивідуального підходу з урахуванням тривалості та характеру перебігу захворювання, ризику ускладнень, клінічної форми дакріоциститу, ефективності проведеної раніше терапії, риногенного фактора, наявності вроджених аномалій розвитку порожнини носа та щелепно-лицевої області. На першому етапі лікування використовують щадні методи видалення ембріональної плівки в гирлі сльозоносового каналу.

При порушенні механізму відтоку слізної рідини в слізному мішку розвивається патогенна (частіше стрептококова або стафілококова) мікрофлора, що призводить до запалення.

Перш за все, це пальцевий масаж області проекції слізного мішка, який призначається перед кожним годуванням дитини, 5-6 разів на день, по 10-12 рухів. Масаж при дакріоциститі у новонароджених проводять вказівним пальцем, ставлячи його підушечкою в бік переносиці та трохи натискаючи. Ступінь натиску все ж таки повинна бути достатньою для того, щоб пробити плівку, що закриває сльозоносовий канал, або видалити желеподібну пробку, таким чином звільняючи сльозоносовий протік. Продовжуючи натискати на обрану точку, здійснюють поштовхоподібні рухи вздовж переносиці вниз. За допомогою таких нисхідних рухів слізна рідина виштовхується в носовий хід, пробиваючи перегородку в льозоносовій протоці. Як тільки палець досягає дна переносиці, починають зворотний рух, повертаючи його на куток ока. Чим молодший дитина, тим ефективніше масаж. Після масажу необхідно промити очі дезінфікуючим розчином і капати очні краплі.

Медикаментозну терапію використовують для боротьби з патогенними мікроорганізмами та купірування поширення інфекції. Рекомендується починати лікування з використання неалергенних антисептиків (розчини Мірамістину, Хлоргексидина, Піклоксидина, Фурациліна). Промивають очі стерильним ватним тампоном рухами від скроні до носа. Приготовлені для промивання розчини не повинні зберігатися більше доби. При гострих проявах, після отримання результатів ідентифікації флори та її чутливості до антибіотиків, призначають місцеву антибіотикотерапію (пеніциліни, аміноглікозиди, цефалоспорини). Новонародженим протипоказаний Ципрофлоксацин.

Якщо консервативна терапія протягом перших 2-3 місяців життя немовляти не дала необхідного ефекту, зондування слізних проток може бути доцільним. Для зондування класичним методом використовують жорсткий зонд, який дозволяє видалити плівку,яка залишилась та розширити сльозоносовий канал, забезпечуючи нормальний відтік сльоз.

Бужування – різновид зондування, при якому в сльозоносовий канал через слізну точку вводиться спеціальний зонд, що розширює його стиснені стінки. Зондування виконується протягом кількох хвилин і вважається більш м’яким, ніж хірургічна операція; у деяких випадках його проводять під місцевою анестезією. У зв’язку з можливим потраплянням промивної рідини в дихальні шляхи передбачають реанімаційно-анестезіологічну підтримку. Може знадобитися кілька процедур.

Лікування дакріоциститу зондуванням виявляється ефективним у 90% немовлят, особливо при проведенні його в ранні строки, у віці до 9 місяців. У переважній більшості випадків після проведення зондування припиняється сльозостояння, зникає виділення речовини.

У випадку недостатньої ефективності малоінвазивних маніпуляцій проводять хірургічне втручання, проте воно показане дітям від 5 років. При первинному дакріоциститі у новонароджених застосовують менш травматичну операцію – лазерну дакріоцисториностомію.

Прогноз. Профілактика

Своєчасне виявлення дакріоциститу у новонародженого неонатологом або педіатром, термінове направлення дитини до дитячого офтальмолога є запорукою успішного лікування. Тактика застосування лікувального масажу та раннього зондування сльозоносового каналу при дакріоциститі новонароджених дозволяє швидко ліквідувати запальний процес у переважній більшості випадків. Неадекватне або несвоєчасне лікування дакріоциститу новонароджених може призвести до розвитку виразки рогівки, виходу гнійного процесу за межі сльозного мішка з виникненням важких, життєзагрожуючих ускладнень (гнійного перідакріоциститу, флегмонозного дакріоциститу, флегмони очниці, тромбозу кавернозного синусу, менингіту, сепсису). У деяких випадках процес набуває хронічного перебігу, що призводить до зрослання, атонії, дилатації та ектазії сльозних шляхів.

З метою профілактики дакріоциститу слід щодня, після прокидання, проводити промивання очей новонародженого, особливо якщо вже були помічені слизові виділення. Важливо адекватно та своєчасно лікувати захворювання вуха, горла, носа у дитини.

Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!