Бешиха

Бешиха — це інфекційне захворювання людини, яке вражає шкірні покриви, а також може торкатися слизових оболонок та поверхневих лімфатичних судин. Характеризується появою на шкірі (як правило, на обличчі або гомілки) яскраво-червоного набрякового осередка з чіткими межами, тією чи іншою мірою супроводжується симптомами загальної інфекційної інтоксикації (підвищенням температури тіла, ознобом, головним болем та слабкістю). Захворювання може протікати у гострій та хронічній формах.

Джерелом інфекції є хворі з різноманітними стрептококовими інфекціями та бактеріоносії.

Бешиха на нозі

Таксономія:

  • домен — бактерії;
  • тип — тірмікути;
  • клас — бацили;
  • порядок — Lactobacillales;
  • сімейство — Streptococcaceae;
  • рід — стрептококи;
  • вид — Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи А).

Стрептокок чутливий до висихання, при нагріванні до 60 °C загине за 30 хвилин, при кип’ятінні — майже миттєво, високочутливий до різних антибіотиків (наприклад, пеніцилінового та цефалоспоринового ряду). Будь-які антисептики (наприклад, йод і зелений) та спирт і т. п. є шкідливими для нього. Добре переносить заморожування (може зберігатися до місяця).

В розвитку різних форм захворювання виділяють провокуючі та сприятливі фактори:

Провокуючі:

  • травми та порушення цілісності шкірних покривів (подряпини, подряпи, опрілості, тріщини, порізи, виразки, укуси, татуювання, рани від ін’єкцій та ін.);
  • надмірний вплив ультрафіолетового випромінювання;
  • нервове перенапруження та стреси;
  • різкі зміни температур.

Сприятливі:

  • ожиріння та цукровий діабет;
  • захворювання судин;
  • алергічні захворювання шкіри;
  • мікози стоп і нігтів;
  • наявність осередків хронічної інфекції (ангіна, отит, карієс та ін.);
  • професійні шкідливості, що призводять до травматизації шкіри механічним або хімічним шляхом; шунтування коронарної артерії (при цьому відбувається видалення здорової вени нижньої кінцівки).

Класифікація захворювання

За характером перебігу виділяють наступні типи запалення:

  • первинне;
  • повторне (через два роки та більше після першого випадку захворювання або у раніші терміни, але при іншій локалізації процесу);
  • рецидивуюче (рецидиви виникають протягом кількох днів до 2 років з однаковою локалізацією процесу).

За характером місцевих проявів:

  • еритематозна бешиха – дана форма захворювання може бути самостійною або бути початком інших форм. Починається з появи на шкірі червоної або рожевої плями, яка поширюється і перетворюється на еритему (обмежене інтенсивне почервоніння шкіри, зумовлене розширенням судин шкіри). У цій ділянці шкіра набрякла, напружена, на дотик гаряча, при промацуванні чутлива по периферії, де знаходиться інфільтрований валик (скупчення клітинних елементів з домішкою крові та лімфи);
  • еритематозно-бульозна бешиха – може проявитися через кілька годин після початку захворювання, а може розвинутися лише через 2-5 днів. Починається з появи на еритемі бульозних елементів (бульбашок) різної величини — від найдрібніших до великих із серозною рідиною всередині. Бульбашки з’являються через те, що запальна рідина (ексудат) відшаровує епідерміс від дерми. Коли бульбашки підсихають, утворюються жовті кірки. Якщо міхур пошкодити, з нього випливає серозна рідина, але в його місці з’являється ерозія, а важких випадках — трофічна виразка;
  • еритематозно-геморагічна бешиха – на фоні еритеми через 1-3 дні з’являються крововиливи в шкіру різного розміру: від дрібних до великих, що мають розмір самої еритеми;
  • бульозно-геморагічна бешиха – розвивається з еритематозно-геморагічної або еритематозно-бульозної форм внаслідок ураження судин дерми, бульбашки в собі містять ексудат з геморагічним та фібринозним компонентом.

За локалізацією процесу:

  • запалення на обличчі;
  • на волосистій частині голови;
  • на верхніх кінцівках;
  • на нижніх кінцівках; на тулубі;
  • на статевих органах.

За ступенем важкості:

  • легка бешиха;
  • середньої важкості бешиха;
  • важка бешиха.

За поширеністю місцевих проявів:

  • локалізоване запалення – місцевий процес охоплює одну анатомічну область (наприклад, гомілку або обличчя);
  • розповсюджене (мигруюче) запалення – місцевий процес охоплює кілька суміжних анатомічних областей;
  • метастатичне запалення з виникненням віддалених один від одного очагів (наприклад, гомілка та обличчя тощо).

Патогенез бешихи

Шлях зараження може бути екзогенним (з зовнішнього середовища) або ендогенним (з внутрішнього середовища). При екзогенному зараженні бета-гемолітичний стрептокок введеться в організм через пошкоджену шкіру (подряпини, подряпи, рани і т. д.), а також через слизові оболонки. Ендогенний шлях зараження передбачає перенесення збудника в шкіру з очсередків стрептококової інфекції в організмі (наприклад, ангіна, карієсні зуби) з током крові або лімфи.

Попадаючи в шкірні лімфатичні капіляри, стрептокок починає там розмножуватися і формує активний запальний або латентний (прихований) осередок інфекції в дермі. У випадку утворення прихованого очага, збудник тривалий час перебуває в шкірі в неактивному стані (у формі L-форм) або з током крові розповсюджується по організму, де потім також перетворюється в L-форми. Цей процес лежить в основі формування стійких очагів хронічної стрептококової інфекції. З наявністю провокуючих факторів бактерії знову стають активними, що призводить до рецидивів.

Патологічний процес при рожі проходить кілька етапів:

  1. Інкубаційний період. Бактерії вводяться в шкіру при її пошкодженні або при потраплянні з осередку хронічної інфекції. Далі збудник накопичується в лімфатичних капілярах дерми.
  2. Токсинемічний період. Стрептокок активно розмножується в шкірі, його токсичні продукти (екзотоксини, компоненти клітинної стінки, ферменти) проникають в кровотік, що проявляється наростанням симптомів інтоксикації: підвищенням температури тіла, ознобом, головним болем та слабкістю.
  3. Період основних проявів хвороби. Початок хвороби завжди гострий. В очагу розмноження стрептококу виникає інфекційно-алергічна реакція на токсини та ферменти бактерій. Також виникає аутоімунна реакція: імунні клітини атакують клітини шкіри. Це відбувається, оскільки структура деяких компонентів шкіри людини схожа на структуру антигенів стрептококу, і імунітет помилково розпізнає клітини власного організму як чужорідні. Разом з цим в дермі і сосочковому шарі шкіри антитіла зв’язуються з антигенами і формують імунні комплекси. Аутоімунні та імунні комплекси можуть уражати шкіру, кровоносні і лімфатичні капіляри. У відповідь на ці ушкодження активізується внутрішудинне згортання крові, утворюються мікротромби, які запечатовують ушкодження в судинній стінці. Порушується капілярне крово- та лімфообіг в шкірі. Через накопичення лімфи утворюється набряк, утворюються геморагії (виливання крові), а також серозні і геморагічні міхури (булі, в які відбулося виливання крові).

Симптоми бешихи (рожі)

Перед появою повноцінної картини бешихи пацієнти відчувають симптоми продромального періоду (передвісника основного захворювання) у вигляді головного болю, слабості та ознобу.

Пізніше відзначається різке підвищення температури до 38-40 °C. Максимальна температура досягає свого піку у перші 8-12 годин захворювання, триває цей період від 3 до 7 днів за умови адекватного лікування. На тлі високої температури через декілька годин або на наступні доби на обмеженій ділянці шкірного покриву проявляються місцеві симптоми захворювання: підняті, згущені, блискучі та болючі плями червоного кольору. В області ураженої шкіри хворі відчувають розтягнення, печіння та свербіж.

В оснрндку з’являється почервоніння і набряк, в області запалення збільшуються регіонарні лімфатичні вузли. Найчастіше запалення з’являються на обличчі або на нижніх кінцівках.

Почервооніння при бешисі

Діагностика бешихи

У клінічній практиці діагностика бешихи (рожі) здійснюється на основі симптомів, анамнезу та результатів огляду. Зазвичай не потрібні будь-які спеціальні методи підтвердження діагнозу, лікар встановлює його вже при огляді (дуже характерний зовнішній вигляд).

Симптоми включають:

  • Гострий початок захворювання, локалізацію на обличчі та/або нижніх кінцівках.
  • Наявність еритеми, геморагій, міхурів. Запалення лімфатичних вузлів поруч з осередком

Збір анамнезу. Лікар уточнює наявність супутньої патології, травм шкірних покривів, укусів комах, мікозу нігтів і стоп, впливу хімічних речовин.

За необхідності проводиться огляд дерматологом і хірургом.

Лабораторні дослідження:

  1. Загальний аналіз крові (ЗАК): збільшення кількості лейкоцитів зі зміщенням лейкоцитарної формули вліво (це означає, що в кровотоці переважають незрілі нейтрофіли, які не здатні нормально підтримувати імунітет). тромбоцитопенія (зниження кількості тромбоцитів) у важких випадках; поспішання швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), що вказує на виражений запальний процес.
  2. Загальний аналіз сечі (ЗАС) — у важких випадках можливе появлення білка, еритроцитів, циліндрів та лейкоцитів.
  3. Біохімічний аналіз крові — підвищення С-реактивного білка (показує наявність запалення).
  4. Бактеріологічні методи дослідження нецільові, оскільки не вдається виявити у крові стрептокок. Виняток — розвиток ускладнень (абсцеси, флегмон, сепсис).
  5. Серологічні методи (виявлення антитіл до антигенів стрептококу) можуть допомогти в прогнозуванні рецидивів захворювання в майбутньому.

Інструментальні дослідження. При підозрі на розвиток тромбофлебіту, тромбозів та патології нирок проводиться УЗД судин і нирок, при підозрі на ураження серця — ЕКГ і ЕХО-КГ.

Диференційний діагноз

  • Екзема та дерматити. При дерматитах і екземі болі не виникає, є інфільтрація шкіри, з’являються кірки, дрібні міхурі, лусочки, в місці висипань хворі відчувають жар і сильний свербіж. Лихоманки і симптомів інтоксикації немає, відсутній лімфаденіт і лімфангіт.
  • Флегмона. Незважаючи на те, що флегмона може виникнути як ускладнення бешихи, вона може бути самостійним захворюванням, не пов’язаним з нею. Обидва захворювання мають схожі симптоми: еритема з набряком, підвищена температура, інтоксикація та болючість тканин. Однак на відміну від рожі, при флегмоні очаг покрасніння не має чітких меж, в центрі він яскравіший. Характерна різка болючість при випробуванні та самостійні болі.
  • Еризипелоїд (бешиха свиней). інфекційне захворювання, яке передається людині від тварин і проявляється запальним ураженням шкіри та суглобів. Хвороба часто має професійний характер, розвивається у людей, які працюють на фермах. Температура при цій патології нормальна або субфебрильна (до 38 ° C), інтоксикація не спостерігається. Еризипелоїд виглядає як бляшки багряно-червоного кольору, іноді зі світло-фіолетовим відтінком, зазвичай краю яскравіші від центру. Еритема локалізується в області пальців та кисті, часто уражаються міжфалангові суглоби.
  • Тромбофлебіт. Він також супроводжується лихоманкою, болем, набряком тканин і почервонінням шкіри й може бути як самостійним захворюванням, так і ускладненням бешихи. На відміну від бешихи біль у подразеній кінцівці відмічається вздовж судин. З часом біль зростає, з’являється і посилюється набряк. Спостерігається гіперемія у вигляді плям і ущільнення над поразеними венами. Під час пальпації, яка буде болючою, можна визначити підшкірні вузли.
  • Оперезуючий герпес — інфекційне захворювання, спричинене вірусом герпесу третього типу. Починається з легкого нездужання, порушення чутливості та помірних болів у місцях майбутніх висипань. Пізніше пацієнти скаржаться на біль або печіння вздовж нервових стовбурів, характерне поява лихоманки. Розвивається еритема, пізніше на ній з’являються висипання у вигляді численних пузирків з серозним або геморагічним вмістом.
  • Сибірська язва — небезпечне інфекційне захворювання тварин і людини, що поражає шкіру, рідше легені та кишечник. Процес частіше за все локалізується на шкірі голови і рук. Місцеві прояви з’являються раніше лихоманки, межі еритеми нечіткі, болючості немає, характерно наявність карбункула (гострого гнойно-некротичного запалення шкіри і підшкірної клітковини навколо групи волосяних мішків і сальних залоз, яке має тенденцію до швидкого поширення в центрі.

Еризипелоїд

Лікування бешихи

Легкі форми запалення лікуються на амбулаторній основі.

Рекомендується рясне пиття, а при ураженні процесом нижніх кінцівок і/або підвищенні температури – постільний режим.

Медикаментозне лікування може включати антибактеріальну терапію, нестероїдні протизапальні препарати, дезенсибілізуючу терапію. Лікування місцевих проявів бешихи проводять при булльозній формі з локалізацією процесу на кінцівках. Еритематозна форма бешихи не потребує застосування місцевих засобів – іхтіолова мазь, бальзам Вишневського, мазі з антибіотиками можуть бути протипоказані.

Показаннями для невідкладної госпіталізації в інфекційний стаціонар або хірургічне відділення є:

  • середньотяжкий і важкий перебіг бешихи;
  • наявність важких супутніх захворювань;
  • вік хворих старше 70 років;
  • перебіг бешихи на тлі стійких порушень лімфообігу та захворювань периферичних судин кінцівок;
  • наявність виражених дефектів шкіри (шрамів, виразок і т.д.);
  • часті рецидиви бешихи або ранні рецидиви;
  • ускладненнябешихи.


Ускладнення бешихи

Загальні ускладнення

Ці ускладнення розвиваються рідко:

  • Сепсис — важкий патологічнмй стан, при якому збудник хвороби потрапляє в кров і поширюється по всьому організму.
  • Інфекційно-токсичний шок (ІТШ) — шоковий стан, викликаний масовим проникненням бактерій і їх токсинів в кров.
  • Гостра серцево-судинна недостатність — раптове порушення кровообігу, спричинене ослабленням насосної функції серця.
  • Тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА) — закриття отвору стовбура або основних гілок легеневої артерії частинками тромба.
  • Ендокардит — запальне ураження камер і клапанів серця.
  • Остеомієліт — гнійно-некротичний процес кісток.
  • Стійкий лімфостаз — порушення лімфообігу та затримка лімфатичної рідини в тканинах з подальшим утворенням набряку шкіри.
  • Слоновість — стійке збільшення розмірів якої-небудь частини тіла через хворобливе зростання шкіри і підшкірної клітковини.

Ускладнення рожі місцевого характеру

Ці ускладнення частіше виникають у хворих із булльозно-геморагічною формою бешихи:

  • Абсцес шкіри — запалення тканин з утворенням гнійної порожнини.
  • Флегмона — гостре розповсюджене гнійне запалення клітинчастих просторів.
  • Некроз — відмерання тканини в організмі.
  • Пустулізація булл — утворення гною всередині пузирів.
  • Флебіт — запалення вен.
  • Лімфангіт — запалення лімфатичних судин.
  • Періаденіт — запалення тканин навколо лімфатичного вузла.

Прогноз. Профілактика

Перебіг бешихи матиме сприятлий кінець при правильному підході до лікування. Менш сприятлий прогноз можливий при розвитку ускладнень, таких як часті рецидиви, слоновість, похилений вік, наявність імунодефіциту та іншої соматичної патології (цукровий діабет, ожиріння, захворювання судин).

Специфічна профілактика бешихи не розроблена.

Як неспецифічну профілактику можна рекомендувати:

  1. Дотримання правил особистої гігієни (частіше мити руки з милом або використовувати спиртові серветки, уникати дотику брудними руками до пошкодженої шкіри).
  2. Уникання травм.
  3. Своєчасне лікування захворювань, які сприяють розвитку рожі: мікози стоп та нігтів, хронічні інфекції порожнини рота (карієс, пульпіт та ін.), гнійничкові захворювання шкіри та стрептококкові інфекції (ангіну, червону лихоманку та ін.).
  4. Дотримання всіх правил асептики та антисептики під час обробки поранень: після отримання невеликих ушкоджень адекватно промити водою з милом, при серйозних ранах негайно звернутися до травмпункту.
  5. Після травми та при наявності шкірних захворювань уникати відвідування бань, саун, басейнів та природних водойм.
  6. Для запобігання рецидивів проводиться біциллінопрофілактика препаратом Біциллін-5 протягом 4-6 місяців.

Показання для призначення біциллінопрофілактики:

  • Часті (не менше трьох разів на рік) рецидиви бешихи.
  • Виражена сезонність рецидивів.
  • Збереження виражених залишкових явищ у період відновлення у пацієнтів, які перенесли рецидив, повторну або первинну бешиху.

Для запобігання алергічних ускладнень рекомендується введення препарату за 15-20 хвилин до ін’єкції антигістамінних препаратів.

Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!