Баланопостит у дітей – це запальний процес, при якому уражується головка пеніса та внутрішній листок препуціального мішка. Баланопостит реєструється приблизно у 6% хлопчиків, яким не проводилося обрізання крайньої плоті. Найчастіше захворювання діагностується у дітей віком до 5 років. У цьому віці крайня плоть ще закриває головку пеніса, що сприяє розвитку захворювання.
Причини
Основною причиною баланопоститу у хлопчиків є недостатній гігієнічний догляд за статевими органами. Це призводить до накопичення під крайньою плоттю секрету препуціальних залоз – смегми, яка є сприятливим середовищем для розмноження мікроорганізмів, що викликають запалення.
Розвитку баланопоститу у хлопчиків сприяє так званий фізіологічний фімоз, який є нормою для дітей до 3–5 років і ускладнює гігієнічний догляд через неможливість повністю оголити головку під час відтягування крайньої плоті. Часто баланопостит у хлопчиків виникає при спробах батьків самостійно насильно оголити головку – у цьому випадку різні збудники легко потрапляють у препуціальний мішок із зовнішнього середовища. Порушенню самостійного очищення препуціального мішка можуть сприяти виражені синехії крайньої плоті. Найпоширенішими збудниками баланопоститу у хлопчиків є стрептококи, кишкова паличка, стафілококи, протей, вірус герпесу, дріжджові грибки (кандиди).
Проте у деяких випадках баланопостит у хлопчиків, навпаки, може бути зумовлений надмірною гігієною та частим миттям головки статевого члена з милом чи іншими подразнювальними засобами. Алергічні реакції (контактний дерматит) можуть виникати внаслідок використання дитячих кремів, білизни з залишками миючих засобів тощо. Дитяча косметика та побутова хімія можуть провокувати не лише баланопостит, але й запалення сідниць і промежини у дитини (так званий пелюшковий дерматит).
Розвитку баланопоститу у малюків може сприяти рідка зміна підгузків або їх неправильний підбір (застосування надто великих за розміром чи надто тісних підгузків). У старшому віці баланопостит у хлопчиків може виникати через постійне травмування крайньої плоті вузькою білизною, швами на тканині тощо. До появи баланопоститу у хлопчиків можуть сприяти ендокринні захворювання (цукровий діабет у дітей, ожиріння), урологічні хвороби (цистит, пієлонефрит, сечокам’яна хвороба), переохолодження, авітамінози.
Симптоми
До основних симптомів баланопоститу у дітей належать біль і почервоніння в області крайньої плоті та головки статевого члена.
Вони стають набряклими, дитина скаржиться на свербіж і неприємні відчуття, які посилюються під час сечовипускання, роблячи цей процес вкрай болісним. Іноді спостерігається поява гнійного або білого нальоту, а також висипу.
Крім того, можуть спостерігатися виділення з уретри, зазвичай гнійні або слизові, що свідчить про наявність бактеріальної інфекції, яка часто супроводжує цей стан. Поява неприємного запаху також вказує на присутність патогенної мікрофлори.
Хронічний баланопостит супроводжується повторюваними загостреннями, для яких характерне посилення таких симптомів, як біль і почервоніння, а також збільшення набряклості.
Класифікація
Залежно від етіології виділяють інфекційний та неінфекційний баланопостит у дітей.
Інфекційний баланопостит викликаний бактеріальними або грибковими інфекціями, такими як Staphylococcus aureus або Candida albicans. У таких випадках спостерігаються почервоніння, набряк, свербіж і виділення з області крайньої плоті. Лікування потребує застосування антимікробних засобів, таких як антибактеріальні або протигрибкові мазі.
Неінфекційний баланопостит є наслідком алергічних реакцій на використання косметичних засобів, пральних порошків, а також механічного подразнення від одягу. У таких пацієнтів відсутні ознаки інфекції, але наявні подразнення та дискомфорт. Лікувальні заходи включають уникнення відомих алергенів та використання пом’якшувальних кремів.
Діагностика
При підозрі на баланопостит у дитини слід звернутися до дитячого хірурга, а краще – до дитячого уролога для індивідуального вирішення проблеми. У більшості випадків діагностика баланопоститу у хлопчиків не потребує спеціальних інструментальних досліджень. Необхідну інформацію лікар отримує під час аналізу скарг, огляду статевих органів дитини та виконання низки лабораторних досліджень.
В загальному аналізі сечі у дітей з баланопоститом виявляються лейкоцитурія та бактеріурія. Для визначення збудника проводиться бактеріологічне дослідження сечі, а також виділень із препуціального мішка (за показаннями – бакпосів на кандидоз). У деяких випадках для уточнення виду збудника може знадобитися проведення ПЛР-діагностики та ІФА.
Для виключення супутніх захворювань дитині може знадобитися консультація дитячого ендокринолога, нефролога, дерматолога, визначення рівня глюкози у крові, УЗД нирок і сечового міхура, а також інші дослідження та консультації.
Лікування захворювання
Методи лікування баланопоститу у дітей залежать від типу перебігу захворювання, вираженості симптомів, індивідуальних особливостей організму та віку пацієнта. Гостра форма гнійного баланопоститу лікується консервативно, але при хронізації процесу дитячий уролог може змінити тактику лікування та запропонувати оперативне втручання.
Консервативна терапія спрямована на зниження інтенсивності запального процесу та пригнічення активності патогенної мікрофлори до норми. Для цього лікар рекомендує загальну та місцеву терапію:
- мазі з антибактеріальним ефектом, які вводяться в препуціальний мішок;
- ванночки з антисептичними компонентами — слабкий розчин перманганату калію, фурацилін, настій ромашки;
- жарознижувальні засоби при підвищенні температури тіла.
За правильного лікування та дотримання лікарських рекомендацій гострі симптоми можна зняти за 2–3 дні у більшості маленьких пацієнтів. Лікар не лише вилікує катаральну форму, а й надасть поради щодо профілактики патології, навчить батьків правильного догляду за статевими органами дитини, порекомендує зручну білизну, яка не стискатиме рухів та не сприятиме перегріванню статевих органів.
Якщо при діагностиці баланопоститу виявлено ерозивну або гангренозну форму, лікування буде більш тривалим. Для обробки головки статевого члена лікар порекомендує загоювальні мазі, що сприяють швидкому відновленню епітелію. Паралельно необхідно застосовувати системні антибактеріальні препарати, які підбирають індивідуально, залежно від тяжкості перебігу захворювання та конкретної ситуації.
Якщо консервативне лікування не дає результатів, лікар наполягатиме на хірургічному втручанні. Зазвичай воно потрібне при хронічному баланопоститі у дітей, коли утворюються спайки, які заважають вільному відкриттю головки статевого члена. Батькам не варто чекати, що ситуація покращиться сама собою. Оперативне лікування у вигляді обрізання дозволить повністю усунути проблему та запобігти рецидивам. Баланопостит схильний до повторень, і ним можуть хворіти не лише діти, а й дорослі чоловіки.
Операція проводиться під наркозом, тому дитина нічого не відчуває, а післяопераційний біль знімається анальгетиками. Тривалість процедури становить приблизно 30 хвилин. Відновлення організму займає 1–2 тижні, залежно від швидкості загоєння тканин.
Ускладнення
Одним із поширених ускладнень баланопоститу у дітей є фімоз і парафімоз. Запалення та подальше рубцювання призводять до неможливості повністю оголити головку статевого члена, що ускладнює проведення гігієнічних процедур і підвищує ризик повторних інфекцій. У деяких випадках це стан вимагає хірургічного втручання для розсічення або видалення ураженої крайньої плоті.
Рецидивний баланопостит також викликає хронічне подразнення та запалення, що сприяє зміні нормальної мікрофлори й робить шкіру статевого органу більш вразливою до бактеріальних і грибкових інфекцій. З’являються стійкі набряки та почервоніння, які можуть поширюватися на прилеглі ділянки шкіри.
Несвоєчасне або неправильно підібране лікування може призвести до розвитку уретриту та циститу, оскільки інфекція здатна поширюватися на сечовипускальний канал і сечовий міхур.
У рідкісних випадках ускладнення можуть призвести до гангренозних змін тканин. Це найважче проявлення хвороби, яке супроводжується некрозом тканин і потребує негайного медичного втручання.
Профілактика
Для запобігання баланопоститу у хлопчиків достатньо дотримуватися та привчати дитину до щоденного гігієнічного догляду за статевими органами. Маленьким дітям необхідно забезпечити ретельний вибір і часту зміну підгузків, регулярний туалет статевих органів, догляд за шкірою промежини та використання гіпоалергенних гігієнічних засобів.
У старшому віці корисними щоденними звичками є прийняття гігієнічного душу, видалення надлишку смегми, своєчасна зміна натільної білизни. Важливе значення для профілактики баланопоститу у хлопчиків має нормалізація маси тіла та лікування супутніх захворювань.
| Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я! |