Баланопостит

1. Причини баланопоститу
2. Симптоми баланопоститу
3. Класифікація та стадії розвитку баланопоститу
4. Діагностика баланопоститу
5. Лікування баланопоститу
6. Ускладнення баланопоститу
7. Профілактика та прогноз

Баланопостит — це запалення головки статевого члена та препуція. Симптоми включають біль, набряк, висипання, скупчення виділень у препуціальному мішку. Діагноз встановлюється під час фізикального огляду, а для з’ясування причини проводять лабораторну діагностику: мікроскопію мазка з уретри, бактеріологічний посів на флору та чутливість до антибіотиків, ПЛР-аналізи на ІПСШ. Біопсію шкіри виконують за відсутності позитивної динаміки на тлі терапії для виключення неопластичного процесу. Лікування залежить від патогенетичного фактора, може бути консервативним (антибіотики, антигістамінні засоби, кортикостероїди), а при пухлинній патології або відсутності ефекту — оперативним.

Причини баланопоститу

Причина захворювання — інфекційні агенти, які проникають у шкіру головки та крайньої плоті. При цьому інфекція може бути як банальною (стафілококи, стрептококи тощо), так і пов’язаною із захворюваннями, що передаються статевим шляхом.

Часто баланопостит виникає як ускладнення основного захворювання (наприклад, уретриту або простатиту). Також він може бути індикатором наявності серйозної ендокринної патології (цукрового діабету) або набутого імунодефіциту, зокрема захворювань, асоційованих із ВІЛ-інфекцією (наркоманія, вірусний гепатит тощо).

Легкому проникненню інфекції та швидкому розвитку запалення сприяють певні анатомічні та фізіологічні особливості ураженої ділянки:

• відносно тонкий епідерміс (зовнішній шар шкіри);
• виражене кровопостачання;
• пухкість підлеглого сполучнотканинного шару;
• наявність препуціального мішка, який містить виділення смегмальних (сальних) залоз, необхідних для збереження еластичності головки статевого члена.

Також важливими факторами є недостатня або надмірна гігієна статевих органів, часті незахищені статеві контакти, наявність супутніх захворювань (наприклад, атеросклерозу або дерматитів), а також робота у важких умовах, пов’язаних із високою температурою чи забрудненням

Симптоми баланопоститу

Клінічні прояви варіативні, залежать від збудника, гостроти процесу та супутньої патології. Характер висипань на шкірі може бути різним. Для всіх типів спільними є набряк, гіперемія (різного ступеня вираженості), болісність, обмеження рухливості крайньої плоті, а при дерматологічній патології — свербіж шкіри.

Катаральна форма

Це найбільш сприятлива форма, яка проявляється виражено:

• інтенсивний свербіж;
• сильний біль у ділянці ураження;
• печіння під час сечовипускання;
• набряк шкіри крайньої плоті та головки статевого члена.

Грибковий баланопостит

У міру прогресування інфекції з’являються:

• глибокі тріщини;
• через наростання інфільтрації крайня плоть стає нерухомою;
• білуваті виділення з кислуватим запахом;
• на внутрішньому листку крайньої плоті та головці можуть з’являтися плівки, які після видалення залишають кровоточиві ранки.

Герпетичний баланопостит

Характеризується появою прозорих пухирців (везикул), які згодом мутніють, а потім перетворюються на жовто-коричневі скоринки.

• Можливе підвищення температури тіла;
• слабкість, озноб, втрата апетиту;
• збільшення регіонарних лімфовузлів;
• виражений больовий синдром через ураження нервової тканини, де персистує вірус.

При ослабленому імунітеті зростає ймовірність переходу везикульозної форми в ерозивно-виразкове або гангренозне запалення.

Гангренозна форма

• Загальний стан тяжкий, зумовлений інтоксикацією та лихоманкою.
• Статевий орган значно збільшується в розмірах, з тканин виділяється гній і сукровиця.
• Можливі тахікардія та падіння артеріального тиску, що може бути провісником бактеріотоксичного шоку.

Хронічний баланопостит

Симптоми стерті:

• епізодична гіперемія;
• відсутність виражених виділень із препуція;
• дискомфорт, який посилюється після статевого контакту або фізичних навантажень.
  Уживання гострої їжі та алкоголю може погіршувати симптоми.

Хронічний процес часто призводить до атрофії: шкіра геніталій стає сухою, зморщеною, тонкою;легко травмується та періодично кровоточить.

Класифікація та стадії розвитку баланопоститу

Класифікацій баланопоститу існує чимало, оскільки дослідження цього захворювання ведуть лікарі кількох спеціальностей: урологи, андрологи, дерматовенерологи, хірурги та педіатри. Найповніше етіологічну та клінічну картину захворювання відображає класифікація, представлена Британською асоціацією сексуального здоров’я та ВІЛ (BASHH). Вона рекомендована для практичного застосування в країнах Європи.

Згідно з класифікацією BASHH, виділяють два типи баланопоститу: інфекційний і неінфекційний. Інфекційний баланопостит, залежно від причинного фактора, поділяється на вісім підтипів:

1. Candida albicans. Гриби цього роду є частою причиною баланопоститу через їх широке поширення серед жінок, нерозумне застосування антибіотиків і збільшення частоти вторинних імунодефіцитів. Зазвичай Candida albicans передаються статевим шляхом, але можуть бути випадки зараження, не пов’язані зі статевою активністю, наприклад, при цукровому діабеті чи після антибіотикотерапії.
2. Trichomonas vaginalis. Трихомонади — це одноклітинні організми, які паразитують в статевих органах як чоловіків, так і жінок. Передаються статевим шляхом .
3. Streptococcus (A, B). Стрептококи можуть безсимптомно присутні в статевій сфері, але під час захворювання їх концентрація різко збільшується .
4. Anaerobes (бактероїди, фузобактерії, актиноміцети, клостридії). Виявлення анаеробів на шкірі головки статевого члена часто асоціюється з хронічним неспецифічним уретритом і баланопоститом. В основному розвиток цих захворювань пов’язаний не з одним видом збудників, а з кількома (мікст-інфекція).
5. Gardnerella vaginalis. Гарднерельоз досить часто стає причиною запальних реакцій статевих органів. Поширеність G. vaginalis серед урологічних пацієнтів загалом складає 8 %, а при баланопоститі, не викликаному Candida — до 31.
6. Staphylococcus aureus. Наявність золотистого стафілокока часто не викликає симптомів, але в деяких випадках може стати причиною захворювання .
7. Treponema pallidum. При локалізації первинного осередку інфекції на головці чи крайньої плоті бліда трепонема викликає специфічний баланопостит, асоційований із сифілісом.
8. Herpes simplex virus. Вірус простого герпесу 1-го і 2-го типу також може бути причиною запалення.

Неінфекційні баланопостити поділяються на два підтипи:

1. Обумовлені захворюваннями шкіри — склеротичним ліхеном, баланопоститом Зуна, червоним плоским лишаєм, контактним алергічним дерматитом, псоріазом тощо;
2. Обумовлені іншими причинами — травмами, подразненням, недотриманням гігієни тощо.

Діагностика баланопоститу

Постановка діагнозу не становить складнощів для уролога. Бланопостит має досить характерну клінічну картину. Значно важливіше з’ясувати причину виникнення такого стану. Для цього проводяться бактеріологічні дослідження виділень, беруться мазки на мікрофлору, аналізи для виявлення збудника (ПЦР та серологічні аналізи). Також виключаються супутні захворювання, що передаються статевим шляхом.

Лікар може вважати доцільним загальне обстеження пацієнта на наявність цукрового діабету та хронічних захворювань.

Лікування баланопоститу

Тактика лікування баланопоститу залежить від стадії розвитку процесу, наявності ускладнень чи супутніх захворювань.

При неускладненому баланопоститі, який виник вперше, показана місцева терапія у вигляді нанесення розчинів або лікувальних мазей на місце ураження. Вибір лікарського засобу залежить від виду передбачуваного чи підтвердженого збудника. Це можуть бути антибактеріальні, протигрибкові або противірусні препарати.

У разі рецидиву захворювання або вираженої запальної реакції, особливо при підвищенні температури тіла, показано призначення відповідних лікарських засобів у вигляді таблеток, капсул чи ін’єкцій. При цьому необхідно враховувати результати обстежень для визначення виду збудника. У разі виявлення цукрового діабету обов’язково призначають препарати, що знижують рівень глюкози в крові.

Деякі ускладнення баланопоститу потребують хірургічного лікування. При розвитку фімозу показана циркумцизія, або обрізання. Під час цього втручання видаляється рубцева змінена крайня плоть, після чого накладаються шви. В результаті головка стає повністю оголеною. Цю ж операцію рекомендують при великій кількості рецидивів. Ефективність циркумцизії доведена в ряді досліджень.

У разі парафімозу проводять операцію по розрізанню ущемленого кільця і вправленню головки.

Тактика лікування стриктури уретри залежить від розташування та розмірів стенозу. Для розширення уретри необхідна мітотомія — розрізання зовнішнього отвору сечівника з накладанням швів. При великій протяжності стриктури показана пластика уретри.

Однак більшість ускладнень та рецидивів захворювання вдається уникнути завдяки своєчасному зверненню до лікаря та проведеному медикаментозному лікуванню.

Ускладнення баланопоститу

До ускладнень баланопоститу відносяться:

• фімоз;
• парафімоз;
• стриктура уретри;
• некроз головки статевого члена;
• паховий лімфангіт і лімфаденіт.

Фімоз — кільцеве звуження крайньої плоті, що перешкоджає оголенню головки. Його розвиток пов’язаний з утворенням рубцевої тканини та втратою еластичності крайньої плоті. Особливо часто він виникає при рецидивуючому або торпідному (в’яле, тривале) течії баланопоститу, а також при його поєднанні з системними захворюваннями (зокрема, з цукровим діабетом). У рідкісних випадках при вираженому звуженні крайньої плоті виникає хронічна затримка сечовипускання, що потребує невідкладного лікування.

Парафімоз — кільцеве защемлення головки звуженою крайньою плоттю в процесі її розкриття. При цьому вправити назад головку не вдається [7]. Це стан вимагає термінового звернення до лікаря, оскільки через стиснення судин головки може розвинутися некроз (гангрена) головки статевого члена.

Некроз головки статевого члена — рідке, але серйозне ускладнення. Найчастіше пов’язане з наявністю анаеробної інфекції, зокрема фузобактерій [17]. Блискавичний перебіг цього ускладнення, так звана гангрена Фурньє, може призвести до смерті пацієнта. На початковій стадії гангрена Фурньє проявляється як звичайний баланопостит. Її особливістю є швидке поширення запалення у вигляді почервоніння, набряку та крепітації тканин (їх потріскування при натисканні), а також утворення масивного некрозу геніталій. Вона зазвичай виникає на фоні виражених імунодефіцитних станів (зокрема, хронічного алкоголізму, ВІЛ-інфекції) і супроводжується сильною інтоксикацією.

Стриктура уретри — звуження сечівника. Виникає при тривалому перебігу баланопоститу або через наявність специфічного збудника, що викликає активний поділ клітин. Проявляється утрудненим сечовипусканням та неповним спорожненням сечового міхура. Сприяє розвитку хронічної інфекції сечових шляхів (циститу, пієлонефриту, гідронефрозу) і навіть хронічної ниркової недостатності.

Паховий лімфаденіт і лімфангіт — запалення пахових лімфатичних вузлів і судин. Це ускладнення свідчить про поширення інфекції за межі ураженого органа. Зазвичай воно потребує корекції проводеного лікування.

Профілактика та прогноз

Профілактика баланопоститу, як не дивно, починається з дитинства. Вона полягає в гігієні зовнішніх статевих органів. В перші роки життя дитини це здійснюють батьки, а згодом прививається дітям у вигляді дотримання елементарних санітарно-гігієнічних правил.

Також необхідно звертати увагу на питання розкриття головки. Справа в тому, що у немовлят шкіра крайньої плоті недостатньо еластична, тому до 5-6 років головка не розкривається у всіх хлопчиків. Такий фізіологічний фімоз не є захворюванням. Однак якщо згодом головка все ще не відкривається — це привід звернутися до лікаря.

Після початку статевого життя мікрофлора статевих органів може змінюватися. Будь-які нові бактерії, грибки та віруси, що проникають в організм чоловіка під час незахищених статевих актів, сприяють виснаженню його захисних сил і виникненню інфекцій. Тому важливим засобом профілактики баланопоститу, як і інфекцій, що передаються статевим шляхом, є використання презервативів.

Не менш важливим засобом профілактики баланопоститу є дотримання гігієнічних правил у дорослих. Так звана “хвороба брудних рук” можлива в будь-якому віці. Щоб уникнути занесення інфекції, потрібно не лише мити руки перед сечовипусканням (особливо якщо доводиться працювати в антисанітарних умовах), але й регулярно приймати душ або ванну, ретельно промиваючи головку та крайню плоть.

Оскільки баланопостит є першим проявом деяких соматичних захворювань, необхідно не рідше одного разу на рік контролювати загальний рівень холестерину та глюкози в крові, щоб виключити приховані мікросудинні порушення.

Прогноз найчастіше сприятливий. У разі точного встановлення причини захворювання та своєчасно розпочатого лікування настає повне одужання. Однак за відсутності лікування або наявності супутніх захворювань (наприклад, цукрового діабету) не виключається поява ускладнень, які потребуватимуть корекції, зокрема оперативного втручання. При розвитку такого ускладнення, як гангрена Фурньє, летальність складає, за даними різних авторів, від 4 до 54 %.

Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!