Баланіт

1. Причини баланіту та фактори ризику
2. Класифікація баланіту
3. Симптоми баланіту
4. Діагностика
5. Лікування баланіту
6. Профілактика

Причини баланіту та фактори ризику

Причини баланіту у чоловіків різноманітні й охоплюють як повсякденні чинники, так і серйозні захворювання:

1. Недостатня гігієна статевих органів
   • Одна з найпоширеніших причин, особливо у необрізаних чоловіків. Накопичення смегми під крайньою плоттю створює сприятливе середовище для розмноження бактерій і грибків.
2. Інфекції
   • Грибкові (наприклад, грибки роду Candida).
   • Бактеріальні інфекції.
   • Інфекції, що передаються статевим шляхом, такі як гонорея або хламідіоз.
3. Шкірні захворювання
   • Псоріаз і екзема можуть спричиняти баланіт, особливо якщо вони уражають генітальну область. Такі стани викликають подразнення, почервоніння й іноді утворення виразок на шкірі.
4. Алергічні реакції
   • На хімічні речовини у засобах особистої гігієни, презервативах, змазках чи навіть у матеріалах нижньої білизни.
5. Специфічні групи ризику
   • Люди з діабетом і ожирінням:
     • Високий рівень глюкози в сечі у пацієнтів із діабетом сприяє розвитку інфекцій, зокрема грибкових.
     • Ожиріння збільшує ризик подразнення й запалення у генітальній області через підвищене потовиділення й тертя.
6. Незадовільна гігієна геніталій
   • Відсутність належного догляду за статевими органами, рідка заміна білизни або використання невідповідних засобів особистої гігієни також підвищують ризик баланіту.

Класифікація баланіту

За характером перебігу виділяють гострий і хронічний запальний процес. Патологія може бути первинною або супроводжувати інше захворювання. Залежно від виду збудника розрізняють вірусний, грибковий, бактеріальний баланіт. За механізмом виникнення ‒ посттравматичний, алергічний, медикаментозний (хімічний) тощо. Для гострого інфекційного процесу, з урахуванням вираженості запалення і особливостей перебігу, характерні такі форми:

1. Проста (катаральна)
   • Найчастіше баланіт діагностують у формі катарального запалення.
   • Гіперемія та набряк помірні, загальний стан страждає незначно.
   • Спостерігаються легкий свербіж і печіння.
   • При своєчасному і правильно підібраному лікуванні одужання настає швидко і без утворення рубцевої тканини.
2. Ерозивна (виразкова)
   • Запальний процес прогресує, і на шкірі утворюються ерозії з чіткими межами і мокнучими поверхнями.
   • Ерозії поступово захоплюють більшу площу, майже завжди уражується внутрішній листок крайньої плоті.
   • Повністю оголити головку неможливо через больовий синдром і розвиток фімозу.
   • Можливе збільшення пахових лімфатичних вузлів.
3. Гангренозна
   • Подальший розвиток запалення, поглиблення та злиття ерозій, покритих гнійним нальотом, призводить до некротизації тканин.
   • Загальний стан пацієнта тяжкий через інтоксикацію, больовий синдром і високу температуру.
   • Паховий лімфаденіт і фімоз реєструються практично у всіх чоловіків із гангренозною формою баланіту.

Симптоми баланіту

Першими симптомами баланіту є неприємні відчуття в області голівки статевого члена: печіння, свербіж, особливо при спробі оголити голівку. Спостерігається почервоніння і набряк тканин голівки. У випадку гострого перебігу захворювання до основних симптомів додається загальне погіршення стану: підвищення температури тіла, головний біль, зниження загального тонусу.

Симптомами баланіту також є:

• підвищене утворення смегми, іноді в такій кількості, що вона проникає крізь білизну;
• гнійні виділення з препуціального мішка.

Для ерозивної та виразкової форм баланіту характерні, відповідно, ерозії та виразки. За відсутності лікування ерозивна форма переходить у виразкову. Ці форми супроводжуються болем у ділянці голівки статевого члена, який посилюється під час руху.

Кандидозний баланіт відзначається:

• сильним свербежем;
• появою на голівці статевого члена ерозій, вкритих білуватим нальотом, при знятті якого відкривається гіперемована поверхня;
• виділенням рідкого ексудату з препуціального мішка;
• скупченням білих сирнистих згустків у зоні вінцевої борозни.

Облітеруючий баланіт проявляється утворенням рубцевих ділянок на шкірі голівки. Ці ділянки мають блідий колір, атрофовану шкіру, їх поява супроводжується відчуттям стягнутості. На розвиненій стадії облітеруючий баланіт може призвести до звуження (стриктури) уретри, що викликає порушення сечовипускання.

Першою ознакою баланіту у дітей, особливо маленьких, є занепокоєння. Дитина стає примхливою, у неї може підвищитися температура, вона різко реагує на спроби оголити голівку статевого члена. Запалена тканина голівки болісно реагує на сечу, тому сечовипускання може супроводжуватися плачем.

Діагностика

Діагностика баланіту починається з ретельного збору анамнезу та фізичного огляду, під час якого лікар оцінює ступінь запалення, наявність виділень, ерозій або виразок. Важливим аспектом є визначення можливих факторів ризику, таких як недостатня гігієна, нещодавні статеві контакти, супутні захворювання (зокрема діабет) і використання подразнювальних речовин.

Для підтвердження діагнозу та виключення інших захворювань із подібними симптомами можуть бути призначені такі дослідження:

1. Аналізи крові та сечі
   Виявляють загальний стан здоров’я, наявність запального процесу в організмі та супутні захворювання, наприклад, цукровий діабет.
2. Мазки з поверхні голівки статевого члена та крайньої плоті
   Проводяться для бактеріологічного посіву та визначення чутливості до антибіотиків. Це дозволяє ідентифікувати збудника інфекції й підібрати ефективне лікування.
3. Тести на інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ)
   Включають перевірку на гонорею, хламідіоз, трихомоніаз та інші, оскільки баланіт може бути одним із проявів цих захворювань.
4. Диференціальна діагностика
   Важливо відрізнити баланіт від інших станів із подібними симптомами, таких як псоріаз, екзема або злоякісні новоутворення шкіри. У разі потреби проводять біопсію уражених ділянок для гістологічного дослідження.

Точна діагностика дозволяє не лише підтвердити захворювання, а й визначити його причину, що критично важливо для вибору найбільш ефективної схеми лікування та запобігання рецидивам.

Лікування баланіту

Лікування баланіту у чоловіків, що не ускладнений гнійним запаленням, зазвичай обмежується застосуванням місцевих антисептичних та протизапальних засобів. Рекомендується ретельна гігієна статевого члена, для чого потрібно обнажити голівку, ретельно промити її теплою водою з милом, яке містить мінімальну кількість ароматизаторів, а потім обережно промокнути м’яким рушником до сухості. Такі процедури необхідно проводити кожні 3-4 години. Місцеве лікування баланіту доповнюють промиванням голівки статевого члена розчинами антисептиків: слабким розчином калію перманганату, перекисом водню, відварами лікарських трав з антисептичним ефектом (шалфей, ромашка, евкаліпт).

Лікування баланіту в ерозивній формі, крім вищезазначених засобів, проводиться із застосуванням протизапальних мазей, які наносять на уражену ділянку 2-3 рази на день після проведення гігієнічних процедур. Якщо захворювання ускладнене лімфаденітом (запаленням лімфатичних вузлів) або перейшло в виразково-некротичну, гангренозну форму, місцеве лікування баланіту поєднують із прийомом антибіотиків широкого спектра дії, курсом від 7 до 14 днів, залежно від тяжкості перебігу процесу.

Облітеруючий баланіт лікується залежно від стадії захворювання. На ранніх стадіях достатньо тривалого курсу застосування мазей, що містять протизапальні гормональні засоби. На стадії появи звуження уретри проводять хірургічне лікування баланіту, усуваючи звуження та видаляючи ділянки шкіри, які зазнали рубцевих змін.

При кандидозному баланітові на обнажену голівку наносять мазь, що містить протигрибковий антибіотик, а також рекомендують дієту з обмеженою кількістю легкозасвоюваних вуглеводів (солодощі, солодка газована вода, соки).

Лікування баланіту у дітей проводять місцево, промиваючи голівку статевого члена розчинами антисептиків. Малюків можна кілька разів на день садити в ванночку з відваром лікарських трав, попередньо хоча б трохи оголивши голівку. Якщо встановлено, що однією з причин виникнення запалення голівки статевого члена є фімоз, проводять хірургічне лікування баланіту та фімозу, виконуючи циркумцизіо — операцію з видалення крайньої плоті, або, як її ще називають, обрезання.

Профілактика

Для запобігання рецидивам баланіту необхідно уникати контакту з відомими подразниками, такими як агресивні миючі засоби, латексні вироби (у разі алергії) і носіння тісного або синтетичного нижнього білизни. Регулярна гігієна, використання м’яких гіпоалергенних засобів для догляду за шкірою та здоровий спосіб життя можуть значно знизити ризик розвитку баланіту.

Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!