Асептичний менінгіт

1. Причини захворювання
2. Стадії захворювання
3. Класифікація
4. Основні симптоми та ознаки захворювання
5. Діагностика
6. Лікування асептичного менінгіту
7. Ускладнення
8. Прогноз. Профілактика

Асептичний менінгіт — це запалення оболонок головного мозку, яке супроводжується утворенням серозного випоту. Причинами патології є системні захворювання, вірусні та грибкові інфекції, неопластичні процеси, ускладнення фармакотерапії.

Асептичний менінгіт становить 25-30% серед усіх випадків ураження оболонок мозку. Він зустрічається у різних вікових групах і однаково часто вражає чоловіків і жінок. Вірусне асептичне запалення більш характерне для дітей, які складають 65-78% серед усіх хворих.

Різноманітність етіологічних факторів та висока частота випадків роблять асептичний менінгіт однією з найбільш актуальних проблем у практичній неврології та інфектології. Від своєчасності та повноти лікування залежить віддалений результат і можливість повного одужання пацієнта.

Причини захворювання

Зазвичай, інфекційними збудниками є віруси, такі як:

• ентеровіруси;
• арбовіруси (наприклад, вірус кліщового енцефаліту, кримської геморагічної лихоманки);
• ВІЛ;
• вірус простого герпесу 2-го типу.

У рідкісних випадках асептичний менінгіт провокують:

• вірус простого герпесу 1-го типу;
• вірус лімфоцитарного хоріоменінгіту;
• вірус епідемічного паротиту.
• кору;

Іншою причиною можуть бути:

• аденовіруси; цитомегаловірус;
• вірус Епштейна-Барр (який викликає мононуклеоз);
• віруси грипу А, В;

Поширення таких інфекцій зазвичай відбувається наприкінці літа. Інфільтрація пухлини, прорив вмісту внутрішньочерепних кіст, ендолюмбальне введення препаратів — є неінфекційними збудниками.

Стадії захворювання

Асептичний менінгіт має кілька стадій розвитку:

• Продромальна фаза — на цій стадії характерне підвищення температури тіла, виникає біль у м’язах і горлі, можлива діарея, шкірні висипання, відчуття втоми та нездужання. Тривалість становить близько 3-7 днів. Фаза очікування при цьому становить від 2 до 5 днів і протікає майже без симптомів.
• Нейроінфекційна фаза — проявляється світлобоязню, головним болем, нудотою, блюванням, запамороченням та сонливістю. Період реабілітації триває приблизно 2 тижні. У деяких випадках може протікати безсимптомно або лише з наявністю симптомів першої фази.

Класифікація

Правильне визначення різновиду асептичного менінгіту забезпечує раціональний підбір терапії. Під час систематизації враховують велику кількість клінічних і лабораторних аспектів захворювання. У сучасній неврології хворобу класифікують за такими критеріями:

• Етіологія. Асептичне запалення буває вірусним, бактеріальним, грибковим, неінфекційним.
• Особливості розвитку. Менінгіти поділяються на первинні, які виникають як самостійне захворювання, і вторинні — ускладнення інших захворювань.
• Поширеність. За площею і локалізацією уражених оболонок менінгіт буває обмежений і генералізований.
• Темпи розвитку. За швидкістю прогресування симптоматики хвороба має 4 форми: блискавичну, гостру, підгостру і хронічну.
• Тяжкість перебігу. За клінічними критеріями виділяють менінгіт легкої, середньої, тяжкої і вкрай тяжкої ступеня.

Основні симптоми та ознаки захворювання

Нерідко ознаки менінгіту протікають непомітно, а вже пізніше, протягом кількох тижнів, поступово наростають.

1. Розвитку асептичного менінгіту можуть передувати напади лихоманкового стану, які можуть тривати кілька днів. Захворювання може проявлятися головним болем і гіперестезіями, у маленьких дітей з’являється дратівливість і постійний плач.
2. Нудота, блювання та судоми трапляються не так часто.
3. Може з’явитися екзантема, що спостерігається при вірусних інфекціях Коксакі та еховірусах.
4. Також характерна ригідність м’язів шиї та спини, але без чітких неврологічних порушень місцевого характеру.
5. Лихоманка, чутливість до яскравого світла, відчуття слабкості, біль у м’язах, озноб, ангіна, біль у животі, галюцинації, висипка на тілі, спінальні симптоми, симптоми Брудзинського та Керніга.

На початкових стадіях захворювання в лікворі часто виявляється значна кількість гранулоцитів, особливо у випадках захворювання, спричиненого вірусом простого герпесу. Характерний високий плеоцитоз (1000-3000/мм³ елементів), який часто виникає при менінгіті, що з’явився як ускладнення епідемічного паротиту або лімфоцитарного хоріоменінгіту.

Може спостерігатися помірна гіпоглікорахія. Такий тип менінгіту має виражені подібності та відмінності з іншими видами цього захворювання.

Зазвичай, він не такий небезпечний і викликає менше негативних наслідків порівняно з гнійними менінгітами бактеріального, грибкового або протозойного походження.

Діагностика

Ознаки менінгеального синдрому — це показання для негайної консультації лікаря-невролога та госпіталізації пацієнта в спеціалізований стаціонар. Під час фізикального огляду необхідно підтвердити симптоми подразнення мозкових оболонок, визначити ступінь порушення свідомості, виявити неврологічні дефіцити та інші супутні ураження. Також з’ясовують детальний анамнез захворювання та епідеміологічний анамнез. Для постановки діагнозу використовуються:

• Методи нейровізуалізації. КТ головного мозку показує ознаки гідроцефального та дислокаційного синдромів, інших ускладнень менінгіту. При використанні контрасту визначається посилення сигналу від оболонок мозку. Для більш детального дослідження внутрішньочерепних структур проводять МРТ мозку, за допомогою якої виявляють аномальну гіперінтенсивність уздовж мозкових борозен.
• Люмбальна пункція. У спинномозковій рідині збільшується кількість лейкоцитів, переважно за рахунок лімфоцитозу, змінюються рівні хлоридів і глюкози, спостерігається клітинно-білкова дисоціація. При вірусному асептичному менінгіті в СМР можна виявити ДНК збудників за допомогою ПЛР-аналізу. За показаннями проводять мікологічне дослідження ліквору на патогенні грибки.
• Лабораторні дослідження. Показники гемограми використовують для диференціальної діагностики бактеріальної та вірусної інфекції, виявлення ознак системного запалення. За показаннями виконують ІФА, ПЛР та інші аналізи на інфекції. При підозрі на неінфекційну природу хвороби проводять дослідження аутоімунних маркерів та онкомаркерів.

Диференційна діагностика

Захворювання диференціюють із гнійними менінгітами, які спричинені менінгококом, стрептококом, золотистим стафілококом, гемофільною паличкою та іншими видами бактеріальних інфекцій. Також виключають паразитарні інвазії ЦНС, субарахноїдальний крововилив, черепно-мозкову травму. При атипових симптомах диференційну діагностику проводять із розсіяним склерозом, синдромом Гієна-Барре, абсцесом головного мозку.

Лікування асептичного менінгіту

Консервативна терапія

Пацієнти проходять лікування у стаціонарі інфекційного або неврологічного відділення, у важкому стані — у палаті інтенсивної терапії. У межах екстреної допомоги всім пацієнтам із підозрою на менінгіт вводять системні кортикостероїди, діуретики, кардіотонічні препарати для запобігання гострим загрозливим для життя ускладненням. Далі підбирається диференційована терапія з урахуванням етіопатогенезу:

• Противірусні препарати. Етіотропне лікування показане при герпетичному та вітряночному менінгіті, які успішно купіруються препаратами з групи ацикловіру.
• Імуноглобуліни. Специфічні сироваткові імуноглобуліни застосовуються при кліщовому менінгоенцефаліті. При ентеровірусному менінгіті інколи призначають новий препарат інтраглобін F із високим титром антитіл.
• Антибіотики. Протимікробна терапія використовується при туберкульозі, який вимагає тривалого прийому комбінації кількох препаратів. Антибіотики також застосовуються при сифілісі, бореліозі.
• Ліки патогенетичної дії. Синдромальна терапія включає кисневу підтримку, інфузійні розчини для детоксикації, протинабрякові препарати. Додатково призначають нейрометаболічні препарати для захисту головного мозку.

Якщо асептичний менінгіт має вторинну неінфекційну природу, потрібна адекватна терапія основного захворювання. При аутоімунних патологіях на перший план виходить імуносупресивне лікування, яке проводиться за допомогою глюкокортикостероїдів, цитостатиків та інших імунодепресантів. При онкопатології терапевтична тактика підбирається спільно з онкологом і нейрохірургом.

Реабілітація

Важливу роль відіграє лікування в періоді реконвалесценції, спрямоване на якнайшвидше відновлення неврологічних функцій та загального самопочуття. Призначається індивідуальна комбінація ноотропів, метаболічних препаратів, вітамінно-мінеральних комплексів. За показаннями використовуються адаптогени, актопротектори, антигіпоксанти. Фармакотерапія поєднується з масажем, лікувальною фізкультурою та фізіотерапією.

Ускладнення

Утворюється гній, який може потрапити у судини головного мозку та викликати запалення й ішемію мозкової тканини. Можуть утворюватися абсцеси, що містять гній, які здатні пригнічувати тканини мозку.

Залежно від пошкодження мозку можливий розвиток різних видів паралічу, порушення зору, втрати слуху та розумової відсталості.

Іноді можливе крововилив у надниркові залози. Гострим і загрозливим для життя ускладненням є виникнення сепсису.

Прогноз та профілактика

Більшість випадків асептичного менінгіту закінчуються одужанням і зникненням усіх симптомів. Прогноз більш сприятливий при інфекційному запаленні, яке успішно піддається лікуванню, менш сприятливий — при системних хронічних захворюваннях і онкопатології.

Профілактика хвороби полягає у дотриманні протиепідемічних заходів, диспансерному неврологічному спостереженні пацієнтів з аутоімунними синдромами.

Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!