Аритмія

1. Причини аритмії
2. Розвиток аритмії
3. Фактори ризику
4. Симптоми аритмії
5. Діагностика хвороби
6. Лікування аритмії
7. Прогноз та профілактика

Аритмія – це будь-який ритм серця, який не є синусовим з частотою 60-100 ударів на хвилину. Це не самостійна хвороба, існує близько двох десятків різних аритмій серця.

Серцевий ритм може порушуватися з різних причин: через швидкий підйом сходами, чашки подвійного еспресо, переляку або поцілунку. Однак іноді порушення пов’язані із захворюваннями серцево-судинної системи, які можуть призвести до серйозних наслідків, аж до зупинки серця.

Щорічно до 18 мільйонів людей у ​​всьому світі помирає від серцево-судинних захворювань. Раптова смерть від зупинки серця трапляється у половини з них, переважно у чоловіків віком 35–50 років.

Причини аритмії

Механізм розвитку захворювання під впливом факторів умовно поділяється на дві категорії: органічні (пов’язані з серцевими патологіями) і неорганічні або функціональні. Основою розвитку органічних аритмій є ушкодження серцевого м’яза.

Функціональні (неорганічні) аритмії представляють собою численні порушення ритму (механічні, іатрогенні, нейрогенні, ідіопатичні, диселектролітні).

Розвитку аритмій передують:

• захворювання щитоподібної залози;
• часті стресові ситуації; інтенсивні розумові навантаження;
• шкідливі звички (алкоголь, куріння);
• вживання гострої їжі, міцного кави або чаю;
• промислові чи інші інтоксикації;
• захворювання крові; гіпоксія (кисневе голодування);
• захворювання ШКТ і сечостатевої системи;
• вживання лікарських препаратів з аритмогенною дією;
• травмування грудної клітки.

Розвиток аритмії

Щоб зрозуміти природу порушень ритму, необхідно розібрати особливості будови та роботи серця.

Серце складається з чотирьох камер. Дві верхні називають передсердями, дві нижні – шлуночками. Камери послідовно скорочуються під впливом електричного імпульсу і перекачують кров по всьому організму.

В правому передсерді розташований генератор таких імпульсів – синусовий вузол. Він висилає електричний сигнал по провідних шляхах серця і змушує передсердя скорочуватися.

Потім сигнал надходить в атріовентрикулярний вузол, розташований між передсердями та шлуночками. В ньому електричний імпульс тримається ненадовго, завдяки цьому шлуночки встигають наповнитися кров’ю. Поступово імпульс досягає нижніх камер серця, під його впливом вони також скорочуються і перекачують кров до легенів і інших органів.

Аритмія розвивається, якщо порушується генерація електричних імпульсів, провідність серця або скорочуваність м’язів.

Фактори ризику

Визначити причини аритмій складно. Це може бути практично будь-яке серцеве захворювання (ішемічна хвороба серця, вади серцевих клапанів, різні кардіоміопатії, гіпертонічна хвороба, міокардити та ін.), а також численні позасерцеві захворювання: тиреотоксикоз, цукровий діабет, холецистит, хронічна обструктивна хвороба легень, захворювання нирок, інфекційні захворювання та ін. Зовнішні негативні впливи, такі як сильний стрес, вживання великої кількості кофеїну або інших стимуляторів, недосипання, деякі ліки, також можуть мати аритмогенний ефект, тобто провокувати порушення ритму серця.

Існують аритмії, в основі виникнення яких лежить успадкований генетичний дефект (наприклад, синдром подовженого інтервалу QT з розвитком шлуночкової піруетної тахікардії), або порушення формування серця під час внутрішньоутробного розвитку (ортодромна і антідромна тахікардії при наявності додаткових провідних шляхів у серці).

Не завжди лікарю, навіть дуже доброму, вдається встановити причину конкретної аритмії, якою страждає пацієнт. Найбільш переконливий спосіб довести, що який-небудь негативний вплив чи захворювання є причиною аритмії – це усунути чи полегшити його вплив і переконатися, що аритмія серця після цього зникла або тепер виникає значно рідше.

Симптоми аритмії

У багатьох випадках аритмія розвивається непомітно, і людина не відчуває, що ритм серця порушено. Однак існують випадки симптоматичного перебігу хвороби.

Можливі симптоми аритмії:

• відчутне серцебиття, іноді здається, що серце вискакує з грудей або, навпаки, замирає на кілька секунд;
• біль чи відчуття стиску в грудях, яке змушує сісти або лягти;
• запаморочення, втрата свідомості;
• посилене виділення поту – на обличчі можуть виступати краплі поту, а шкіра стає липкою і холодною;
• задишка, яка виникає у стані спокою;

Перша допомога при нападі аритмії
Якщо людина скаржиться на порушення серцебиття, починає втрачати свідомість, у неї з’явився сильний біль у грудях чи голові, виникла різка слабкість, слід укласти його на ліжко чи іншу горизонтальну поверхню та негайно викликати бригаду швидкої допомоги.

Діагностика аритмії

Для пацієнта, який має будь-які з вищезазначених симптомів, лікар розробляє план обстеження. Сенс додаткового обстеження полягає в реєстрації електричної активності серця під час аритмії. Для цього використовуються методи від найпростіших до досить складних.

Добовий моніторинг ЕКГ (за Холтером). Якщо аритмія проявляє себе непостійно, але досить часто, практично щодня, то має сенс спробувати зареєструвати її за допомогою добового моніторингу ЕКГ. Невеликий реєстратор, зазвичай носиться на поясі, і кілька електродів-липучок на тілі діаметром приблизно 3 см з’єднані тонкими проводами. Вся ця система дозволяє безперервно записувати в пам’ять пристрою від 3 до 12 відведень ЕКГ протягом 1 – 3 днів. Чому не більше? Розміри пам’яті дозволяють вести запис навіть протягом місяця, але для пацієнта немислимо жити цілий місяць з електродами на тілі. Тому максимальна тривалість такого монітирингу – не більше трьох днів. Це означає, що безглуздо проводити добий моніторинг ЕКГ при рідких симптомах, які проявляються раз на місяць чи раз на два тижні. Для таких випадків існує інший тип реєстраторів: імплантовані або “подійні”.

Електрокардіографія (ЕКГ). Найпростішим методом реєстрації електричної активності серця є електрокардіографія (ЕКГ). Якщо вона зафіксована під час турбуючих пацієнта симптомів, які, ймовірно, пов’язані з аритмією, то ЕКГ може бути дуже інформативною. Наприклад, пацієнт, відчувши гостре раптове серцебиття і слабкість, викликає бригаду швидкої допомоги, яка приїжджає і встигає зафіксувати на ЕКГ аритмію серця. У цьому випадку досить досвідчений лікар, що інтерпретує ЕКГ, може точно визначити, яка аритмія мається у пацієнта, приблизно в 80% (але не в 100%) випадків. Буває так, що аритмія проявляється практично постійно, у цьому випадку ЕКГ, коли б вона не була зафіксована, дозволить зафіксувати аритмію серця. Це можливо при постійній мирцаючій аритмії або при дуже частій екстрасистолії.

Ехокардіографія (ЕхоКГ) ЕхоКГ застосовується при рутинному обстеженні пацієнтів з аритміями серця для оцінки структурних порушень, які могли призвести до розвитку захворювання, наприклад: збільшення лівого передсердя, гіпертрофія лівого шлуночка, зниження скорочуваності міокарда і т. ін.

Трендміл-тест Навантажувальне дослідження на біговій доріжці (тредміле) або велоергометрі застосовують як провокаційний тест при підозрі, що симптоми передбачуваної аритмії виникають через фізичне навантаження.

Тілт-тест рекомендований пацієнтам з приступами обмороку. За допомогою спеціального поворотного стола лікар переводить хворого з горизонтального в напіввертикальне положення. При цьому вимірюється артеріальний тиск, ритм серця і проводиться ЕКГ.

Аналіз крові на гормони щитовидної залози. Проводять при обстеженні пацієнта з вперше виявленою фібриляцією передсердь. Якщо виявлені гормональні порушення, то може знадобитися УЗД щитовидної залози, оскільки причиною аритмії може бути ендокринне захворювання.

Лікування аритмії

Аритмії серця дуже сильно різняться між собою за прогнозом. Є абсолютно невинні, а є небезпечні. Лікування аритмій серця потрібно не завжди. По-перше, лікування доцільно тоді, коли аритмія знижує якість життя. По-друге, лікувати має сенс ті аритмії, які погіршують прогноз, тобто можуть призвести до передчасної смерті чи інших ускладнень (причому реальність таких ускладнень має бути доведеною у клінічних дослідженнях).

Крім того, лікар повинен спробувати встановити, що стало причиною виникнення аритмії, а після цього довести зв’язок передбачуваного причинного фактора та самої аритмії.

Хірургічне втручання проводиться при неефективності медикаментозної терапії. Кардіохірургічні операції дають хороший терапевтичний результат і є малоінвазивними.

Синхронізована кардіоверсія передбачає перезапуск серця за допомогою безпечного електричного розряду, що сприяє стабілізації серцевого ритму.

• Імплантація кардіостимулятора виконується при наявності певних показань тільки у визначених випадках.

• Радіочастотна абляція – найсучасніший метод, що не вимагає розрізів в області серця. Процедура базується на руйнуванні клітин, які є джерелами зайвої імпульсації.

• Встановлення оклюдера ушка лівого передсердя (процедура Watchmen) проводиться при миготливій аритмії.

Фармакотерапія
Однак у багатьох випадках серцеві аритмії лікують і ліками. Найчастіше антиаритмічні препарати призначаються у разі фібриляції передсердь (миготливої ​​аритмії), у цьому випадку ефективність РЧА не така висока. Інша ситуація, в якій часто використовують антиаритмічні лікарські препарати, – це часта екстрасистолія (тисячі та десятки тисяч несвоєчасних серцевих скорочень за добу), що супроводжується симптомами. Рідше медикаментозний метод використовують для лікування інших аритмій – наприклад, шлуночкової тахікардії, надшлуночкових тахіаритмій.

Прогноз та профілактика

Прогноз аритмії залежить від багатьох факторів: причин та характеру порушень серцевого ритму, віку людини, супутніх захворювань. Є безпечні варіанти захворювання, які можна легко усунути змінами у способі життя, інші представляють реальну загрозу для здоров’я і вимагають обов’язкової терапії. Відрізнити одну аритмію від іншої та призначити адекватне лікування може тільки лікар-кардіолог.

В основі профілактики виникнення аритмії лежить здоровий спосіб життя. Щоб знизити ймовірність розвитку порушень ритму серця, слід різноманітно і збалансовано харчуватися, уникати жирного, копченого, кондитерських виробів та алкоголю. Важливо відмовитися від куріння та вчитися контролювати стрес.

Також слід додати до свого життя регулярні фізичні навантаження середньої інтенсивності, наприклад, плавання, ходьбу, йогу. Займатися слід не менше 20–30 хвилин на тиждень. Крім того, важливо підтримувати здорову вагу, можна орієнтуватися на показник індексу маси тіла (ІМТ). У нормі він повинен знаходитися в межах 20–25. Розрахувати свій ІМТ можна за допомогою спеціальних калькуляторів або за формулою: вага в кг / (зріст в м)².

Здоровий спосіб життя сприяє правильній роботі серця. Однак цим краще не обмежуватися: важливо регулярно проходити диспансеризацію і обов’язково звертатися до лікаря при появі тривожних симптомів.

Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!