Артралгія

1. Симптоми артралгії
2. Причини
3. Класифікація та стадії розвитку артралгії
4. Особливості перебігу артралгії у дітей
5. Діагностика артралгії
6. Лікування артралгії
7. Ускладнення артралгії
8. Прогноз. Профілактика

патологічний процес зачіпає дрібні суглоби (міжфалангові, променезап’ясткові, гомілковостопні тощо).

Симптоми артралгії

Артралгія — це біль у суглобах. Важливо розрізняти біль навантажувальний та запальний:

• Навантажувальний біль характерний для дегенеративних захворювань (наприклад, остеоартрозу), травм та синдрому гіпермобільності суглобів. Він виникає виключно при русі в суглобі, минає в стані спокою. Скутість суглобів після тривалого періоду без руху (наприклад, зранку після сну) зазвичай триває не більше 30 хвилин.
• Запальний біль найчастіше зустрічається при аутоімунних ураженнях: системному червоному вовчаку, системній склеродермії, васкулітах, дебюті ревматоїдного артриту. На відміну від навантажувального болю, він виникає у стані спокою, характеризується ранковою скутістю понад 30 хвилин. При виконанні рухів у ураженому суглобі біль може зменшуватись.

Біль (як навантажувальний, так і запальний) може виникати епізодично або турбувати постійно, розпочатися раптово чи поступово (помалу посилюватися), в одному або одразу кількох суглобах. Можливе обмеження обсягу рухів у суглобі та порушення його функції (наприклад, накульгування, неможливість працювати чи виконувати побутові справи).

Болі росту у дітей зазвичай спостерігаються у віці 4–12 років. Вони симетричні, турбують уночі, локалізуються в ділянці стегна або гомілки, не заважають звичній щоденній активності дитини, зникають після масажу. «Болі росту» — це діагноз виключення, тобто якщо у дитини болять суглоби, у будь-якому разі слід звернутися до фахівця для виключення патологічних причин болю.

На відміну від артритів, при артралгії немає припухлості суглоба, зміни кольору шкіри та підвищення місцевої температури над його поверхнею. Проте артралгія може бути першим симптомом артриту.

Супутні симптоми залежно від причини

Біль у суглобах може супроводжуватися різними ознаками:

• підвищенням температури тіла (при інфекційних або аутоімунних захворюваннях);
• шкірними проявами: геморагічним висипом (при васкулітах), висипом на вилицях і бульозними ураженнями (при системному червоному вовчаку), ущільненням шкіри (при системній склеродермії) тощо;
• симетричною м’язовою слабкістю (при ідіопатичних запальних міопатіях);
• болем у хребті запального (при спондилоартритах) або навантажувального ритму (при генералізованому остеоартрозі, дисплазії сполучної тканини з синдромом гіпермобільності суглобів);
• порушенням роботи шлунково-кишкового тракту (наприклад, діареєю і болем у животі при запальних захворюваннях кишечника);
• проблемами з сечовидільною системою: дискомфортом і/або болем у сечівнику, виділеннями з нього (при інфекційному уретриті).

Розлад чутливості (поколювання та оніміння) може виникати при ураженні периферичної нервової системи:

• при тунельних і компресійних синдромах (здавленні периферичного нерва), пов’язаних із запаленням та набряком синовіальних оболонок, суглобових сумок або зв’язок;
• при нейрогенній артропатії Шарко, асоційованій із цукровим діабетом.

Чутливість порушується в зоні, за яку відповідає конкретний нерв. Наприклад, серединний нерв забезпечує чутливість вказівного пальця, середньої та бічної сторони безіменного пальця, а іноді й великого пальця. Тому при здавленні середнього нерва (синдром зап’ястного каналу) оніміння виникає саме в цих зонах.

Оніміння і поколювання можуть також спостерігатися при судинних спазмах, наприклад, синдромі Рейно, характерному для системного червоного вовчака та склеродермії.

Причини

Визначення причин виникнення артралгії має важливе диференційно-діагностичне значення. Частими причинами артралгії є остеоартроз та вірусний поліартроз, інфекційними агентами якого зазвичай виступають віруси грипу, краснухи, вітряної віспи, паротиту, гепатитів A і B, а також цитомегаловірус і парвовірус.

Артралгія також може розвиватися на тлі:

• бактеріальних інфекцій;
• аутоімунного запалення;
• ВІЛ-інфекції;
• злоякісних новоутворень;
• ендокринних захворювань (гіпотиреозу, гіперпаратиреозу, дисфункції яєчників тощо).

Можливими причинами розвитку артралгії є:

• надмірна вага;
• порушення опорно-рухового апарату;
• надмірні фізичні навантаження та мікротравми суглобів;
• тривала медикаментозна терапія певними препаратами;
• інтоксикація важкими металами;
• посталергічні реакції;
• неврози.

Артралгія колінного суглоба виникає при таких видах фізичної активності, де постійно є навантаження на коліно, тоді як артралгія тазостегнового суглоба є частим явищем у важкоатлетів.

До факторів ризику розвитку артралгії належить хронічне переохолодження, тому патологія часто спостерігається у працівників гірничої промисловості, моряків, рибалок тощо. Відсутність своєчасної діагностики та лікування артралгії може призводити до необоротних змін у суглобових тканинах і руйнування суглобів. У таких випадках можуть розвиватися артроз, контрактури, м’язова ригідність та анкілоз, що призводить до інвалідності.

Класифікація та стадії розвитку артралгії

Оскільки артралгія не є самостійним захворюванням, стадій розвитку вона не має.

Для діагностики важливим є розподіл болю в суглобах на:

• Запальний біль — виникає у стані спокою.
• Навантажувальний біль — виникає під час руху.

За аналогією з артритом можна виділити такі типи ураження:

• Моноартикулярне — біль в одному суглобі.
• Олігоартикулярне — біль у 2–4 суглобах.
• Поліартикулярне — біль у 5 і більше суглобах.

Залежно від ураженого суглоба розрізняють:

• Коксалгія — біль у тазостегновому суглобі.
• Гоналгія — біль у колінному суглобі.
• Крузалгія — біль у гомілковостопному суглобі тощо.

Біль може також локалізуватися в ділянці хребта, плеча, ліктя, зап’ястка чи пальців.

Особливості перебігу артралгії у дітей

Артралгія у дітей найчастіше є ознакою гострого інфекційного захворювання. У таких випадках біль у суглобах і м’язах може виникати ще у продромальний період, після чого до них приєднуються лихоманка і симптоми інтоксикації організму (головний біль, загальне погіршення самопочуття, слабкість, втрата апетиту).

Артралгія інфекційної етіології супроводжується скаргами на ломоту в суглобах верхніх і нижніх кінцівок. При цьому рухливість суглобів залишається без змін. У більшості випадків, зі зменшенням токсичного синдрому, викликаного основним захворюванням, артралгія також зникає. Збереження артралгії після зникнення інфекційного процесу може свідчити про розвиток реактивного артриту.

Олігоартралгія та поліартралгія у дітей на тлі ревматичних захворювань проявляються у вигляді інтенсивного болю в суглобах. Зазвичай у патологічний процес залучаються великі суглоби нижніх кінцівок, при цьому їхня рухливість обмежується.

Поступовий розвиток артралгії протягом тривалого часу може свідчити про наявність у дитини деформуючого остеоартрозу або інших дегенеративно-дистрофічних процесів у суглобах. Як правило, у таких випадках дитина скаржиться на артралгію колінного суглоба або на залучення до патологічного процесу тазостегнового суглоба. Діти можуть скаржитися на тупий ниючий біль, який виникає під час фізичних навантажень і стихає у стані спокою. Рухи в суглобах зазвичай супроводжуються хрустом. У деяких випадках у пацієнтів спостерігається метеозалежність.

Розвиток артралгії у дітей у поєднанні з деформацією дистальних фаланг пальців і нігтів («пальці Гіппократа», синдром барабанних паличок) може свідчити про серйозні захворювання серця, печінки, легень та інших внутрішніх органів.

При артралгії на тлі ендокринних захворювань у дітей зазвичай спостерігаються м’язові болі, а також біль у кістках таза і хребта.

Особливої уваги вимагає артралгія у дітей, оскільки її ігнорування може призвести до пропуску серйозного патологічного процесу, іноді з необоротними наслідками.

При запаленні суглобів у дітей нерідко розвивається залишкова артралгія. У таких випадках больові відчуття уражених суглобів та обмеження рухів у них, як правило, тимчасові і зникають через кілька тижнів. Однак у деяких випадках спостерігаються рецидиви, обумовлені переохолодженням організму, надмірними навантаженнями, а також погодними змінами (особливо несприятливою є сира, холодна та вітряна погода).

Діагностика артралгії

Суглоб не повинен боліти без причини. У будь-якому випадку артралгія — це не норма, тому необхідно звернутися до лікаря (ревматолога або травматолога-ортопеда), щоб з’ясувати причину болю.

Оскільки причин артралгії досить багато, не завжди вдається відразу встановити точний діагноз: може знадобитися ретельне, а іноді й досить тривале обстеження.

В основі діагностики артралгії лежить детальний збір скарг, анамнезу (історії хвороби) та результати об’єктивного огляду лікарем. Тому важливо максимально докладно розповісти лікарю про симптоми і все, що може бути пов’язано з болем у суглобах. Додаткове обстеження (лабораторна та інструментальна діагностика) призначається відповідно до попереднього діагнозу, проявом якого є суглобовий біль.

Збір скарг і анамнезу

На прийомі лікар зверне увагу на:

• Локалізацію болю (які суглоби болять);
• Кількість уражених суглобів;
• Симетричність болю.

Вас можуть попросити оцінити інтенсивність болю за шкалою від 0 до 10, де 0 — відсутність болю, а 10 — нестерпний біль.

Також лікар може поставити такі запитання:

• У якому суглобі вперше з’явився біль і як він поширювався (черговість ураження інших суглобів)?
• Біль виник раптово чи розвивався поступово?
• Коли біль з’являється: у стані спокою чи під час руху? Який тип руху провокує біль?
• Що полегшує біль: рух чи спокій? Чи допомагають якісь ліки, мазі, компреси, холод або тепло?
• Чи є скутість після періоду спокою?
• Чи є загальні симптоми, такі як слабкість, підвищення температури, зниження ваги?
• Чи були супутні гострі або хронічні захворювання?
• Чи є скарги на інші системи органів? (Наприклад, сухість у роті, висипка, слабкість, які разом із болем у суглобах можуть свідчити про ревматологічне захворювання.)
• Чи застосовувалися якісь методи лікування болю в суглобах і наскільки вони були ефективними?
• Чи були у когось із родичів подібні проблеми з суглобами? Це може вказувати на спадкову схильність до певних захворювань.
• Чи є супутні захворювання, чи приймає пацієнт регулярні ліки?
• Чи були травми, операції або алергічні реакції протягом життя?

У жінок лікар уточнить особливості менструального циклу та акушерський анамнез, адже артралгія може бути пов’язана з гормональними змінами в період менопаузи або з дисменореєю в підлітковому віці. Крім того, такі ускладнення вагітності, як викидні чи передчасні пологи, можуть свідчити про антифосфоліпідний синдром.

Огляд

При фізикальному огляді лікар оцінює:

• Опорно-руховий апарат:
  • Візуально — положення тіла, ходу, стан суглобів.
  • Пальпацію суглобів і прилеглих тканин, оцінює болючість, припухлість, почервоніння.
  • Обсяг рухів — активних і пасивних.

Для артриту характерні:

• Почервоніння та підвищення температури шкіри над суглобом.
• Набряк та болючість при натисканні.

Для остеоартриту можливе збільшення міжфалангових суглобів пальців через розростання кісткової тканини.

При ураженні тазостегнового суглоба часто виникає біль у паховій ділянці, сідницях або коліні.

Лабораторна діагностика

Для уточнення діагнозу можуть бути використані:

• Загальний аналіз крові:
  • Підвищена ШОЕ вказує на запалення.
  • Анемія або зниження лейкоцитів можуть бути ознаками системних захворювань.
• Аналіз на С-реактивний білок (СРБ) для оцінки запального процесу.
• Аналізи на аутоантитіла для діагностики аутоімунних захворювань.

Інструментальна діагностика

• Рентген — метод вибору для оцінки стану суглобів.
• УЗД — для оцінки зв’язок, рідини у суглобах, ерозій.
• МРТ — для детального аналізу м’яких тканин і структур.
• Денситометрія — для визначення щільності кісткової тканини при остеопорозі.

Диференціальна діагностика

Артралгія може бути симптомом:

• Травматичних уражень суглобів.
• Остеоартриту, бурситу, тендиніту.
• Системних захворювань (ревматоїдного артриту, системного червоного вовчака).
• Інфекцій (гепатит, бореліоз, ВІЛ).
• Гормональних чи метаболічних порушень.

Лікар виключає всі непідходящі стани, щоб визначити конкретну причину артралгії.

Лікування артралгії

Медикаментозне лікування артралгії

Процес лікування тісно пов’язаний із вираженістю симптомів захворювання.

• У випадках, коли виникають слабкі, але різкі болі, спеціалісти обирають лікування за допомогою медикаментів, серед яких особливе місце займають анальгетики.
• Виражені й тривалі больові відчуття потребують більш серйозних заходів і усуваються виключно ін’єкційним методом із застосуванням знеболювальних засобів.

Вивчаючи ефективність медикаментів, можна виділити кілька груп препаратів із найвищою терапевтичною ефективністю:

• НПЗЗ (нестероїдні протизапальні засоби) у формі таблеток або ректальних супозиторіїв.
• Аплікації та компреси.
• Мазі з місцевим знеболювальним або зігрівальним ефектом.

Крім того, важливим засобом для регенерації пошкоджених тканин є хондропротектори, серед яких особливо ефективним вважається препарат «Артракам».

Немедикаментозне лікування артралгії

Одним із найпоширеніших немедикаментозних методів лікування вважаються фізіотерапевтичні процедури. Попри те, що застосування таких методів виправдане не у всіх випадках, під уважним наглядом лікаря вони можуть бути корисними в рамках комплексного підходу до лікування різнопланових захворювань.

Фізіотерапевтичні заходи призначаються з урахуванням анамнезу конкретного пацієнта та відповідно до встановленого плану лікування. Важливо зазначити, що фізіотерапія протипоказана при аутоімунних патологіях. У випадках, коли спостерігаються дистрофічні процеси (особливо викликані дистрофією), лікування слід розпочинати якомога раніше.

Серед найефективніших фізіотерапевтичних методів виділяють:

• електрофорез;
• вплив магнітним полем;
• УВЧ-терапію;
• лазеротерапію;
• бальнеологічне лікування;
• парафінотерапію;
• застосування лікувальних грязей.

Хірургічне втручання

Болі в суглобах можуть стати показанням до проведення різного роду операцій. Підставою для хірургічного втручання можуть бути раніше перенесені травми або наявність хронічних захворювань.

Операції можуть виконуватися двома методами:

• відкритим;
• із застосуванням ендоскопічного обладнання.

Залежно від симптоматики та причин болю можуть бути виконані такі операції, як:

• артропластика, пластика зв’язкового апарату суглоба;
• видалення патологічних утворень;
• ендопротезування суглоба.

Ускладнення артралгії

Ускладнення артралгії пов’язані з конкретним захворюванням, симптомом якого вона є.

Так, біль у суглобах на початкових етапах ревматоїдного артриту або спондилоартритів, як правило, переходить у артрит із розвитком набряклості суглоба, руйнуванням суглобового хряща, системними проявами (підвищенням температури тіла, втомлюваністю, загальним нездужанням) та позасуглобовими симптомами (ураженням органів дихальної, серцево-судинної систем, шлунково-кишкового тракту тощо).

Остеоартрит характеризується повільним прогресуванням, при цьому процес може стабілізуватися. Ускладненням може стати повна втрата суглобового хряща з розвитком анкілозу (неподвижність суглоба).

При остеопорозі найсерйознішим ускладненням є патологічний перелом, який ще називають низькоенергетичним. Такі переломи виникають при незначному навантаженні, падінні чи слабкому ударі, наприклад, при падінні з висоти власного зросту.

Якщо біль у суглобі викликаний асептичним остеонекрозом (загибеллю клітин кісткової тканини та прилеглих клітин кісткового мозку через недостатнє кровопостачання), то без лікування на ранніх етапах суглоб руйнується, що потребуватиме ендопротезування або інших ортопедичних операцій.

Артралгії, пов’язані з вірусними захворюваннями, зазвичай мають доброякісний перебіг і рідко призводять до стійких уражень суглоба .

При цукровому діабеті біль у суглобах може супроводжуватися втратою їхньої функції, яка може проявлятися по-різному:

• Артропатія Шарко найчастіше проявляється набряком і деформацією гомілковостопних суглобів та суглобів стоп, через що стає складно або неможливо ходити.
• Діабетичний периартрит плечового суглоба різко обмежує обсяг рухів, і людина не може підняти руки.
• У випадку діабетичної хейроартропатії із залученням дрібних суглобів кистей розвиваються згинальні контрактури, через які неможливо повністю випрямити пальці.

Ускладненням синдрому гіпермобільності може стати розвиток остеоартриту у більш ранньому віці порівняно з людьми, які не мають цього синдрому. Зазвичай остеоартрит розвивається у людей старше 38 років, але за наявності синдрому гіпермобільності суглобів, за даними низки досліджень, він може виникати у віці до 35 років.

Артралгії на тлі системного червоного вовчака можуть супроводжуватися прогресуючими деформаціями суглобів: неерозивним артритом Жаку (підвивихом у п’ястково-фалангових суглобах, відхиленням пальців кисті в ліктьовий бік) або ерозивним симетричним поліартритом .

Ускладненнями артралгій, пов’язаних із ураженням околосуглобових структур, можуть бути:

• розриви сухожиль;
• розвиток адгезивного капсуліту, також відомого як «заморожене плече», через що фіброзування капсули зменшує обсяг рухів у плечовому суглобі;
• здавлювання нерва при набряку синовіальних оболонок, зв’язок, сухожиль, наприклад, синдром зап’ястного каналу.

Прогноз. Профілактика

Прогноз для артралгії залежить від захворювання, симптомом якого вона стала:

• При синдромі гіпермобільності суглобів зазвичай прогноз сприятливий: при правильному лікуванні біль проходить, і суглоб не деформується.
• При інфекційних захворюваннях біль у суглобах зазвичай проходить без наслідків та рецидивів після одужання або досягнення стійкої ремісії (якщо йдеться про хронічні вірусні інфекції).
• Якщо артралгія є першим симптомом запального артриту, ризик розвитку незворотних деформацій значно зростає, що може призвести до стійкої втрати працездатності (тобто до інвалідності). Однак сучасні методи лікування в більшості випадків здатні уповільнити прогресування захворювання та зберегти високу якість життя пацієнта. Головне — вчасно звернутися до спеціаліста (ревматолога або травматолога-ортопеда) та виконувати рекомендації щодо спостереження і лікування.

Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!