Артеріальна гіпертензія (гіпертонія)

Артеріальна гіпертензія (підвищений артеріальний тиск) – це одна з найчастіших причин гострої серцевої недостатності та інсульту. При цьому патологія часто ніяк не проявляє себе, і людина може не підозрювати, що вона в небезпеці.

Підвищений тиск – один із трьох факторів ризику ішемічної хвороби серця, які можна контролювати (ризик у даному випадку має на увазі не тільки те, як високо піднімається тиск, а й час, протягом якого спостерігається підвищений тиск). Своєчасний контроль за тиском допоможе знизити ризик захворювань нирок. Чим раніше ви виявили артеріальну гіпертензію і почали за нею спостерігати в динаміці, тим менший ризик розвитку ускладнень гіпертонічної хвороби у майбутньому.

Слід наголосити, що смислової різниці в термінах “гіпертонія” та “гіпертензія” практично немає. Як випливає з етимології, hyper – від грец. над, понад – префікс, що вказує на перевищення норми; tensio – від лат. – напруга; tonos – від грец. – Напруга. Таким чином, терміни “гіпертензія” і “гіпертонія” по суті позначають те саме – “наднапруга”.

Причини артеріальної гіпертензії

Підвищення артеріального тиску – це симптом. Найчастіше (до 90% випадків) він розвивається на тлі гіпертонічної хвороби – патології, при якій в організмі не виявлено інших супутніх порушень. Такий вид гіпертонії називається первинною або есенціальною гіпертензією.

Фактори, що збільшують ризик розвитку артеріальної гіпертензії:

  • вік (з віком стінки великих артерій стають ригіднішими, а через це підвищується опір судин кровотоку, отже, підвищується тиск);
  • спадкова схильність;
  • стать (частіше за артеріальну гіпертонію страждають чоловіки);
  • куріння;
  • надмірне вживання алкоголю, солі, ожиріння, недостатня фізична активність;
  • надмірна схильність до стресів;
  • захворювання нирок;
  • підвищений рівень адреналіну у крові;
  • вроджені вади серця;
  • регулярний прийом деяких лікарських засобів (наприклад, за деякими даними, регулярний прийом пероральних контрацептивів);
  • пізні токсикози вагітних (ускладнення перебігу вагітності).

Відсутність симптомів при гіпертонії не означає, що небезпеки здоров’ю немає.

Ознаки підвищеного артеріального тиску:

  • головний біль;
  • тяжкість у голові;
  • запаморочення;
  • нудота;
  • мушки, мелькання перед очима;
  • погіршення зору.

Якщо гіпертензія вторинна, тобто розвивається на фоні інших хронічних патологій, вона супроводжуватиметься симптомами цих захворювань. Наприклад, при апное (раптовій зупинці дихання уві сні на кілька секунд) людину турбуватиме стомлюваність і сонливість у денний час, а при гіпертиреозі – прискорений пульс, підвищена тривожність та тремор (тремтіння) кистей та пальців рук.

Види та стадії артеріальної гіпертензії

Оптимальним вважається артеріальний тиск менше 120/80 мм рт. ст. — ризик розвитку судинних ускладнень за таких цифр мінімальний.

Показники 120-129/80-84 мм рт. ст. вважаються нормальними, ризик ускладнень оцінюється як середній.

Показники 130-139/85-89 мм рт. ст. розцінюються як високий нормальний артеріальний тиск – таким пацієнтам рекомендовано зміну способу життя та динамічне спостереження, антигіпертензивна терапія призначається лише за наявності факторів високого серцево-судинного ризику.

Артеріальну гіпертензію класифікують за такими параметрами, як рівень тиску (ступеня гіпертонії) та природа патології.

За рівнем артеріального тиску:

  • гіпертензія 1-го ступеня – показники 140–159/90–99 мм рт. ст., залежно від обставин, показано медикаментозне лікування або корекція способу життя;
  • гіпертензія 2-го ступеня – показники 160–179/100–109 мм рт. ст., показано медикаментозне лікування;
  • гіпертензія 3-го ступеня – показники понад 180/110 мм рт. ст., ризик розвитку судинних ускладнень дуже високий;
  • ізольована систолічна артеріальна гіпертензія (ІСАГ) – рівень систолічного (верхнього) тиску вище 140, а діастолічного (нижнього) – менше 90 мм рт. ст. Цей вид гіпертонії часто зустрічається у людей похилого віку (і важко піддається лікуванню), але може – розвиватися і у молодих пацієнтів. Ризик серцево-судинних ускладнень при ІСАГ вважається таким самим, як при високому нормальному АТ, тобто в цьому випадку медикаментозне лікування, як правило, не призначається. Терапія показана лише у разі високого серцево-судинного ризику.

За природою патології:

  • первинна – найчастіший різновид, розвивається як самостійне захворювання;
  • вторинна – розвивається на тлі хронічних захворювань інших систем та органів (наприклад, нирок).

Стадії гіпертонічної хвороби

На відміну від ступенів гіпертонії, стадії гіпертонічної хвороби залежать не від показників тиску, а від таких факторів, як ураження органів-мішеней (ПОМ), асоційовані клінічні стани (АКС) та ризик розвитку небезпечних ускладнень. Залежно від стадії призначають лікування.

Поразка органів-мішеней (ПОМ) – це захворювання серця, судин, нирок, головного мозку, очей та інших органів на тлі гіпертонії.

Асоційовані клінічні стани (АКС) – це патології, які часто виявляються у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, посилюють перебіг гіпертонічної хвороби і самі розвиваються або обтяжуються на її тлі.

Можливі АКС при гіпертонії:

–цукровий діабет;
–цереброваскулярні захворювання – ураження головного мозку на тлі недостатнього надходження кисню;
–ретинопатія – патологічні зміни судин сітківки очей;
–нефропатія – порушення роботи нирок;
–аневризма аорти – розширення ослаблених стінок головної артерії, що може призводити до її розриву.

Стадія 1. Поразка органів та специфічні захворювання відсутні. У зоні ризику чоловіки старше 55 років і жінки старші 65 років, переважно курять.

Стадія 2. Поразка органів-мішеней відбувається безсимптомно. Паралельно можуть розвиватись цукровий діабет, хронічна хвороба нирок. При цьому патологічні процеси, спричинені артеріальною гіпертензією, розвиваються та наростають: збільшується жорсткість судинної стінки, розвивається гіпертрофія лівого шлуночка, може уражатися сітківка.

Стадія 3. Супроводжується розвитком асоційованих клінічних станів, у тому числі більш тяжкими формами захворювань нирок чи цукрового діабету.

Симптоми артеріальної гіпертензії:

Досить часто артеріальна гіпертензія ніяк не проявляє себе і виявляється випадково — при профілактичному вимірі тиску. Це обумовлено тим, що рецептори, які відповідальні за те, як людина відчуває тиск, з часом втрачають чутливість.

У деяких випадках підвищений тиск супроводжується низкою симптомів – головним болем, порушеннями зору, рівноваги та іншими проявами. Як правило, вони характерні для різкого підвищення тиску (такий стан називається гіпертонічним кризом), а не сталої гіпертонії.

Якщо артеріальна гіпертензія супроводжується затримкою рідини в організмі, то до перерахованих симптомів приєднуються набряклість повік та обличчя, набряк пальців рук. На тлі артеріальної гіпертензії у пацієнтів відбувається спазм артерій сітківки, що супроводжується погіршенням зору, появою перед очима плям у вигляді блискавок, мушок. При значному підвищенні рівня артеріального тиску може статися крововилив у сітківку, результатом чого може стати сліпота.

Діагностика

Діагноз гіпертонічна хвороба встановлюється кардіологом або терапевтом. Діагностика гіпертензії здійснюється кількома методами:

  • Вимірювання АТ. Стійке підвищення показників тиску є основним діагностичним критерієм. Вимір проводиться дворазово, на обох руках і з проміжком на тиждень. При цьому важливо, щоб пацієнт не хвилювався, перебував у розслабленій позі (сидячи або лежачи на спині) і попередньо не зазнавав фізичного навантаження.
  • Опитування. Лікар обов’язково уточнює наявність скарг, їх характер та виразність. Також уточнюється наявність інших захворювань та прийом медикаментів на даний момент.
  • Загальний та біохімічний аналіз крові. Особлива увага приділяється рівню калію, глюкози, загального холестерину та креатиніну.
  • Загальний аналіз сечі – виявлення протеїнурії.
  • Електрокардіографія. Обов’язково призначається з метою оцінки роботи серця.
  • УЗД нирок. Проводиться у разі підозри на порушення їх функціонування.
  • УЗД серця. Виконується за наявності підозр на гіпертрофію лівого шлуночка.

Також пацієнти з підозрою на артеріальну гіпертензію направляються на консультацію та додаткову діагностику до офтальмолога.

Лікування артеріальної гіпертензії

Терапія артеріальної гіпертензії має бути спрямована не лише на нормалізацію підвищеного артеріального тиску, але й на корекцію наявних порушень з боку внутрішніх органів. Захворювання носить хронічний характер, і хоча повне одужання в більшості випадків неможливе, правильно підібране лікування артеріальної гіпертензії дозволяє запобігти подальшому розвитку патологічного процесу, знижує ризик виникнення гіпертонічних кризів та тяжких ускладнень.

Немедикаментозне лікування. Корекція способу життя.

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією 1-го ступеня та низьким або помірним ризиком серцево-судинних ускладнень рекомендують розпочати лікування з немедикаментозної терапії, яка полягає у корекції способу життя. Вона спрямована на те, щоби налагодити харчування, збільшити фізичну активність, нормалізувати емоційний стан.

Немедикаментозні способи лікування підвищеного тиску:

  • зменшити споживання солі з їжею,
  • їсти більше овочів та фруктів,
  • відмовитися від спиртних напоїв та куріння,
  • контролювати масу тіла,
  • регулярно займатися фізкультурою з урахуванням стану здоров’я.

У молодих пацієнтів важливу роль лікуванні гіпертонії грає контроль ваги. Навіть незначне схуднення (до 5 кг) зазвичай призводить до позитивної динаміки: тиск знижується, самопочуття пацієнта покращується.

При гіпертонії рекомендується збільшити частку овочів, фруктів, риби, горіхів та рослинних олій у раціоні та знизити споживання м’яса

Медикаментозне лікування

Медикаментозне лікування негайно потрібне всім пацієнтам з гіпертонією 2-го та 3-го ступеня та всім пацієнтам з гіпертонічною хворобою у поєднанні з високим ризиком серцево-судинних ускладнень.

Сучасні препарати дозволяють зупинити або сповільнити руйнівні процеси, що розвиваються на тлі стійкого підвищеного тиску, та захистити основні органи-мішені: серце, нирки, головний мозок. Також лікування знижує ризик небезпечних ускладнень.

Більшість ліків від гіпертонії впливають на нирки: у них виробляються речовини, які контролюють артеріальний тиск.

Нирки беруть участь у регуляції артеріального тиску: вони виробляють і випускають у кров сполуки, які звужують або розширюють судини. Наприклад, при надлишку реніну – речовини, що звужує судини, – тиск підвищується. Викид реніну регулюється симпатичною нервовою системою. Діючи на нервові закінчення, можна сповільнити процес та стабілізувати показники.

Як правило, лікар призначає відразу кілька препаратів і прописує схему їхнього прийому. Нерідко трапляється так, що підібрана комбінація не підходить пацієнту: наприклад, тиск знижується незначно або людина відчуває неприємні побічні ефекти (сонливість, тремор чи запаморочення). І тут лікар підбирає іншу комбінацію. Якщо препарати вибрано правильно, пацієнт почувається добре і може жити нормальним життям без значних обмежень.

При необхідності пацієнтам поряд із препаратами від тиску прописують ліки для корекції рівня холестерину та захисту від тромбоутворення.

Основними показниками ефективності лікування артеріальної гіпертензії є:

  • зниження артеріального тиску до добре переносимого пацієнтом рівня;
  • відсутність прогресування ушкодження органів-мішеней;
  • запобігання розвитку ускладнень з боку серцево-судинної системи, здатних значно погіршити якість життя хворого або стати причиною летального результату.

Можливі наслідки та ускладнення

  1. інсульт – гостре порушення кровопостачання головного мозку;
  2. ішемічна хвороба серця – ураження серцевого м’яза, викликане недостатнім кровопостачанням;
  3. судинна деменція – недоумство, спровоковане руйнуванням тканин головного мозку через нестабільне кровопостачання;
  4. ниркова недостатність – раптове чи поступове порушення функції нирок;
  5. серцева недостатність – зниження працездатності серця;
  6. гіпертонічна ретинопатія – ураження сітківки очей.

Гіпертонічна хвороба – прогресуюча патологія. Без своєчасного лікування ризик ускладнень поступово зростає.

Прогноз

Прогноз при артеріальній гіпертензії визначається характером перебігу (злоякісна або доброякісна) та стадією захворювання.

Чинниками, що погіршують прогноз, є: швидке прогресування ознак ушкодження органів-мішеней; III та IV стадія артеріальної гіпертензії; тяжка поразка кровоносних судин.

Вкрай несприятливий перебіг артеріальної гіпертензії відзначається у людей молодого віку. Вони мають високий ризик розвитку інсульту, інфаркту міокарда, серцевої недостатності, раптової смерті. При ранньому початку лікування артеріальної гіпертензії та за умови ретельного дотримання пацієнтом усіх рекомендацій лікаря, вдається уповільнити прогресування захворювання, покращити якість життя пацієнтів, а іноді й домогтися тривалої ремісії.

Профілактика артеріальної гіпертензії

Запобігти розвитку гіпертонії допоможуть такі рекомендації:

  • зниження споживання солі (до 5 г на добу);
  • гіпохолестеринова дієта – відмова від продуктів харчування з підвищеним вмістом холестерину;
  • відмова від алкоголю та куріння;
  • зниження та контроль ваги;
  • підтримка фізичної активності;
  • мінімізація стресу;
  • відмова від самолікування та безконтрольного прийому лікарських препаратів;
  • своєчасне відвідування лікаря та проведення щорічних профілактичних оглядів.
Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!