Аденовірусна інфекція

1. Визначення хвороби. Причини захворювання
2. Патогенез
3. Симптоми
4. Класифікація та стадії розвитку
5. Діагностика
6. Лікування
7. Прогноз і профілактика

Аденовірусна інфекція (Adenovirus infections) — це група гострих вірусних захворювань, при яких уражаються слизові оболонки дихальних шляхів, очей, кишечника та лімфоїдної тканини.

Визначення хвороби. Причини захворювання

Коротка характеристика збудника.

Аденовіруси не мають ліпідної оболонки, містять ДНК і мають розмір від 70 до 100 нм.

Всього відомо близько 80 серотипів аденовірусу. Для людини особливо небезпечні серотипи 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 12, 14, 21, причому серотипи 1, 2, 5 і 6 частіше призводять до захворювання у дітей, а серотипи 3, 4, 7, 14, 21 — у дорослих. Захворювання, викликані серотипами 3, 7, 11, 14, 21, протікають гостро, але вірус швидко виводиться з організму. Серотипи 1, 2, 5, 6 викликають легкі захворювання, але вірус може тривало зберігатися в тканинах мигдаликів і аденоїдів, а також у лімфовузлах, розташованих уздовж петель кишечника. Аденовіруси серотипів 3, 4, 8, 19 викликають кон’юнктивіт, а серотипи 40 і 41 — гастроентерит. У одного хворого часто виявляють кілька типів збудників, тому симптоми можуть бути змішаними.

Вперше аденовірус був виділений з мигдаликів людини у 1953 році, а термін «аденовірус» запропоновано в 1956 році.

Поширеність. Аденовірус дуже поширений: на нього припадає не менше 5–10 % випадків інфекцій дихальних шляхів у дітей і 1–7 % у дорослих. Крім того, аденовірус займає 3–4 місце серед причин гострих кишкових інфекцій (після ротавірусу, норовірусу та астровірусу).

Аденовірусна інфекція у дітей. Діти та підлітки частіше заражаються і важче переносять аденовірусну інфекцію, ніж дорослі. Найбільш чутливі до вірусу діти у віці від пів року до 6 років, оскільки у них ще недостатньо сформована імунна система і вони проводять багато часу на майданчиках, у дитячому садку чи школі, де можуть заразитися від інших дітей. Крім того, вони часто не дотримуються заходів гігієни (забувають мити руки, не прикривають рот при кашлі та чханні), що сприяє поширенню інфекції.

Аденовірусна інфекція особливо небезпечна для дітей до трьох років, тому, якщо у дитини з’явилися симптоми цього захворювання, потрібно відразу звернутися до лікаря.

Способи зараження. Джерело інфекції — хворі люди з явною або прихованою формою хвороби, а також носії вірусу. Аденовірус може поширюватися повітряно-крапельним шляхом: при кашлі, чханні, розмовах або поцілунках із зараженою людиною. Також інфекція може передаватися через фекалії, предмети домашнього вжитку, недостатньо хлоровану воду в басейні та медичні інструменти.

Пацієнт найбільш заразний у гострій стадії захворювання — у цей період у носоглотці, зіскобах ураженої кон’юнктиви, крові та калі виявляється багато вірусних часток. Аденовірус може виділятися з дихальних шляхів або травного тракту протягом кількох місяців, а іноді навіть років, хоча симптомів при цьому може й не бути.

При кімнатній температурі аденовірус зберігається до 14 діб і добре переносить низькі температури, але нестійкий до опромінення ультрафіолетовими променями та впливу дезінфікуючих засобів, що містять хлор.

Патогенез аденовірусної інфекції

Найчастіше аденовірус проникає в організм через верхні відділи дихальних шляхів або слизову оболонку ока. Потім починається інкубаційний період: людина ще добре себе почуває, але вірус вже розвивається в епітеліальних клітинах, кон’юнктиві, мигдаликах і лімфовузлах. Після руйнування заражених клітин інфекція потрапляє в кров, а потім поширюється по тілу, викликаючи ураження респіраторного тракту, кишечника, шлунка, сечового міхура, головного мозку та інших органів.

Аденовіруси, циркулюючи в крові, уражають ендотелій судин. У уражених клітинах утворюються включення овальної або округлої форми, що містять ДНК вірусу.

Клітини збільшуються і руйнуються, в результаті під епітелієм накопичується серозна рідина. Це призводить до запалення слизових оболонок, утворення фібринозних плівок і некрозу, тобто відмирання тканин.

Окрім місцевих змін, аденовіруси спричиняють загальну токсичну дію, що проявляється симптомами інтоксикації: слабкістю, ломотою, нудотою, головним болем і ознобом. Крім того, аденовіруси можуть проникати через плаценту, викликаючи ураження плоду, аномалії розвитку і пневмонії новонароджених. У маленьких дітей віруси можуть також викликати пневмонію, проникаючи через бронхи в альвеоли.

Ще одна особливість аденовірусів — здатність довго циркулювати в організмі. Якщо інфекцію не лікувати, захворювання начебто проходить, симптоми зникають, але при будь-якому «критичному» випадку, наприклад після охолодження або стресу, збудник активується, і хвороба проявляється знову.

Симптоми аденовірусної інфекції

Інкубаційний період при аденовірусній інфекції триває від 24 годин до 15 діб, але найчастіше його тривалість складає 5–8 днів. Захворювання починається гостро. У пацієнта з’являються помірно виражені симптоми інтоксикації:

• зниження апетиту;
• адинамія;
• загальна слабкість;
• м’язові та суглобові болі;
• не сильний головний біль;
• невеликий озноб.

На 2-3 добу від початку захворювання підвищується температура тіла до субфебрильних значень (до 38 °С) і тримається 5–8 діб. Лише зрідка температура тіла може підвищитися до 39 °С. При аденовірусній інфекції температура тіла піднімається до 38 °С і тримається близько тижня. У рідкісних випадках симптомами аденовірусної інфекції можуть бути частий рідкий стул і болі в області живота (частіше зустрічається у дітей).

Одночасно із симптомами інтоксикації виникають ознаки запалення верхніх дихальних шляхів. Пацієнти скаржаться на закладеність носа з рясними виділеннями спочатку серозного, а потім серозно-гнійного характеру. З’являється першіння в горлі, сухий кашель. Через кілька днів до них приєднується рясне сльозотечіння, біль в очах. При огляді пацієнтів звертають увагу на гіперемію (почервоніння) обличчя, ін’єкцію склер. У деяких випадках на шкірі з’являється папульозний висип.

При аденовірусній інфекції часто розвивається кон’юнктивіт, який супроводжується слизовими виділеннями. У дітей молодшого віку швидко наростає набряк повік, на слизовій оболонці з’являються плівчасті утворення. При несвоєчасному лікуванні запальний процес може перекинутися на рогівку, призвести до утворення інфільтратів. Кон’юнктивіт при аденовірусній інфекції спочатку має односторонній характер, а потім стає двостороннім. Після одужання розсмоктування інфільтратів рогівки відбувається повільно, процес може тривати протягом 1-2 місяців.

У багатьох випадках аденовірусний кон’юнктивіт поєднується з фарингітом. Ця форма захворювання отримала назву фарингокон’юнктивальної гарячки. При огляді ротової порожнини відзначають незначне почервоніння задньої стінки глотки і м’якого піднебіння. Глоткові мигдалики злегка гіпертрофовані і розпушені. У деяких випадках на їх поверхні розташовується наліт білого кольору, що легко знімається ватним тампоном. Підщелепні, а іноді шийні та навіть пахвові лімфатичні вузли збільшуються в розмірах і стають болючими при пальпації.

Надзвичайно рідко спостерігаються такі прояви аденовірусної інфекції, як геморагічний цистит і менінгоенцефаліт. При низхідному характері запального процесу відбувається розвиток ларингіту, бронхіту або пневмонії. Ларингіт на фоні аденовірусної інфекції спостерігається відносно рідко і частіше у дітей перших років життя. Для нього характерні осиплість голосу, болі в горлі, «гавкаючий» (дзвінкий і різкий) кашель. При розвитку бронхіту кашель стає стійким. Під час аускультації в легенях вислуховують жорстке дихання, а також сухі хрипи в різних відділах.

Найбільш серйозним проявом аденовірусної інфекції у дітей та дорослих є аденовірусна пневмонія. Зазвичай вона виникає на 3-5 добу хвороби, тільки у дітей перших років життя аденовірусна інфекція може відразу маніфестувати запальним процесом у легеневій тканині. Симптомами аденовірусної пневмонії є: наростаюча загальна слабкість; кашель; задишка; ціаноз носогубного трикутника; підвищена пітливість. Аденовірусна пневмонія може бути як дрібновогнищевою, так і зливною, тобто охоплювати одночасно кілька сегментів легень. У дітей перших трьох років життя аденовірусна пневмонія часто приймає тяжкий перебіг і супроводжується появою плямисто-папульозного висипу на шкірі, утворенням осередків некрозу в шкірі, головному мозку та легенях. Ураження серцево-судинної системи при аденовірусній інфекції спостерігаються вкрай рідко і тільки при тяжкому перебігу інфекційно-запального процесу. Їх характерними ознаками є систолічний шум на верхівці серця і приглушення його тонів.

Запалення дихальних шляхів при аденовірусній інфекції у дітей (значно рідше у дорослих) часто поєднується з ураженням органів шлунково-кишкового тракту. У хворих з’являються болі в області живота, діарея, збільшуються селезінка та печінка.

Класифікація та стадії розвитку аденовірусної інфекції

Форми аденовірусної інфекції за ступенем тяжкості:

• Легка — уражені тільки дихальні шляхи.
• Помірно виражена — збільшені лімфовузли, розростається лімфоїдна тканина (гіперплазія).
• Тяжка — вірус поширюється по організму або приєднується бактеріальна інфекція, яка може уражати, наприклад, серце або нирки.

За локалізацією процесу:

• Фарингокон’юнктивальна гарячка — поєднання фарингіту, риніту, кон’юнктивіту та інтоксикації (головний біль, слабкість, болісність і озноб).
• Кон’юнктивіт або кератокон’юнктивіт — запалення рогівки та кон’юнктиви. Починається раптово та стрибкоподібно, при цьому збільшуються периферичні лімфовузли, особливо шийні. Висока температура тримається до 10 днів.
• Гостре респіраторне захворювання — з’являється головний біль, слабкість, озноб, довго тримається температура 37,1–38 °C.
• Аденовірусна пневмонія — виникає хвилеподібна гарячка, посилюється кашель і симптоми інтоксикації, з’являється задишка і синіють кінчики пальців.
• Кишкова форма — супроводжується гарячкою, приступоподібними болями в животі, нудотою, блюванням та діареєю.

Діагностика

Аденовірусна інфекція потребує диференціальної діагностики з цілим рядом інших патологій:

• Пневмонія.
• Туберкульоз.
• Дифтерія.
• Кон’юнктивіт і кератит іншої (не аденовірусної) етіології.
• Гострі респіраторні інфекції іншої етіології, включно з грипом.

Основними діагностичними критеріями аденовірусної інфекції є:

• Помірна інтоксикація.
• Ознаки ураження дихальних шляхів.
• Кон’юнктивіт.
• Лімфаденопатія (регіонарна або поширена).
• Екзантема.
• Гепатолієнальний синдром.
• Порушення функції травної системи.

Аденовірус 3 типу є збудником фарингокон’юнктивальної гарячки (аденовірусний кон’юнктивіт) у дорослих і дітей старшої вікової групи.

В загальному аналізі крові при аденовірусній інфекції якихось суттєвих змін не відзначають, крім незначного збільшення ШОЕ. Вірусологічні дослідження виділень із носоглотки та очей, що дозволяють отримати культуру вірусу, в клінічній практиці не застосовують через високу складність і вартість, а також тривалість дослідження.

Бакпосів із носоглотки дозволяє визначити культуру вірусу, але це складний і дорогий аналіз.

Для ретроспективної діагностики аденовірусної інфекції виконують постановку типоспецифічних РН і РТГА та групоспецифічної РСК – реакцій із парними сироватками, отриманими в перші дні хвороби та в період стихання клінічних проявів. Зростання титру сироваткових антитіл не менш ніж у чотири рази підтверджує наявність аденовірусної інфекції.

Для орієнтовної діагностики аденовірусної інфекції можуть використовуватися методи імунної електронної мікроскопії та РІФ.

Лікування аденовірусної інфекції

Специфічної терапії аденовірусної інфекції не існує — проводиться тільки симптоматичне та підтримуюче лікування, в основному в домашніх умовах. Перш за все, потрібно дотримуватися постільного режиму, щоб знизити ризик розвитку ускладнень. Також важливо пити багато рідини та повноцінно, збалансовано харчуватися.

Щоб полегшити стан, рекомендується обробляти горло антисептиками, приймати протикашльові, відхаркувальні та муколітичні засоби, що розріджують мокротиння. При температурі вище 38,5 °С застосовують жарознижувальні засоби, при закладеності носа — судинозвужувальні засоби.

Кон’юнктивіт лікують розчином фурациліну, очними краплями та мазями, які наносять на повіку. Часто у лікуванні аденовірусної інфекції використовують препарати інтерферону альфа, які компенсують дефіцит власних інтерферонів — білків, що виробляються організмом для боротьби з вірусами. Такі препарати застосовуються у вигляді свічок, гелю або мазі.

Захворювання особливо небезпечне для дітей до трьох років, тому при перших симптомах потрібно звернутися до лікаря — це допоможе уникнути ускладнень. Дітей з тяжкою аденовірусною інфекцією слід госпіталізувати.

Прогноз і профілактика

Аденовірусна інфекція без ускладнень триває в середньому 5–7 днів, після чого людина зазвичай повністю одужує. Навіть при тяжкому перебігу і розвитку пневмонії пацієнти рідко помирають, за винятком блискавичних випадків, головним чином серед немовлят та людей зі слабким імунітетом.

Профілактика аденовірусної інфекції

Для профілактики слід:

• загартовуватися та правильно харчуватися;
• частіше мити руки з милом, особливо перед їжею та після відвідування туалету;
• пити кип’ячену або якісну бутильовану воду;
• ретельно мити овочі, фрукти, ягоди та зелень перед вживанням;
• використовувати тільки чисту упаковку для продуктів (поліетилен, контейнери);
• тримати дім у чистоті;
• не набирати воду в рот під час плавання в басейні.

Заражену людину потрібно ізолювати, дитині слід припинити відвідувати дитячий садок або школу на 10 днів.

Також під час епідемій важливо постійно провітрювати приміщення і проводити дезінфекцію. Пацієнтам зі слабким імунітетом, дітям до трьох років та людям старше 60 років для профілактики вводять інтерферон.

Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!