Аденокарцинома

1. Причини захворювання
2. Класифікація аденокарциноми
3. Симптоми аденокарциноми
4. Діагностика аденокарциноми
5. Лікування аденокарциноми
6. Прогноз і профілактика аденокарциноми

Аденокарцинома (кодування за МКХ-10 проводиться залежно від локалізації пухлини) – це злоякісна пухлина, яка розвивається з залозистих клітин епітелію та є одним із видів раку (карциноми).

Аденокарцинома може виникати в різних органах, таких як молочна залоза, матка, легені, передміхурова залоза, шлунок, підшлункова залоза, тонка і товста кишка, пряма кишка. Вона швидко зростає, проростає у сусідні тканини та органи, а також метастазує у віддалені органи.

Причини захворювання

Точні причини розвитку аденокарцином досі не виявлені. Проте відомі фактори ризику, які підвищують ймовірність розвитку пухлини.

Аденокарцинома передміхурової залози:

• Недостатня фізична активність;
• Куріння.

Обидва ці фактори були визначені в ході недавнього метааналізу.

Аденокарцинома молочної залози:

• Вік понад 50 років;
• Сімейна історія раку молочної залози;
• Прийом оральних контрацептивів;
• Куріння;
• Зловживання алкоголем.

Для виявлення факторів ризику було проведено спеціальне дослідження.

Аденокарцинома товстої кишки:

• Наявність поліпів кишечника (особливо – сімейний поліпоз);
• Цукровий діабет 2-го типу;
• Малорухливий спосіб життя;
• Зловживання алкоголем;
• Споживання страв із червоного та переробленого м’яса;
• Запальні захворювання кишечника.

Аденокарцинома підшлункової залози:

• Цукровий діабет 2-го типу;
• Хронічний панкреатит;
• Деякі спадкові захворювання та генетичні мутації;
• Надмірна вага;
• Вік понад 65 років;
• Зловживання алкоголем.

Класифікація аденокарциноми

Для встановлення діагнозу обов’язково проводиться біопсія – взяття зразка тканини ураженого органу. Надалі зразок спрямовується до лабораторії, де проводяться імуногістохімічне та імунологічне дослідження.

Залежно від отриманих результатів, ступеня диференціації клітин, аденокарцинома поділяється на:

• Високодиференційовану – патологічні клітини практично не відрізняються від здорових, цей тип пухлини рідко метастазує та добре піддається лікуванню.
• Помірнодиференційовану – перехідний варіант між першим і останнім типами.
• Низькодиференційовану – найбільш агресивна та небезпечна пухлина, яка швидко росте, метастазує та найважче піддається лікуванню.

Варто зазначити, що прогноз життя при аденокарциномі залежить не лише від гістологічної картини, але й від початку лікування на ранній стадії.

Стадія аденокарциноми встановлюється відповідно до міжнародної класифікації пухлин TNM, яка враховує:

• розміри та поширеність первинного утворення;
• наявність метастазів у лімфатичні вузли;
• наявність метастатичного ураження віддалених органів.

Симптоми аденокарциноми

Симптоми аденокарциноми залежать від виду та локалізації пухлини. На ранніх стадіях аденокарциноми зазвичай не викликають жодних симптомів. Найчастіше вони з’являються на 2–3 стадії, коли хвороба починає поширюватися організмом.

Загальні симптоми аденокарциноми:

• слабкість, втома;
• зниження працездатності;
• втрата апетиту;
• зниження маси тіла;
• анемія;
• проблеми з травленням;
• локалізований біль.

Симптоми залежать від органу, в якому знаходиться злоякісна пухлина:

• Аденокарцинома шлунка: зниження апетиту, втрата ваги, відчуття переповненості шлунка, напади нудоти та блювання, слабкість, біль.
• Аденокарцинома легень: кашель невідомого походження, зміна голосу, хриплість, біль у грудній клітці, задишка, збільшення лімфовузлів, часті пневмонії.
• Аденокарцинома молочної залози: зміна кольору і форми молочної залози та соска, ущільнення, біль, виділення з соска, набряк залози.
• Аденокарцинома передміхурової залози: порушення сечовипускання, біль у паховій ділянці, у крижах, порушення потенції, гіпоспермія, біль під час сім’явиверження, кров у сім’яній рідині.
• Аденокарцинома яєчника: нерегулярні менструації, здуття живота, дискомфорт у нижній частині живота, кишкова непрохідність.
• Аденокарцинома кишечника: болі в животі, діарея, виділення слизу або гною із заднього проходу, хибні позиви до дефекації, болісна дефекація, кров і слиз у калі.
• Аденокарцинома матки: постійні ниючі болі в прямій кишці, маткові кровотечі в період менопаузи, значне збільшення розмірів живота (на пізніх стадіях), надмірно рясні та тривалі менструації.
• Аденокарцинома стравоходу: біль за грудиною, болісне та ускладнене ковтання (особливо твердої їжі), відчуття тиску або печіння за грудиною, блювання.
• Аденокарцинома підшлункової залози: біль у животі та спині, знебарвлений жирний кал, свербіж шкіри.
• Аденокарцинома печінки: біль у правому боці, жовтуватий колір шкіри та очей.
• Аденокарцинома носової порожнини: набряк мигдаликів, хронічне запалення мигдаликів, біль у гортані, горлі, носі, дискомфорт при ковтанні, біль у вухах, порушення мови, збільшення лімфовузлів.

Аденокарцинома шлунка

Аденокарцинома шлунка займає четверте місце у світі серед діагностованих злоякісних новоутворень. Захворювання має високі показники смертності, поступаючись лише раку легенів. Найчастіше аденокарциному шлунка виявляють у чоловіків. Метастази формуються у 82-94% випадків.

Основні фактори, які сприяють розвитку аденокарциноми:

• Особливості раціону (дефіцит аскорбінової кислоти, надмірне споживання солі, маринованих, копчених, солоних продуктів, смаженої їжі, тваринних жирів);
• Генетична схильність;
• Шкідливі звички (куріння, надмірне вживання алкоголю);
• Інфекційні запальні процеси (інфікування Helicobacter Pylori).

Основні симптоми аденокарциноми шлунка:

• Втрата апетиту, порушення травлення;
• Відраза до м’яса;
• Астенія;
• Значна втрата ваги;
• Раннє відчуття ситості;
• Дискомфорт у шлунку;
• Блювання, кровотечі, зміни калу, здуття живота, затримка калових мас (на пізніх стадіях);
• Біль різного характеру.

На ранніх стадіях хвороба часто перебігає безсимптомно. Аденокарциному шлунка слід відрізняти від виразкової хвороби, гастриту, доброякісних утворень. Основним методом лікування є хірургічне видалення пухлини, часто з резекцією шлунка. Хіміотерапія і променева терапія використовуються як допоміжні методи.

Аденокарцинома прямої кишки

Аденокарцинома прямої кишки — це злоякісне утворення, що розвивається з клітин залозистого епітелію, найчастіше діагностується у пацієнтів старше 50 років.

Основні фактори ризику:

• Нераціональне харчування (дефіцит овочів і фруктів, надлишок тваринних жирів);
• Шкідливі звички (куріння, алкоголь);
• Рак ШКТ у сімейному анамнезі;
• Хронічні запалення, поліпи прямої кишки;
• Папіломавірусна інфекція;
• Анальні статеві контакти.

Симптоми:

• Кров, гній і слиз у калі;
• Біль у прямій кишці, особливо під час дефекації;
• Запори та діарея.

Без лікування аденокарцинома прямої кишки може проростати у сусідні органи, утворюючи свищі, через які гази та кал виділяються з уретри. Основним методом лікування є оперативне видалення уражених ділянок.

Аденокарцинома матки

Основні фактори ризику:

• Цукровий діабет;
• Ожиріння;
• Рак статевих органів або молочних залоз у сімейному анамнезі;
• Гіпертонічна хвороба;
• Гормональний дисбаланс із підвищеним рівнем естрогену;
• Безпліддя.

Основні симптоми:

• Попередні захворювання ендометрія (поліпи, аденоматоз, гіперплазія);
• Хронічний ниючий біль у попереку;
• Тривалі хворобливі менструації;
• Кровотечі в середині циклу чи після менопаузи;
• Нетипові болі внизу живота;
• Гнійні або сукровичні виділення під час статевого акту.

Лікування аденокарциноми матки не передбачає консервативних методів. На першій стадії видаляють матку з придатками. На другій стадії додатково видаляють лімфатичні вузли з метастазами.

Щоб якомога раніше розпізнати рак, важливо уважно ставитися до свого здоров’я, звертати увагу на будь-які незвичні симптоми, які зберігаються протягом тривалого часу.

Якщо ви протягом тривалого часу помічаєте у себе які-небудь із зазначених симптомів, негайно зверніться до лікаря.

Діагностика аденокарциноми

Сьогодні медицина пропонує безліч методів, які дозволяють виявляти ракові пухлини навіть на найранніших стадіях.

• Біопсія – взяття невеликої кількості тканин для вивчення властивостей їхніх клітин. Це дослідження є єдиним способом встановлення точного діагнозу. Матеріал береться під час хірургічної операції або пункції голкою, після чого передається в лабораторію, де фахівці визначають наявність ракових клітин і їхній тип. Ця інформація необхідна лікарям для підбору правильного лікування і прогнозування перебігу хвороби.
• Рентгенографія грудної клітки, а також мамографія, що виявляє новоутворення в молочній залозі.
• УЗД або сонографія – оцінка стану внутрішніх структур за допомогою звукових хвиль. Ця процедура не завдає шкоди організму пацієнта і часто використовується для виявлення осередків захворювання, зокрема в лімфатичних вузлах – органах імунної системи, які затримують і знищують небезпечні речовини.
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ) – створення надзвичайно детального зображення м’яких тканин, включаючи мозок, нерви та судини, за допомогою потужних магнітів і радіохвиль. МРТ дозволяє виявляти пухлини та визначати їхній точний розмір і межі. Однак вона не призначається людям із несумісними трансплантатами чи протезами і не підходить для дослідження ділянок скелета, які часто уражаються раковими клітинами.
• Комп’ютерна томографія (КТ) – спеціальний апарат робить багато рентгенівських знімків, які об’єднуються в одну чітку чорно-білу картинку. КТ дозволяє вивчати не тільки м’які тканини, але й кістки, а також органи, що містять велику кількість повітря, наприклад легені.
• Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ) – перед процедурою пацієнту вводять невелику кількість радіоактивного цукру, який накопичується в клітинах, що швидко діляться, включаючи ракові. Потім проводиться сканування, яке дозволяє виявити навіть найменші скупчення таких клітин. ПЕТ використовується для пошуку метастазів, якщо лікарі не впевнені, в якій саме області вони можуть бути. Деяке обладнання дозволяє виконувати ПЕТ і КТ одночасно, що дає більше інформації, ніж кожне з цих досліджень окремо.
• Аналізи крові – призначаються для виявлення онкомаркерів (білків, які виробляються деякими типами змінених клітин), а також для оцінки роботи внутрішніх органів, таких як нирки та печінка.

Лікування аденокарциноми

Лікування аденокарциноми може суттєво відрізнятися залежно від її виду та стадії. Ось загальні принципи терапії:

Якщо злоякісна пухлина не встигла сильно прорости в сусідні органи чи поширитися організмом, основним методом лікування є радикальна операція. Під час хірургічного втручання видаляють уражену частину органа або весь орган разом із найближчими лімфатичними вузлами, куди могли поширитися ракові клітини.

Операцію при аденокарциномі можуть доповнити:

• Неоад’ювантною терапією (до хірургічного втручання), яка допомагає зменшити розміри пухлини.
• Ад’ювантною терапією (після операції) для знищення залишкових ракових клітин. Це може бути курс протипухлинних препаратів або променева терапія.

На пізніших стадіях, при неоперабельному раку, основою лікування стає медикаментозна терапія. Використовуються комбінації хіміопрепаратів, до яких чутлива пухлина. У сучасній онкології також застосовують нові класи протипухлинних засобів:

1. Таргетні препарати – впливають на конкретні молекули-мішені, які необхідні для життєдіяльності та розмноження ракових клітин.
2. Імунопрепарати – активують імунну систему, допомагаючи їй виявляти та знищувати пухлинні клітини.

Для підбору оптимального лікування в деяких випадках необхідно знати, які мутації присутні в пухлині, і визначити наявність «неправильних» молекул. Це допомагає підвищити ефективність терапії та розробити персоналізований підхід, особливо якщо раніше призначені препарати перестали діяти.

На пізніх стадіях аденокарциноми можуть проводитися паліативні хірургічні втручання, які спрямовані не на усунення раку, а на поліпшення стану пацієнта. Наприклад, це може бути операція для відновлення прохідності кишечника, жовчних протоків або дихальних шляхів. Променева терапія використовується для зменшення болю, боротьби з кровотечами та іншими ускладненнями.

Прогноз і профілактика аденокарциноми

Через відсутність специфічних симптомів і схожість аденокарциноми з іншими захворюваннями рак на ранніх стадіях рідко діагностується. Часто пухлина виявляється випадково під час обстеження з приводу іншої хвороби. Саме виявлення аденокарциноми на ранній стадії значно підвищує виживаність.

Тому надзвичайно важливо своєчасно й регулярно проходити профілактичні огляди, які дозволяють виявити зміни в:

• легенях (флюорографія);
• шийці матки, матці, яєчниках (огляд у гінеколога);
• яєчках, передміхуровій залозі, прямій кишці (огляд у уролога чи хірурга);
• молочних залозах (огляд мамолога, мамографія).

Як знизити ризик розвитку аденокарциноми:

• Відмовитися від куріння та вживання алкоголю у токсичних для печінки дозах.
• Дотримуватися раціонального харчування, уникати великої кількості смаженої, копченої, консервованої їжі, фастфуду та червоного м’яса.
• Уникати стресів.

Регулярне спостереження за станом здоров’я та виключення факторів ризику допомагають знизити ймовірність розвитку онкологічних захворювань.

Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!