Абсцес легенів

  1. Етіологія хвороби
  2. Симптоми абсцесу легенів
  3. Діагностика
  4. Лікування абсцесу легенів
  5. Ускладнення
  6. Профілактика

Абсцес легенів – це обмежений осередок гнійного запалення у легеневій паренхімі. Хвороба розвивається при потраплянні гнійних бактерій у легеневу тканину через бронхи, за течією крові або лімфи. Абсцес правого або лівого легеня може сформуватися у кожного, але частіше хворюють чоловіки середнього віку з супутніми захворюваннями (цукровий діабет, алкоголізм). Лікувати захворювання потрібно в умовах стаціонару, призначаються антибактеріальні засоби, муколітики та загальнозміцнюючі препарати.

Етіологія хвороби

Абсцес – це обмежена порожина, яка заповнюється гноєм. Стінка абсцесу виконує захисну функцію – обмежує поширення інфекції в навколишні тканини. Причиною його утворення є потрапляння бактерій у легеневу тканину, що призводить до її гнійного розплавлення.

Існує кілька шляхів поширення інфекції: контактний, бронхогенний, гематогенний та лімфогенний. У більшості випадків гострий абсцес розвивається як ускладнення перенесеної пневмонії. Збудниками є неспецифічні мікроорганізми: стрептококи, пневмококи, золотистий стафілокок.

Розвитку інфекції сприяють декілька факторів:

  1. Ускладнення інфаркту легеня (вторинне інфікування).
  2. Наявність у хворого хронічних захворювань, які знижують місцевий та загальний імунітет: цукровий діабет, алкоголізм, захворювання легенів, бронхоектатична хвороба, ВІЛ-інфекція.
  3. Аспірація інфікованого вмісту носової порожнини, придаткових пазух носа, мигдалин.
  4. Аспірація рвотних мас.
  5. Потрапляння бактерій у легеневу тканину гематогенним шляхом (з течією крові) з осередків остеомієліту.
  6. Потрапляння бактерій лімфогенним шляхом (з течією лімфи) при фурункульозі, флегмоні в області обличчя.

Симптоми абсцесу легенів

Хвороба починається гостро з появою симптомів інтоксикації:

  • підвищення температури тіла до 38–39 °С;
  • загальна слабкість, втома, підвищена втомлюваність;
  • озноб;
  • втрата апетиту;
  • головний біль;
  • пригнічення свідомості,
  • сонливість.

Потім приєднуються місцеві симптоми: кашель, біль у грудній клітці. Кашель на початку хвороби сухий, потім з’являється виділення мокроти. Біль у грудній клітці виникає локалізовано, підсилюється при глибокому диханні і кашлі. Кашель і біль у грудній клітці часто супроводжуються задишкою, яка підсилюється при фізичному навантаженні. Чим більший розмір гнійника, тим важче задишка. Ці симптоми зберігаються протягом 7–14 днів до відкриття абсцесу в бронх.

Після відкриття абсцесу клінічна картина змінюється. Кашель стає вологим, з’являється надмірне виділення гнійної мокроти (жовто-зеленого кольору, неприємного запаху, обсягом до 1 л).

Самопочуття пацієнта після цього зазвичай покращується – знижується температура тіла, зменшується вираженість задишки, нормалізується апетит. Однак залишкові явища можуть зберігатися довго (1–2 місяці).

Діагностика

Попередній діагноз встановлюють, базуючись на клініці (гострий перебіг, лихоманка, кашель з виділенням гною, біль у грудях) та даних фізикального обстеження.

Лікар при фізикальному обстеженні виявляє наступні ознаки хвороби:

  • перкуторно визначається приглушення звуку над осередком ураження;
  • при аускультації вислуховується ослаблене дихання над порожниною абсцесу;
  • при наявності з’єднання абсцесу з бронхом – бронхіальне дихання.

Для підтвердження діагнозу та проведення диференційної діагностики призначаються додаткові аналізи – лабораторні та інструментальні.

  1. Загальний аналіз крові (ОАК) – В ОАК визначають ознаки активного запального процесу: · Підвищення рівня лейкоцитів за рахунок нейтрофілів; · Зсув лейкоцитарної формули вліво; · Підвищення ШОЕ
  2. Загальний аналіз мокротиння – При гострому абсцесі визначаються такі зміни: · Мокрота гнійного характеру; · Багато еластичних волокон (вказує на розпад легеневої тканини); · Лейкоцити, циліндричний епітелій (ознаки запалення); · альвеолярні клітини (ознака вказує на залучення легеневої тканини до некротичного процесу). Для визначення збудника призначається бактеріоскопічне та бактеріологічне дослідження мокротиння.
  3. Оглядова рентгенографія органів грудної клітки – Оглядова рентгенографія – один із основних методів діагностики хвороби. У початковій стадії визначається гомогенне округле затемнення, після прориву абсцесу – округле затемнення з рівнем рідини (у вигляді кошика).
  4. Комп’ютерна томографія (КТ) – Якщо оглядова рентгенографія виявилася неефективною, призначають комп’ютерну томографію. Це більш інформативний та специфічний метод дослідження, але водночас і дорожчий. Можна виявити розміри та точну локалізацію утворення, його зв’язок із бронхом.

Лікування абсцесу легенів

Лікування хвороби повинно проводитися в умовах стаціонару. Тривалість терапії може складати 6-8 тижнів, це залежить від розміру порожнини, наявності супутніх захворювань, важкості стану. Лікування може бути консервативним або хірургічним. Додатково призначається дієта, орясне пиття.

Основні принципи лікування: Прискорити процес одужання та знизити ймовірність ускладнень допоможе дотримання наступних рекомендацій:

  1. Протягом дня пити 1,5 літра чистої води, теплий чай, відвари трав, соки та розбавлені соки. Вживання великої кількості рідини зменшує вираженість інтоксикації, розріджує мокроту.
  2. Дотримуватися ліжкового режиму в гострому періоді хвороби.
  3. Покращити дренажну функцію бронхів, приймаючи положення з піднятими на 10–20 см ногами (положення дренажу). Знаходитися в такому положенні потрібно декілька разів на день по 30 хвилин.
  4. Дотримуватися висококалорійної дієти з підвищеним вмістом білків і вітамінів. Протягом хвороби та відновлення рекомендується їсти більше м’яса, риби, кисломолочного сиру, овочів і фруктів.

Консервативне лікування полягає в застосуванні медикаментозних препаратів – антибіотиків, муколітиків, загальнозміцнюючих засобів. Тривалість консервативного лікування складає 6–8 тижнів, при його неефективності використовуються хірургічні методи.

Хірургічне лікування Якщо застосування медикаментозних препаратів виявляється неефективним, переходять до хірургічного лікування. Які хірургічні методи можуть використовуватися:

  1. Бронхоальвеолярний лаваж. Процедура полягає в аспірації вмісту абсцесу з подальшим введенням антисептичних розчинів.
  2. Введення в порожнину абсцесу антибактеріальних засобів.
  3. Трансторакальна пункція – проводиться аспірація гнойного вмісту через прокол шкіри.

Ускладнення

Можливий розвиток ускладнень, до найнебезпечніших відноситься піопневмоторакс (попадання гною в плевральну порожнину), емпієма плеври, легенева кровотеча. Л

етальний результат настає у 5–10% випадків.

Ризик розвитку ускладнень збільшується при пізньому початку терапії, недотриманні лікарських рекомендацій, наявності супутніх захворювань.

Профілактика

Профілактика полягає у попередженні попадання мікроорганізмів у легеневу тканину та зміцненні імунітету.

Які неспецифічні профілактичні заходи проводяться:

  1. Відновлення дренажної функції бронхів при пневмонії, бронхіті та інших захворюваннях дихальної системи.
  2. Компенсація хронічних захворювань, які знижують загальний та місцевий імунітет.
  3. Раннє звернення до лікаря у разі симптомів хвороби.
  4. Санація осередків інфекції (хронічний тонзиліт, риніт, синусит).
Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!