Абсцес

Абсцес (нарив, гнійник) – це гнійне запалення, що супроводжується розплавленням тканин і утворенням заповненої гноєм порожнини. Він може утворюватися в м’язах, підшкірній клітковині, кістках, у внутрішніх органах або в клітковині, що їх оточує.

Причини абсцесу та фактори ризику

Причиною абсцесу є гнієтворна мікрофлора, яка проникає в організм пацієнта через пошкодження слизових оболонок або шкірних покривів, або ж заноситься з потоком крові з іншого первинного осередка запалення (гематогенний шлях).

Збудником у більшості випадків є змішана мікробна флора, в якій переважають стафілококи і стрептококи в поєднанні з різними видами паличок, наприклад, кишковою паличкою. Останніми роками значно зросла роль анаеробів (клостридій і бактероїдів), а також асоціації анаеробних і аеробних мікроорганізмів у розвитку абсцесів. Іноді трапляються ситуації, коли отриманий при вскритті абсцесу гній при посіві на традиційні поживні середовища не дає росту мікрофлори. Це свідчить про те, що у таких випадках захворювання викликається нехарактерними збудниками, виявити які звичайними діагностичними прийомами неможливо. Це в певній мірі пояснює випадки абсцесів з атиповим перебігом.

Абсцеси можуть виникати як самостійне захворювання, але частіше вони є ускладненням якої-небудь іншої патології. Наприклад, пневмонія може ускладнитися абсцесом легенів, а гнійна ангіна – паратонзильним абсцесом. Під час розвитку гнійного запалення захисна система організму намагається локалізувати його, що і призводить до утворення обмежувальної капсули.

Види абсцесів

Перш за все патологічний процес класифікують залежно від перебігу на дві форми, гостру і хронічну. Кожна з них має свої характерні особливості, які відіграють важливу роль при виборі тактики лікування.

1. Гостра: такі гноєники виникають при травматичних і оперативних пошкодженнях, інфікуванні рани та проникненні шкідливих мікроорганізмів в кровотік. Лікування передбачає очищення утвореної порожнини від накопиченого у ній ексудату.
2. Хронічна: якщо патологічний зміст був не повністю видалений зі вскритого гноєника, він починає поширюватися на розташовані поруч тканинні структури, що провокує хронізацію патологічного процесу. Хронічні нагноєння після лікування періодично повертаються.

Утворення нагноєнь ніколи не відбувається одночасно. Це є динамічним процесом. Постадійна класифікація абсцесів включає 3 етапи розвитку.

1. Формувальний (інфільтративний): етап зародження патологічного процесу з підгострим або гострим перебігом. Характеризується масивною інфільтрацією тканин.
2. Дозріваючий (абсцедуючий): етап, на якому гноївка накопичується в тканинах.
3. Заключний (завершальний): завершення патологічного процесу при вскритті гнійника хірургічним чи самовільним розривом його оболонки.

Крім цього, виділяють ще кілька типів абсцесів.

• Глибокі: капсула з гнійним вмістом утворюється на внутрішніх органах або в підшкірній жировій клітковині. Така локалізація ускладнює діагностику та лікування.
• Поверхневі: локалізовані порожнини з гноєм знаходяться на поверхні шкіри і не викликають проблем при видаленні.
• Інфекційні: вони виникають під впливом потрапляння у організм хвороботворних мікроорганізмів. Найчастіше спусковим механізмом стають кишкова паличка, протея, стрептокок, стафілокок.
• Асептичні: виникають при потраплянні в тканини речовин, що можуть спровокувати некроз (відмирання тканин). Запалення відбувається без участі хвороботворних бактерій.
• Холодні (натечники): розвиваються як ускладнення деяких гнійно-запальних захворювань. Гноївка з первинного осередку поширюється по міжтканинних щелях вдалечінь від місця первинної локалізації нагноєння і накопичується там.

Симптоми абсцесу

Клінічна картина захворювання визначається багатьма факторами, перш за все, місцем локалізації гнійного процесу, причиною абсцесу, його розмірами, стадією формування.

Симптомами абсцесу, локалізованого у поверхневих м’яких тканинах, є:

• набряк;
• почервоніння;
• гостра болючість;
• підвищення місцевої, а в деяких випадках загальної температури;
• порушення функції;
• флуктуація.

Абсцеси черевної порожнини проявляються наступними ознаками:

• інтермітуюча (переміжкова) лихоманка з гектичним типом температурної кривої, тобто схильною до значних коливань протягом доби;
• сильні озноби;
• тахікардія;
• головний біль,
• м’язово-суглобові болі;
• відсутність апетиту;
• гостра слабкість;
• нудота та блювота;
• затримка виділення газів і калу;
• напруження м’язів черевної стінки.

При локалізації абсцесу в піддіафрагмальній області пацієнтів можуть турбувати кашель, біль в верхній половині живота, яка посилюється при вдиху та випромінюється в лопатку і плече.

При тазових абсцесах відбувається рефлекторне подразнення прямої кишки та сечового міхура, що супроводжується появою тенезмів (фальшивих покликів на дефекацію), поносу, частого сечовипускання.

Симптоми абсцесу головного мозку схожі з симптомами будь-якого іншого об’ємного утворення (кісти, пухлини, гематоми) і можуть варіюватися в дуже широких межах, починаючи від незначного головного болю і закінчуючи тяжкою загальномозковою симптоматикою.

Для абсцесу легенів характерне значне підвищення температури тіла, супроводжене вираженими ознобами. Пацієнти скаржаться на болі в області грудної клітки, які зсилюються при спробі глибокого вдиху, одиночність та сухий кашель. Після вскриття абсцесу в бронхах виникає сильний кашель з обильним виділенням мокроти, після чого стан хворого починає швидко поліпшуватися.

Абсцеси в області ротоглотки (глоточний, паратонзильний, окологлоточний) у більшості випадків розвиваються як ускладнення гнійного ангіни.

Для них характерні наступні симптоми:

• сильний біль, що віддає на зуби або вухо;
• відчуття чужорідного тіла в горлі;
• спазм м’язів, який перешкоджає відкриванню рота;
• болючість та припухлість регіональних лімфатичних вузлів;
• підвищення температури тіла;
• безсоння; слабкість;
• поява з рота неприємного гнійного запаху.

При виявленні ознак абсцесу необхідно негайно звернутися до хірурга. Будье-яке затримання у лікуванні гнойового процесу несе серйозну загрозу життю. Якщо поверхневі очаги не викликають складнощів у встановленні діагнозу, то для виявлення нагноєнь, розташованих глибоко в м’язових тканинах, потрібне обширне обстеження. Це дозволить правильно визначити характер і стадію патологічного процесу.

Діагностика абсцесу

Діагностика абсцесів включає кілька лабораторних і інструментальних досліджень.

• Клінічний аналіз крові; за його допомогою виявляють розвиток запального процесу в організмі.
• Мікробіологічне дослідження гною; бакпосів дозволяє точно визначити, який тип мікроорганізму спровокував розвиток патологічного процесу.
• УЗД; безпечний метод візуалізації патологічного очага, що дозволяє визначити характер і стадію процесу нагноєння.
• МРТ або КТ; використовуються для отримання детальної інформації про обмежений гнойник і визначення точного місця його розташування у випадку, якщо інші методи не показали точних результатів.
• Рентгенографія; призначається при підозрі на «холодний» абсцес спільно з ПЦР-діагностикою туберкульозу. За показаннями для виявлення супутніх захворювань до діагностичного дослідження залучаються терапевти та інші профільні фахівці.

Лікування абсцесу

На початковій стадії розвитку абсцесу поверхневих м’яких тканин призначається протизапальна терапія. Після дозрівання гнойника проводиться його відкриття, як правило, на амбулаторних умовах. Госпіталізація показана лише при важкому загальному стані пацієнта, анаеробному характері інфекційного процесу.

Лікування абсцесу легень починається з призначення антибіотиків широкого спектру дії. Після отримання антибіотикограми проводиться корекція антибіотикотерапії з урахуванням чутливості збудника. При наявності показань з метою покращення відтоку гнійного вмісту виконують бронхоальвеолярний лаваж. Неефективність консервативного лікування абсцесу є показанням до хірургічного втручання – резекції (видалення) ураженого участка легені.

Лікування абсцесів головного мозку у більшості випадків хірургічне, оскільки вони можуть призвести до дислокації мозку і стати причиною летального випадку. Протипоказанням до видалення абсцесів є їх локалізація в глибоких і життєво важливих структурах (підкоркові ядра, стовбур мозку, зоровий курган). У такому випадку вдаються до пункції порожнини абсцесу, видалення гнійного вмісту аспіраційним способом з подальшим промиванням порожнини розчином антисептика. Якщо потрібно багаторазове промивання, катетер, через який воно проводиться, залишають у порожнині на деякий час. При абсцесах головного мозку прогноз завжди дуже серйозний, летальний випадок спостерігається у 10% випадків, а у 50% пацієнтів розвивається стійка втрата працездатності.

Абсцеси черевної порожнини видаляють хірургічним шляхом.

Можливі наслідки і ускладнення абсцесів при несвоєчасному лікуванні можуть призводити до тяжких ускладнень:

• неврит;
• остеомієліт;
• флегмона;
• гнійне розплавлення стінки кровоносної судини з виникненням кровотечі, що загрожує життю;
• гнійний менінгіт;
• емпієма плеври;
• перитоніт;
• сепсис.

Реабілітація

Тривалість регенерації тканин залежить від локалізації та розміру абсцесу. У середньому реабілітаційний період триває 1-2 тижні. Щоб уникнути ускладнень після операції з видалення абсцесу, а період відновлення пройшов швидше, необхідно дотримуватися декількох рекомендацій:

• приймати ліки, призначені лікарем;
• проводити своєчасну обробку рани;
• виключити купання в відкритих водоймах;
• не приймати гарячу ванну і не відвідувати баню, сауну.

Профілактика абсцесів

Для того щоб не допустити утворення в м’яких тканинах нагноєнь, потрібно слідувати ряду правил.

1. Дотримуватися правил асептики при обробці глибоких подряпин, порізів та інших пошкоджень, що супроводжуються порушенням цілісності шкіри.
2. Довіряти проведення інвазивних процедур з внутрішньом’язовим або внутрішньовенним введенням лікарських засобів тільки кваліфікованому медичному персоналу.
3. Набивати татуювання та ін. в салонах, що мають ліцензію.
4. При появі невеликих гнійників не займатися самолікуванням, а звернеться до хірурга за консультацією.

Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне для здоров’я!