Дієта по групі крові

  1. Чим відрізняються групи крові?
  2. Переваги дієти за групою крові
  3. Недоліки та протипоказання дієти за групою крові
  4. Рекомендації Д’Адамо для людей з I групою крові («мисливці»)
  5. Рекомендації Д’Адамо для людей з II групою крові («землероби»)
  6. Рекомендації Д’Адамо для людей з III групою крові («кочівники»)
  7. Рекомендації Д’Адамо для людей з IV групою крові («богема»)

Відомий американський лікар-натуропат Пітер Д’Адамо свого часу справив фурор у сфері дієтології, висунувши концепцію «чотири групи крові — чотири шляхи до здоров’я».

Він встановив взаємозв’язок між групами крові, які, як відомо, є спадковими, та особливостями обміну речовин і схильністю організму до тих чи інших захворювань. Теорія доктора Д’Адамо базувалася не на наукових дослідженнях, а на багаторічних спостереженнях практикуючих лікарів, які дійшли висновку, що люди з однаковою групою крові частіше хворіють на одні й ті самі захворювання.

Пітер Д’Адамо мав на меті не створення чергової дієти для схуднення, а оздоровлення організму в цілому, одним із проявів якого є і нормалізація ваги.

Він припустив, що потреба у певних поживних речовинах генетично зумовлена і корелює з групою крові. Дотримуючись оптимальної системи харчування, відповідної до своєї групи крові, можна досягти здоров’я, що також виявляється у досягненні та підтриманні ідеальної ваги.

Для кожної групи крові були розроблені:

  • принципи харчування;
  • список бажаних і небажаних продуктів;
  • рекомендації щодо фізичного навантаження.

Групи крові розрізняються наявністю або відсутністю особливих білків (антигенів) на поверхні еритроцитів — червоних кров’яних клітин.

Існує два основних антигени — A і B:

  • I група крові — антигени відсутні, тому її ще називають нульовою або AB0-групою.
  • II група крові має лише антиген А — це група A.
  • III група крові має тільки антиген B — це група B.
  • IV група крові має обидва антигени — A і B, тому це група AB.

Проблема полягає в тому, що разом з антигенами йдуть і антитіла, які склеюють еритроцити з «чужими» антигенами. Через це між різними групами крові можливий імунологічний конфлікт:

  • Сироватка I групи не має антигенів, тому вона не приймає сироватки інших груп. Зате для II, III і IV груп вона є нейтральною і добре переноситься.
  • Сироватка II групи має антиген А, отже, конфліктує з групами, де є антиген B — з III і IV.
  • Сироватка III групи має антиген B, тому конфліктує з II та IV групами.
  • Сироватка IV групи має антигени A і B, тому хоч і інші групи не приймають її, сама вона є «лояльною» до всіх.

Антигени A і B також присутні в тканинах, на клітинних стінках, у слині та потооті. Дослідники Фінської служби крові Червоного Хреста довели, що присутність антигенів у кишківнику може впливати на склад кишкової мікробіоти.

Ці та подібні дослідження дали Пітеру Д’Адамо підставу стверджувати, що антигени взаємодіють з їжею, яка надходить в організм, і викликають різні реакції.

Також автор теорії вказує на зв’язок генів, що кодують групу крові, з іншими генами, зокрема тими, що відповідають за травні ферменти. Тому, на його думку, гени групи крові та гени травлення працюють у зв’язці.

Дієта доктора Д’Адамо передбачає дробне харчування — п’ять-шість разів на день маленькими порціями. Гастроентерологи та дієтологи одностайно вважають це оптимальним режимом прийому їжі. У раціоні для кожної з груп крові присутні всі необхідні макронутрієнти — білки, жири та вуглеводи. Значна частка овочів і фруктів, а також загальне різноманіття продуктів роблять дієту збалансованою.

Оскільки більшість овочів і фруктів споживається у свіжому вигляді, організм отримує максимум корисних речовин. Продукти, які потребують термічної обробки, готуються найбільш щадними способами: варіння, запікання, приготування на пару — це позитивно впливає на травлення.

Відсутність жорстких обмежень щодо кількості їжі, а також широкий вибір продуктів дозволяють творчо підходити до складання меню та орієнтуватися на власні смакові вподобання. Це значно полегшує дотримання дієти, усуває відчуття голоду і дає змогу тривалий час її дотримуватись. Як наслідок — формуються нові, здорові харчові звички.

Таким чином, у дієті за групами крові враховано всі базові принципи здорового харчування. Без сумніву, вона справляє позитивний вплив на організм. Розумно обмежуючи денну калорійність і поєднуючи дієту з фізичними вправами, можна позбутися зайвої ваги без шкоди для здоров’я.

Дієта також підходить тим, хто хоче набрати вагу — вона сприяє досягненню оптимальної маси тіла, а не лише схудненню.

Теорія Пітера Д’Адамо, зокрема щодо впливу способу життя на генотип, суперечить сучасним науковим уявленням. Доведений зв’язок між групою крові, схильністю до хвороб, обміном речовин та потребою в конкретних продуктах — не встановлено.

Багато науковців вважають, що поділ людей лише на чотири типи за групами крові — занадто спрощений. Вони стверджують, що схильність до захворювань та інші особливості організму залежать від набагато більшої кількості факторів, ніж просто група крові.

Доктор Д’Адамо вважав, що дефіцит певних речовин у раціоні можна компенсувати за допомогою БАДів (біологічно активних добавок). Але багато лікарів виступають проти цього підходу, вказуючи, що БАДи — це препарати з недоведеною ефективністю, а їх призначення свідчить про неповноцінність самої дієти.

Отже, більшість критики стосується саме наукової частини теорії Д’Адамо. Що ж до практичної частини, то тут всі вимоги здорового харчування дотримані. За умови відповідального підходу до складання раціону, можна зробити його повноцінним без необхідності вживання БАДів.

  • Більше білка — м’ясо середнього просмаження і навіть біфштекси з кров’ю не лише дозволяються, а й вітаються як головне джерело енергії.
  • Менше кави — через імовірно високий рівень адреналіну. Хоча наукового підтвердження зв’язку з групою крові немає, генетика може впливати на чутливість до кофеїну.
  • Виключити глютен і лектини — за теорією, люди з I групою крові схильні до набору ваги через білки злаків (глютен), горіхів і червоної квасолі (лектини). Хоча на практиці це стосується лише людей із непереносимістю глютену.

Надмірне споживання білка шкідливе при запорах або захворюваннях нирок.
Квасолю потрібно замочувати на 5 годин і варити 30 хвилин, щоб зруйнувати токсичний лектин.

  • Більше складних вуглеводів — овочі та фрукти.
  • Менше молочних продуктів та пшениці — гірше перетравлюються.
  • Без червоного м’яса — можлива низька кислотність шлунка, рекомендуються соєві продукти, бобові та риба.

Людям із дефіцитом заліза не можна повністю відмовлятись від червоного м’яса.
У сої є речовини, які гальмують травлення білків — надмірна кількість шкодить підшлунковій залозі.

  • Більше жирної північної риби — наприклад, форель, морський окунь.
  • М’ясо — не частіше одного разу на тиждень, бажано середнього просмаження.
  • Виключити гречку та житнє борошно — через вміст лектинів, які, за гіпотезою, сприяють накопиченню жиру.

Риба — корисна, але не варто їсти її щодня. Деякі сорти містять ртуть, що шкодить нервовій та імунній системам.

  • Більше жирної морської риби та овочів (морква, шпинат, броколі — джерела вітаміну A).
  • Менше червоного м’яса та цільного молока — вживати рідко.
  • Жодної курятини — важко перетравлюється через нестачу лужної фосфатази.

Курятина — джерело колагену, важливого для суглобів, особливо у фізично активних людей. Не варто повністю виключати без медичних показань.