Анатомо-фізіологічні особливості новонароджених

Один із найважливіших періодів для формування здоров’я людини є неонатальний період (період новонародженості).

Це найбільш складний, критичний етап у онтогенезі людини, час напруженої адаптації до умов зовнішнього середовища. Найшвидша динаміка адаптаційних реакцій характерна для перших семи днів (ранній неонатальний період).

Основна особливість періоду новонародженості полягає в тому, що дитина адаптується від внутрішньоутробних до позавнутрішньоутробних умов життя. Всі її органи та системи знаходяться в стані нестабільної рівноваги.

Після народження починає функціонувати малий круг кровообігу (закриваються артеріальний проток і овальний отвір — шляхи внутрішньоутробної гемодинаміки), йде зворотній розвиток судин пуповини. Активно працює дихальна система. Починається природне годування, перебудовується система травлення. Адаптація до позавнутрішньоутробного існування легко порушується, що може відбиватися на загальному стані дитини та її здоров’ї.

Необхідним є кваліфіковане спостереження за дитиною в цей період і створення особливих умов для кращої її адаптації до умов зовнішнього середовища. Дуже важливо забезпечити якісний догляд, вміти правильно оцінювати стан новонароджених, а також навчити цьому маму і сім’ю.

Основні поняття, що використовуються в періоді новонародженості:

Тривалість вагітності

Тривалість гестації (термін вагітності) обчислюють від першого дня останньої нормальної менструації, виражаючи у повних тижнях і днях.

Народжена дитина може бути доношеною, недоношеною і переношеною:

• Недоношена — дитина, народжена при тривалості вагітності від 22 тижнів і до 37 тижнів.
• Доношена — дитина, народжена при тривалості вагітності від 37 до 42 тижнів.
• Переношена — дитина, народжена при тривалості вагітності 42 тижні або більше.

Незалежно від гестаційного віку на основі результату першого зважування дитина може бути:

• велика до терміну гестації (маса тіла понад 4000 г);
• з нормальною масою тіла;
• з низькою масою тіла при народженні (НМТ) — дитина будь-якого терміну вагітності, яка має при народженні масу тіла від 1500 до 2500 грамів;
• з дуже низькою масою тіла при народженні (ОНМТ) – дитина будь-якого терміну вагітності, яка має при народженні масу тіла від 1000 до 1500 грамів;
• з екстремально низькою масою тіла при народженні (ЕНМТ) — дитина будь-якого терміну вагітності, яка має при народженні масу тіла менше 1000 грамів.

Живонародження

Живонародженим вважається дитина, народжена при тривалості вагітності від 22 тижнів і більше з масою тіла 500 грамів і більше (або менше 500 грамів у випадку багатоплідних пологів) або у випадку, якщо маса тіла дитини при народженні невідома, при довжині тіла новонародженого 25 см і більше за умови наявності у новонародженого ознак живонародження (дихання, серцебиття, пульсація пуповини або вільні рухи м’язів).

Анатомо-фізіологічні особливості новонароджених

Нервова система

Нервова система новонародженої дитини характеризується морфологічною і функціональною незрілістю на момент народження. Велику роль у формуванні нервових зв’язків відіграє активне спілкування дитини з навколишнім світом, яке найповніше реалізується тільки за допомогою дорослих. Однією з найважливіших проявів діяльності нервової системи новонародженої є вроджений безумовний харчовий рефлекс — харчова домінанта, що проявляється в тому, що під час годування будь-яка інша активність пригнічується. Однак уже в перші дні життя починають формуватися і умовні рефлекси, пов’язані з процесом годування. Так, може сформуватися позитивний харчовий рефлекс на час годування (якщо дитину годують приблизно в один і той же час), на певне положення, звичне місце годування (крісло, стілець). Імпульсивні рухи характерні для новонародженого перших днів життя, до кінця першого місяця життя вони пригнічуються внаслідок розвитку зорового та слухового зосередження, а також здатності фіксувати погляд на предметах.

Скелетно-м’язова система

Кістки черепа ще не зростаються, між ними розташовані шви та тім’ячка. Під час пологів завдяки такій будові черепа відбувається конфігурація голови дитини, що полегшує прохід по пологових шляхах. Тім’ячка та шви – це зони росту кісток черепа. Велике тім’ячко (між лобовими та тім’яними кістками) має ромбовидну форму, його розміри від 1 до кількох см. Середні розміри тім’ячка у більшості новонароджених – 2 на 2,5 см (відстань між сторонами “ромба”), до народження він відкритий майже у всіх новонароджених. Мале тім’ячко (між тім’яними та потиличною кістками) у 85% дітей закритий до народження (відкритий у недоношених). Зуби у новонароджених не видно, але є зачатки молочних та постійних зубів.

З боку м’язової системи спостерігається перевага тонусу м’язів-згиначів, тому для новонародженої дитини характерна поза з напівзігнутими у колінах ніжками та зігнутими у ліктьових суглобах ручками.

Шкіра та підшкірна жирова клітковина

Епідерміс, що складається з 2-3 шарів клітин, що легко злущуються, у новонародженого ніжний, пухкий, а роговий (захисний) шар тонкий, що пояснює інтенсивне випаровування вологи і легку ранимість шкіри при мінімальних механічних впливах, що вимагає особливої ​​акуратності при догляді. Шкіра дитини при народженні покрита первинною сирноподібною змазкою світло-сірого кольору. На шкірі дитини можуть бути родимі плями (плоскі, випуклі або у вигляді монголоїдних плям). Сальні залози у новонародженої дитини досить розвинені та виділяють багато секрету, при їх забрудненні можливе утворення milia (білі прищі) на спинці носа, щоках, підборідді. Запальний процес, що розвивається при інфікуванні, швидко охоплює всі шари шкіри. У той же час у новонароджених дітей шкіра має високу здатність до відновлення. Підшкірний жировий шар добре розвинений, краще він виражений на щоках, стегнах, гомілках, плечах та передпліччях. Шкіра новонародженого покрита ніжними пушковими волоссям, яке впродовж короткого часу після народження випадає. На голові волосся має різну довжину та колір, його кількість не визначає в подальшому пишність та густоту волосяного покриву. Нігті у новонароджених досягають кінця останньої фаланги.

Дихальна система

Органи дихання у новонародженої дитини також мають свої особливості. Дихальні шляхи мають вузькі просвіти, а слизова оболонка багата кровоносними судинами. Це пояснюється легким виникненням запальних та стенотичних (стиснення просвіту) процесів у новонародженої дитини. Ніс у новонародженої маленький, носові ходи вузькі. Придаткові пазухи носа до народження розвинуті недостатньо, хоча їх формування починається ще в період внутрішньоутробного розвитку плоду.

Глотка у новонародженого також мала і вузька, відзначається слабкий розвиток лімфоглоточного кільця: обидві піднебінні мигдалики не виходять через дуже м’яке піднебіння в порожнину рота.

Трахея та бронхи до моменту народження дитини досить добре сформовані, правий бронх є ніби продовженням трахеї, він коротший та ширший лівого. Легенева тканина новонародженого менш повітряна, має добре розвинуті кровоносні судини. Дихання у новонародженої дитини поверхневе, з більшою частотою, ніж у дорослого (40-60 на хвилину). При нервозності, плачі, крику, фізичному напруженні дихання прискорюється.

Серцево-судинна система.

Серце новонародженої дитини має круглу форму та займає середнє положення в грудній клітці. Воно відносно велике, його маса становить 0,8% від маси тіла. Артеріальні та венозні протоки можуть бути ще не закриті, тому кровообіг має деякі особливості.

Так, зокрема, великий та малий круги кровообігу частково з’єднані між собою за допомогою овального отвору, який у значної частини новонароджених залишається відкритим. Частота серцевих скорочень досягає 120-140 ударів у хвилину і збільшується при плачі, крику, зміні положення тіла, тому кількість дихальних рухів та частоту серцевих скорочень у новонародженої дитини краще визначати у стані спокою, коли вона спить. Артеріальний тиск у новонароджених дітей нижче, ніж у дорослого: систолічний – 70-75 мм рт.ст., діастолічний становить 2/3 систолічного.

Сечова система

У перший день життя одноразово може виділитися 2 мл сечі, в подальшому з кожним днем сечі виділяється все більше і більше (60-140-200 мл, до кінця 1-го місяця – 330 мл), а кількість сечовипускань може досягати 6-10 і навіть 25 за добу. Кількість сечі та частота сечовипускань у новонародженої дитини піддаються великим коливанням і залежать від кількості випитої рідини, температури повітря та інших факторів. Вважається, що шестикратне сечовиділення протягом доби є ознакою достатнього надходження рідини в організм. Пам’ятаючи про легку ранимість шкіри новонародженого, слід забезпечувати обережний та ретельний догляд за шкірою навколо анального отвору та сечостатевих органів, включаючи згортки шкіри.

Травна система

Травна система також є незрілою анатомічно і функціонально. До таких особливостей можна віднести:

• тонку, суху, легкораниму слизову оболонку;
• підслизовий шар, що складається переважно з пухкої клітковини і багато забезпечений кровоносними судинами;
• недостатній розвиток м’язової та еластичної тканини;
• низьку секреторну активність залозистої тканини.

Все це створює передумови для ускладненого перетравлення їжі, особливо якщо вона не відповідає віковим потребам дитини, знижує бар’єрну функцію шлунково-кишкового тракту та може призводити до виникнення захворювань.

Будова порожнини рота новонародженого пристосована до процесу смоктання, за допомогою якого новонароджена дитина отримує їжу.

Короткий стравохід (лише 10-12 см), а також слаборозвинений м’язовий шар його та шлунка створюють умови для зригування їжі.

Протягом перших 2-3 днів у новонародженої дитини кал може бути темним, липким і без запаху (меконій, первинний кал), який формується з 4-го місяця внутрішньоутробного життя. Протягом 3-4 днів кал стає перехідним і має вигляд зеленувато-коричневих водянистих виділень зі слизом. У подальшому кал набуває однорідності, кашоподібної консистенції, стає світло-коричневим. Частота його коливається від 2 до 6 разів на добу, зовнішній вигляд може змінюватися залежно від складу грудного молока. При штучному годуванні вважається, що нормою є дефекація 1 раз на добу. Частим явищем в цей період життя є метеоризм, набряк кишечника, що може бути причиною стурбованості дитини та її оточення.

Система аналізаторів

Розвиток очей та зорового аналізатора до моменту народження дитини ще не завершено, для остаточного їх формування необхідна стимуляція світловим подразником.

Протягом перших годин і днів життя для новонародженої дитини характерна значна дальнозоркість (гіперметропія). Гострота зору низька. Світлочутливість є відразу після народження, але протягом перших, приблизно 3 тижнів, спостерігається світлобоязнь, що пов’язана з процесами адаптації очей до умов позачеревного існування, тому значну частину часу очі новонародженого закриті, зінички звужені. Але вже у віці 2 тижні може виникати тимчасове фіксування погляду. Приблизно з 3-тижневого віку дитина починає досить стійко фіксувати погляд обома очима на непорушних об’єктах та протягом короткого часу слідкувати за рухливими.

До моменту народження орган слуху морфологічно досить розвинений, але зовнішній слуховий прохід короткий. До моменту народження дитина чує, але через незрілість слухового аналізатора не завжди реагує на звук, особливо слабкий (до 12 дБ). Функцію слухового аналізатора у новонародженої дитини можна перевірити за відповідною реакцією дитини на голосний голос, удар, шум іграшки, при цьому необхідно, щоб дитина не бачила джерело звуку. Дитина реагує на звук змиканням повік, прагненням повернути голову в бік джерела звуку, іноді рухливою тривогою, яка може виявлятися гримасою плачу, смоктальними рухами, відкриттям рота.

Кровоносна система

Загальна кількість крові у новонародженої не є постійною величиною і залежить від її маси, часу перев’язування пуповини, доношеності та зрілості дитини. У середньому кількість крові, яка припадає на 1 кг маси тіла новонародженої дитини, становить 140-150 мл. Склад периферичної крові вже в перші дні після народження значно змінюється. Так, відразу після народження у крові міститься велика кількість еритроцитів, відповідно зауважується підвищений вміст гемоглобіну. Вже через декілька годин вміст еритроцитів і гемоглобіну зростає ще більше, а з кінця перших — початку других днів життя внаслідок розпаду еритроцитів спостерігається зниження вмісту і еритроцитів, і гемоглобіну, що обумовлює появу фізіологічної жовтухи.

Є відмінності від крові дорослого і в кількості лейкоцитів, а також у лейкоцитарній формулі. В перші години позачеревного життя кількість лейкоцитів наростає, а з 2-5-го дня життя — зменшується.

Нюх

Нюх до моменту народження добре розвинений, нюхові рецептори сприймають запахи відразу після народження, новонароджена дитина реагує на сильні запахи змінами пульсу та дихання, мімікою, однак він ще не може розрізняти приємні та неприємні запахи.

Смаковий аналізатор

Смаковий аналізатор у новонародженої дитини добре розвинений, поріг смакових відчуттів вище, ніж у дорослої людини, завдяки тому, що смакові рецептори займають значно більшу площу порівняно з дорослим: вони займають увесь язик, включаючи нижню поверхню його кінчика, тверде піднебіння, слизову оболонку губ і щокових поверхонь ротової порожнини. Новонароджена дитина добре відрізняє солодке, реагуючи на нього заспокоєнням, смоктальними рухами; але солоне, гірке, кисле викликають у нього негативну реакцію, проявляючись гримасою незадоволення, закриванням очей, загальним занепокоєнням.

Імунна система

Імунна система фізіологічно незрілої дитини вже здатна відповісти при зустрічі з чужорідними мікроорганізмами, але ця відповідь може протікати неадекватно, бурхливо, або, навпаки, з затримкою. У наступних періодах розвитку дитини відзначається підвищена алергічна налаштованість організму, у таких дітей виникають різні види діатезів. Існує також знижена здатність до вироблення речовин, що забезпечують захист слизових оболонок, тому інфекційні агенти легше, порівняно з доношеною дитиною, пошкоджують ці оболонки, викликаючи інфекції. Висока чутливість до вірусних інфекцій. Вони у 60-80% випадків протікають за малосимптомним варіантом.

Всі діти є унікальними і проходять етапи розвитку у своєму власному темпі.