Рефракція

Рефракція в контексті оптики та офтальмології — це процес заломлення світла при його проходженні через різні середовища, такі як повітря, вода або тканини ока. У відношенні до ока рефракція визначає, як світлові промені заломлюються і фокусуються на сітківці для формування чіткого зображення.

Основи рефракції ока:

  1. Процес рефракції:
    • Коли світлові промені проходять через рогівку (яка є найсильнішим оптичним елементом ока) і далі через кришталик, вони заломлюються (змінюють свій напрямок).
    • Рогівка і кришталик разом з іншими частинами ока (скликове тіло, рідина) працюють як система лінз, щоб зосередити світлові промені на сітківці, де вони формують чітке зображення.
  2. Аномалії рефракції:
    • Міопія (близорукость): Світлові промені фокусуються перед сітківкою, що призводить до розмитого зору на відстані.
    • Гіперметропія (далекозорість): Світлові промені фокусуються за сітківкою, що призводить до розмитого зору на близьких відстанях.
    • Астигматизм: Нерівномірна кривизна рогівки або кришталика викривлює світлові промені, що може призводити до розмитого або деформованого зору.
    • Пресбіопія: Втрата здатності очей фокусуватися на близьких об’єктах через вікові зміни в еластичності кришталика і м’язів акомодації.
  3. Вимірювання рефракції:
    • Рефрактометрія: Метод, що використовується для вимірювання оптичної сили ока, щоб визначити потребу в корекційних лінзах або окулярах.
    • Визометрія: Оцінка зору за допомогою таблиць для визначення гостроти зору на різних відстанях.

Рефракція є критично важливим аспектом офтальмології, оскільки правильне заломлення світла необхідне для чіткого зору та загального зорового комфорту.