Менделеєвська рандомізація — це метод статистичного аналізу, який використовує принципи генетики для оцінки причинно-наслідкових зв’язків у медичних дослідженнях. Цей метод названий на честь Менделя через його внесок у розуміння спадковості, а рандомізація відноситься до випадкового розподілу учасників або факторів у дослідженні.
Основи Менделеєвської рандомізації:
- Принципи Менделеєвської рандомізації:
- Заснована на принципах генетики, зокрема на природному випадковому розподілі генетичних варіацій, які схожі на випадкову рандомізацію у експериментах.
- Мета методу — оцінити причинно-наслідкові зв’язки між генетичними маркерами (варіаціями) і медичними чи клінічними результатами.
- Процес Менделеєвської рандомізації:
- Генетичний варіант: Вибираються генетичні маркери (наприклад, SNP — однонуклеотидні поліморфізми), які мають асоціацію з певною ознакою або захворюванням.
- Оцінка впливу: Досліджується, як наявність або відсутність цих генетичних маркерів впливає на ризик розвитку захворювання або клінічний стан.
- Аналіз даних: Порівнюються результати серед груп осіб з різними генетичними маркерами, що дозволяє оцінити, чи є зв’язок між маркером і захворюванням.
- Переваги методу:
- Контроль за конфундами: Менделеєвська рандомізація допомагає зменшити вплив зовнішніх факторів і зміщення результатів, оскільки генетичні варіанти випадковим чином розподілені серед популяції.
- Причинно-наслідкові зв’язки: Дозволяє краще розуміти причинно-наслідкові зв’язки між генетичними маркерами та захворюваннями.
- Застосування:
- Епідеміологічні дослідження: Для вивчення впливу генетичних факторів на розвиток різних захворювань.
- Медичні дослідження: Для перевірки ефективності нових терапій або лікарських засобів.
Менделеєвська рандомізація використовується для покращення розуміння генетичних факторів, що впливають на захворювання, та для вдосконалення методів профілактики та лікування.